Постанова

від 03.10.2013 по справі 910/10298/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. Справа№ 910/10298/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Чаплай Т.М. - представник, дов. б/н від 27.06.2013;

Дорошенко О.О. - представник, дов. б/н від 27.06.2013;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013

у справі № 910/10298/13 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дамона"

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"

про стягнення 289 563,50 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/10298/13 відкладено на 03.10.2013.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 у справі № 910/10298/13 позов задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 288 824,73 грн. боргу, 5 776,50 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що згідно із договором № 2 від 17.12.2012 про відступлення права вимоги у позивача виникло право вимоги на стягнення з відповідача 288 824,73 грн., а вимога по стягнення 738,77 грн. заявлена необґрунтовано та задоволенню не підлягає; факт порушення відповідачем зобов'язання на суму 288 824,73 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 у справі № 910/10298/13 скасувати в частині задоволення вимог про стягнення боргу на суму 3 000,00 грн., яка була сплачена на користь позивача, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що загальна сума заборгованості за договором про відступлення права вимоги складає 285 824,73 грн., у зв'язку із сплатою відповідачем 3 000,00 грн. згідно із платіжним дорученням № 003400.

На думку скаржника, судом першої інстанції було порушено принцип змагальності судового процесу, оскільки справа була розглянута без участі представника відповідача в одному судовому засіданні, тому відповідач не знав про прийняття оскаржуваного рішення; судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо строків складання оскаржуваного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, зазначає, що станом на 01.07.2013 борг відповідача становить суму у розмірі 288 824,73 грн., просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача грошових коштів, які не сплачені за договором про відступлення права вимоги № 2 від 17.12.2012 у сумі 288 824,73 грн.; судового збору.

На підставі ст. 22 ГПК України 31.05.2013 позивачем подано уточнення до позовної заяви про стягнення заборгованості, у якій позивач просив, у зв'язку із арифметичною помилкою, стягнути з відповідача грошові кошти, які не сплачені за договором про відступлення права вимоги № 2 від 17.12.2012 у сумі 289 563,50 грн.; судовий збір.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.12.2012 між Товариством "Інтерфарма Україна", позивачем та відповідачем укладено договір № 2 про відступлення права вимоги, відповідно до п.п. 1.2, 2.1 якого, у зв'язку з тим, що відповідач, за договором боржник, має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфарма Україна", за договором первісним кредитором, у сумі 288 824,73 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфарма Україна" відступає, а позивач, за договором новий кредитор, набуває право вимоги, належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерфарма Україна" відповідно до договору поставки № 408 від 03.01.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфарма Україна" та відповідачем; за цим договором позивач одержує право замість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарма Україна" вимагати від відповідача сплати грошових коштів в розмірі, визначеному в п. 2.1 цього договору; право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 288 824,73 грн.

03.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфарма Україна" та відповідачем укладено договір поставки № 408, відповідно до п. 1.1 якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфарма Україна", за договором постачальник, передає у власність відповідача, за договором покупця, лікарські засоби та вироби медичного призначення та інші форми медичного асортименту, дозволені для використання в Україні, а відповідач приймає їх згідно із накладними і оплачує цей товар в зазначений термін.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфарма Україна" умов договору № 408 та прийняття відповідачем товару, підтверджується видатковими накладними № 78202/07-с від 19.07.2012 на суму 79 500,00 грн., № 81566/07-с від 31.07.2012 на суму 21 948,00 грн., № 83252/08-с від 06.08.2012 на суму 25 520,00 грн., 85769/08-с від 13.08.2012 на суму 14 200,00 грн., № 85772/08-с від 13.08.2012 на суму 5 500,00 грн., № 88742/08-с від 27.08.2012 на суму 43 800,00 грн., № 89576/08-с від 29.08.2012 на суму 50 550,00 грн., № 93187/09-с від 17.09.2012 на суму 48 545,50 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору № 408 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфарма Україна" відпускає товар відповідачу на таких умовах: термін оплати, а також сума поставленого товару, вказані в накладних окремо на кожну поставку.

Таким чином, відповідно до зазначених у видаткових накладних строків оплати, відповідач повинен був сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерфарма Україна" грошові кошти за накладними № 78202/07-с, № 81566/07-с, № 83252/08-с, № 85769/08-с, № 85772/08-с, № 88742/08-с, № 89576/08-с, № 93187/09-с до 18.08.2012, 30.08.2012, 05.09.2012, 12.09.2012, 12.09.2012, 26.09.2012, 28.09.2012 та 17.10.2012, відповідно.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України). Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем до матеріалів справи суду першої інстанції не надано доказів оплати переданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфарма Україна" товару згідно із договором № 408 у повному обсязі.

Із положень норми ст. 514 ЦК України вбачається, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає суму у розмірі 288 824,73 грн., як зазначено у п. 2.1 договору № 2 від 17.12.2012 про відступлення права вимоги.

Щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 738,77 грн., то апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що така вимога заявлена позивачем необґрунтовано, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

У графі: "Призначення платежу" платіжного доручення № 003400 від 26.07.2012, доданого до апеляційної скарги, зазначено: "За отримані медикаменти зг.накл. № 2158/10 від 12.10.2012 без ПДВ". Отже, відсутні підстави вважати сплачені грошові кошти, згідно із зазначеним платіжним дорученням № 003400, такими, що сплачені за накладними № 78202/07-с, № 81566/07-с, № 83252/08-с, 85769/08-с, № 85772/08-с, № 88742/08-с, № 89576/08-с та № 93187/09-с.

Також зазначені грошові кошти відповідачем перераховано вже після прийняття судом оскаржуваного рішення, яке переглядається за обставинами, які мали місце на момент прийняття рішення судом першої інстанції.

Ухвалою суду першої інстанції від 03.06.2013 розгляд справи № 910/10298/13 призначено на 01.07.2013.

Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за № 05027229 ухвала Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 одержана відповідачем 18.06.2013.

Згідно із ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався правом взяти участь у судовому засіданні 01.07.2013, оскільки не направив свого представника.

Також відповідач не скористався правом надіслати відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, після одержання ухвали про порушення провадження у справі, як це передбачено ст. 59 ГПК України.

Крім того, законодавством не передбачено обмежень щодо надання керівником юридичної особи повноважень її представника у господарському процесі іншим особам, крім тих, що не мають можливості взяти участь у судовому засіданні, або представляти інтереси відповідача особисто.

Згідно із ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через нез'явлення в засідання представника сторони, якщо це не є тією обставиною, за наявності якої спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції були дотримані норми процесуального права про права та обов'язки сторін у судовому процесі.

Крім того, згідно із ст.ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції; у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Порушення строку складення повного рішення, передбаченого статтею 85 ГПК України, не призвело до прийняття неправильного рішення, тому відповідно до ст. 104 ГПК України не може бути підставою для скасування або зміни рішення.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 у справі № 910/10298/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" без задоволення.

2. Справу № 910/10298/13 повернути до Господарського суду міста Києва

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.