Ухвала

від 04.12.2006 по справі 28/110-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/110-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 04.12.06 р.          № 28/110-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Вербицької О.В.

 суддів:                                          Коваленка В.М.

                                        Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:                              Котелянець О.О.

 За участю представників:

 від позивача -Кириленко М.Є. (дов. від 12.09.2006 р. № 46);

 від відповідача-1 - не з'явились;

від відповідача-2 - не з'явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 14.08.2006

 у справі № 28/110-А  (Копитова О.С.)

 за позовом           Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

 до           1.Приватного підприємства "Австерія Експорт"

          2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія плюс"

 про          визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

 Постановою господарського суду м. Києва від 14.08.2006 року у справі № 28/110-А в позові Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі – позивач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) до Приватного підприємства “Австерія Експорт” (далі – відповідач-1, ПП “Австерія Експорт) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська промислова компанія плюс” (далі – відповідач-2, ТОВ “Українська промислова компанія плюс”) про визнання договору недійсним відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог, позивач стверджує, що судом першої інстанції було безпідставно зроблено висновок про відсутність у відповідачів умислу щодо сплати податку, що спричинило порушення норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 49 Цивільного кодексу України, ст. 86, 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачі письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача не надали. Крім того, всі документи, що направлялись на адресу Приватного підприємства “Австерія Експорт”, повернулись із поштовою відміткою “організацію не знайдено”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2006 р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, а ухвалою від 08.11.2006 року – справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судове засідання в апеляційній інстанції з'явився представник позивача. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, та, керуючись п. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) колегія вважає можливим здійснити перевірку постанови суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної  інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього кодексу. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були  заявлені в суді першої інстанції.

Приватне підприємство “Австерія Експорт” (ідентифікаційний код 32253188) зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 11.11.2002 року .як юридична особа.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська промислова компанія плюс” (ідентифікаційний код 32202725) зареєстроване Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією як юридична особа 09.12.2004 року, 05.12.2002 року взято на облік платника податку на додану вартість в Державній податковій інспекції Дарницького району м. Києва.

24.12.2002 року Приватне підприємство “Австерія Експорт” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська промислова компанія плюс” уклали договір № 241201 на створення та передачу науково-дослідної продукції вартістю 7 180,00 грн., в тому числі ПДВ – 1 196,67 грн..

Вказана угода була повністю виконана сторонами про що свідчать рахунок № 2403 від 24.12.2002 року на суму 7 180,00 грн. та податкова накладна від 24.12.2002 року № 2412/3 на суму 7 180,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2003 року у цивільній справі № 2-9468/2003 визнанні недійсними установчі документи Приватного підприємства “Австерія Експорт”: статут від 11.11.2002 року, зареєстрований Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 11.11.2002 року № 17379, з моменту реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Приватного підприємства “Австерія Експорт” № 39024996 з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.

Вказане рішення 23.01.2004 року набрало чинності.

За таких обставин, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва вважає, що у Приватного підприємства “Австерія Експорт” був умисел на укладення угоди, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний договір від 24.12.2002 року повинен бути визнаний недійсним на підставі ст.. 49 Цивільного кодексу УРСР.

Колегія Київського апеляційного господарського суду вважає за можливе зазначити, що під час розгляду справ про визнання угод недійсними необхідно оцінювати докази в сукупності та визначати достатність підстав для висновку щодо спрямованості діяльності суб'єкта господарювання, в тому числі при укладанні спірної угоди, на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Необхідно повно з'ясовувати наявність тих обставин справи, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання у зв'язку з цим відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР, недійсною є угода, укладена з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін — в разі виконання угоди обома сторонами — в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною, з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Таким чином, правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу у однієї або у обох сторін та від виконання угоди однією чи обома сторонами.

Спірний договір № 241201 на створення та передачу науково-дослідної продукції виконаний сторонами в повному обсязі, що не заперечується сторонами спору.

Як зазначає Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва, умисел на укладення договору від 24.12.2002 року з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, був тільки у Приватного підприємства “Австерія Експорт”, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2003 року про визнання установчих документів відповідача-1 недійсними, та скасуванням державної реєстрації підприємства.

Згідно п. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Таким чином, вказане рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2003 року у справі № 2-9468/2003 не звільняє позивача від необхідності доведення наявності умислу у Приватного підприємства “Австерія Експорт” на укладення угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для норми ст.. 49 Цивільного кодексу УРСР 1963 року характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідача-1 як особи, щодо наявності у якої протиправного умислу стверджує позивач, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Також позивачем не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені Приватного підприємства “Австерія Експорт”.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Згідно довідки Головного управління статистики у м. Києві, станом на 20.07.2006 року Приватне підприємство “Австерія Експорт” значиться у ЄДРПОУ.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ст.. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1991 № 509-ХІІ зі змінами і доповненнями, на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами (ч. 1, ч. 6 ст. 10).

Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ зі змінами і доповненнями, контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.

Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а)платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б)дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в)контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки   у   поданій   платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

г)згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

У відповідності до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які є письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, в матеріалах справи відсутні допустимі докази наявності у відповідача-1 податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору. До справи не надано рішень податкового органу про донарахування ПП „Австерія Експорт" податкових зобов'язань, податкових повідомлень та вимог, які б підтвердили наявність податкового боргу у ПП „Австерія Експорт", в т.ч. внаслідок виконання спірного договору.

За таких обставин позивачем не доведено, що за результатом виконання спірного договору у Приватного підприємства “Австерія Експорт” наявний податковий борг, в зв'язку з чим твердження позивача про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчіть про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська промислова компанія плюс” сплатило Приватному підприємству “Австерія Експорт” в ціні послуг податок на додану вартість.

Крім того, як зазначено в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001, порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Отже, твердження Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про суперечність спірного договору інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи, а тому не є належними та допустимими доказами у даній справі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сама по собі спірна угода  не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Крім того, посилання позивача на ст. 49 Цивільного кодексу УРСР є безпідставними, оскільки з 01.01.2004 року, згідно п. 1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року втратив чинність, а Цивільний кодекс України, який набрав чинності 01.01.2004 року, не містить такі публічно-правові наслідки визнання угоди недійсною, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України), не є адміністративно-правова конфіскація.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином, застосування при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в Цивільному кодексі України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є необґрунтованим.

Все вищевикладене свідчить про те, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог згідно п. 1 ст. 71 КАС України, як в суді першої інстанції так і під час розгляду в апеляційній інстанції.

Таким чином, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 200, 205, 206, 209, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства  України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районім. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 14.08.2006 року у справі № 28/110-А за позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва до Приватного підприємства “Австерія Експорт” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська промислова компанія плюс” про визнання договору недійсним – без змін.

Справу № 28/110-А направити до господарського суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту складання в повному обсязі та може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 Головуючий суддя          Вербицька О.В.

 Судді

           Коваленко В.М.

          Пантелієнко  В.О.