Рішення

від 03.10.2013 по справі 22-ц/796/10236/2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-10236 Головуючий у 1 інстанції- Чала А.П.

2013 рік Доповідач- Ратнікова В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Мурга М.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою прокурора Святошинського району міста Києва на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Кварта» до ОСОБА_3 про зобов'язання виконати умови договору та визнання права власності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кварта» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 та просило визнати за ним право власності на нежитлову будівлю Літ. «А», загальною площею 320,0 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, як окремий об'єкт нерухомого майна і на нежилі приміщення Літ. «А», загальною площею 179,3 кв.м., в складі: групи приміщень №21, загальною площею 119,8 кв.м та групи приміщень №22, загальною площею 59,5 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_2, як окремий об'єкт нерухомого майна, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ТОВ «Кварта» на підставі договору купівлі-продажу від 15.04.2008 року є власником нежилих приміщень з №1 по №5 (групи приміщень №22) №№ 1, 2, 3 (групи приміщень №21) загальною площею 85,40 кв.м. по АДРЕСА_2. 20.07.2012 року між ТОВ «Кварта» і ОСОБА_3 був укладений договір будівельного підряду №20, згідно якого, відповідач, як підрядник зобов'язався виконати ремонтно-будівельні роботи та часткову реконструкцію нежилої будівлі Літ. «А», загальною площею 320,0 кв.м., що знаходиться АДРЕСА_1 та нежилих приміщень Літ. «А», загальною площею 85,4 кв.м., в складі: групи приміщень №21, загальною площею 29,0 кв.м. та групи приміщень №22, загальною площею 56,4 кв.м. по АДРЕСА_2, відповідно до погодженої між сторонами проектно-кошторисної документації. Строк закінчення робіт погоджено сторонами - 30.05.2013 року. Згідно додатку №1 до договору будівельного підряду від 20.07.2012 року, сторони погодили між собою склад та зміст проектно-кошторисної документації, яка по об'єкту по АДРЕСА_1 становила 200 000 грн., а по об'єкту по АДРЕСА_2 - 550 000 грн. Відповідач виконав ремонтно-будівельні роботи і роботи з часткової реконструкції на об'єкті по АДРЕСА_2, у зв'язку з чим між ними був підписаний акт виконаних робіт від 30.01.2013 року, в якому, також, зазначено про оплату робіт і відсутність претензій та недоцільність продовження будівельних робіт на об'єкті по АДРЕСА_1. Проте, 08.02.2013 року відповідач направив позивачу лист-вимогу про оплату вартості виконаних будівельних робіт по договору підряду та зазначив, що в іншому випадку до нього перейде право власності на об'єкт будівництва. Оскільки відповідач не визнає право власності позивача на спірне нерухоме майно, просило позов задовольнити.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 05 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кварта» (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 164; ідентифікаційний код 32376034) право власності на нежилі приміщення Літ. «А», загальною площею 179,3 кв.м., в складі: групи приміщень №21, загальною площею 119,8 кв.м. та групи приміщень №22, загальною площею 59,5 кв.м. по АДРЕСА_2, як окремий об'єкт нерухомого майна.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Шевченківського району м.Києва просив скасувати рішення Святошинського районного суду м.Києва від 05 квітня 2013 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зазначав, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що реконструкція спірного об'єкту проводилась в порушенні вимог закону, без належних дозвільних документів, а тому є самочинним будівництвом. Позивач не є власником майна, створеного внаслідок реконструкції, так як власність на таке майно набувається після введення такого об'єкту в експлуатацію та державної реєстрації. Матеріали справи не містять жодного дозвільного документу на вказаний об'єкт. Крім того, справу Святошинським районним судом м.Києва розглянуто з порушенням правил виключної підсудності, так як нерухоме майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що територіально відноситься до Дарницького району м.Києва.

В судовому засіданні представник прокуратури Святошинського району м.Києва Шаманін Віталій Миколайович та представник Інспекції Архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Попович ОксанаМиколаївна повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю « Кварта» та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду м. Києва Ратнікової В.М., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, ТОВ «Кварта», відповідно до договору купівлі-продажу від 15.04.2008 року, є власником нежилих приміщень з №1 по №5 (групи приміщень №22) №№ 1, 2, 3 (групи приміщень №21) загальною площею 85,40 кв.м. по АДРЕСА_2 .

20.07.2012 року між ТОВ «Кварта» та ОСОБА_3 був укладений договір будівельного підряду №20, згідно якого, ОСОБА_3, як підрядник, зобов'язався виконати ремонтно-будівельні роботи по частковій реконструкції нежилої будівлі Літ. «А», загальною площею 320,0 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 та нежилих приміщень Літ. «А», загальною площею 85,4 кв.м., в складі: групи приміщень №21, загальною площею 29,0 кв.м. та групи приміщень №22, загальною площею 56,4 кв.м. по АДРЕСА_2, відповідно до погодженої між сторонами проектно-кошторисної документації. Позивач, як замовник, зобов'язався прийняти і оплатити ці будівельні і ремонтно-будівельні роботи та роботи по реконструкції, строк закінчення яких погоджено сторонами - 30.05.2013 року.

Відповідно до додатку №1 до договору будівельного підряду від 20.07.2012 року, сторони погодили між собою склад та зміст проектно-кошторисної документації, яка по об'єкту по АДРЕСА_1 становила 200 000 грн., а по об'єкту по АДРЕСА_2 - 550 000 грн.

Відповідач виконав ремонтно-будівельні роботи і роботи з часткової реконструкції на об'єкті по АДРЕСА_2 і між сторонами був підписаний акт виконаних робіт від 30.01.2013 року, в якому зазначено про оплату робіт і відсутність претензій сторін один до одного та економічну недоцільність продовження будівельних робіт на об'єкті по АДРЕСА_1 .

Часткове виконання відповідачем умов будівельного підряду підтверджується технічною документацією по реконструкції приміщень по АДРЕСА_2.

08.02.2013 року ТОВ « Кварта» отримало від відповідача ОСОБА_3 листа-вимогу в якому зазначалось, що у разі не оплати його роботи в сумі 750 000 грн., до нього переходить право власності на об'єкти будівництва і реконструкції згідно договору будівельного підряду.

Посилаючись на те, що такі вимог відповідача свідчать про не визнання відповідачем права власності позивача на нежилі приміщення на яких відповідач здійснював будівельні роботи, керуючись ст..ст.328, 331, 386, 392 ЦК України, ТОВ « Кварта» звернулось до суду з позовом та просило визнати за ним право власності на вказані нежилі приміщення.

Задовольняючи частково позовні вимоги та визнаючи за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кварта» право власності на нежилі приміщення Літ. «А», загальною площею 179,3 кв.м., в складі: групи приміщень №21, загальною площею 119,8 кв.м. та групи приміщень №22, загальною площею 59,5 кв.м. по АДРЕСА_2, як окремий об'єкт нерухомого майна, суд 1-ї інстанції посилався на те, що позивач, як замовник будівництва, виконав усі покладені на нього договором підряду зобов'язання по здійсненню ремонтно-будівельних робіт нежилих приміщень Літ. «А», загальною площею 179,3 кв.м., в складі: групи приміщень №21, загальною площею 119,8 кв.м. та групи приміщень №22, загальною площею 59,5 кв.м. по АДРЕСА_2, є власником вказаних приміщень, проте, право власності позивача на вказані нежилі приміщення не визнається та оспорюється відповідачем, який є підрядником вказаного будівництва, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Проте, з такими висновками суду 1-ї інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони протирічать дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно вимог ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Згідно ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відповідно до «Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна у м.Києві», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.10.2009 року №1227 Головне управління житлового забезпечення є органом уповноваженим здійснювати оформлення права власності та видавати свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна. Даним «Положенням» передбачено перелік документів, які заявник зобов'язаний надати до уповноваженого органу з метою оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності. Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею правовстановлюючих документів проводиться лише на об'єкти, введені в експлуатацію.

Так як, відповідно до договору купівлі-продажу від 15.04.2008 року, ТОВ « Кварта» є власником нежилих приміщень з №1 по № 5 (групи приміщень №22) №№ 1, 2, 3 (групи приміщень №21) загальною площею 85,40 кв.м. по АДРЕСА_2, а внаслідок здійснених відповідачем будівельно-ремонтних робіт площа вказаних нежилих приміщень збільшилась на 153,40 кв.м., будівництво вказаних приміщень є самочинним, позивачем не надано суду доказів про введення збудованих та реконструйованих приміщень в експлуатацію та про здійснення їх державної реєстрації, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позивач ТОВ « Кварта» є власником вказаних збудованих нежитлових приміщень та що його право власності порушується відповідачем не ґрунтується на вимогах закону.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а рішення Святошинського районного суду м.Києва від 05 квітня 2013 року в частині задоволення позову та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кварта» права власності на нежилі приміщення Літ. «А», загальною площею 179,3 кв.м., в складі: групи приміщень №21, загальною площею 119,8 кв.м. та групи приміщень №22, загальною площею 59,5 кв.м. по АДРЕСА_2, як окремий об'єкт нерухомого майна підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю « Кварта» до ОСОБА_3 про визнання права власності на нежилі приміщення Літ. «А», загальною площею 179,3 кв.м., в складі: групи приміщень №21, загальною площею 119,8 кв.м. та групи приміщень №22, загальною площею 59,5 кв.м. по АДРЕСА_2, як окремий об'єкт нерухомого майна.

В частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю « Кварта» до ОСОБА_3 про визнання права власності на нежитлову будівлю Літ. «А», загальною площею 320,0 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, як окремий об'єкт нерухомого майна рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження існування нежитлової будівлі Літ « А», загальною площею 320,0 кв.м. по АДРЕСА_1 та проведення ремонтно-будівельних робіт вказаних нежилих приміщень.

Керуючись ст.ст. 331, 317,392 ЦК України, ст..ст. 60, 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Святошинського району міста Києва задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2013 року скасувати в частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кварта» права власності на нежилі приміщення Літ. «А», загальною площею 179,3 кв.м., в складі: групи приміщень №21, загальною площею 119,8 кв.м. та групи приміщень №22, загальною площею 59,5 кв.м. по АДРЕСА_2, як окремий об'єкт нерухомого майна та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю « Кварта» до ОСОБА_3 про визнання права власності на нежилі приміщення Літ. «А», загальною площею 179,3 кв.м., в складі: групи приміщень №21, загальною площею 119,8 кв.м. та групи приміщень №22, загальною площею 59,5 кв.м. по АДРЕСА_2, як окремий об'єкт нерухомого майна відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: