Ухвала

від 04.03.2014 по справі 826/10188/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10188/13-а(у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

04 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Автоюст» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2013 року у справі за його адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та наказу,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Автоюст» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000502260 та наказу від 14.01.2013р. № 63 щодо проведення перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2013 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Автоюст» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі наказу № 63 від 14.01.2013 року, згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоюст» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків по фінансово-господарським взаємовідносинах Товариством з обмеженою відповідальністю «Марко+» за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, за висновками якої складений акт № 278/22-621/35012203 від 24.01.2013 року.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000502260, відповідно до якого ТОВ «Автоюст» було донараховано податок на додану вартість в сумі 119 616,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 29 904,00 грн.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, щодо правомірності спірних рішень та безпідставності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Між ТОВ "Автоюст" та ТОВ "Марко +" укладено ряд договорів, на підставі яких на адресу першого поставлялись товари, виконувались роботи та надавались послуги:

- установка системи кондиціювання;

- роботи по ремонту твердого покриття зернового;

- транспортно-експедиційні послуги;

- юридичне та довідково - консультаційне обслуговування;

- поставка продуктів харчування.

На виконання вказаних договорів ТОВ «Марко+» у жовтні 2012 року було виписано ряд податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано спірні суми податкового кредиту з ПДВ у вказаний період, складено товаро-транспортні накладні, товарні накладні, акти виконаних робіт.

Зазначені документи позивач вважає достатніми підставами для нарахування визначених в них сум ПДВ до податкового кредиту підприємства, а також можливості стверджувати про реальність господарських операцій. Крім того, на підтвердження фактів реального виконання договору представником позивача було надано пояснення подальшого руху отриманих від ТОВ «Марко+» товарів та послуг до третіх осіб разом із договорами та іншими первинними документами.

Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими судом першої інстанції доказами у їх сукупності підтверджується фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Марко+», яке має ознаки фіктивного підприємництва.

Згідно з індивідуальними базами даних відповідачем встановлено, що ТОВ " Марко +", код за ЄДРПОУ 22856635 подало податкову декларацію по податку на додану вартість за жовтень 2012 року від 19.11.2012 року. Вказану декларацію не визнано, як податкову звітність, та відповідно до даних інформаційних систем значиться, як «недійсна».

В той же час встановлено, що ТОВ "Марко +" сформувало податковий кредит за жовтень 2012 року в сумі 119 616 грн. за рахунок наступних підприємств:

- ТОВ "КРОНК МСК" код ЄДРОПУ 36385278. Період придбання ТМЦ - листопад 2011 року. Стан платника - 9 «НАПРАВЛЕНО ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ЗА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ», основний вид діяльності - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.12.2011 року. Остання декларація подана за листопад 2011 року, визнана, як «недійсна»;

- ПП "МАРКЕТИНГ АЙ КЬЮ" код ЄДРОПУ 34482350. Період придбання ТМЦ - січень 2012 року. Стан платника - 7 «ДО ЄДР ВНЕСЕНО ЗАПИС ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ», основний вид діяльності - дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 09.02.2012 року. Остання декларація подана за лютий 2012 року.

- ПП "ЕСКОРТ" код ЄДРОПУ 21647912. Період придбання ТМЦ - 01.2012 року. Стан - 7 «ДО ЄДР ВНЕСЕНО ЗАПИС ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ» основний вид діяльності - проведення розслідувань та забезпечення безпеки. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 15.03.2012 року. Остання декларація подана за січень 2012 року.

Також, відповідачем встановлено відсутність основних засобів для виконання договірних зобов'язань у ТОВ «Марко+» та відсутність трудових ресурсів.

Крім того, в матеріалах справи наявні пояснення директора ТОВ «Марко+», відповідно до яких роботи за договорами між ПП «Марко+» та ТОВ «Автоюст» за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р. виконувались найманими по трудовим договорам працівниками відповідно до виду робіт та специфіки їх виконання. А саме роботи: по установці системи кондиціювання - бригадою слюсарів-монтажників у кількості 2 осіб; роботи по ремонту твердого покриття зернового - бригадою будівельників у кількості б осіб (трудовий договір); транспортно-експедиційні послуги - орендованим транспортом; юридичне та довідково -консультаційне обслуговування - юрисконсультом за договором про співпрацю. Поставку продуктів харчування - власним орендованим транспортом.

Згідно форми 1-ДФ, поданої під час реєстрації підприємства, працюючих за штатним розкладом -1 особа.

Надані ТОВ «Марко+» послуги (товари, роботи) є різними по своїй суті, виконувались найманими працівниками, які позивач міг без того залучити до власної господарської діяльності, тобто ці роботи (послуги) виконувались не спеціалістами підприємства-контрагента позивача, що дає підстави для сумніву у їх фактичному існуванні.

Також, з аналізу підстав формування податкового кредиту ТОВ «Марко+» вбачається, що такий кредит сформовано за рахунок фіктивних контрагентів саме на ту суму, яку позивачем включено до податкового кредиту з ПДВ у жовтні 2012 року. Наведені обставини дають підстави прийти до висновку про те, що ТОВ «Марко+» є підприємством-транзитером, яке формує податковий кредит за рахунок фіктивних контрагентів для надання незаконних послуг з мінімізації податкових зобов'язань реально діючим суб'єктам господарювання.

За таких обставин, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ «Марко+»фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги сумнівність провадження діяльності ТОВ «Марко+» в рамках правового поля, враховуючи відсутність трудових ресурсів та основних фондів у підприємства-контрагента позивача, зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що відомості в податкових накладних недостовірні та є наслідками укладення фіктивних угод.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ 14.01.2013р. № 63 є по суті рішенням керівника ОДПС та дає право відповідачу проводити документальну перевірку.

Інформація, у відповідності до якої ТОВ "Марко +" подало податкову декларацію по податку на додану вартість за жовтень 2012 року, що не визнана, як податкова звітність, та відповідно до даних інформаційних систем значиться, як «недійсна», дає підстави для перевірки правильності обчислення та декларування сум податкового кредиту Товариства, а тому податковий орган зобов'язазаний виконати покладені на нього обов'язки, які полягають в контролі за своєчасністю та повнотою сплати до бюджетів та державних цільових фондів податків та зборів.

Крім того, позивачем, на запит податкового органу від 26.12.2012 року №17548/10,22-611, не було надано всіх необхідних документів щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ 'Марко +" за жовтень 2012 року, що також є підставою проведення позапланової виїзної перевірки на підставі пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують рішення суду першої інстанції.

За таких підстав, апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальність «Автоюст» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).

Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 07.03.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.