Ухвала

від 05.11.2014 по справі 819/2074/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 876/13072/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ровекс-Транс" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Ровекс-Транс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

в с т а н о в и в :

Позивач - Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось в суд позовом до відповідача - ПП "Ровекс - Транс", в якому просило стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 66379,70 грн. та пені в розмірі 1327,59 грн. за порушення терміну сплати цієї санкції.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року позов задоволено. Стягнено з Приватного підприємства "Ровекс-Транс" (Тернопільська область, м.Тернопіль, вул. Подільська,38, А, код ЄДРПУО 30047776) в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 67707,29 грн. (шістдесят сім тисяч сімсот сім гривень 29 коп.) адміністративно-господарських санкцій та пені.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати інвалідів на створені робочі місця. ПП "Ровекс - Транс" дотримано вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а сам факт відсутності працюючого інваліда ще не є підставою для застосування адміністративно- господарських санкцій, оскільки апелянтом виконано вимоги щодо нормативу робочих місць та для працевлаштування інвалідів, вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача (апелянта) - Королевич Р.О. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача - Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача (апелянта), перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволеня, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 лютого 2009 року ПП "Ровекс - Транс" подало звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік форми 10-ПІ №1-097 (а.с.5).

Середньооблікова чисельність працюючих у ПП "Ровекс - Транс" в 2008 році фактично складала 345 штатних працівників, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 4 працівники, а згідно з вимогами ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив для працевлаштування відповідачем інвалідів складав 14 працівників, а оскільки даний норматив не був виконаний, Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з вимогами ст.20 вищевказаного Закону звернулося в суд з вимогою про стягнення адміністративно-господарської санкції у розмірі 66379,70 грн. та пені в розмірі 1327,59 грн. за порушення терміну сплати цієї санкції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ПП "Ровекс - Транс" не вжило всіх залежних від нього заходів для забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та недопущення господарського правопорушення, зокрема, не виконано обов'язку щодо надання центру зайнятості щомісячної інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів. Таким чином, Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів правомірно застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ч.1 ст.19 вказаного Закону передбачає, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Крім того, в ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зазначено, що відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого ч.1 цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справ про стягнення адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування інвалідів необхідно враховувати: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.

Відповідно до п.3 ст.14 "Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року №314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій, інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інвалідів.

Згідно з п.14 зазначеного Положення підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

П.14 вказаного Положення також передбачає, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Ч.4 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року №803-XII, який діяв до 01 січня 2013 року, передбачала обов'язок підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Предметом розгляду даного спору є правовідносини, які мали місце у 2008-2009 роках. Тобто, на відповідача у 2008 році розповсюджувався обов'язок, встановлений ч.4 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" щодо необхідності щомісячного інформування місцевого центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що ПП "Ровекс-Транс" не подавало в Тернопільський міськрайонний центр зайнятості щомісячні звіти форми №3-ПН про наявність вакансій для інвалідів у період з липня по грудень 2008 року. Таким чином, у центрі зайнятості була відсутня інформація про наявність вакансії та необхідність направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем вимог Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', а тому позивачем правомірно застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що підставою господарської відповідальності учасника господарських відносини, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. Учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним не вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій необхідно виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у виді адміністративно-господарських санкцій. При цьому необхідно враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 22 грудня 2009 року у справі № 21-2151во09, зокрема, зазначено, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, а тому не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому товариство вжило всіх передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" заходів для працевлаштування останніх.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності вини ПП "Ровекс-Транс" в невиконанні ним нормативу з працевлаштування інвалідів у 2008 році, а тому правомірним є застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій в сумі 66379,70 грн. та пені за несвоєчасну сплату адміністративно - господарських санкцій станом в сумі 1327,59 грн., оскільки аналіз фактичних обставин справи дає підстави для висновку про те, що відповідач в сукупності не виконав передбачених чинним законодавством вимог щодо створення умов для працевлаштування інвалідів згідно з нормативом та вимог щодо інформування (зокрема, щомісячно) вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ровекс-Транс" залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року у справі № 819/2074/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 07 листопада 2014 року.