Постанова

від 18.11.2008 по справі 2а-1052/08

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-1052/08

“18”листопада 2008 року                        м. Харків

Харківський

окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Данилової М.В.,

при секретарі - Ланцевич Я.П. ,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління пенсійного

фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання незаконною

бездіяльності, спонукання до вчинення дій,

встановив :

       Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просив визнати дії

відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії незаконними, зобов'язати

відповідача виконати перерахунок пенсії з заробітку за червень 1986 року в

розмірі 398,75 крб.

      В обґрунтування заявленого

позову позивач зазначив, що з 06.06.1986 року по 18.07.1986 року був

відряджений у 30-ти кілометрову зону ЧАЕС та брав участь в ліквідації наслідків

аварії на ЧАЕС. З 13.12.1999р. позивача було визнано інвалідом ІІ групи, в

зв'язку  із захворюванням, пов'язаним з

ліквідацією наслідків на ЧАЕС, та йому було нараховано пенсію на підставі ст.

57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих

внаслідок аварії на ЧАЕС». Позивач вважає ,що має право на збільшений розмір заробітної

плати для нарахування по ній пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів

України № 523 від 30.05.1997р., звертався до відповідача з питання нарахування

йому пенсії з більшого розміру заробітку, проте йому було відмовлено.

      Дану відмову позивач вважає

незаконною та необґрунтованою, такою, що порушує його права та законні

інтереси.

      Позивач в судовому засіданні

позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

      Відповідач та його представник в

судовому засіданні позов не визнали та просили в його задоволенні відмовити

через безпідставність.

      Заслухавши пояснення сторін та

їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про

необгрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність відмовити в їх

задоволенні, виходячи при цьому з наступного.

      Судом встановлено, що 07 травня

1986 року було прийнято Постанову ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР та

ВЦРПС за № 524-156 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення

працівників підприємств та організацій зони Чорнобильської атомної

електростанції», дію якої було розповсюджено на військовозобов'заних, призваних на збори,

які виконували роботи в зоні відчуження ЧАЕС (розпорядження Ради Міністрів СРСР

від 23 травня 1986 року № 1031), після чого військовозобов'язані , призвані на

збори та які виконували роботи в зоні ЧАЕС отримували заробіток, який складався

із середньомісячної заробітної плати, збереженої за основним місцем роботи та

100 % тарифної ставки.

      Рада Міністрів УРСР та

Українська рада професійних спілок своєю постановою № 207-7 від 10.06.1986р.

«Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств,

організацій та установ, занятих на роботах, що пов'язані з ліквідацією

наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та попередженням забруднення навколишнього

середовища» передбачили оплату праці робітників, залучених до робіт в третій,

другій та першій зонах небезпеки проводити відповідно у чотирьох, трьох та

двократному розмірі понад встановлену за основним місцем роботи, але з

урахуванням 100 % тарифної ставки. Дія цієї Постанови розповсюджується також на

військовозобов'язаних, які призвані на збори та які брали участь в ліквідації

наслідків аварії на ЧАЕС, після чого заробіток за основним місцем роботи

складався із збереженого середньомісячного заробітку, 100 % тарифної ставки,

оплати праці у підвищеному розмірі (кратність).

      В вересні 1986 року Держкомпраці

УРСР своїм листом від 23.09.1986р. № 136-с «Про порядок матеріального

забезпечення призваних на збори військовозобов'язаних» надав роз'яснення, яке

відображено і в Постанові Кабінету Міністрів України № 523 від 30.05.1997р.

«Про затвердження Порядку нарахування пенсій по інвалідності», відповідно до

якого визначався заробіток особам, які були призвані на військові збори та

брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.  

      Так, відповідно до цього Порядку

для перерахунку пенсії надається спеціальна довідка за формою №3, яка

заповнюється відповідно до первинних бухгалтерських документів про фактично

отриману заробітну плату в зоні ЧАЕС, в якій відображається збережений середній

заробіток за основним місцем роботи, 100 % тарифної ставки за дні роботи в зоні

відчуження , 3-х кратна тарифна ставка за дні роботи в зоні  відчуження.

      Судом встановлено, що відносно

позивача визначення заробітної плати для нарахування йому пенсії було враховано

3-х кратну тарифну ставку за виконання робіт в третій зоні відчуження (5 днів),

100 % тарифної ставки за весь період роботи в зоні відчуження, середньомісячну

заробітну плату за 5 днів роботи в зоні відчуження із розрахунку середнього

заробітку 14,11 крб., а також з врахуванням корегування заробітної плати для

нарахування пенсії, ІІ групи інвалідності та втрати працездатності в розмірі 80

%. З квітня 2002 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 374

від 28.03.2002р. основний розмір пенсії позивача збільшено на 12 % як

непрацюючому та склав 314,68 грн. Крім основного розміру пенсії позивачу

здійснено доплати відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний

захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 7 Закону

України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Перерахунок пенсії, як встановлено, було здійснено за заявою позивача від

02.08.2001р.

      Суд зазначає, що при нарахуванні

пенсії порушень з боку відповідача  не

встановлено, а позивач фактично не згоден з розміром заробітної плати, яка

враховується при нарахуванні пенсії.

      Проте за розрахунок заробітної

плати для нарахування пенсії та за видачу довідки про розмір заробітної плати

відповідальність несе підприємство, де працює особа, а не управління Пенсійного

фонду України, яке здійснює нарахування на підставі наданих документів.

      Первинні документи, які б

свідчили про нарахування та фактичну виплату позивачу заробітної плати у

відповідному розмірі, про який він наголошує, суду не надані.

      При цьому суд не погоджується з

висновками  експерта, наданими до

матеріалів справи щодо середньомісячного заробітку позивача для призначення

пенсії, загальної суми збереженого за основним місцем роботи заробітку за

період перебування на військових зборах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС

та зазначає, що експертизу було проведено без врахування  вимог пенсійного законодавства, а висновки  експертизи не підтверджується дослідженими

матеріалами справи.

На підставі

викладеного, Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, що

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 7 Закону України «Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та  керуючись ст. ,ст. 17, 160,161,162,163 КАС

України, суд

ПОСТАНОВИВ

:

            В

задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1до Управління пенсійного фонду

України в Ізюмському районі Харківської області про визнання незаконною

бездіяльності, спонукання до вчинення дій 

- відмовити.

     Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про

апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова

набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної

скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи.

     Постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного

суду через Харківський окружний адміністративний суд  шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня

складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви

про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186

КАС України .

      Повний текст постанови складено та підписано

24 листопада 2008 року.

Головуючий

суддя             М.В. Данилова