Рішення

від 02.10.2013 по справі 913/2377/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

02 жовтня 2013 року Справа №913/2377/13

Провадження №32/913/2377/13

за позовом: Заступника Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Військової частини №3023 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м.Донецьк, ЄДРПОУ 08803603

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря», м.Рубіжне, ЄДРПОУ 36999957

про стягнення 109496 грн.

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Штець Д.В. - нач. юр. служб.

від відповідача: Бойченко І.В. - по дов.

прокурор: Толок І.В. - по посв.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Військової частини №3023 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м.Донецьк звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря», м.Рубіжне про стягнення заборгованості за надані послуги з охорони власності в сумі 109496 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор та позивач посилаються на порушення відповідачем умов договору №6/95 від 29.12.2011р. в частині проведення оплати наданих у вересні 2012 року, січні, лютому, березні 2013 року за вказаною угодою послуг.

Відповідач у письмових запереченнях №218-6067 від 25.09.2013р. та судовому засіданні 02.10.2013р. зазначив, що заборгованість в сумі 28080 грн. за послуги, які були надані у вересні 2012 року (акт виконаних робіт №25 від 15.10.2012р.) стягнута з відповідача на користь позивача за рішенням господарського суду Луганської області від 07.05.2013р. по справі №913/877/13 та погашена Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» на підставі платіжного доручення №669/3 від 17.07.2013р. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 81416 грн. визнав.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та прокурора, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За правилами ч.1 ст.901 вказаного нормативно-правового акту за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчать матеріали справи, 29.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» (замовник) та Військовою частиною №3023 (виконавець) був укладений договір №6/95 про надання послуг з охорони власності.

У відповідності до п.1.1 вказаного договору виконавець зобов'язується надати, а замовник прийняти та оплатити послуги з охорони території об'єкта замовника з власністю, що розташована за адресою: Луганська обл., м.Рубіжне, вул.Заводська, 1г/23, яка здійснюється шляхом охорони його зовнішнього периметру (попереджувальної смуги) від незаконного перетину його меж.

За приписами п.4.1 підписаного сторонами договору сума вартості послуги з охорони території об'єкта замовника з власністю складає на добу/пост - 936 грн., у тому числі ПДВ 156 грн., орієнтовно на рік - 341640 грн., у тому числі ПДВ 56940 грн.

За змістом п.9.4, п.9.5 укладеного позивачем та відповідачем правочину договір набирає чинності з 01.01.2012р. та діє до 31.12.2012р. Якщо жодна із сторін протягом 30 днів до дати припинення договору у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений, не виявить бажання припинити дію договору, строк дії договору вважається продовженим на той же термін та на тих же умовах.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії договору №6/95 від 29.12.2011р., а також враховуючи пояснення позивача та відповідача, які були надані у судовому засіданні 02.10.2013р., суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою на теперішній час є продовженими на тих самих умовах.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором №6/95 від 29.12.2011р., прокурором та позивачем має бути доведено, в тому числі, факт надання послуг відповідачу згідно із правочином, невиконання якого є підставою позовних вимог, а також настання строку виконання замовником за договором обов'язку стосовно оплати послуг виконавця.

Виходячи зі змісту матеріалів справи позивачем у вересні 2012 року, січні, лютому, березні 2013 року було надано відповідачу послуги за договором №6/95 від 29.12.2011р. на загальну суму 112320 грн., про що свідчать акти наданих послуг №25 від 15.10.2012р. на суму 28080 грн., №3 від 05.02.2013р. на суму 29016 грн., №6 від 04.03.2013р. на суму 26208 грн., №9 від 05.04.2013р. на суму 29016 грн.

Зазначені акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень, внаслідок чого приймаються судом в якості належного доказу надання послуг у відповідності до умов договору №6/95 від 29.12.2011р.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими у розумінні норм ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами факт надання у вересні 2012 року, січні, лютому, березні 2013 року послуг відповідачу на загальну суму 112320 грн. за вказаним правочином.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами п.3.1, п.3.1.1 договору №6/95 від 29.12.2011р. замовник зобов'язаний здійснювати оплату наданих виконавцем послуг в порядку і в строки, визначені у договорі.

Пунктом 4.3 укладеного сторонами правочину в редакції додаткової угоди №1 від 01.03.2012р. встановлено, що за надані послуги замовник розраховується з виконавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця у термін 10 банківських днів після підписання сторонами акту наданих послуг, але не пізніше 90 робочих днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Як зазначалося вище, акти наданих послуг сторонами підписано 15.10.2012р., 05.02.2013р., 04.03.2013р., 05.04.2013р., внаслідок чого судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати за договором №6/95 від 29.12.2011р. та за актами №25, №3, №6, №9 настав.

Одночасно, за твердженням відповідача, заборгованість в сумі 28080 грн. за актом виконаних робіт №25 від 15.10.2012р. була стягнута з відповідача на користь позивача за рішенням господарського суду Луганської області від 07.05.2013р. по справі №913/877/13 та погашена Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» на підставі платіжного доручення №669/3 від 17.07.2013р.

У судовому засіданні 02.10.2013р. вказані обставини позивачем та прокурором підтверджені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 28080 грн. за актом виконаних робіт №25 від 15.10.2012р. підлягає припиненню, виходячи з наступного:

За приписами п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

У відповідності до п.4.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

За таких обставин, умовами припинення провадження у справі згідно із п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України є наступне: наявність рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також набуття цим рішенням законної сили.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Луганської області від 07.05.2013р. по справі №913/877/13 за позовом Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України, м.Луганськ в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, м.Київ, Військової частини №3023 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря», м.Рубіжне про стягнення 57096 грн. позов задоволено повністю та зокрема: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» на користь Військової частини №3023 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України заборгованість у розмірі 57096 грн.

За змістом вказаного судового акту господарським судом досліджувалось питання наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за актом №25 від 15.10.2012р. на суму 28080 грн.

За поясненнями прокурора та сторін рішення від 07.05.2013р. по справі №913/877/13 в апеляційному, касаційному порядку або з підстав, які визначені ст.112 Господарського процесуального кодексу України не переглядалось та набрало законної сили. Аналогічні за змістом відомості містить електронна база «Діловодство спеціалізованого суду».

Про набрання зазначеним рішенням законної сили також свідчить наявна у матеріалах справи постанова головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Терещенко І.Ю. про відкриття виконавчого провадження за наказом №913/877 від 24.05.2013р.

Обставин зміни чи скасування в передбаченому законом порядку рішення господарського суду Луганської області від 07.05.2013р. по справі №913/877/13 учасниками спору у справі №913/2377/13 не наведено, а судом не встановлено.

За таких обставин, в межах справи №913/877/13 вже було розглянуто питання наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, у тому числі, в сумі 28080 грн. за послуги, які були надані у вересні 2012 року.

Крім того, підставою позовних вимог у справах №913/2377/13, №913/877/13 прокурором зазначено одні й ті ж самі обставини, а саме невиконання відповідачем умов договору №6/95 від 29.12.2011р., зокрема, в частині проведення оплати послуг, які надані у вересні 2012 року.

Таким чином, господарським судом встановлено, що предмет та підстави позовних вимог у справах №913/2377/13, №913/877/13 у визначеній частині є однаковими.

Одночасно, судом враховано, що у відповідності до рішення від 07.05.2013р. по справі №913/877/13 позов задоволено на користь Військової частини №3023 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. За змістом мотивувальної частини вказаного судового акту суд дійшов висновку, що між Міністерством внутрішніх справ України (позивачем 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» відсутні господарські відносини.

Тобто, спір у справі №913/877/13 існував саме між Військовою частиною №3023 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря».

На підставі викладеного, приймаючи до уваги наявність рішення від 07.05.2013р. господарського суду у справі №913/877/13, що набрало законної сили, у відповідності до якого господарським судом в частині вимог про стягнення заборгованості за надані у вересні 2012 року послуги вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, провадження у справі №913/2377/13 у визначеній частині підлягає припиненню в силу норм п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, враховуючи, що відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України доказів сплати позивачу заборгованості за договором №6/95 від 29.12.2011р. у розмірі 81416 грн. до матеріалів справи не надано, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» свої зобов'язання, в порушення вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України в цій частині не виконані.

Крім того, як вказувалося вище, відповідач у судовому засіданні 02.10.2013р. визнав позовні вимоги про стягнення 81416 грн.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Наразі, судом не встановлено в діях відповідача, пов'язаних з частковим визнанням позову, конкретних порушень закону, а також фактів, які б доводили порушення визнанням позову прав і законних інтересів інших осіб.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №6/95 від 29.12.2011р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, за висновками суду, вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача про стягнення 81416 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Заява прокурора, яка викладена у позовній заяві, про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на грошові суми, що належать відповідачеві, залишено судом без задоволення з урахуванням наступного:

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до змісту п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (п.3 вказаної Постанови).

В силу норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові суми відповідача заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання імовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Наразі, заяву прокурора про забезпечення позову обґрунтовано тим, що відповідач тривалий час не сплачує наявну у нього перед позивачем заборгованість.

Проте, за висновками суду, вказані твердження прокурора не є належною підставою для вжиття запропонованих заходів до забезпечення позову. Зокрема, як встановлено судом вище, обставини наявності заборгованості в сумі 28080 грн. за послуги, які виконані у вересні 2012 року, були досліджені при розгляді справи №913/877/13. Заборгованість у визначеному розмірі на теперішній час погашена відповідачем, про що свідчить платіжне доручення №669/3 від 17.07.2013р.

За таких обставин, відповідач вчиняє дії, які спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем за договором №6/95 від 29.12.2011р.

Крім того, враховуючи визначені п.4.3 укладеного сторонами правочину в редакції додаткової угоди №1 від 01.03.2012р. строки оплати послуг, а також акти №3 від 05.02.2013р., №6 від 04.03.2013р., №9 від 05.04.2013р., з підписанням яких договір пов'язує оплату послуг, за висновками суду, прострочення відповідача не є тривалим.

Одночасно, з огляду на те, що предметом позову визначена заборгованість в сумі 109496 грн., вимога прокурора про накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві взагалі, є неспроможною.

Таким чином, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», з огляду на те, що прокурором не доведено допустимими доказами, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по справі №913/2377/13, заява прокурора підлягає залишенню без задоволення.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в частині вимог, які задоволено судом, підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Крім того, приймаючи до уваги приписи п.4.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», судовий збір за вимогами, провадження у яких припинено, підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

Також, з Військової частини №3023 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України належить стягнути судовий збір в сумі 1720,50 грн. за подання прокурором заяви про забезпечення позову, яку судом розглянуто та залишено без задоволення. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.10.2012р. по справі №5011-45/1037-2012.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження по справі за позовом Заступника Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Військової частини №3023 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря», м.Рубіжне про стягнення заборгованості в сумі 28080 грн., за послуги з охорони власності, які були надані у вересні 2012 року.

Задовольнити позовні вимоги Заступника Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Військової частини №3023 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря», м.Рубіжне про стягнення заборгованості в сумі 81416 грн., за послуги з охорони власності, які були надані у січні, лютому, березні 2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» (93001, Луганська обл., м.Рубіжне, вул.Заводська, буд.1Г/36, код ЄДРПОУ 36999957) на користь Військової частини №3023 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (83013, м.Донецьк, Куйбишевський район, вул.Софійська, буд.1-А, код ЄДРПОУ 08803603) заборгованість в сумі 81416 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» (93001, Луганська обл., м.Рубіжне, вул.Заводська, буд.1Г/36, код ЄДРПОУ 36999957) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1628,32 грн.

Стягнути з Військової частини №3023 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (83013, м.Донецьк, Куйбишевський район, вул.Софійська, буд.1-А, код ЄДРПОУ 08803603) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 561,60 грн. та у розмірі 1720,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 02.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 07.10.2013р.

Суддя Ю.О. Паляниця