Постанова

від 15.08.2013 по справі 804/10362/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 р. Справа № 804/10362/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

при секретарі судового засідання: Фоменко О.В.

за участю:

представників позивача: Логвінової Т.В., Кошика В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Машкомплект»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Машкомплект» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 08 травня 2013 року №0000612250 та №0000622250.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог зазначалося, що відповідачем безпідставно було зроблено висновок про нереальність правочину, укладеного позивачем з його контрагентом ТОВ «Везувій 2011», оскільки цей правочин недійсним в судовому порядку не визнавався та є реальним, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, натомість, акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даного правочину. Відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ТОВ «Везувій 2011» при наявності інших бухгалтерських документів не може бути підставою для висновку про відсутність реальності здійснення господарської операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей, оскільки складання товарно-транспортних накладних не передбачено правилами ведення податкової звітності. Також не можуть бути доказом нереальності укладеного позивачем з ТОВ «Везувій 2011» правочину висновки акту перевірки цього контрагента, отриманого відповідачем від Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС, в якому, зокрема, значиться, що ТОВ «Везувій 2011» здійснював діяльність з надання податкової вигоди третім особам, оскільки, жодним чином вина ТОВ «Везувій 2011» у вказаних діяннях не встановлена. При цьому платник податків не несе відповідальності за порушення іншими платниками податків вимог податкового законодавства. З огляду на це позивач вважає, що він правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Везувій 2011», а також правомірно включив до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість звітного податкового періоду відповідні суми за господарською операцією з цим контрагентом. Доводи відповідача відносно того, що товарно-матеріальні цінності були отримані позивачем безоплатно спростовуються вищенаведеним, а також платіжними дорученнями, які були надані під час перевірки, та згідно яких позивач перерахував ТОВ «Везувій 2011» кошти за поставлений товар у відповідності до виставлених рахунків-фактур.

У судовому засіданні представники позивача підтримали пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просили повністю його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом на подання заперечень на позов не скористався.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Машкомплект» (далі - ТОВ НВП «Машкомплект») (код ЄДРПОУ 25522254) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 23.03.1998р. та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС) як платник податків.

З 12.04.2013р. по 18.04.2013р. працівниками ДПІ у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ НВП «Машкомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Везувій 2011» за березень 2012 року.

За результатами означеної перевірки було складено акт №1072/22-5-08/25522354 від 18.04.2013р., яким зафіксовано допущення позивачем порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 та 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження останнім податку на додану вартість за квітень 2012 року у сумі 4575,00грн., порушення позивачем приписів п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, внаслідок чого ним було занижено податок на прибуток підприємств за І квартал 2012 року у сумі 5764,00 грн., а також порушення позивачем ст.185 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів з контрагентом-постачальником ТОВ «Візувій 2011» та контрагентами-покупцями, вказаними у акті (а.с.29-42).

Означений висновок обґрунтований тим, що позивач неправомірно завищив суму валових витрат та суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Візувій 2011» за березень 2012 року, оскільки правочин, укладений з цим контрагентом не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Візувій 2011», який відповідач отримав від Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС, та згідно якого встановлено, що ТОВ «Візувій 2011» безпідставно відображало у податковому обліку господарські операції, які не здійснювались та не підтверджені документально за період січень - листопад 2012 року, при цьому наявність оформлених первинних документів на реалізацію ТОВ «Візувій 2011» товарів для ТОВ НВП «Машкомплект» за березень 2012 року не підтверджує факту здійснення операцій та як наслідок - не підтверджує факту здійснення операцій по ланцюгу на подальшу реалізацію товарно-матеріальних цінностей.

Також у акті №1072/22-5-08/25522354 від 18.04.2013р. значилося, що позивачем не було надано до перевірки товарно-транспортні накладні на перевезення товару, отриманого від ТОВ «Візувій 2011», що підтверджує нереальність укладеного з ним правочину.

При цьому наявність товарно-матеріальних цінностей, отриманих за правочином з ТОВ «Візувій 2011», на складі позивача, підтверджена відповідними документами складського обліку, однак, через нереальність цієї господарської операції, відповідачем зроблено висновок про безоплатне отримання позивачем цього товару, а, отже, про заниження ТОВ НВП «Машкомплект» податку на прибуток підприємств у зв'язку із не віднесенням до складу доходів сум безоплатно отриманих товарів.

На підставі означеного акту перевірки ДПІ у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС 08 травня 2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000612250, якими ТОВ НВП «Машкомплект» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 5718,75 грн., з яких за основним платежем - 4575,00грн. та за штрафними санкціями - 1143,75грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000622250, яким ТОВ НВП «Машкомплект» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 7205,00грн., з яких за основним платежем - 5764,00грн. та за штрафними санкціями - 1441,00грн. (а.с.9-10).

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

У відповідності до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодекс України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 06 березня 2012 року між ТОВ НВП «Машкомплект» та ТОВ «Візувій 2011» було укладено договір купівлі-продажу №0601, згідно якого ТОВ «Візувій 2011», як продавець, зобов'язувався передати товар у власність покупця - ТОВ НВП «Машкомплект», а покупець зобов'язувався в порядку та згідно умов даного договору прийняти товар та сплатити за нього. Найменування, вартість, кількість, строки та об'єм постачання зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с.43).

Позивачем надано рахунки-фактури №СФ-00601 та №СФ-00602 від 06.03.2012р. та видаткові накладні №РН-0601 та №РН-0602 від 13.03.2012р., згідно яких ТОВ НВП «Машкомплект» отримало від ТОВ «Візувій 2011» товар - труби d 76х10 та труби d 95х10 загальною вартістю 81150,00грн. (а.с.48-49).

Щодо транспортування товару представники позивача суду пояснили, що перевезення здійснювалося його контрагентом ТОВ «Візувій 2011» на склад ТОВ НВП «Машкомплект» за власний рахунок за досягнутими домовленостями у якості додаткового бонусу покупцю. В подальшому означений товар був прийнятий покупцем на складі, зважений та зарахований на баланс ТОВ НВП «Машкомплект».

Товарно-транспортні накладні позивачу не надавалися, оскільки останній їх не вимагав, так як не відносив витрати на транспортування до складу валових витрат, тому що вони ним у даному разі не здійснювалися.

При цьому факт перебування товару, отриманого ТОВ НВП «Машкомплект» від ТОВ «Візувій 2011», підтверджується відомостями складського обліку, зокрема, картками рахунку по аналітичному регістру за рах. 281 "Товари на складі" за період з 01.03.2012р. по 12.04.2012р., з яких також вбачається, що станом на 12.04.2013р. залишки труб, придбаних у ТОВ «Візувій 2011», на складі позивача обліковуються на загальну суму без ПДВ 22875,00грн. Наведене відображено в акті перевірки позивача №1072/22-5-08/25522354 від 18.04.2013р.

Крім того, позивачем були надані суду податкові накладні, виписані ТОВ «Візувій 2011» згідно договору купівлі-продажу № 0601 від 06.03.2012р., які також надавалися під час проведення перевірки.

Вищеозначені податкові накладні оформлені з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України, що відповідачем не заперечується. Ці податкові накладні також були відображені у відповідності до приписів п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду та відображено податковій декларації з ПДВ від 11.05.2012 року № 9025763454 за перевіряємий період, про що зазначено в акті перевірки ТОВ НВП «Машкомплект».

Розрахунки між ТОВ НВП «Машкомплект» та ТОВ «Візувій 2011» за операціями згідно договору купівлі-продажу №0601 від 06.03.2012р. проводилися в безготівковій формі, що підтверджується наданими позивачем відповідними банківськими виписками (а.с.50).

Використання позивачем товару, придбаного у ТОВ «Візувій 2011», у власній господарській діяльності підтверджується також відомостями акту його перевірки, в кому відображено десять контрагентів ТОВ НВП «Машкомплект», яким останній протягом періоду з березня 2012 року по березень 2013 року дрібними партіями реалізовував ці товарно-матеріальні цінності.

Таким чином, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Візувій 2011» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: договору купівлі-продажу №0601 від 06.03.2012р., видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, а також банківських виписок щодо перерахування позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Візувій 2011» коштів за отриманий від останнього товар.

Посилання відповідача на те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару свідчить про нереальність укладеного ним правочину, судом до уваги не приймаються, оскільки реальність цієї господарської операції підтверджена всіма первинними документами бухгалтерського обліку та звітності, які у своїй сукупності дають підстави для висновку про реальність факту придбання ТОВ НВП «Машкомплект» товару у ТОВ «Візувій 2011».

Також безпідставними є твердження відповідача про те, що товар від «Візувій 2011» було отримано позивачем безоплатно, оскільки дане твердження спростовується вищенаведеними обставинами, а також банківськими виписками, згідно яких ТОВ НВП «Машкомплект» було перераховано на банківські рахунки ТОВ «Візувій 2011» кошти у загальній сумі 81150,00грн. в рахунок оплати товару, отриманого за договором купівлі-продажу №0601 від 06.03.2012р.

Крім того на час укладення угоди між ТОВ НВП «Машкомплект» та ТОВ «Візувій 2011» та її виконання вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Доводи відповідача, викладені у акті перевірки№1072/22-5-08/25522354 від 18.04.2013р. про нереальність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Візувій 2011» судом до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаного правочину. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Посилання відповідача в означеному акті перевірки на те, що позивач неправомірно завищив суму валових витрат та суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Візувій 2011» за березень 2012 року, оскільки правочин, укладений з цим контрагентом не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Візувій 2011», проведеної Алчевською ОДПІ Луганської області ДПС, згідно якого встановлено, що у ТОВ «Візувій 2011» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а також доказів щодо перевезення товару, його походження, сертифікацію та інше, що свідчить про нікчемність укладених цим суб'єктом господарювання правочинів по ланцюгу, судом до уваги не приймаються, оскільки, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Крім того, навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ та віднесення до складу витрат відповідних сум за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 129 грн. 13 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 129 грн. 13 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Машкомплект» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби форми «Р» від 08 травня 2013 року №0000612250 та №0000622250.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Машкомплект» (код ЄДРПОУ 25522254) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 129 грн. 13 коп. (сто двадцять дев'ять гривень тринадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова