Постанова

від 19.09.2013 по справі 822/3176/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3176/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі за поданням Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроснаб-АВ" про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області звернулась до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроснаб-АВ» про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року в задоволенні подання відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про задоволення подання. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків не є взаємовиключними, та не становлять подвійну відповідальність.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

За таких обставин, враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні подання податкового органу суд першої інстанції зазначив, що сам факт податкового боргу відповідача не є достатньою підставою для застосування такого виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків як накладення арешту на рахунки відповідача, адже до відповідача вже застосовано адміністративний арешт майна, який підтверджений судом (справа №822/3175/13-а) і позивач готовий надати всі необхідні документи податковому керуючому для опису майна. Тобто, на думку суду не має достатніх підстав застосовувати до ТОВ "Агроснаб-АВ" фактично подвійну відповідальність за одне порушення, яке як з'ясовано у суді готовий виправити платник податків.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, на момент звернення податкового органу до суду із поданням у позивача наявний податковий борг у розмірі 34032,07 грн., що підтверджується довідкою про стан заборгованості станом на 29.07.2013 року, зворотнім боком облікової картки платника податку на додану вартість, корінцем податкової вимоги форми «Ю» №161-19 від 01.06.2013 року, податковим повідомленням-рішенням №0000452201 від 16.04.2013 року, розрахунком податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

29.07.2013 року посадовою особою податкового органу прийнято рішення №1 про застосування адміністративного арешту майна платників податків. Також 25.07.2013 року відповідачем отримано лист №969/10/22-110 від 22.07.2013 року про те, що 29.07.2013 року податковим керуючим буде проводитись опис майна у податкову заставу.

Проте, 29.07.2013 року опис майна не проведено у зв'язку з ненаданням податковому керуючому переліку ліквідного майна, яке перебуває у власності підприємства, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу із зазначенням його місцезнаходження, технічної, технологічної та іншої супровідної документації на таке майно, про що податковим керуючим складено акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого від 29.07.2013 року №1 та акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу №1 від 29.07.2013 року.

Пунктом 89.3 ст. 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформляється актом опису.

Згідно з п. 91.1 ст. 91 ПК України керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до п. 89.4 ст. 89 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 ПК України, згідно з якою арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу.

Розділ VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398, визначає саме особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна.

При цьому згідно з пунктом 7.3 цього Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Правило, передбачене нормою розглядуваного підзаконного нормативно-правового акта, застосовується в тому разі, якщо податковим органом визнано за необхідне застосувати адміністративний арешт як майна платника податків, відмінного від коштів, так і коштів на рахунку такого платника податків. Арешт майна та арешт коштів на рахунках платника податку за процедурою, визначеною пунктом 7.3 вказаного Порядку, накладається з підстав, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".

Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Таким чином, з урахуванням змісту статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупинити видаткові операції з підстав, передбачених Податковим кодексом України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.

За таких обставин повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами як про накладення арешту на кошти платника податків (підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України), так і про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків (зокрема, передбачені нормами підпунктів 20.1.15, 20.1.16 пункту 20.1 статті 20 ПК України, пунктом 89.4 ПК України), варто розуміти як право на звернення з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку.

При цьому в усіх випадках суд постановляє рішення про зупинення видаткових операцій платника податків шляхом накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі, або про накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі.

Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 р. № 642/12/13-13.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податковий орган правомірно звернувся до суду з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках ТОВ «Агроснаб-АВ» шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, тому подання підлягає задоволенню.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення подання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі за поданням Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроснаб-АВ" про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, - скасувати, прийняти нову постанову.

Подання Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити.

Зупинити видаткові операції на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроснаб-АВ" (код ЄДРПОУ 34363315, вул. Північна, буд. 90А, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл.) шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку на загальну суму 34032 (тридцять чотири тисячі тридцять дві) грн. 07 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Курко О. П.