Постанова

від 24.09.2013 по справі 820/6855/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 820/6855/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників:

позивача - Голубовського І.В., відповідача - Буряківського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-продакшн" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Продакшн» (далі за текстом - позивач, ТОВ «Еліт-Продакшн») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000632212 від 25.07.2013р., винесене відповідачем.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач послався на те, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, документально не підтверджені та нормативно не обґрунтовані. Зазначив, що до складу витрат при обчисленні податку на прибуток ним відносились витрати, які понесені в процесі здійснення реальної господарської діяльності з розподілення електроенергії, обслуговування, ремонту, утримання електромереж та обладнання на підставі належним чином оформлених первинних документів. Звернув увагу, що положеннями Податкового кодексу України для відображення таких витрат в податковому обліку не передбачено жодних обмежень, тим більше, що саме від такої діяльності отримуються доходи, які оподатковуються в установленому порядку. Окрім того вказав, що має в користуванні земельну ділянку, а тому має всі підстави для відображення в податковому обліку витрат по сплаті земельного податку.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги і доводи заявленого позову підтримав та просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Відповідач, Західна об'єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - відповідач, Західна ОДПІ м. Харкова), яка є правонаступником Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі за текстом - Західна МДПІ м. Харкова), вимоги адміністративного позову не визнав.

Заперечуючи проти вимог адміністративного позову послався на результати проведеної щодо позивача документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом № від 16.05.2013р. № 1656/22.1-7/31800879, яким встановлено завищення витрат при обчисленні податку на прибуток.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд прийняти рішення про відмову в задоволені адміністративного позову в повному обсязі.

Вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов переконливого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав та мотивів.

Матеріали справи свідчать, що Західною МДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Еліт-Продакшн» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р.. За результатами проведеної щодо позивача документальної планової виїзної перевірки складено акт від 16.05.2013р. № 1656/22.1-7/31800879 (том1, а.с.8-а.с.37). В акті документальної планової виїзної перевірки від 16.05.2013р. № 1656/22.1-7/31800879 зазначено, зокрема, про порушення п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в загальному розмірі 276324,00 гривень в зв'язку з включенням до складу витрат сум, які не включені до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг), а також сум по сплаті земельного податку за земельну ділянку, яка не використовувалась в господарській діяльності позивача.

На підставі висновків акту перевірки від 16.05.2013р. № 1656/22.1-7/31800879 та згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України Західною ОДПІ м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000632212 від 25.07.2013р. про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 278464,00 грн., з яких 276324,00 грн. - за основним платежем та 2140,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Суд звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення № 0000632212 від 25.07.2013р. (том1, а.с.7) в порушення вимог абзацу 2 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України для змісту податкових повідомлень-рішень не містить посилання на норму Податкового кодексу України, відповідно до якої до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції, а також містить посилання на порушення позивачем положень п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України щодо обов'язків податкового агента з нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходу, які не можуть бути підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Водночас, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків акту перевірки від 16.05.2013р. № 1656/22.1-7/31800879 про завищення позивачем витрат в розмірі 1204948,00 грн. та заниження податку на прибуток в розмірі 276324,00 грн., що покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.07.2013р. № 0000632212, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

За приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Конкретний склад витрат, порядок їх визнання, а також витрати, які не враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, визначено в ст. 138 Податкового кодексу України. Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Положеннями п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, котрі формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати згідно з п 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. При цьому, згідно з п. 138.12 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, у тому числі включаються: витрати, визначені відповідно до статей 144-148, 150, 153, 155-161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею (підпункт 138.12.1 Податкового кодексу України); інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат (підпункт 138.12.2 Податкового кодексу України). В п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України зроблено застереження з приводу того, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В акті перевірки від 16.05.2013р. № 1656/22.1-7/31800879 зазначено, що позивач в порушення п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України до складу витрат відніс суму в розмірі 1154048,00 грн., яка не була включена до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг). Вважаючи такі висновки відповідача необґрунтованими, суд зазначає, що правила податкового обліку витрат, які встановлені в ст. 138 Податкового кодексу України, не передбачають обов'язкового та безумовного віднесення усіх витрат господарської діяльності платника податків до складу собівартості товарів (робіт, послуг), котрі реалізуються. Крім того, за наслідками текстуального аналізу п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України суд звертає увагу, що в означеній правовій нормі йдеться не про склад витрат, як помилкового вважає відповідач, а про період, в якому визнаються витрати, котрі формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Між тим, жодних доводів щодо неправильності визначення позивачем періоду для визнання витрат акт перевірки від 16.05.2013р. № 1656/22.1-7/31800879 не містить.

В ході розгляду справи судом з'ясовано, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, що ТОВ «Еліт-Продакшн» здійснюючи господарську діяльність з розподілення електроенергії, несе витрати з оплати активної та реактивної електричної енергії та забезпечення технічної можливості передачі її субабонентам, виконання для субабонентів робіт з обслуговування, профілактичного ремонту та утримання електромереж та енергозберігаючого обладнання. Витрати для здійснення вказаної діяльності підтверджені наявними в матеріалах справи угодами та складеними в межах їх виконання первинними документами, недоліків при оформленні або фактів складання таких документів за нереальними господарськими операціями актом перевірки від 16.05.2013р. № 1656/22.1-7/31800879 не встановлено, а судом самостійно в межах реалізації ст. 11 КАС України з метою офіційного з'ясування всіх обставин у справі не встановлено, як не встановлено фактів того, що вказані витрати не були обумовлені потребами здійснення реальної господарської діяльності з метою одержання прибутку.

Суд не погоджується і з висновками акту перевірки від 16.05.2013р. № 1656/22.1-7/31800879 про завищення позивачем витрат в сумі 50900,00 грн. за фактом включення до їх складу сум сплаченого земельного податку. Відповідно до договору оренди землі від 09.12.2005р., укладеного з Харківською міською радою, ТОВ «Еліт-Продакшн» має в користуванні земельну ділянку загальною площею 0,2840 га за адресою по вул. Текстильній, 4 в м. Харкові, на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна - об'єкт незавершеного будівництва «Головний корпус лікарні в осях 1-7», що належить позивачеві. Відповідно до умов договору від 09.12.2005р. земельна ділянка передана в строкове платне користування для завершення будівництва незавершеного будівництвом об'єкту з частковою зміною його цільового призначення під реабілітаційний центр для людей похилого віку та для подальшої експлуатації цього об'єкту. Судом з'ясовано та підтверджено актом перевірки від 16.05.2013р. № 1656/22.1-7/31800879 (том1, а.с.30), що за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. ТОВ «Еліт-Продакшн» задекларовано та сплачено орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у сумі 50901,75 грн..

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються інші операційні витрати, що включають, зокрема інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу. З цих підстав суд вважає законодавчо необґрунтованими висновки акту перевірки від 16.05.2013р. № 1656/22.1-7/31800879 про завищення позивачем витрат в сумі 50900,00 грн. за фактом включення до їх складу сум сплаченого земельного податку.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд зазначає, що відповідач приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не виконав і не надав належних доказів правомірності власних висновків, правильності та законності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Завданням адміністративного судочинства згідно зі ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає, що факти порушень вимог законодавства позивачем, зазначені в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, не знайшли свого підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду законні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-продакшн" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000632212 від 25.07.2013 р., винесене Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-продакшн" (код 31800879) з Державного бюджету України 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2013 року.

Суддя Шевченко О.В.