Постанова

від 26.11.2008 по справі 2а-7831/08

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-7831/08

Справа № 2а-7831/08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 листопада 2008 року                                                  

Харківський окружний адміністративний суд

в

складі: головуючого -  судді                                             

Присяжнюк О.В.,

                за участю секретаря судового

засідання              Крайник Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в

порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом   

ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі

Харківській області  про зобов'язання вчинення

дій,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 . звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду

України у Куп'янському районі Харківській області про відновлення пропущеного

строку для звернення до суду за захистом пропущених прав, свобод та інтересів

за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року; зобов'язання Управління

Пенсійного Фонду України у Куп'янському районі Харківській області нарахувати

на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну

допомогу за 2006 - 2007 роки в сумі 2733 гривні 30 копійок та недоплачену

щомісячну державну соціальну допомогу за 2008 рік в сумі 570 гривень 60

копійок, а всього - 3303 гривні 90 копійок, обґрунтовуючи свої вимоги

наступним.

Позивач  належить до соціальної категорії „Дитина

війни” та  відповідно до ст. 6 Закону

України „Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 року по 31 грудня

2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від

мінімального розміру пенсії за віком.   У

2006-2007 роках мені така допомога не виплачувалась.

Верховна Рада України своїм Законом України №3235-ІУ від

20 грудня 2005 року „Про Державний бюджет України на 2006 рік” стаття 77 та

стаття 110 та Законом України №489-V від 19 2006 року „Про Державний бюджет України на 2007

рік”, стаття 71, пункт 12 призупинила дію статті 6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни”.

Однак Конституційний Суд України своїм рішенням

№6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі №1-29/2007, керуючись статтями

147,150,152 Конституції України та статтями 45, 51,61,63,65 Закону України „Про

конституційний Суд України”, вирішив: пункт 1 визнати такими, що не

відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України

„Про державний бюджет України на 2007 рік” пункт 12 статті 71, яким зупинено

дію статті 6 Закону України №2195- IV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей

війни”, пункт 3 положення статті 71 Закону України „Про Державний бюджет

України на 2007рік” №489-V від 19 грудня 2006 року визнані неконституційними.

Пункт 6 рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на

території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2

статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні

гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або

скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України

органи державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України. При прийнятті законів або внесенні змін до

чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата соціальної допомоги,

передбаченої статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, є

протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 „Про

соціальний захист дітей війни” становить 30 відсотків мінімальної пенсії за

віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України „Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі

прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із Законом України „Про Державний бюджет на 2007

рік”, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить; з 1

січня-380 гривень, з 1 квітня-406, гривень, з 1 жовтня-411 гривень.

Згідно із Законом України „Про Державний бюджет на 2006

рік”, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1

січня-350 гривень, з 1 квітня-359, гривень, з 1 жовтня-366 гривень.

Таким чином, сума невиплаченої допомоги за 2006-2007 роки

становить 4302 гривні та 4809 гривень відповідно. Тому виплаті підлягає

(4302+4809)х30/100 =2733 гривні 30 копійок.

Відповідно до статті 99,100 КАС України для звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або

повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свободи чи інтересів. Законні

права позивача  було обмежено шляхом

прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої

сили, Законів  України, крім того, про

належні як дитині війни виплати позивачу стало відомо лише після висвітлення

рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року. Отже, про грубе

порушення прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом тривало

понад півтора року, стало відома тільки після висвітлення зазначених подій у

засобах масової інформації.

Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп/2008 від 22 травня

2008 року, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України та статтями 45,

51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: пункт

41, розділу II «Про Державний  бюджет

України на 2008 рік», яким встановлено порядок дії статті 6 Закону України

2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» визнати

таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним.

Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення

загальної юрисдикції   при

розгляданні  ними позовів у зв'язку

з  правовідносинами,  які 

виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані

неконституційними.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік, прожитковий

мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470

гривень, з 1 квітня  - 481 гривень.»

Таким чином,  сума н6едоплати за 6

місяців 2008 року складає 2853 х 3 % = 855 грн. 90 коп. - (2853 х 10%) = 570

грн. 60 коп.

Позивач в судове засідання не

з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином,

надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не

з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином,

надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без участі представника

та заперечення проти адміністративного позову, в якому просив відмовити у

задоволенні позову, зазначивши наступне.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6рп/2007 було

визнано такими що не відповідають Конституції положення пункту 12 статті 71 ЗУ

«Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було припинено на 2007 рік дію

статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 ЗУ

«Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала що в 2007 році

підвищення пенсій або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість

пенсії, згідно із ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» виплачується

особам які є інвалідами, окрім тих на яких розповсюджується дія ЗУ «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 50% від розміру,

надбавки, встановленої для учасників війни.

Стаття 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачає що «дітям війни»

пенсії або щомісячне довічне утримання, або соціальна допомога, яка

виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Стаття 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачає що фінансове

забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів

Державного

Відповідно по п. 2 Положення «Про Пенсійний Фонд України» затверджене

Указом Президента України вія 01 березня 2001 року № 121/2001 Пенсійний Фонд

України у своїй діяльності керується   

Конституцією України та законами України, актами   Президента  

України, Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний Фонд

України», здійснює свої повноваження на підставі п. 15 Положення через створені

в установленому порядку його територіальні управління.

Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом

фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною

бюджету Пенсійного Фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної

частини бюджету Пенсійного Фонду України, бюджет Пенсійного Фонду України

щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.

Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської

області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів

Пенсійного фонду України. Бюджет управління Пенсійного фонду України в

Куп'янському районі Харківської області складається з чітко визначених доходної

та витратної частин, які затверджується Головним управлінням Пенсійного фонду

України в Харківській області. В зв'язку з прийняттям 28 грудня 2007 року ЗУ

«Про Державний бюджет України на 2008 рік» та визначенням у п п 2. п 41.

розділу II надбавки у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб яки втратили

працездатність, у витратну частину бюджету управління Пенсійного фонду України

в Куп'янському районі Харківської області, за рахунок державного бюджету була

закладена з урахуванням кількості пенсіонерів-дітей війни чітко визначена сума

виплат.

Пункт 9 Положення «Про пенсійний фонд України» передбачає вичерпний перелік

напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням

і вилученню не підлягають.

На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють

свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів

України.

Частина 2 статті 19 та частина 3 статті 22 Конституції України передбачають

що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах згідно яких, ніхто не

може бути вимушений робити • те. то не передбачене законодавством. Одночасно

дані норми встановлюють, що органи державної влади і органи місцевого

самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставах, в межах

повноважень і способом передбаченим законодавством України. В зв'язку з тим, що

бюджет Пенсійного Фонду України на 2008 рік вже затверджений Кабінетом

Міністрів України та затверджені бюджети районних управлінь Пенсійного фонду,

управління Пенсійного фонду в Куп'янському районі не уповноважене здійснювати

зміни  витратної частини затвердженого

бюджету   Також, як вбачається зі ст. 7 ЗУ

«Про соціальний захист дітей війни», фінансування виплат по даному закону проводиться

із Державного бюджету України, а Пенсійний Фонд України (в особах створених в

установленому порядку територіальних управлінь) займається тільки розподілом

виділених для реалізації цієї соціальної програми грошей.

Крім того, абзац перший частини першої ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування» передбачає те що мінімальний розмір пенсії за

віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу

встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність, визначеного законом. Частина третя цієї ж статті встановлює, що

мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої

статті застосовується виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно

з цим Законом.

Питання щодо визначення величини мінімального розміру пенсії за віком, що

повинно застосовуватись для обчислення підвищення пенсій згідно зі ст. 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», особам, яким встановлено статус

«дитина війни», має бути вирішено в законодавчому порядку.

У листі Міністерства юстиції України від 31 серпня 2007 року № 21-46-561

наведено позицію Мін'юсту щодо порядку реалізації ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни»  вважає,   що 

питання  пов'язані   з  підвищенням  

пенсії  або  щомісячного довічного грошового утримання чи

державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до

ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» слід вирішувати шляхом

внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статей 99,100 КАС України для звернення до адміністративного

суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк ,

який обчислюється з дня   коли особа

дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи

інтересів.

Суд вирішив можливим розглянути

справу у відсутність сторін, на підставі наявних  у справі доказів.

З матеріалів справи та наявних в

ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус „Дитини війни”,

що  також   підтверджується   пенсійним   

посвідченням НОМЕР_1 від 13 вересня 2002 року.

Враховуючи зазначений статус

позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей

війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення

до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. 

Із заперечень, встановлено, що

відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у

нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за

віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус

дітей війни.

Виходячи із встановлених обставин

справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про

часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України

„Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне

грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість

пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Згідно ст. 7 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних

гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного

бюджету України.

 Законом України „Про Державний бюджет на 2006

рік” від 20 грудня 2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

 Законом України „Про внесення змін до Закону

України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19 грудня 2006 року, який набрав

чинності   15 березня 2006 року, до

статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено

зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону

України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються

поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку,

визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної

Ради України з питань бюджету. 

 Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6

Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджені не були.

 Закони України „Про Державний бюджет на 2006

рік” від 20 грудня 2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про

Державний бюджет на 2006 рік” від 19 січня 2006 року неконституційними не

визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до

вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та

сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної

норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи

перевагу Законам України „ Про Державний

бюджет на 2006 рік ” від 20 грудня 2005 року та „Про внесення змін до Закону

України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19 січня 2006 року, суд

виходить з того, що закони є актами єдиного органу

законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює

пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від

предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював

питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд

України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп

(справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера

суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними

нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один

одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме

застереження щодо повного або часткового скасування попереднього.

Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено

самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі

раніше”.

Виходячи із системного аналізу

наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних

вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік.

Відповідач по справі протягом 2006

року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати

позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст.6

Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була зупинена, а з 15

березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено

в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України „Про

Державний бюджет на 2006 рік”. 

 Стосовно позовних

вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх

частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

 Відповідно до п.

12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6

Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього

Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду

України від 09 липня 2007 року  за №6-рп\2007

року, у справі за поданням 46 народних депутатів

України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень

статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23,

29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону

України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні

гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є

неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на

2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей

війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону. 

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має

преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції

при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок

дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території

України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони,

інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними,

втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх

неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та

дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач  повинен був нараховувати та сплачувати

позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний

захист дітей війни” з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення

Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті

71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та

не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 09 липня 2007 року мав діяти у

відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний

захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про

зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до

пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги

частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2

Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний

захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім 

тих,  на  яких 

поширюється  дія  Закону України "Про  статус 

ветеранів  війни,  гарантії 

їх  соціального захисту")  до 

пенсії  або  щомісячного 

довічного грошового 

утримання  чи   державної  

соціальної   допомоги,   що виплачується  замість 

пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої

для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення

до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної

допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону

України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення

провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням

Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за №10-рп\2008 року, у

справі за конституційними поданнями

Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності)

окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3

розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про

внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів

України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.

67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний

бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів

України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет

України),  визнано таким, що не

відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2

Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду

України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з

правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного

закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є

обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути

оскаржене.

Виходячи із системного аналізу

зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22

травня 2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов

висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Куп'янському районі Харківської області

повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену

ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла

до 01 січня 2008 року, оскільки  з

моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності

пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про

внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність

та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у

відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний

захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у

розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22 травня 2008 року,

тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України,

відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни” в редакції від 01 січня 2008 року, з

урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону

України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою

нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до

пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року по 21

травня 2008 року задоволенню не підлягають.   

Відповідно до статті 64 Конституції

України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути

обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС  України

звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і

громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється

відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти,

неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні

правовідносини.

Таким чином, доводи відповідачів, в частині неврегульованості на

законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей

війни не може бути підставою для їх  не

здійснення   або відмови в задоволенні

позову.

           Щодо доводів стосовно відсутності

підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

            Сторонами по справі не

заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний

захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30%

мінімальної пенсії за віком.

            За чинним законодавством розмір

мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28

Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого

нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший

розмір, немає.

            З огляду на викладене, суд вважає

необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28

зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком,

встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для

визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки

наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком

не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії,

встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії,

передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на

відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії,

оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як

на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції

України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи

відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу

на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які

мають статус дитини війни.

 Пенсійний фонд

України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює

свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в

установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону

України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про

призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного

фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

 Таким чином,

обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати 

до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний

захист дітей війни” покладено відповідача, за місцем проживання позивача.

Суд відхиляє заяви відповідачів про наявність підстав для

відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до

адміністративного суду з позовом, через наступне.

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся

до суду,  тривало з 09  липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і

припинилось лише 01 січня 2008 року після внесення змін до Закону України „Про

соціальний захист дітей війни”. Таким чином, 

суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом

свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України

„Про соціальний захист дітей війни”.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з

того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній

позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не

були йому  нараховані, а суд не може перебирати

на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу,

якому надані такі повноваження.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту

прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним,

на підставі ч. 2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати

протиправною бездіяльність відповідача по не виконанню з 09 липня 2007 року

приписів статті 6 Закону України  „Про

соціальний захист дітей війни”,  яка

призвела до  порушення прав позивача

на  своєчасне нарахування на

отримання  доплати до пенсії.

 Судові витрати по

справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України,

ст.ст. 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,  ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в

Куп'янському районі Харківській області  про зобов'язання вчинення дій - задовольнити

частково.

  Визнати протиправною бездіяльність

Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківській

області  .

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі

Харківської області (63304, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Р.

Люксембург,3) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з підвищенням її

на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону

України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та провести відповідні

виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік

з 22 травня 2008 року.

В іншій частині позовних вимог  -

відмовити. 

Стягнути з Державного бюджету

України на користь ОСОБА_1витрати зі сплати судового збору у розмірі 31

(тридцять одна) гривні 33 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського

апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний

суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня

складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти

днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної

інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо

скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне

оскарження.

            Постанова набирає законної сили

після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи

апеляційної скарги.

            Постанову в повному обсязі виготовлено

1 грудня  2008 року.

            Суддя                                                                        О.В.

Присяжнюк