Постанова

від 19.09.2013 по справі 826/12760/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2013 року № 826/12760/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігмас" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вігмас", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, (далі - відповідач - 1), Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач-2), про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

У позовних вимогах позивач просив:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби щодо визнання правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Вігмас», нікчемними та зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Вігмас» валових витрат за ІІІ квартал 2011 року на суму 713560 грн. та валового доходу на 852725 грн., зменшення податкового кредиту за період липень - вересень на суму142712 грн. та податкових зобов'язань на суму 170545 грн. згідно з Актом перевірки від 31.01.2013р. № 369/22-719/37035820 про проведення невиїзної позапланової перевірки з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» код ЄДРПОУ 37177992 за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р.

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відновити стан облікової інформації в електронних системах, у тому числі в електронній базі даних АІС «Податковий блок», у відповідності з показниками, задекларованими Товариством з обмеженою відповідальністю «Вігмас» самостійно за липень-вересень 2011 року з податку на додану вартість та за ІІІ квартал 2011 року з податку на прибуток.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем не було дотримано вимог податкового законодавства при проведенні перевірки ТОВ «Вігмас» та складанні за її наслідками акту перевірки; неправомірно самостійно, не звертаючись до суду з цією метою, було визнано нікчемними правочини між позивачем та ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010», між позивачем та МПП «Рівень»; протиправно, за відсутності відповідного рішення, було змінено показники податкової звітності ТОВ «Вігмас», чим порушено його законні права та інтереси.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки відповідач при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» код ЄДРПОУ 37177992 за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р., а також при складанні за наслідками такої перевірки відповідного акту, діяв у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України, зазначив, що дії відповідача та висновки оскаржуваного Акту перевірки є обґрунтованими та правомірними.

В судове засідання 29.08.2013 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача, однак подав клопотання розглянути справу без його участі.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вігмас» зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 19 липня 2010 року.

ТОВ «Вігмас» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22 липня 2010 року та перебуває на обліку у ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, є платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2, п.75.1., ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2, ст.79 Податкового кодексу України та Наказу від 17.01.2013 р. №124 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» код ЄДРПОУ 37177992 за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р., за наслідками якої відповідачем складено Акт про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вігмас» (код 37035820) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» код ЄДРПОУ 37177992 за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р. від 31.01.2013р. № 369/22-719/37035820 (надалі - Акт перевірки № 369/22-719/37035820).

В Акті перевірки № 369/22-719/37035820 відповідачем було встановлено порушення:

- п.135.2 ст.135, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.4 ст.138, п.138.5 ст. 138, п.138.6 ст. 138 розділу 3 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до завищення валових витрат за ІІІ квартал 2011 року на суму 713560 грн. та завищення валового доходу на 852725 грн.

- п.187.1 ст. 187, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до завищення податкового кредиту за перевіряє мий період на суму142712 грн. та податкових зобов'язань на суму 170545 грн.

- п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.655, ст.658, ст. 662 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів між позивачем та ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» - контрагентом виконавцем послуг, контрагентом отримувачем послуг МПП «Рівень» за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось сторонами, що в подальшому відповідачем на підставі Акта перевірки № 369/22-719/37035820 було зкореговано податковий кредит та валові витрати за третій квартал 2011 року з податку на прибуток та податку на додану вартість, по взаємовідносинам з ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» та МПП «Рівень».

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між позивачем та суб'єктом владним повноважень, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження та з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основним завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових правовідносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», а саме зазначено: цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Захист законного інтересу ТОВ «Вігмас» полягає у необхідності встановлення конкретних фактів відсутності у його діяльності порушень податкового або будь-якого іншого законодавства при формуванні бухгалтерської, податкової звітності з урахуванням правочинів, визнаних нікчемними відповідачем Актом перевірки № 369/22-719/37035820, а також спростуванням висновків Акту перевірки № 369/22-719/37035820, який є службовим документом й одночасно є носієм доказової інформації щодо зафіксованих порушень та може бути використаний для аналогічних коригувань податкової звітності його постійних контрагентів, що потягне негативні наслідки для позивача у вигляді відмови з боку цих контрагентів від подальшої співпраці й, відповідно, у вигляді зменшення отриманого прибутку від його підприємницької діяльності у зв'язку з цим, а також у вигляді ймовірних збитків у зв'язку з зверненнями цих контрагентів з метою стягнення з позивача відшкодування за цими правочинами.

Враховуючи викладене, суд визнає такий інтерес законним та таким, що може бути самостійним об'єктом судового захисту.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань (станом на момент виникнення спірних правовідносин) був визначений Податковим кодексом України.

Згідно п.86.1 статті 86 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року на №34/18772, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу податкової служби та платником податків. У разі встановлення порушень складається акт. Якщо порушення відсутні складається довідка.

Пунктом 3 розділу І зазначеного Порядку, затвердженого Наказом №984 від 22.12.2010р. визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до положень п.6 розділу І вказаного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із вимогами п.5.2 розділу ІІ Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно до положень пп. 6.1., 6.2. розділу ІІ Порядку, у висновку акта зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Відповідно, в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадових осіб податкового органу, що не ґрунтуються на належних доказах.

Згідно п.7 розділу IV Порядку, за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Згідно норм п.54.3.1., 54.3.2. п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Судом встановлено, що в Акті перевірки № 369/22-719/37035820 контролюючим органом було зроблено висновок про те, що господарські операції позивача суперечать інтересам держави та суспільства, внаслідок чого перевіркою встановлено завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 170545 гривень та податкового кредиту на 142712 гривень, до завищення валових витрат на суму 713 560 гривень та валового доходу на 852 725 гривень.

Виходячи зі змісту абзацу 4 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності жзаперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до положень пп.14.1.157. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Положеннями статті 58 Податкового кодексу України та наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №985 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 30 грудня 2010 року № 1440/18735 встановлено єдиний порядок складання та надсилання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень, в тому числі, за результатами всіх видів перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також у тих випадках, коли визначити податкове зобов'язання повинен орган державної податкової служби.

Згідно з пунктом 1.2 Наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року №985, органи державної податкової служби складають та направляють (вручають) платникам податків податкові повідомлення-рішення про нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Судом встановлено, що за наслідками перевірки на підставі висновків Акта перевірки № 369/22-719/37035820 податкові повідомлення-рішення, всупереч наведеним нормам податкового законодавства - не приймались.

Разом із тим, відповідачем здійснено коригування та внесено зміни відносно податкової звітності позивача з податку на додану вартість, які знайшли своє відображення в інформаційній системі «Податковий блок» у вигляді відхилень, відображених у Акті перевірки № 369/22-719/37035820.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що внесення в даному випадку відповідачем змін в облікові дані позивача, як платника податків, зокрема, щодо зміни податкового навантаження по податку на прибуток та податку на додану вартість, повинно здійснюватись на підставі податкових повідомлень-рішень, а внесення таких змін на підставі акту перевірки є протиправним та суперечить вищенаведеним вимогам податкового законодавства України.

Суд вважає посилання відповідача в Акті перевірки № 369/22-719/37035820 на нікчемність правочинів неправомірними, виходячи з наступного.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані статтею 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228). Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Частиною 3 ст.228 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Якщо визнаний судом недійсним правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін в разі виконання правочину обома сторонами, в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

При наявності умислу лише в однієї зі сторін, все одержане нею за правочином, повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою, або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З приписів статті 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 1 січня 2011 року включив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів, і відніс такі правочини до оспорюваних, встановлення законності яких є виключною прерогативою суду.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» та МПП «Рівень» у спірних періодах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання договорів недійсними не має, натомість в матеріалах справи наявні лист та подяка на адресу позивача від замовника за вчасно й якісно виконані роботи.

Реальність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» підтверджується договором від 03.08.11 №3/08-С, актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року №1 (форма №КБ-2в), довідкою про вартість виконання будівельних робіт за вересень 2011 року №б/н (форма №КБ-3) на загальну суму 856271,52 грн., видатковими накладними №100801 від 10.08.2011р., №120801 від 12.08.2011, №120802 від 12.08.2011, №160801 від 16.08.2011, №1708011 від 17.08.2011, №190801 від 19.08.2011, №220801 від 22.08.2011, №290801 від29.08.2011; податковими накладними № 777 від 29.08.2011, №759 від 22.08.2011, №759 від 19.08.2011, №753 від 17.08.2011, №752 від 16.08.2011, №872 від 12. 08.2011, №751 від 12. 08.2011,№749 від 10. 08.2011на загальну суму 856271,52 грн., в т.ч. ПДВ 142711,02 грн., виписаними ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010»; а також банківськими виписками, які підтверджують оплату позивачем виконаних робіт.

Реальність правочинів, укладених між позивачем та МПП «Рівень», підтверджується договором від 01.08.11р. №1/08-С, видатковими накладними № 20100149 та 201100150 від 09.08.2011р., актом списання № СпТ-000012 від 15.09.2011р., актом приймання виконання будівельних робіт за вересень 2011 року №1 по формі №КБ-2в та довідкою про вартість виконаних робіт по формі №КБ-3 від 23.09.11р., банківськими виписками, які підтверджують оплату МПП «Рівень» виконаних позивачем робіт.

Зазначені первинні бухгалтерські документи, які засвідчують переліки, найменування робіт, придбання та рух товарів повністю узгоджуються між собою та Проектною документацією, наявною у справі - Робочим проектом капітального ремонту бігових доріжок і секторів стадіону «Динамо» по вул. Динамівській, 3 в місті Харків, розробленими ТОВ «Харківбудніпроект» на замовлення ХОО ФСТ «Динамо» України, на виконання якого були укладені позивачем спірні правочини з ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» та МПП «Рівень».

Відсутність доказів доставки будівельних матеріалів у справі позивач пояснив тим, що не був учасником транспортного процесу, що підтверджується узгодженими між собою Актом №1 приймання виконаних робіт за вересень 2011 року між ТОВ «Вігмас» та ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» та Актом №1 приймання виконаних робіт за вересень 2011 року між МПП «Рівень» та ТОВ «Вігмас», видатковими накладними, з яких вбачається, що позивачем виконувався демонтаж (товар не придбавався), а ремонтні роботи з використанням придбаних будівельних матеріалів виконувались ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010», який безпосередньо придбавав цей товар, був учасником транспортного процесу.

Суд не приймає до уваги зазначені відповідачем в Акті перевірки № 369/22-719/37035820 доводи щодо нікчемності договору від 01.08.11р. №1/08-С на підставі невідповідності адреси місця виконання робіт, зазначеної у ньому та в акті приймання виконання будівельних робіт за вересень 2011 року №1 по формі №КБ-2в та довідці про вартість виконаних робіт по формі №КБ-3, оскільки відповідно до п. 10.3 Договору від 01.08.11р. №1/08-С він містить додатки, які є його невід'ємною частиною, а саме: Договірну ціну, Підсумкову відомість ресурсів та Локальний кошторис на будівництво Капітального ремонту бігових доріжок та секторів стадіону «Динамо», які розташовані за адресою м.Харків, вул. Динамівська, 3, і саме ця адреса за номером 3 зазначена у всіх додатках до спірного договору, з чого вбачається, що номер 5 на першій сторінці Договору від 01.08.11р. №1/08-С в адресі місця виконання робіт зазначений помилково.

Суд вважає посилання відповідача на статті Цивільного кодексу України щодо недодержання позивачем у такий спосіб вимог, необхідних для чинності правочину, некоректними, оскільки наявність допущених помилок в документах (які самі по собі взагалі не є правочинами, а лише формою їх вчинення), не є підставою для нечинності правочину. Таку ж думку висловлено Вищим адміністративним судом України в листі №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р.: «…наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце…».

Суд визначає як необгрунтовані доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» на тій підставі, що в актах ДПІ у Артемівському районі м.Луганська від 16.11.2011 р. та від 06.12.2011 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» з контрагентами, встановлено відсутність останнього за своїм місцезнаходженням, відсутністю у нього достатніх трудових ресурсів та матеріальних активів для ведення господарської діяльності, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору..

Так, у матеріалах справи наявна Ліцензія, видана Міністерством регіонального розвитку та будівництва України серія АВ № 5582402 вересня 2010 року ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010», яка підтверджує достатність в нього управлінського та технічного персоналу, основних засобів та виробничих активів, кваліфікації та досвіду відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2008 №47.

Також, у справі міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено запис про підтвердження місцезнаходження ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» за адресою 91038, Луганська обл., місто Луганськ, Артемівський район, вул. Магістральная, будинок 1В.

Судом також встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» був належним чином зареєстрований як юридична особа так і як платник податку на додану вартість та, відповідно володіло достатнім обсягом правосуб'єктності.

Позивач стверджував, а відповідач не заперечував, що всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010», МПП «Рівень», а також третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до вимог частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010», МПП «Рівень», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Нормами пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податку на додану вартість, зокрема, є: операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно вимог п.187.1 ст.187 та п.188.1 ст.188 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами пункту 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність обов'язкових підстав для визначення позивачем податкових зобов'язань та формування податкового кредиту за результатами господарських відносин позивача із вказаними контрагентами за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для до висновку про не встановлення за період 01.07.2011р. по 30.09.2011р. факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Вігмас» по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «ЛК «Укрстальресурс» та їх подальшої реалізації замовнику МПП «Рівень» з 01.07.2011р. по 30.09.2011р.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірності своїх дій, внаслідок чого суд має достатні підстави вважати, що відповідачем неправомірно здійснене корегування даних позивача щодо податкового кредиту та зобов'язань с з податку на додану вартість, валових витрат та валового доходу з податку на прибуток за період, що перевірявся.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігмас" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби щодо визнання правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Вігмас», нікчемними, та зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Вігмас» валових витрат за ІІІ квартал 2011 року на суму 713560 грн. та валового доходу на 852725 грн., зменшення податкового кредиту за період липень - вересень на суму142712 грн. та податкових зобов'язань на суму 170545 грн. згідно з Актом перевірки від 31.01.2013р. № 369/22-719/37035820 про проведення невиїзної позапланової перевірки з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» код ЄДРПОУ 37177992 за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (ідентифікаційний номер 38730029) відновити стан облікової інформації в електронних системах, у тому числі в електронній базі даних АІС «Податковий блок», у відповідності з показниками, задекларованими Товариством з обмеженою відповідальністю «Вігмас» (ідентифікаційний номер 37035820) за липень-вересень 2011 року з податку на додану вартість та за ІІІ квартал 2011 року з податку на прибуток.

4. Судові витрати в сумі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігмас" (ідентифікаційний номер 37035820) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко