Постанова

від 24.09.2013 по справі 2-а-15855/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-15855/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Науково - виробнича компанія «Гірничі машини» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Науково - виробнича компанія «Гірничі машини» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення - рішення від 06 жовтня 2010 року №0000514010/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2013 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково; постанови судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень, червень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «ПФ Трейдметал України» та ТОВ «Компанія «Міст»; за наслідками перевірки складено акт від 20.09.2010 року №469/40-10/34046713.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 25729537,00 грн. за травень 2010 року, та завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 року в сумі 4006992,00 грн.

В обґрунтування зазначених порушень орган державної податкової служби посилається на те, що розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, заниження позивачем суми податку на додану вартість на загальну суму 25729537,00 грн. виникло по контрагенту - постачальнику ТОВ «ПФ Терйдметал України», господарські операції з яким мали місце у травні 2010 року.

06 жовтня 2010 року СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення - рішення №0000514010/0, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 38594306,00 грн., у тому числі за основним платежем 25729537,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12864769,00 грн.

Під час перегляду Вищим адміністративним судом України постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2011 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року та скасовуючи їх, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що судам попередніх інстанцій необхідно врахувати, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали взаємовідносини між позивачем та контрагентами реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у разі не подання підприємствами - постачальниками до податкового органу декларації з ПДВ за відповідний звітний період (тобто, результатів обліку оподатковуваних операцій з ПДВ), податкові накладні, виписані такими постачальниками вважаються заповненими з порушенням вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, а отже, не можуть підтвердити реальність здійснення господарських операцій та не можуть бути визнані належними первинними документами, в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», які підтверджують право позивача на податковий кредит.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ПФ Трейдметал України», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

15 грудня 2009 року між позивачем (покупець) та ТОВ «ПФ Трейдметал України» (постачальник) укладено договір №200-09, відповідно до якого останній зобов'язується передати у визначені цим договором строки товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього узгоджену суму (п. 1.1). Пунктом 1.2 договору визначено, що кількість, ціна та асортимент товару визначається специфікаціями, які є складовими та невід'ємними частинами даного договору. «Узгодженою партією товару» по даному договору є кількість та сортамент товарів, вказані в конкретних специфікаціям (п. 3.1). Базисні умови поставки узгодженої партії товару приймаються сторонами відповідно до правил «Інкотермс - 2000 р.» Конкретні умови і терміни поставки по кожній партії товарів сторони погоджують у специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною його частиною. Датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції відправлення, що вказана в залізничній накладній (квитанції), або дата іншого товарно - транспортного документа, якщо інше не передбачено базисними умовами поставки (п. 3.4) (т. 1 а.с. 210 - 212).

На виконання вказаного договору між сторонами були складені специфікації від 15.12.2009 року №1, від 16.12.2009 року №2, від 17.12.2009 року №3, від 18.12.2009 року №4, від 25.02.2010 року №5, від 30.04.2010 року №6, №6/1, від 28.04.2010 року №7, від 28.04.2010 року №8, від 29.04.2010 року №9, №10, №11, якими визначено найменування товарів (чавун, круги, труби, листи), розмір, марка, ГОСТ, одиницю виміру, кількість, загальна сума (з ПДВ та без ПДВ). Також в специфікаціях було визначено вартість, умови (FCA, DAF, EXW), строки поставки, реквізити вантажоотримувача (т. 1 а.с. 213 - 225).

На підтвердження реальності виконання зазначених зобов'язань позивач надав рахунки фактури та накладні Укрзалізниці, експортні накладні, в яких номера накладних та номера вагонів співпадають, та відповідно до яких позивач отримав товари, видаткові накладні, сертифікати якості ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», ВАТ «Маріупольській металургійний завод ім. Ілліча» ,ВАТ «Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод», ЗАТ «ВМЗ Красный Октябрь», ВАТ «Арселор Міталл Кривий ріг», податкові накладні, до яких позивач включив суми податку на додану вартість за товар та суму товаро - транспортних витрат.

На подальшу реалізацію придбаного товару позивачем надані рахунки фактури, які виставлені вантажоотримувачу ВАТ «Дружківський машзавод», ВАТ «Донецькгормаш», довіреності на отримання товару від позивача.

Сума податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними була віднесена до складу податкового кредиту, що не заперечується сторонами.

На підтвердження сплати отриманих товарів позивачем надані виписки по рахункам к банках.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювалась в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату підписання спірних договорів, первинних та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновок про те, що розмір податкового зобов'язання продавця - контрагента не дорівнює розміру податкового кредиту позивача, будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентом правочину, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, не надано.

Крім цього, висновок органу державної податкової служби щодо невідповідності податкового зобов'язання контрагента позивача та податкового кредиту позивача спростовується наявними в матеріалах справи:

- листами СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 07.10.2010 року №18129/7/40-113, від 11.11.2010 року №20364/7/40-113, відповідно до яких станом на 01.10.2010 року згідно даних АРМ «Система обробки платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» податковим деклараціям з ПДВ ТОВ «ПФ Трейдметал України» за травень 2010 року присвоєно статус «дійсний» (т. 1 а.с. 103, 104);

- листом ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 18.11.2010 року №48498/7/15-313-3, відповідно до якого ТОВ «ПФ Трейдметал України» було подано податкову звітність з податку на додану вартість, зокрема, за травень 2010 року від 28.09.2010 року (реєстраційний номер 71038) з додатком 5, в якому в розділі «Податкові зобов'язання» в р. 3 відображено взаємовідносини з підприємством ЗАТ «НВК «Гірничі машини» на загальний обсяг поставки у розмірі 128647684,60 грн., у тому числі ПДВ 25729536,96 грн., яка має статус «дійсна».

Зазначена декларація з податку на додану вартість, що подана ТОВ «ПФ Трейдметал Україна» за травень 2010 року (зареєстрована 28.09.2010 року за №71038) разом з додатком 5, наявні в матеріалах справи. Так, згідно розділу 1 «Податкові зобов'язання» додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року ТОВ «ПФ Трейдметал України» віднесено до податкового зобов'язання суму податку на додану вартість у розмірі 25729536,96 грн. по взаємовідносинах з позивачем (т. 1 а.с. 125).

При цьому, колегія суддів вважає, що наявність розбіжності в базі АРМ «Система обробки платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» не є підставою для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «ПФ Трейдметал України».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість висновків акту перевірки.

Таким чином, з метою повного захисту прав позивача відповідно до частини другої статті 11 КАС України, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06 жовтня 2010 року №0000514010/0.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Науково - виробнича компанія «Гірничі машини» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2013 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 06 жовтня 2010 року №0000514010/0.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 27.09.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: А.Ю. Кучма

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.Судді: Кучма А.Ю.