Постанова

від 02.10.2013 по справі 819/2074/13-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2074/13-a

02 жовтня 2013 року

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Баб'юка П.М.,

при секретарі судового засідання Надвиничній Г.Я.,

за участю:

представника позивача - Буняка Я.В.,

представника відповідача - Кравчук І.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Ровекс - Транс" про стягнення фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, Фонд) звернулось до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства "Ровекс - Транс" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 67707,29 грн. посилаючись на те, що відповідачем згідно з даними наданого відповідачем звіту про зайнятість інвалідів за 2008 рік, середньооблікова чисельність його штатних працівників облікового складу за рік складає 345 осіб, тобто, відповідно до ч.1 ст.19 Закону, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить - 14. Даний норматив працевлаштування відповідачем не дотримано, виходячи із даних вказаних у звіті. Середньорічна заробітна плата складає 6637,97 грн., згідно з даними наданого відповідачем звіту про зайнятість інвалідів. Таким чином, за 10 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2009 року повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 66379,70 грн. У зв'язку з тим, що відповідач порушив вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закону України) і в добровільному порядку у встановлений строк не сплатив адміністративно - господарські санкції, йому було нараховано пеню, виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, в сумі 1327,59 грн., яка також не сплачена.

В суді представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з мотивів викладених у позовній заяві. Зазначив, що відповідач подавав звітність про наявність вакансій в тому числі і з можливістю працевлаштування інвалідів: 25.02.2008 року, 26.02.2008 року, 12.03.2008 року, 04.04.2008 року, 24.06.2008 року, 25.06.2008 року, а за наступні місяці звітність подана не була, що підтверджується довідкою Тернопільською центру зайнятості. Таким чином, представник позивача вважає, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання центру зайнятості передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Представник відповідача проти стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені заперечила з мотивів, викладених у наданих суду запереченнях.

Зазначив, що товариство створило 14 робочих місць для інвалідів, з них у 2008 році зайнято інвалідами лише четверо, оскільки центром зайнятості інвалідів для працевлаштування на підприємство, не направляв, а самі інваліди із заявами щодо працевлаштування не звертались. Таким чином, вважає, що підприємством вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів для забезпечення працевлаштування на підприємстві інвалідів, а тому, в діях відповідача відсутня вина, у зв'язку з чим до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи встановив наступне:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до Положення "Про Фонд соціального захисту інвалідів", затвердженого постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1434 (із змінами та доповненнями), є урядовим органом державного управління і на нього покладено завдання щодо здійснення контролю за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон України), сприяння створенню таких робочих місць та здійснення контролю за сплатою підприємствами адміністративно-господарських санкцій і пені.

Порядок встановлення нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів передбачено ст. 19 Закону України, відповідно до якої для підприємств та фізичних осіб встановлюється норматив місць в розмірі 4-х відсотків від загальної кількості працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно з даними поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, середньооблікова чисельність його штатних працівників у 2008 році становила 345 осіб, тобто, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить14 осіб.

Як вбачається із даних звіту, середньооблікова кількість штатних працівників підприємства, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність у 2008 році становила 4 особи.

Таким чином, відповідачем у 2008 році не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме, з 14 необхідних працевлаштовані тільки 4.

У частині 1 статті 20 Закону України встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як вбачається з поданого відповідачем звіту форми №10-ПІ відповідачем самостійно нараховано адміністративно-господарські санкції в сумі 66379,70 грн., проте у встановлений строк вказані санкції сплачені не були.

Середньорічна зарплата на підприємстві становить 6637,97грн. Таким чином, за 10 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами в 2008 році, відповідач повинен сплатити Фонду 66379,70 грн. адміністративно-господарських санкцій.

Крім цього, за несплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню, виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, за кожен календарний день прострочення в сумі 1327,59 грн. (за 50 днів.).

Таким чином, загальна сума адміністративно-господарських санкцій та пені становить 67707,29 грн.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів , і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, установи, організації чи до державної служби зайнятості, що передбачено ч.1 ст.18 Закону України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону України державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що обов'язок по працевлаштуванню інвалідів покладається як на роботодавців, так і на відповідні державні органи.

У частині 1 статті 20 Закону України встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частина 4 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року №803-XII, який діяв до 01 січня 2013 року , передбачала обов'язок підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Предметом розгляду даного спору є правовідносини, які мали місце у 2008-2009 роках.

Тобто, на відповідача у 2008 році розповсюджувався обов'язок, встановлений ч.4 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення", щодо необхідності щомісячного інформування місцевого центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно довідки Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 30 вересня 2013 року №04/68/5650, звіти форми №3-ПН, які надходили від відповідача у 2008 році, центр зайнятості наддати не може у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання.

Проте, згідно даних Тернопільського міськрайонного центру зайнятості, ПП "Ровекс - Транс" у 2008 році подало до центру зайнятості звіти форми №3-ПН від: 25.02.2008, 26.02.2008, 12.03.2008, 04.04.2008, 24.06.2008 та 25.06.2008.

Вказане підтверджується довідкою Тернопільського центру зайнятості від 20 вересня 2013 року №04/68/5557 та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Отже, як встановлено судом з матеріалів справи та пояснень представників, ПП "Ровекс - Транс" включно з липня по грудень 2008 року не подало до центру зайнятості звітів форми №3-ПН про наявність вакансій з додатковими вимогами до претендентів на вакансію "інваліди" .

Таким чином, у центрі зайнятості була відсутня інформація про наявність вакансії та необхідність направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема, не виконано обов'язку по наданню центру зайнятості передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

У зв'язку з цим, суд не погоджується з твердженням представника відповідача про відсутність вини ПП "Ровекс - Транс" у не працевлаштуванні нормативної кількості інвалідів.

Крім цього, суд також звертає увагу на практику Верховного Суду України за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Згідно з вимогами ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, у постанові від 02.02.2010 (справа №10/03) Верховний Суд України виходив з того, що на виконання вимог законодавства ТОВ "Каскад" направляло до Берегівського міськрайонного центру зайнятості Закарпатської області відповідну звітність, але місце залишилось вакантним у зв'язку з не направленням для працевлаштування інваліда уповноваженими органами. На підставі вказаного Верховний Суд України у вказаній постанові прийшов до висновку, що у діях товариства відсутній склад правопорушення.

Проте, у даному спорі, який розглядає Тернопільський окружний адміністративний суд, існують протилежні обставини, а саме, що ПП "Ровекс - Транс" протягом періоду з липня по грудень 2008 року не подало до центру зайнятості жодного звіту форми №3-ПН про наявність вакансій з додатковими вимогами до претендентів на вакансію "інваліди".

Враховуючи вимоги ч.1 ст.244-2 КАС України вказана постанова Верховного Суду України лише підтверджує позицію суду про підставність позовних вимог Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Також слід зазначити, що у постановах Верховного Суду України від 20 червня 2011 року у справі N21-60а11 та від 02 квітня 2013 року у справі №21-95а13, суд прийшов до висновку, що у діях відповідачів відсутній склад правопорушення, у зв'язку з тим, що суб'єктами господарювання здійснено передбачених законодавством заходів для забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та недопущення господарського правопорушення.

В даному ж випадку, як зазначалось вище, суд прийшов до висновку, що ПП "Ровекс - Транс" не вжило усіх залежних від нього заходів для забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та недопущення господарського правопорушення, зокрема, не виконано обов'язку по наданню центру зайнятості щомісячної інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ПП "Ровекс - Транс" адміністративно-господарських санкцій та пені підтверджені належними та допустимими доказами, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, заявлений Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 70, 71, 79, 86, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ровекс-Транс" (Тернопільська область, м.Тернопіль, вул. Подільська,38, А, код ЄДРПУО 30047776) в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 67707,29 грн. (шістдесят сім тисяч сімсот сім гривень 29 коп.) адміністративно-господарських санкцій та пені.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

В повному обсязі постанова складена 07 жовтня 2013 року.

Суддя Баб'юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб'юк П.М.