Постанова

від 01.10.2013 по справі 804/11118/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 р. Справа № 804/11118/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - Баштанено Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, податкового повідомлення-рішення та його скасування,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати противоправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, які полягають в проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро», в результаті якої було складено акт №265/224/3511268 від 05.02.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Грінко-Дніпро» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Дормашавто» їх реальності та повноти відображення в обліку за липень, серпень, вересень 2010 року;

- податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 0000282204 від 05.03.2013 року про сплату податку на додану вартість на загальну суму 11 783, 34 грн. та штрафний санкцій на загальну суму 2 945,75 грн. визнати протиправним та скасувати.

В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків у акті перевірки від 05.02.2013р. за № 265/224/35112687 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Грінко-Дніпро» (код за ЄДРПОУ 35112687) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493) їх реальності та повноти відображення в обліку за липень, серпень, вересень 2010 року», на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення якого був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи. До канцелярії суду були надані заперечення, в обґрунтування яких зазначено, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» була проведена на виконання повноважень податкового органу, при наявності порушень позивачем податкового законодавства та спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» (надалі за текстом - ТОВ «Грінко-Дніпро» або позивач) - зареєстроване 23.04.2007р. у Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради Бабушкінського району м. Дніпропетровська, свідоцтво про державну реєстрацію від 23.04.2007 № 12241020000036357. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 35112687. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 49041 м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, Житломасив Тополя-3 буд.47 корпус 1. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.04.2007р. за №12236, станом на дату підписання акту перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Так, відповідно до матеріалів акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.02.2013р. за № №265/224/35112687 - перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» проведена на підставі наказу про здійснення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Грінко-Дніпро» (код за ЄДРПОУ 35112687) від 21.01.12 №84, згідно з підпунктом 78.1.1 ст. 78 та відповідно до підпункту 79.1, пункту 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України з урахуванням матеріалів перевірки ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 34059303), за період липень, серпень, вересень 2010 року, щодо встановлених нікчемних правочинів, фахівцем Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі за текстом - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська або відповідач) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Грінко-Дніпро» (код за ЄДРПОУ 35112687) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 34059303) за липень, серпень, вересень 2010 року.

Також в акті перевірки зазначено, що перевірку проведено з відома керівника ТОВ «Грінко-Дніпро» Глазунова Костянтина Ігоровича та головного бухгалтера Щетініна Юлії Леонідівни. Письмовий запит про надання пояснень та їх документального підтвердження отримано особисто головним бухгалтером ТОВ «Грінко-Дніпро». Наказ на проведення перевірки від 21.01.13 за № 84 (початок перевірки з 24.01.13 на 5 робочих дні) з повідомленням за №996/10/22-429 від 21.01.2013р. надіслано поштою.

Вказаною перевіркою встановлені порушення:

- не реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Грінко-Дніпро» - по ланцюгу з постачальником ТОВ «Дормашавто» за липень, серпень, вересень 2010 року;

- в порушення, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 11783,34 грн., у т.ч. по періодах.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 05.02.2013р. за № №265/224/35112687 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Грінко-Дніпро» (код за ЄДРПОУ 35112687) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493) їх реальності та повноти відображення в обліку за липень, серпень, вересень 2010 року», який 15.02.2013 року отримано позивачем ТОВ «Грінко-Дніпро».

З актом перевірки позивач був не згодний та відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України 21.02.2013 року вих. № 95 додав свої заперечення відповідачу протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта.

Але, як зазначив позивач, відповіді на свої заперечення станом на дату подання адміністративного позову позивачем не отримано.

15.03.2013 року (вх. № 427) позивачем було отримало податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 0000282204 від 05.03.2013 року про сплату податку на додану вартість на загальну суму 11 783, 34 грн. та штрафних санкцій на загальну суму 2 945,75 грн., проте розрахунок розміру штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0000282204 від 05.03.2013 року, позивачу не було направлено.

22.03.2013 року за вих. № 147 позивачем було подано скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

05.04.2013 року (вх. № 551) позивач отримав рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській області № 1472/10/10-25 від 03.04.2013 року про продовження терміну розгляду скарги по 26.05.2013 року включно.

30.05.2013 року (вх. № 821) позивач отримав рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 54/10/10-25 від 27.05.2013 року про результати розгляду скарги, відповідно до якого зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

07.06.2013 року за вих. № 275 позивачем було подано скаргу на зазначені рішення до Міністерства доходів і зборів України.

18.07.2013 року (вх. № 1024) позивачем було отримано рішення Міністерства доходів і зборів України № 5901/6/99-99-10-01-15 від 01.07.2013 року про результати розгляду скарги, яким також оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Стосовно вимоги позивача про визнання противоправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, які полягають в проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро», в результаті якої було складено акт №265/224/3511268 від 05.02.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Грінко-Дніпро» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Дормашавто» їх реальності та повноти відображення в обліку за липень, серпень, вересень 2010 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу ДПС, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або врученням йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що згідно тексту акту перевірки відповідача письмовий запит про надання пояснень та їх документального підтвердження було отримано головним бухгалтером позивача, наказ на проведення перевірки від 21.01.2013 року за № 84 та повідомлення за № 996/10/22-429 від 21.01.2013 року відповідачем було надіслано поштою. Але це не відповідає дійсності, тому що як пояснив представник позивача, наказ та повідомлення на проведення перевірки позивачем не було отримано взагалі, а надання первинних документів щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Дормашавто» було здійснено 22.01.2013 року вих. № 30 на підставі телефонної вимоги представника відповідача.

Ухвалою суду від 17.09.2013р. судом було зобов'язано відповідача надати:

- докази направлення Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до ТОВ «Грінко-Дніпро» письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин ТОВ «Грінко-Дніпро» з ТОВ «Дормашавто», надати сам запит, а також докази щодо вручення вищезазначеного запиту ТОВ «Грінко-Дніпро» (копії для долучення до матеріалів справи та оригінали для огляду);

- докази направлення Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі

м. Дніпропетровська до ТОВ «Грінко-Дніпро» наказу № 84 від 21.01.2013 року та повідомлення № 996/10/22-429 від 21.01.2013 року про проведення перевірки, а також докази щодо вручення вищезазначених документів ТОВ «Грінко-Дніпро» (копії для долучення до матеріалів справи та оригінали для огляду);

- докази направлення Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до ТОВ «Грінко-Дніпро» відповіді на заперечення ТОВ «Грінко-Дніпро» № 95 від 21.02.2013 року до акту перевірки № 265/224/35112687 від 05.02.2013 року, а також докази щодо вручення вищезазначеного документу ТОВ «Грінко-Дніпро» (копія для долучення до матеріалів справи та оригінал для огляду);

- відповідь на заперечення ТОВ «Грінко-Дніпро» № 95 від 21.02.2013 року до акту перевірки № 265/224/35112687 від 05.02.2013 року (копія для долучення до матеріалів справи та оригінал для огляду).

Проте на виконання зазначеної ухвали суду відповідачем було надано до матеріалів справи лише копію внутрішньої переписки відповідача, а саме службова записка № 21174/223/22-4-15 від 19.09.2013р., копії накладних кур'єрської доставки № 015767 та № 015766, копія відповіді на заперечення позивача на акт перевірки, копія наказу на проведення перевірки від 21.01.2013 року за № 84 та повідомлення за № 996/10/22-429 від 21.01.2013 року.

Таким чином, доказів направлення на адресу позивача письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин ТОВ «Грінко-Дніпро» з ТОВ «Дормашавто», копії самого запиту, доказів щодо вручення наказу № 84 від 21.01.2013 року та повідомлення № 996/10/22-429 від 21.01.2013 року про проведення перевірки, відповіді на заперечення ТОВ «Грінко-Дніпро» № 95 від 21.02.2013 року до акту перевірки № 265/224/35112687 від 05.02.2013 року до матеріалів справи відповідачем не надано.

За таких обставин, суд вважає, що невиконання умов вищевказаних статей не надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З урахуванням вищезазначеного, підстави щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Грінко-Дніпро» (код за ЄДРПОУ 35112687) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 34059303) за липень, серпень, вересень 2010 року у відповідача були відсутні, а тому вимогу позивача щодо визнання противоправними дії відповідача, які полягають в проведенні перевірки ТОВ «Грінко-Дніпро» слід задовольнити частково, а саме визнати противоправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо обставин призначення та здійснення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро», в результаті якої було складено акт №265/224/35112687 від 05.02.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Грінко-Дніпро» (код за ЄДРПОУ 35112687) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493) їх реальності та повноти відображення в обліку за липень, серпень, вересень 2010 року».

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України - під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судом встановлено, що реальність здійснення господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» з його контрагентом ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493) у перевірямому періоді підтверджується наступними первинними документами.

ТОВ «Грінко-Дніпро» уклав договір з ТОВ «Дормашавто» за № 07-ГДН-10 від 01.07.2010 року про надання послуг щодо вивезення та негабаритних відходів. Згідно п.1.1. ТОВ «Дормашавто» - Виконавець зобов'язується прийняти на себе виконання транспортних послуг по вивезенню та утилізації твердих побутових (ТПВ), відповідно до заявки Замовника, а ТОВ «Грінко-Дніпро» - Замовник, зобов'язується прийняти ці послуги і оплатити їх. Згідно договору вартість послуг з вивезення негабаритних відходів складає 63,82 грн. за 1 куб.м. Виконавець починає роботи по наданню послуг після заявки Замовника. Відповідно п. 4.1.1. Виконувати вивезення та видалення ТПВ з об'єктів Замовника відповідно до довідки про дислокацію, маршрутів графіків.

На виконання умов угоди суб'єктом господарювання-постачальником поставлено товари, на що виписано накладні та податкові накладні. Послуги з вивезення негабаритних відходів надані відповідно до актів надання послуг.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за липень, серпень, вересень 2010 року.

У рахунок оплати за надані послуги отримано грошові кошти відповідно до платіжних доручень.

Згідно картки-рахунку №631 за 2010 рік, наданої посадовими особами суб'єкта господарювання до перевірки, заборгованість по розрахунках з ТОВ «Дормашавто» відсутня.

Придбання послуг у ТОВ «Дормашавто» (код 36791493) відображено у податковому кредиті липень, серпень, вересень 2010 року у сумі 11783,33 грн. (відповідно даних додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) та у податковій звітності відповідного періоду.

Аналізуючи вищевказані первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку, що вони мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості, та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Вся первинна документація оглянута судом та в копіях приєднана до матеріалів справи.

Згідно п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97 - ВР (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону № 168 визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, постав ки та іншими цивільно- правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

На підставі п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168 платник податку зобов'я заний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування подат кової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце подат кової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вар тість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму пода тку у цифровому значенні; і) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з ураху ванням податку.

Як зазначено в п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, за реєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього За кону.

На підставі п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168 податкова накладна скла дається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірни ках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим доку ментом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 податковий кредит звіт ного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі то вари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) плат ником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цьо го Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168 визначено, що датою виник нення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника подат ку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або ко мерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх от римувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 передбачено, що не підляга ють включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічний порядок визначено і чинним з 01.01.2011р. Податкового кодексу України, зокрема, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будів ництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх вве зенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній тери торії України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна тери торія України; г) ввезення необоротних активів на' митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено подат ковою накладною.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з до говірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: при дбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з ме тою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, споруд женням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних ма теріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного поддаткового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатко вувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нара хованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними де клараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, Закон №168 (до 01.01.2011 р.) та ПК України (з 01.01.2011р.) виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законо давства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 Закону № 168 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повер нення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним подат ку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для по збавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі доку ментальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Щодо посилань податкової інспекції про нереальність здійснення господарських операцій в частині придбання ТОВ «Грінко-Дніпро» товару та його подальшої реалізації у ТОВ «Дормашавто» (на підставі акту перевірки ДПІ у Бабушкінському райні м. Дніпропетровська від 05.02.2013р. № 265/224/35112687), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дормашавто» на підставі за № 07-ГДН-10 від 01.07.10 року про надання послуг щодо вивезення та негабаритних відходів.

Відтак, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначений договір суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нереальність здійснення господарських операцій в частині придбання ТОВ «Грінко-Дніпро» товару у ТОВ «Дормашавто» та його подальшої реалізації.

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, позивачем не було порушено вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 11783,34 грн.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000282204 від 05.03.2013 року про сплату податку на додану вартість за основним платежем 11 783 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на загальну суму 2 945,75 грн., яке винесене Державної податкової інспекції у Бабушкніському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, податкового повідомлення-рішення та його скасування - задовольнити частково.

Визнати противоправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо обставин призначення та здійснення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро», в результаті якої було складено акт №265/224/35112687 від 05.02.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Грінко-Дніпро» (код за ЄДРПОУ 35112687) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493) їх реальності та повноти відображення в обліку за липень, серпень, вересень 2010 року».

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000282204 від 05.03.2013 року про сплату податку на додану вартість за основним платежем 11 783 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на загальну суму 2 945,75 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 07.10.2013р.

Суддя Е.О. Юрков