Постанова

від 30.09.2013 по справі 826/9772/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2013 року 10 год. 05 хв. № 826/9772/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ТІВІ ЛЮКС» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 листопада 2012 року № 0006962270, № 0006972270, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «ТІВІ ЛЮКС» (далі - ПП «ТІВІ ЛЮКС», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 листопада 2012 року № 0006962270, № 0006972270.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність та необґрунтованістю висновків відповідача, викладених в Акті від 09.11.2012р. № 481/1-22-70-35379263 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «ТІВІ ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 35379263) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Тодес» (код ЄДРПОУ 37593681), ТОВ «Єврограндбуд» (код ЄДРПОУ 37106523) за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року». Оскільки висновки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про нереальність господарських операцій між ПП «ТІВІ ЛЮКС» і названими контрагентами сформовані неправомірно, а саме: без належного дослідження наданої позивачем на письмовий запит ДПІ первинної документації, оформленої за результатами господарських операцій. На думку позивача, всі правочини, укладені від імені ПП «ТІВІ ЛЮКС», в т.ч. з ТОВ «Торговий дім «Тодес» і ТОВ «Єврограндбуд», цілком відповідають вимогам чинного законодавства, безпосередньо в судовому порядку недійсність обумовлених правочинів не встановлена. Результати спірних правочинів були використанні ПП «ТІВІ ЛЮКС» у своїй господарській діяльності (реалізовані третім особам), що, в свою чергу, свідчить про наявність реальних змін майнового стану платника податків (ПП «ТІВІ ЛЮКС») та про реальність здійснених операцій.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 15.07.2013р. б/н і додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «ТІВІ ЛЮКС» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Тодес» (код ЄДРПОУ 37593681) і ТОВ «Єврограндбуд» (код ЄДРПОУ 37106523) за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р., за результатами якої складений Акт від 09.11.2012р. № 481/1-22-70-35379263. Згідно висновків цього Акта перевірки встановлено порушення ПП «ТІВІ ЛЮКС» наступних норм податкового законодавства: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Підприємством суми податку на прибуток підприємства за ІІІ-ий квартали 2011 року - ІІ-ий квартал 2012 року в розмірі 129 532, 00 грн., заниження податку на додану вартість за липень, жовтень і грудень 2011 року на загальну суму 135 952, 00 грн. Висновки Акта перевірки, на думку відповідача, являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме - матеріалах досудового слідства по кримінальній справі № 78-00174, податковій звітності контрагентів ПП «ТІВІ ЛЮКС»).

За результатами перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 27 листопада 2012 року прийняла спірні податкові повідомлення-рішення за № 0006962270 і № 0006972270 (форми «Р»), якими Підприємству збільшено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 169 940, 00 грн. і податку на додану вартість у розмірі 146 552, 00 грн., що повністю відповідає вимогам законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

18 вересня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 31.10.2012р. по 06.11.2012р. згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 29.10.2012р. № 2247, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «ТІВІ ЛЮКС» (ідентифікаційний код 35379263) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Тодес» (ідентифікаційний код 37593681) і ТОВ «Єврограндбуд» (ідентифікаційний код 37106523) за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р., за результатами якої складений Акт від 09.11.2012р. № 481/1-22-70-35379263 (далі - Акт перевірки).

Під час проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим були використані документи, що були надані ПП «ТІВІ ЛЮКС», відомості та документи, що отримані з різних джерел (конкретний перелік таких документів наведений на стор. 3 Акта перевірки).

Документальною перевіркою виявлено, що згідно з поданими ПП «ТІВІ ЛЮКС» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податковими деклараціями з податку на додану вартість за перевіряємий період, копіями первинних і розрахункових документів (супровідний лист підприємства від 29.08.2012р. № 2908-01, наданий у відповідь на письмовий запит податкової інспекції від 08.08.2012р. № 5695/10/22-711), перевіряєме підприємство зарахувало до складу валових витрат та податкового кредиту:

- за ІІІ - ІV-ий квартали 2011 року та І-ий квартал 2012 року суми витрат у розмірі 5 499, 00 грн. і податку на додану вартість на загальну суму 1 099, 87 грн. по господарських операціях з контрагентом ТОВ «Єврограндбуд» (ідентифікаційний код 37106523)(усна угода про поставку товару);

- ІV-ий квартал 2011 року та ІІ-ий квартал 2012 року суми витрат у розмірі 585 870, 00 грн. і податку на додану вартість на загальну суму 134 852, 00 грн. по господарських операціях з контрагентом ТОВ «Торговий дім «Тодес» (ідентифікаційний код 37593681)(договори від 17.10.2011р. № ТД8 та від 19.10.2011р. № ТД9).

На підтвердження проведення розрахунків з вказаними контрагентами ПП «ТІВІ ЛЮКС» надало перевіряючому банківські виписки та договір про відступлення права вимоги від 20.02.2012р., укладений з ТОВ «Торговий дім «Тодес» і ТОВ «Астра Кор».

При цьому до податкової інспекції надійшли матеріали досудового слідства по кримінальній справі № 78-00174, порушеної відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за фактом організації створення та придбання з метою прикриття незаконної діяльності ряду суб'єктів підприємницької діяльності (в т.ч. ТОВ «Торговий дім «Тодес» і ТОВ «Єврограндбуд»), за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (а саме: копія постанови СВ ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 20.06.2012р. про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження; копія постанова ст. слідчого СВ ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС Гришина О.М. від 12.07.2012р. про призначення перевірки; копії протоколів допитів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (керівники ТОВ «Торговий дім «Тодес» і ТОВ «Єврограндбуд») від 21.06.2012р.).

Крім того, в ході проведеного аналізу податкової звітності підприємств-контрагентів ПП «ТІВІ ЛЮКС», перевіряючим встановлено відсутність у вказаних підприємств основних фондів, сировини та матеріалів, що необхідні для здійснення господарської діяльності цілому, так і безпосередньо - спірних господарських операцій.

З огляду на вище наведене, працівник ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не прийняв до уваги первинні і розрахункові документи, пред'явлені ПП «ТІВІ ЛЮКС», визнавши їх такими, що не підтверджують господарські операції, та підписані не встановленими особами, а тому відповідно по своїй суті не являються первинними.

В розділі «Висновок» Акта перевірки від 09.11.2012р. № 481/1-22-70-35379263 перевіряючий встановив порушення ПП «ТІВІ ЛЮКС» наступних норм податкового законодавства України:

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством суми податку на прибуток підприємства за ІІІ-ий квартали 2011 року - ІІ-ий квартал 2012 року в розмірі 129 532, 00 грн., в т.ч. за ІІІ-ій квартал 2011 року в сумі 422, 00 грн., за ІV-ий квартал 2011 року - 61 032, 00 грн., за І-ий квартал 2012 року - 385, 00 грн. та за ІІ-ий квартал 2012 року - 67 693, 00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень, жовтень і грудень 2011 року на загальну суму 135 952, 00 грн., в т.ч. за липень 2011 року - 367, 00 грн., за жовтень 2011 року - 115 533, 00 грн. і за грудень 2011 року - 20 052, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки, позивач направив на адресу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва письмові заперечення від 21.11.2012р. б/н на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Відомостей про результати розгляду вказаних заперечень позивача від 21.11.2012р. б/н відповідач суду не надав.

27 листопада 2013 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі Акта перевірки від 09.11.2012р. № 481/1-22-70-35379263 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0006962270 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ПП «ТІВІ ЛЮКС» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 169 940, 00 грн., в т.ч. 135 952, 00 грн. - основний платіж, 33 988, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0006972270 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ПП «ТІВІ ЛЮКС» суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 146 552, 00 грн., в т.ч. 129 532, 00 грн. - основний платіж, 17 020, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішеннями ДПС у м. Києві від 08.02.2013р. № 1292/10/12-1-03 та Міністерства доходів і зборів України від 07.05.2013р. № 2093/6/99-99/10-01-15, винесених за результатами розгляду первинної і повторної скарг ПП «ТІВІ ЛЮКС», спірне податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги підприємства - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 11 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Аналогічні норми містяться також в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року).

Крім того, в силу п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також було встановлено, що протягом 2011 року між ПП «ТІВІ ЛЮКС» (Покупець) і контрагентами - ТОВ «Торговий дім «Тодес» і ТОВ «Єврограндбуд» (Постачальники) були укладені усні та письмові угоди на поставку товарів, а саме:

- 13 липня 2011 року між ПП «ТІВІ ЛЮКС» і ТОВ «Єврограндбуд» була укладена усна угода на поставку 300 одиниць друкованої продукції (програмок формату А4) на загальну суму 2 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 366, 67 грн.);

- 10 жовтня 2011 року між ПП «ТІВІ ЛЮКС» і ТОВ «Єврограндбуд» була укладена усна угода на поставку 600 одиниць друкованої продукції (програмок формату А4) на загальну суму 4 399, 20 грн. (в т.ч. ПДВ 733, 20 грн.);

- 17 жовтня 2011 року між ПП «ТІВІ ЛЮКС» і ТОВ «Торговий дім «Тодес» був укладений письмовий договір за № ТД8 щодо поставки останнім на користь позивача товару, визначеного у специфікації (транскодер). Загальна сума Договору складає 188 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 31 333, 33 грн.). Згідно умов цього Договору постачання товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP на склад вказаний Покупцем, згідно з правилами Інкотермс. Зокрема, місцем передачі товару є: м. Київ, вул. Сирецька, 9, якщо в окремій специфікації не зазначено інше;

- 19 жовтня 2011 року між ПП «ТІВІ ЛЮКС» і ТОВ «Торговий дім «Тодес» був укладений письмовий договір за № ТД9 щодо поставки останнім на користь позивача товару, визначеного у специфікації (транскодер, плата комутації, пульт дистанційного керування, та ін.). Загальна сума Договору складає 621 112, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 103 518, 67 грн.). Згідно умов цього Договору постачання товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP на склад вказаний Покупцем, згідно з правилами Інкотермс. Зокрема, місцем передачі товару є: м. Київ, вул. Сирецька, 9, - якщо в окремій специфікації не зазначено інше.

Відповідно до письмових пояснень позивача, наданих в судовому засіданні 15 липня 2013 року, придбані товари та обладнання, мали невелику вагу та габарити, а тому для їх доставки не потребувалося використання спеціальної вантажної техніки та додаткових трудових ресурсів для проведення розвантажувальних робіт. Для нетривалого тимчасового зберігання товарів (як правило товар одразу після оприбуткування реалізовувався третім особам) позивач використовував свої офісні приміщення, складський облік на підприємстві не вівся.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товарів та відповідно оплати їх вартості) за вказаним правочинами позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- видаткової накладної від 10.10.2011р. № РН-0000029 на суму 4 339, 20 грн. (з ПДВ);

- прибуткової накладної від 13.07.2011р. № ПН-0000013 на суму 2 200, 00 грн. (з ПДВ);

- договорів від 17.10.2011р. № ТД8 та від 19.10.2011р. № ТД9 з додатками до них (специфікаціями);

- видаткових накладних від 31.10.2011р. № РН-0000012 на суму 500 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 83 466, 67 грн.), від 31.10.2011р. № РН-0000013 на суму 188 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 31 333, 33 грн.), від 19.12.2011р. № РН-0000059 на суму 120 312, 00 грн. (з ПДВ);

- зразків друкованої поліграфічної та іншої продукції;

- податкових накладних від 13.07.2011р. № 13 на суму 2 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 366, 67 грн.), від 10.10.2011р. № 29 на суму 4 399, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 733, 20 грн.), від 31.10.2011р. № 12 на суму 500 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 83 466, 67 грн.), від 31.10.2011р. № 13 на суму 188 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 31 333, 33 грн.) та від 19.12.2011р. № 59 на суму 120 312, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 052, 00 грн.), виписаних ТОВ «Єврограндбуд» і ТОВ «Торговий дім «Тодес» на користь ПП «ТІВІ ЛЮКС» на загальну суму ПДВ 135 951, 87 грн.;

- платіжних доручень ПП «ТІВІ ЛЮКС», датованих серпнем, листопадом-груднем 2011 року, щодо оплати вартості придбаних товарів на загальну суму 695 399, 20 грн. (з ПДВ) на користь названих контрагентів-постачальників;

- оригіналів виписок по розрахунковому рахунку ПП «ТІВІ ЛЮКС» № 260093000001115 в АТ «Златобанк» (МФО 380612) за спірні періоди. Оплата за отримані товари здійснювалася ПП «ТІВІ ЛЮКС» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість товарів з ПДВ) зі свого рахунку № 260093000001115 у вказаному банку на рахунки своїх контрагентів № 26008033000328 та № 26008033000317 в АТ «Фінростбанк» (МФО 328599), що не заперечується відповідачем;

- договору про відступлення права вимоги від 20.02.2012р., укладеного між ПП «ТІВІ ЛЮКС» (Боржник), ТОВ «Торговий дім «Тодес» (Первісний кредитор) та ТОВ «Астра КОР» (Новий кредитор) щодо передачі Первісним кредитором Новому кредитору права вимоги по договору поставки від 19.10.2011р. № ТД9 на суму 120 312, 00 грн., та платіжного доручення позивача від 23.02.2012р. про перерахування коштів у розмірі 120 312, 00 грн. (з ПДВ) на користь ТОВ «Астра КОР».

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Єврограндбуд» і ТОВ «Торговий дім «Тодес» на адресу позивача за результатами поставки товарів містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до додаткових письмових пояснень позивача, наданих до канцелярії суду 05 серпня 2013 року, замовлення та придбання у ТОВ «Єврограндбуд» і ТОВ «Торговий дім «Тодес» електронної апаратури і обладнання та інших товарів здійснювалися позивачем з метою використання їх в своїй господарській діяльності, а саме - для реалізації третім особам за усними та письмовими угодами (ТОВ «Княжий затон», ТОВ «УКСП «Торонто-Київ», ТОВ «ВІТ ПЛЮС», ТОВ «КЕРТ», ТОВ «Телесистеми України», ТОВ «САССК», тощо).

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ПП «ТІВІ ЛЮКС» надало суду наступні документи: копію статуту Товариства; копії договорів оренди нежилих приміщень від 31.12.2010р. та від 01.01.2011р. - у ПП «Аудитконсульт-Еко» (адреса: м. Київ, вул. Горького, 14, літ. «Б», оф. 51), від 19.09.2011р. № 92 - у ПАТ «БВК «Маяк» (адреса: м. Київ, вул. Сирецька, 9), актів прийому-передачі приміщень за цими Договорами, платіжні доручення ПП «ТІВІ ЛЮКС» про сплату сум орендних платежів; копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПП «ТІВІ ЛЮКС», довідки ГУ статистики у м. Києві відносно ПП «ТІВІ ЛЮКС» серії АА № 617223; копії договорів поставок і підряду, укладених позивачем (як Постачальником, Виконавцем робіт) з контрагентами-замовниками протягом 2012 року, з пакетом первинних документів оформлених на виконання цих договорів та інших усних угод (видаткові накладні, довіреності контрагентів на отримання товарно-матеріальних цінностей; оригінали банківських виписок з відомостями про надходження сум коштів від контрагентів-замовників за реалізовані товари та виконані роботи).

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «Єврограндбуд» і ТОВ «Торговий дім «Тодес») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за липень, жовтень і грудень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 09.11.2012р. № 481/1-22-70-35379263 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентами (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ПП «ТІВІ ЛЮКС» і його контрагентами - ТОВ «Єврограндбуд» і ТОВ «Торговий дім «Тодес».

Зокрема, в Акті перевірки від 09.11.2012р. № 481/1-22-70-35379263 також відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цих підприємств за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що 25 жовтня 2012 року за результатами розгляду Святошинським районним судом м. Києва кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 і 2 ст. 205 КК України, був винесений вирок, згідно якого останнього було визнано винним в скоєнні інкременованих йому злочинах та призначене покарання у виді певної суми штрафу.

За результатами детального дослідження тексту вироку Святошинського районного суду м. Києва від 25.10.2012р. пр. № 1/2608/995/12 ун. № 2608/15013/12, копія якого надана разом з листом Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. києві від 16.08.2013р. № 209/9/26-57-09, у відповідь на судовий запит від 22.07.2013р. № 826/9772/13-а, та матеріалів до судового слідства по кримінальній справі № 78-00174, що були надані представником відповідача у судових засіданнях по даній справі (копій постанови ст. слідчого СВ ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС Гришина О.М. від 20.06.2012р. про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, постанови ст. слідчого СВ ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС Гришина О.М. від 12.07.2012р. про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, протоколів допитів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (керівники ТОВ «Торговий дім «Тодес» і ТОВ «Єврограндбуд») від 21.06.2012р.), судом встановлено, що під час провадження досудового слідства по вказаній кримінальної справі слідчим не з'ясовувалися факти реальності (товарності) господарських операцій безпосередньо між ПП «ТІВІ ЛЮКС» та його контрагентами - ТОВ «Єврограндбуд» і ТОВ «Торговий дім «Тодес». Натомість досудовим слідством та районним судом встановлені лише факти фіктивного придбання та перереєстрації, первинної реєстрації за сприянням ОСОБА_2 ряду підприємств (в т.ч. ТОВ «Єврограндбуд», ТОВ «Торговий дім «Тодес» і ТОВ «Астра КОР»).

В контексті з вищенаведеним, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на вказані вище матеріали кримінальної справи № 78-000174 та вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25.10.2012р., як належні докази нікчемності спірних правочинів позивача з контрагентами - ТОВ «Єврограндбуд» і ТОВ «Торговий дім «Тодес».

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 2 294, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «ТІВІ ЛЮКС» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 27 листопада 2012 року № 0006962270, № 0006972270.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «ТІВІ ЛЮКС» (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 14Б, офіс 51, ідентифікаційний код 35379263) 2 294 (дві тисячі дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова