Постанова

від 06.09.2013 по справі 826/10188/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 вересня 2013 року № 826/10188/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоюст»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення та наказу

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоюст» (надалі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000502260 та наказу від 14.01.2013р. № 63 щодо проведення перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ТОВ «Марко+».

Також позивач звертав увагу на відсутність підстав для проведення перевірки податковим органом у зв'язку з чим наказ про її проведення є неправомірним.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні перевірки Товариства з питань взаємовідносин з ТОВ «Марко+» було встановлено заниження податку на додану вартість, оскільки господарські операції між вказаними підприємствами мають фіктивний характер.

Щодо правомірності проведення перевірки відповідач зазначив, що податковий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачені діючим законодавством.

В судове засідання 19.08.2013р. представник відповідача не прибув, у зв'язку з чим судовий розгляд справи було продовжено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС підставі наказу № 63 від 14.01.2013 року, згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоюст» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків по фінансово-господарським взаємовідносинам Товариством з обмеженою відповідальністю «Марко+» за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, за висновками якої складений акт № 278/22-621/35012203 від 24.01.2013 року.

Згідно висновків Акту перевірки позивачем порушено п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 119 616,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000502260, відповідно до якого ТОВ «Автоюст» було донараховано податок на додану вартість в сумі 119 616,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 29 904,00 грн.

Як встановлено судом, приводом проведення перевірки позивача стала інформація, у відповідності до якої ТОВ "Марко +" подало податкову декларацію по податку на додану вартість за жовтень 2012 року, що не визнана як податкова звітність та відповідно до даних інформаційних систем значиться як «недійсна».

На підставі наведеної інформації, а також того, що ТОВ «Марко+» сформувало податковий кредит за жовтень 2012 року за рахунок ТОВ "КРОНК МСК", ПП "МАРКЕТИНГ АЙ КЬЮ" та ПП "ЕСКОРТ", які станом на жовтень 2012 року не є платниками ПДВ та мають ознаки фіктивних підприємств, відповідач стверджує, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Марко+».

Отже, на думку відповідача, товари, роботи та послуги позивачем фактично у ТОВ «Марко+» не придбавалися, а витрати на придбання таких робіт, які позивач відніс до складу валових, є надуманими у зв'язку з чим відповідач вважає, що позивач не мав правових підстав для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Автоюст" та ТОВ "Марко +" укладено ряд договорів, на підставі яких на адресу першого поставлялись товари, виконувались роботи та надавались послуги:

- установка системи кондиціювання;

- роботи по ремонту твердого покриття зернового;

- транспортно-експедеційні послуги;

- юридичне та довідково - консультаційне обслуговування;

- поставка продуктів харчування.

На виконання вказаних договорів ТОВ «Марко+» у жовтні 2012 року було виписано ряд податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано спірні суми податкового кредиту з ПДВ у вказаний період, складено товаро-транспортні накладні, товарні накладні, акти виконаних робіт.

Зазначені документи позивач вважає достатніми підставами для нарахування визначених в них сум ПДВ до податкового кредиту підприємства, а також можливості стверджувати про реальність господарських операцій. Крім того, на підтвердження фактів реального виконання договору представником позивача було надано пояснення подальшого руху отриманих від ТОВ «Марко+» товарів та послуг до третіх осіб разом із договорами та іншими первинними документами.

Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується фіктивність господарських операцій позивачем та ТОВ «Марко+», яке має ознаки фіктивного підприємства.

Згідно з індивідуальними базами даних відповідачем встановлено, що ТОВ " Марко +", код за ЄДРПОУ 22856635 подало податкову декларацію по податку на додану вартість за жовтень 2012 року від 19.11.2012 року. Вказану декларацію не визнано як податкову звітність та відповідно до даних інформаційних систем значиться як «недійсна».

В той же час встановлено, що ТОВ "Марко +" сформувало податковий кредит за жовтень 2012 року в сумі 119 616 грн. за рахунок наступних підприємств:

- ТОВ "КРОНК МСК" код ЄДРОПУ 36385278. Період придбання ТМЦ - листопад 2011 року. Стан платника - 9 «НАПРАВЛЕНО ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ЗА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ», основний вид діяльності - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.12.2011. Остання декларація подана за листопад 2011 року, визнана як «недійсна»;

- ПП "МАРКЕТИНГ АЙ КЬЮ" код ЄДРОПУ 34482350. Період придбання ТМЦ - січень 2012 року. Стан платника - 7 «ДО ЄДР ВНЕСЕНО ЗАПИС ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ», основний вид діяльності - дослідження коньюнктури ринку та виявлення суспільної думки. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 09.02.2012. Остання декларація подана за лютий 2012 року.

- ПП "ЕСКОРТ" код ЄДРОПУ 21647912. Період придбання ТМЦ - 01.2012 року. Стан - 7 «ДО ЄДР ВНЕСЕНО ЗАПИС ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ» основний вид діяльності - проведення розслідувань та забезпечення безпеки. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 15.03.2012 року. Остання декларація подана за січень 2012 року.

Також, відповідачем встановлено відсутність основних засобів для виконання договірних зобов'язань у ТОВ «Марко+» та відсутність трудових ресурсів.

Крім того в матеріалах справи наявні пояснення директора ТОВ «Марко+», відповідно до яких роботи за договорами між ПП «Марко+» та ТОВ «Автоюст» за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р. виконувались найманими, по трудовим договорам, працівниками відповідно до виду робіт та специфіки їх виконання. А саме роботи по: установка системи кондиціювання - бригадою слюсарів монтажників у кількості 2 осіб; роботи по ремонту твердого покриття зернового - бригадою будівельників у кількості б осіб( трудовий договір); транспортно-експедеційні послуги - орендованим транспортом; юридичне та довідково -консультаційне обслуговування - юрисконсультом за договором про співпрацю. Поставку продуктів харчування - власним орендованим транспортом.

Згідно форми 1-ДФ, поданої під час реєстрації підприємства, працюючих за штатним розкладом -1 чол.

Суд звертає увагу на те, що надані ТОВ «Марко+» послуги (товари, роботи) є різними по своїй суті, виконувались найманими працівниками, які позивач міг без того залучити до власної господарської діяльності, тобто ці роботи (послуги) виконувались не спеціалістами підприємства-контрагента позивача, що дає підстави для сумніву у їх фактичному існуванні.

Також, з аналізу підстав формування податкового кредиту ТОВ «Марко+» вбачається, що такий кредит сформовано за рахунок фіктивних контрагентів саме на ту суму, яку позивачем включено власного до податкового кредиту з ПДВ у жовтні 2012 року. Наведені обставини дають підстави прийти до висновку про те, що ТОВ «Марко+» є підприємством-транзитером, яке формує податковий кредит за рахунок фіктивних контрагентів для надання незаконних послуг з мінімізації податкових зобов'язань реально діючим суб'єктам господарювання.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ «Марко+»фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.

Відповідно до положень відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

За наведених правових норм у суду відсутні підстави вважати такі податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Кодексу, тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів, робіт та послуг у ТОВ «Марко+».

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги сумнівність провадження діяльності ТОВ «Марко+» в рамках правового поля, враховуючи відсутність трудових ресурсів та основних фондів у підприємства-контрагента позивача, зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ, суд приходить до висновку, що відомості в податкових накладних недостовірні та є наслідками укладення фіктивних угод.

Щодо позовних вимог про скасування наказу щодо проведення документальної позапланової перевірки позивача, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоюст».

Вказана перевірка була проведена на підставі наказу начальника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 14.01.2013р. № 63 із врахуванням пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, а позивачем не заперечується, що запит про надання інформації був вчасно вручений позивачу.

Пунктом 78.4 наведеної статті передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Наказ 14.01.2013р. № 63 є по суті рішенням керівника ОДПС та дає право відповідачу проводити документальну перевірку.

Суд звертає увагу, що інформація, у відповідності до якої ТОВ "Марко +" подало податкову декларацію по податку на додану вартість за жовтень 2012 року, що не визнана як податкова звітність та відповідно до даних інформаційних систем значиться як «недійсна», дає підстави для перевірки правильності обчислення та декларування сум податкового кредиту Товариства, а тому податковий орган зобов'язазаний виконати покладені на нього обов'язки, які заключаються в контролі за своєчасністю та повнотою сплати до бюджетів та державних цільових фондів податків та зборів.

Крім того, позивачем, на запит податкового органу від 26.12.2012 року №17548/10,22-611, не було надано всіх необхідних документів щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ 'Марко +" за жовтень 2012 року, що також є підставою проведення позапланової виїзної перевірки на підставі пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, позивач не навів достатніх обґрунтованих доводів, не надав належних та допустимих доказів щодо неправомірності спірного наказу та податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення та спірний наказ не підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.