Постанова

від 03.09.2013 по справі 826/8633/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2013 року 18:13 № 826/8633/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С., за участю представників: позивача - Недашківського О.В., відповідача - Мильнікової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОР ЛТД» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування Наказу від 11 грудня 2012 року № 2071, скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2013 року № 0000252260, № 0000242260 та визнання неправомірними дій, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05 червня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОР ЛТД» (далі - ТОВ «СТОР ЛТД», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування Наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 грудня 2012 року № 2071 «Щодо проведення позапланової виїзної перевірки»; скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, відповідач) від 11 січня 2013 року № 0000252260, № 0000242260 в повному обсязі; визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «СТОР ЛТД» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податків по взаємовідносинам з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (код ЄДРПОУ 35612424) за жовтень 2011 року та щодо складання акту «Про результати документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОР ЛТД» (код за ЄДРПОУ 19477704) з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (код ЄДРПОУ 35612424) за жовтень 2011 року» № 6056/22-621-19477704 від 25.12.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що наказ відповідача «Щодо проведення позапланової виїзної перевірки» від 11.12.2012 р. № 2071 є таким, що винесений не на підставі та не в спосіб, що визначені чинним податковим законодавством, без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Саме з цих підстав, позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової перевірки та складання акту «Про результати документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОР ЛТД» (код за ЄДРПОУ 19477704) з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (код ЄДРПОУ 35612424) за жовтень 2011 року» № 6056/22-621-19477704 від 25.12.2012 року.

Також, позивач вважає прийняття відповідачем за висновками вказаного вище акту податкових повідомлень-рішень від 11.01.2013 р. № 0000252260, № 0000242260 безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки єдиним обґрунтуванням донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств є посилання на відсутність факту реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «СТОР ЛТД» з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» за жовтень 2011 року, який встановлено актом Броварської ОДПІ Київської області ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (код за ЄДРПОУ 35612424) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_3) та ФОП ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_4) за період серпень, жовтень 2011 р.» № 20/222/35612424 від 02.04.2012 р.

Інших доказів, крім посилання на акт Броварської ОДПІ Київської області ДПС № 20/222/35612424 від 02.04.2012 р., в т.ч. із зазначенням первинних бухгалтерських, податкових та інших документів на підставі яких зроблено висновок про порушення податкового законодавства відповідачем не наведено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що наказ щодо проведення позапланової виїзної перевірки прийнятий з урахуванням всіх обставин, є обґрунтованим та законним.

Крім того, на думку відповідача, він під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача та складання акту перевірки діяв у чіткій відповідності до приписів норм податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, в повній мірі відображають факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОР ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 19477704) зареєстровано 28 квітня 1995 року Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією за № 10671200000000257 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 115269). Вказане товариство розташоване за адресою: 02002, Дніпровський район, місто Київ, вул. С. Сагайдака, Б. 114.

ТОВ «СТОР ЛТД» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14 січня 1993 року за № 00792, на час проведення перевірки та складання акту товариство перебувало на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 35614759 (форма № 2-Р) від 25 листопада 2003 року ТОВ «СТОР ЛТД» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 194777026535).

22 листопада 2012 року відповідачем на адресу платника податків був направлений запит № 14781/10/22-711 про надання підтверджуючих документів та пояснень, що підтверджують здійснення господарських операцій з ПП «ВКФ Ніколь Плюс».

На виконання вказаного вище запиту, позивачем були надані письмові пояснення від 27.11.2012 р. № 369 та податкові, видаткові накладні, які на адресу контролюючого органу надійшли 29.11.2012 р.

11 грудня 2012 року начальником ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI прийнято Наказ «Щодо проведення позапланової виїзної перевірки» № 2071 (далі - Наказ № 2071), на підставі якого, управлінню податкового контролю необхідно провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СТОР ЛТД» (код ЄДРПОУ 19477704) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податків по взаємовідносинам з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (код за ЄДРПОУ 35612424) за жовтень 2011 року, яке перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, тривалістю 5 робочих днів з 12 грудня 2012 року.

На підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та Наказу № 2071 від 11 грудня 2012 року контролюючим органом оформлено направлення на перевірку № 2517 від 12 грудня 2012 року (далі - Направлення № 2517).

Копія Наказу № 2071 та Направлення № 2517 були вручені головному бухгалтеру підприємства позивача 12.12.2012 р.

В період з 12 грудня 2012 року по 18 грудня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОР ЛТД» (код ЄДРПОУ 19477704) з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (код ЄДРПОУ 35612424) за жовтень 2011 року, за результатами якої складено Акт № 6056/22-621-19477704 від 25 грудня 2012 року.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень 2011 року у сумі 125 542 грн.;

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, всього в сумі 144 374 грн., а саме за 2-4 кв. 2011 року в сумі 144 374 грн.

11 січня 2013 року контролюючий орган, на підставі Акта перевірки № 6056/22-621-19477704 від 25 грудня 2012 року, прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000252260, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 3 п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 188 313 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 125 524 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 771 грн.

11 січня 2013 року контролюючий орган, на підставі Акта перевірки № 6056/22-621-19477704 від 25 грудня 2012 року, прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000242260, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI за порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 144 374 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 144 374 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.

Незгода з зазначеними вище Наказом відповідача № 2071, податковими повідомленнями-рішеннями № № 0000252260, 0000242260 та його діями щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки та щодо складання акту обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОР ЛТД», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній на момент винесення спірного наказу) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

В статті 75 ПК України визначені види перевірок.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 ПК України встановлено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 78.5 ст. 78 ПК України).

У відповідності до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

В п. 86.3 ст. 86 ПК України визначено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як підтверджено матеріалами справи, при проведенні перевірки контролюючим органом були використані дані Акту Броварської ОДПІ Київської області ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (код за ЄДРПОУ 35612424) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_3) та ФОП ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_4) за період серпень, жовтень 2011 р.» № 20/222/35612424 від 02.04.2012 р.

На обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби від 22.11.2012 р. № 14781/10/22-711, платником податків були надані письмові пояснення за № 369 від 27.11.2012 р. та їх документальні підтвердження: податкові та видаткові накладні.

Проте, надані позивачем документи не в повній мірі відповідали переліку, визначеному запитом контролюючого органу, а надані пояснення не відображали причин неможливості їх надання (згідно додатку до пояснень позивача від 27.11.2012 р. № 369, відповідачу були направлені копії первинних бухгалтерських документів лише на 4 аркушах).

Як наслідок, надані позивачем до перевірки податкові та видаткові накладні не дали контролюючому органу можливості встановити та/або підтвердити факт реальності фінансово-господарських операцій.

За вказаних обставин, відповідач дійшов висновку про ініціювання документальної позапланової виїзної перевірки, підставою для проведення якої став Наказ № 2071.

Виходячи з викладеного, у суду не має сумнівів стосовно правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем оскаржуваного рішення.

Також, виконавши умови п. 78.4 ст. 78 та п. 81.1 ст. 81 ПК України, контролюючим органом правомірно було розпочато та проведено документальну позапланову виїзну перевірку.

Отже, дії контролюючого органу стосовно проведення перевірки підприємства позивача відповідають нормам податкового законодавства України.

Керуючись приписами ст. 86 ПК України, контролюючим органом 25.12.2012 року складено Акт «Про результати документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОР ЛТД» (код ЄДРПОУ 19477704) з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (код ЄДРПОУ 35612424) за жовтень 2011 року» № 6056/22-621-19477704.

Відмовившись від підписання акту, посадовими особами органу державної податкової служби був складений відповідний акт № 315/22-616-19477704 від 25.12.2012 р., яким засвідчено факт такої відмови.

Таким чином, дії контролюючого органу зі складання акту відповідають нормам податкового законодавства.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача стосовно визнання протиправним та скасування Наказу від 11 грудня 2012 року № 2071 та визнання неправомірними дій.

Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача стосовно скасування в повному обсязі податкових повідомлень-рішень.

Як встановлено в судовому засіданні, 04 жовтня 2011 року між ТОВ «СТОР ЛТД» (далі - Замовник) та ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (далі - Виконавець) був укладений Договір, по умовам якого, Виконавець зобов'язується поставити Замовникові холодильне обладнання (далі по тексту - Товар), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити цей Товар (пп. 1.1 Договору).

Перелік та кількість Товарів за цим Договором визначено у Додатку 1 (пп. 1.2 Договору).

На виконання умов Договору, Виконавцем були виписані податкові накладні:

- № 49 від 06.10.2011 р. на суму 323 516,42 грн., ПДВ - 64 703,28 грн., всього на суму - 388 219,70 грн.;

- № 77 від 12.10.2011 р. на суму 304 195,00 грн., ПДВ - 60 839,00 грн., всього на суму - 365 034,00 грн. та підписані видаткові накладні № 1100602 від 06.10.2011 р. на суму 323 516,42 грн., ПДВ - 64 703,28 грн., всього на суму - 388 219,70 грн., № 1101208 від 12.10.2011 р. на суму 304 195,00 грн., ПДВ - 60 839,00 грн., всього на суму - 365 034,00 грн.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Договір від імені ТОВ «СТОР ЛТД» підписаний директором Заікою В.П., а від імені ПП «ВКФ Ніколь Плюс» - директором ОСОБА_9.

Дослідивши вказані первинні документи, суд приходить до висновку про їх відповідність вимогам Закону № 996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою для формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та виникнення права на податковий кредит.

Крім того, судом встановлено, що поставка обладнання від ПП «ВКФ Ніколь Плюс» здійснювалась постачальником на власному транспорті на склад підприємства позивача, що розташований за адресою: м. Київ, вул. П. Дибенка, 7, згідно видаткових накладних.

Складський облік цінних товарів, згідно облікової політики підприємства, ведеться за допомогою карток складського обліку матеріалів.

Окрім цього, судом встановлено, що на момент підписання податкових, видаткових накладних, контрагент позивача за Договором був зареєстрований як платник податку.

Згідно даних Акту № 20/222/35612424 від 02.04.2012 р., Броварською ОДПІ Київської області ДПС направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Єдиним аргументом для зазначення в Акті № 6056/22-621-19477704 від 25.12.2012 р., що у ТОВ «СТОР ЛТД» відсутнє право на формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «ВКФ Ніколь Плюс» стали висновки Акту Броварської ОДПІ Київської області ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (код за ЄДРПОУ 35612424) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_3) та ФОП ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_4) за період серпень, жовтень 2011 р.» № 20/222/35612424 від 02.04.2012 р., яким встановлено, що операції з поставки по ланцюгу ФОП ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_3) - ПП «ВКФ Ніколь Плюс» та ФОП ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_4) - ПП «ВКФ Ніколь Плюс» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

З вищезазначених фактів, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС в своєму Акті № 6056/22-621-19477704 від 25.12.2012 р. дійшла висновку, що в зв'язку з непідтвердженням податкового кредиту з ПДВ у ПП «ВКФ Ніколь Плюс», у позивача відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Оцінивши вказані висновки податкових органів, суд зазначає, що досліджені в судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача по взаєморозрахунках із ПП «ВКФ Ніколь Плюс» підтверджують факт здійснення господарських операцій, а отже, всі наведені вище обставини свідчать про те, що укладений між ТОВ «СТОР ЛТД» та ПП «ВКФ Ніколь Плюс» договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності.

Наявності у позивача та його контрагента умислу на укладення будь-яких договорів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, судом не встановлено.

З метою встановлення обставин, необхідних для правильного вирішення справи, судом викликався свідок: директор підприємства-контрагента - ОСОБА_9, яка підтвердила факт реальності господарських операцій з позивачем та правомірності їх здійснення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ПП «ВКФ Ніколь Плюс» виконані свої зобов'язання по поставці позивачу товару (холодильного обладнання), що підтверджується виписаними, належним чином оформленими, податковими накладними.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувального вироку суду, який би стосувався позивача та/або його контрагента не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд також звертає увагу на те, що позивач, як замовник, не може нести відповідальності ні за несплату податків виконавцем (ПП «ВКФ Ніколь Плюс»), ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «СТОР ЛТД» з його контрагентом ПП «ВКФ Ніколь Плюс» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення сум грошових зобов'язань за платежами: податок на прибуток приватних підприємств та податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2013 року № 0000252260, № 0000242260, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОР ЛТД».

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 000,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОР ЛТД» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 січня 2013 року № 0000252260, № 0000242260.

3. В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОР ЛТД» відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОР ЛТД» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.09.2013 р.