Рішення

від 11.11.2013 по справі 764/7768/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

11.11.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22-ц/797/2759/2013р. Головуючий в 1 інстанції Рубан М.В.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Алєєва Н.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

Головуючої - Алєєвої Н.Г.,

суддів - Козуб О.В., Лівінського С.В.

за участю:

секретаря - Лашкевич Н.О.,

позивачки - ОСОБА_2,

представників позивачки - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників відповідача - Рубцова Г.С., Мороза І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна екологічна компанія «Ситалл» /далі ТОВ «Ситалл»/ на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 26.09.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Ситалл» про стягнення боргу, штрафу та трьох відсотків річних за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 задоволений. З ТОВ «Ситалл» на користь ОСОБА_2 стягнута заборгованість за договором позики в сумі 11344,20грн., штраф в сумі 36244,72грн., три відсотка річних в сумі 595,80грн., судові витрати в сумі 596,55грн., а всього 48781,27грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення, з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову. Апелянт вказує, що позивачка ОСОБА_2 працювала головним бухгалтером ТОВ «Ситалл», користуючись чим уклала договір позики, хоча грошей в касу товариства не внесла. Крім того, суд помилково прийшов висновку, що встановлений в п.4.2 договору позики строк позовної давності в три роки для основного зобов'язання поширюється і на неустойку, та необґрунтовано відмовив в застосуванні строку позовної давності для стягнення неустойки в один рік, передбаченої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України. Більш того, стягуючи штраф в сумі 36244,72грн., який значно перевищує суму основного боргу, суд не застосував норми ч.3 ст.551 ЦК України та не зменшив суму неустойки.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що остання підлягає задоволенню частково.

Згідно ч.1 ст.1046, ч.1 ст.624, ч.2 ст.625, ч.ч.1, 3 ст.549, ч.3 ст.551, ч.1 ст.259 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що 05.08.2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Ситалл» був укладений договір позики №1, відповідно до умов якого позивач надала відповідачу кошти в сумі 15000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути їх до 10.12.2011 року /а.с.5/. Вказаним договором передбачено стягнення пені /яка помилково названа штрафом/ в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Факт передачі 15000,00грн. підтверджується оригіналом квитанції до прибуткового касового ордеру № 16 від 05.08.2011 року, підписаного директором ТОВ «Ситалл» Рубцовим Г.С. /а.с.115/.

Умови договору позики ТОВ «Ситалл» виконував неналежно, гроші своєчасно в повному обсязі не повернув, в наслідок чого станом на 16.09.2013року виникла заборгованість в сумі 11344,20грн. Крім того, за прострочення виконання зобов'язання протягом 639 днів, підлягає стягненню пеня в сумі 36244,72грн.

Суд правильно оцінив викладене та обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення позову. Однак, загальна сума заборгованості, підлягаюча стягненню з відповідача, визначена не правильно. Оскільки договором позики передбачено стягнення пені, тому 3% річних в сумі 595,80грн. підлягає виключенню з суми заборгованості, як не засноване на вимогах ч.3 ст.625 ЦК України та являється подвійним стягненням за одне і теж порушення.

Доводи відповідача про те, що гроші в сумі 15000,00грн. позивачка не передавала, судом необґрунтовано застосований трьохлітній строк позовної давності, так як п.1 ч.2 ст.258 ЦК України для стягнення неустойки встановлений строк позовної давності в один рік; розмір неустойки значно перевищує суму боргу, поєтому підлягає зменшенню, не можуть бути прийняти до уваги колегією, оскільки відповідач в своїх запереченнях на позов визнав існування боргу /а.с.87-88/, більш того частково погасив останній в сумі 3655,80грн., що підтверджується квитанціями від 04.10.2011 року на суму 2000,00грн. та від 09.12.2011 року на суму 1655,80грн. /а.с.7, 8/. З тексту п.4.2 договору видно, що сторонами встановлений строк позовної давності в три роки, який поширюється на весь договір, що не суперечить вимогам ч.1 ст.259 ЦК України.

Правила ч.3 ст.551 ЦК України відповідач не виконав, доказів підтверджуючих існування особливих обставин, що дають підстави для зменшення розміру неустойки не представив.

Керуючись викладеним, п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна екологічна компанія «Ситалл» - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 26.09.2013 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна екологічна компанія «Ситалл» на користь ОСОБА_2 трьох відсотків річних в сумі 595,80грн. скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна екологічна компанія «Ситалл» в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 595,80грн.

В решті рішення Ленінського районного суду м. Севастополь від 26.09.2013 року залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 20 денний строк.

Головуюча: Н.Г. Алєєва

Судді: О.В. Козуб

С.В. Лівінський