Постанова

від 26.09.2013 по справі 917/824/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. Справа №917/824/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Плужник О.В.,

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Рябченко А.О.

відповідача - Супрун С.Л., дов.№Д/2-4 від 23.09.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чисте місто" Лубенської міської ради Полтавської області", м. Лубни (вх.№2425 П/3-10)

на рішення господарського суду Полтавської області від 10.07.2013р. по справі №917/824/13

за позовом Приватного підприємства "Ясон", м. Лубни

до Комунального підприємства "Чисте місто" Лубенської міської ради Полтавської області", м. Лубни

про стягнення 78149,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року позивач - Приватного підприємства "Ясон" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства "Чисте місто" Лубенської міської ради Полтавської області" про стягнення 78149,56 грн. заборгованості з яких 40916,00 грн. - сума основного боргу, 37233,56 грн. пені., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань відповідно до договору на спеціалізовану постову охорону №001-11 від 22.07.2012. Також просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.07.2013р. по справі №917/824/13 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Чисте місто" Лубенської міської ради Полтавської області", м. Лубни на користь Приватного підприємства "Ясон", м. Лубни 15716,00 грн. основного боргу, 1555,81 грн. пені, 378,62 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області від 10.07.2013р. по справі №917/824/13 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наполягає на тому, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що визнання Рябченка А.О. нелігитимним керівником підприємства фактично робить нікчемними всі правочини, здійснені ним від імені ПП «Ясон» та фактично робить недійсним позов до відповідача, оскільки позов підписаний неуповноваженою на то особою. Також вважає, що Рябченка А.О. без відповідної довіреності, на підставі неправомірно вчиненої державної реєстрації, фактично не мав права на підписання договору про надання послуг, посилаючись при цьому на висновок експерта №87 від 24.07.2013.

24.09.2013 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач уточнив вимоги апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Полтавської області від 10.07.2013р. по справі №917/824/13 скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти доводів скаржника заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2011 між Приватним підприємством "Ясон" (виконавець) в особі директора Рябченко А.О. та Комунальним підприємством "Чисте місто" Лубенської міської ради Полтавської області (замовник) було укладено договір №001-11 на спеціалізовану постову охорону, відповідно до умов якого замовник (відповідач) передає, а виконавець (позивач) приймає під охорону об'єкт, зазначений у Дислокації, де знаходиться майно замовника (товарно-матеріальні цінності, речі, будівельна техніка, автотранспорт, на котрі замовник має право власності).(п.1.1., п.п. 1.1.1. договору)

Адресу об'єкта охорони та час надання послуг з охорони сторони узгодили в"Дислокації", яка є Додатком №1 від 22 липня 2011 року до укладеного договору.

Умовами п. 1.2 сторони встановили, що виконавець виконує спеціалізовану постову охорону об'єкта шляхом виставлення охоронних постів і обладнання технічними засобами охорони для спостереження окремих приміщень об'єкта з виведенням на пости, виконує патрулювання території об'єкта у дні та часи, вказані в дислокації.

На підставі положень п.4.1, п. 4.2 договору сума договору визначається сторонами в розмірі 7800,00 грн. на місяць без ПДВ. Оплата за охорону здійснюється з моменту підписання угоди при наступних умовах: на початку місяця 50% від суми, вказаної в пункті 4.1; до десятого числа наступного місяця остаточний розрахунок за попередній місяць згідно виставлених рахунків та підписаних актів виконаних робіт, але не пізніше десятого числа наступного місяця.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач на виконання умов договору протягом липня 2011р. - листопада 2011р. надавав відповідачу послуги з охорони об"єкту, що підтверджується копіями актів виконаних робіт, які належним чином складені, підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств без будь - яких зауважень та заперечень, а саме: акт виконаних робіт від 31.07.2011 за липень 2011 на суму 2516,00 грн., акт виконаних робіт від 31.08.2011р. за серпень 2011 на суму 7800,00 грн., акт виконаних робіт від 30.09.2011 за вересень 2011р. на суму 7800,00 грн., акт виконаних робіт від 31.10.2011 за жовтень 2011р. на суму 7800,00 грн., акт виконаних робіт від 30.11.2011 за листопад 2011р. на суму 7800,00 грн., а разом на загальну суму 33716,00 грн.

Крім того, для здійснення відповідачем оплати за надані послуги з охорони позивачем були виписані відповідні рахунки № 00045 від 31.07.2011, № 00048 від 31.08.2011, № 00051 від 30.09.2011, № 00054 від 31.10.2011, № 00057 від 30.11.2011, як то було встановлено п. 4.2. укладеного договору.

Виписані позивачем рахунки № 00062 від 31.12.2011р., № 00002 від 31.01.2012р., № 00004 від 29.02.2012р., № 00005 від 31.03.2012р. на оплату послуг з охорони за період грудень 2011р. - березень 2012р. на загальну суму 25200,00 грн. відповідачем сплачені не були, а також залишені без підпису Акти виконаних робіт за вказаний період.

Аналіз встановлених по справі обставин свідчить, що відповідач за платіжними документами від 28.09.2011., від 04.11.2011, від 24.11.2011, від 25.11.2011, від 06.12.2011, від 28.12.2011, від 06.01.2012, від 16.01.2012, від 24.01.2012, від 03.02.2012, від 01.03.2012, від 10.12.2012, від 28.12.2012, від 25.01.2013, від 21.02.2013, здійснив часткову оплату за надані позивачем послуги в розмірі 18000,00 грн. що підтверджується належним чином засвідченими копіями банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, в порядку досудового врегулювання спору, 17.05.2012 звернувся до відповідача з претензією про необхідність перерахування суми основного боргу за вересень 2011-березень 2012, але зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині повної оплати за надані послуги з охорони об'єкта відповідача й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Враховуючи факт доведення позивачем та підтвердження належними доказами факту отримання відповідачем охоронних послуг від позивача, зважаючи на наявність доказів його часткової оплати, а також керуючись статтями 530, 629 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд визнав позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 15716,00 грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Так, виконання позивачем послуг з охорони об'єкту підтверджується складеними, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами виконаних робіт від 31.07.2011, від 31.08.2011, від 30.09.2011, від 31.10.2011, від 30.11.2011 на загальну суму 33716,00 грн., які підписані відповідачем без будь-яких зауважень та претензій за надані послуги.

Копіями банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи підтверджується, що відповідач за платіжними документами від 28.09.2011., від 04.11.2011, від 24.11.2011, від 25.11.2011, від 06.12.2011, від 28.12.2011, від 06.01.2012, від 16.01.2012, від 24.01.2012, від 03.02.2012, від 01.03.2012, від 10.12.2012, від 28.12.2012, від 25.01.2013, від 21.02.2013, здійснив часткову оплату за надані позивачем послуги в розмірі 18000,00 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 15716,00 грн. є обґрунтованими та підтверджені належними доказами.

За умовами 4.2 Договору остаточний розрахунок за надані послуги проводиться згідно виставлених рахунків та підписаних актів виконаних робіт,

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що акти виконаних робіт за період грудень 2011р. - березень 2012р. складені та підписані лише позивачем, тобто в односторонньому порядку, а тому не можуть бути прийняті судом в якості доказу, яким підтверджується факт надання позивачем послуг з охорони об'єкта відповідача за вказаний період. Інших доказів на підтвердження факту надання послуг за період грудень 2011р. - березень 2012р. позивачем не надано.

Враховуючи, що вимоги позивача про стягнення суми боргу за період грудень 2011р. - березень 2012р. документально не підтверджені, доказів надання послуг з охорони об'єкту відповідача у вказаний період до суду ні першої ні апеляційної інстанцій не надано, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 25200,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зауважує на тому, що відповідачем не були виконані вимоги ухвали суду першої інстанції та не здійснено звірку взаємних розрахунків з відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що акт звірки за своїм призначенням носить інформаційний характер, він не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а тому заперечення відповідача про відсутність зазначеного акту не можуть бути підставою для підтвердження наявності або відсутності обов'язку сплати боржником боргу. Крім того, відповідач не звертався до позивача з пропозицією про проведення звірки взаєморозрахунків, а доказів відмови позивача у проведенні такої звірки відповідачем не надано.

Також скаржник вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги заперечення відповідача стосовно відсутності повноважень Рябченко А.О., від імені якого було укладено договір №001-11 від 22.07.2011 на спеціалізовану постову охорону, на підписання позовної заяви та на підписання зазначеного договору. Так, скаржник, посилаючись на висновок експерта №87 від 24.07.2013, відповідно до якого підпис в графі голова загальних зборів Рябченко О.І., в протоколі №1 загальних зборів ПП «Ясон» від 26.04.2010 та підпис в графі Затверджено Рябченко О.І. Статуту ПП «Ясон» від 14.10.2003 виконані різними почерками, а тому відповідач вважає, що проведені реєстраційні дії Рябченком А.О. та вчинені ним інші підписи від імені ПП «Ясон» є незаконними, а всі правочини, укладені ним є нікчемними, оскільки права на їх підписання Рябченко А.О. не отримував.

Колегія суддів не може погодитись з таким твердженням виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Так, п. 10.7 статуту ПП "Ясон" виконавчим органом підприємства є директор. Директор здійснює керівництво поточною діяльністю підприємства на засадах єдиноначальності в межах компетенції і прав, що визначені статутом та рішеннями власника. Директор підприємства має право, зокрема, без довіреності діяти від імені підприємства, укладати будь-які угоди та інші юридичні акти (п. 10.9 Статуту). Відповідно до протоколу № 1 від 26.04.2010р. та наказу № 1-К від 26.04.2010р. виконуючим обов'язки директора Приватного підприємства "Ясон" призначено Рябченка Антона Олеговича.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.05.2013р. та від 16.05.2013р., довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 26.03.2012р., які містяться в матеріалах справи, особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та керівником Приватного підприємства "Ясон" зазначено Рябченка Антона Олеговича.

Крім того, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На час розгляду справи доказів скасування реєстраційної дії державного реєстратора про внесення змін до відомостей про керівника юридичної особи відповідачем надано не було, як не було надано доказів визнання укладеного сторонами договору нікчемним. Під час розгляду справи відповідач не заперечував факт отримання від позивача послуг за укладеним договором, умовами договору було передбачено зобов'язання відповідача розраховуватися за надані охоронні послуги, яке ним було частково виконано, крім того, предметом розгляду у даній справі були вимоги про стягнення з відповідача боргу у зв'язку з порушенням ним зобов'язань за договором охорони. А тому доводи позивача про нікчемність укладеного договору охорони не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, п.4.5 укладеного договору сторони встановили, що за невчасну оплату послуг виконавця по охороні замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення з урахуванням індексу інфляції. У зв'язку з чим позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 37233,56 грн. пені за період з 28.09.2011- 31.03.2012.

Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" яким встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, здійснивши перерахунок розміру пені з урахуванням задоволеного до стягнення суми боргу, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1555,81 грн. пені та відмову у стягненні пені в розмірі 35677,75 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Полтавської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Тому, вказані вимоги скаржника, що зазначені ним в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для зміни або скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 10.07.2013р. по справі №917/824/13

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чисте місто" Лубенської міської ради Полтавської області", м. Лубни залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.07.2013р. по справі №917/824/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 26.09.2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Плужник О.В.