Постанова

від 18.12.2006 по справі 14/448пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/448пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.12.2006  року                                                            Справа № 14/448пн

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Медуниці О.Є.

суддів                                                  Єжової С.С.

                                                            Парамонової Т.Ф.

Секретар судового засідання:          Сідорова О.А.

за участю представників сторін:

від позивача                    повноважний представник в судове

засідання не прибув;                              

від відповідача                                          Сумароков В.В., директор;

Іванова І.І., представник за довіреністю

№443 від 18.12.06;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу          Товариства з обмеженою відповідальністю

          „Донбас”, с. Можняківка Новопсковського

          району, Луганської області

на рішення

господарського суду          Луганської області

від          05.10.2006

по справі          №14/448пн (суддя Лісовицький С.А.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю

          „Донбас”, с. Можняківка Новопсковського

          району, Луганської області

до відповідача          Приватного сільськогосподарського підприємства „Рамус”, с. Можняківка

Новопсковського району, Луганської області

про          захист права власності та усунення

          перешкод в користуванні

ВСТАНОВИВ:

Позивач (заявник скарги) в судове засідання не прибув та не забезпечив участі свого повноважного представника в судовому засіданні 18.12.06, хоча був належним чином повідомлений Луганським апеляційним господарським судом про час і місце проведення судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення від 01.12.06, які знаходяться у матеріалах даної справи і були отриманні позивачем.

Відповідно до ст.102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга (подання) на рішення місцевого господарського суду  розглядається  у  двомісячний  строк  з  дня надходження  справи  разом  з  апеляційною  скаргою  (поданням) в апеляційну інстанцію.  

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.06 позивач подав через суд першої інстанції до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 16.10.06 №152, яка надійшла до апеляційної інстанції 18.10.06 (згідно вхідного штампу канцелярії Луганського апеляційного господарського суду за №177), тобто двомісячний строк для розгляду даної справи апеляційною інстанцією закінчується 18.12.06.  

Клопотання щодо продовження строку розгляду даної справи від сторін до апеляційної інстанції не надходило.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає за необхідне розглянути дану справу в апеляційному провадженні за матеріалами наявними у справі за відсутності представника позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбас” звернулося до господарського суду Луганської області з вимогою про зобов'язання Приватного сільськогосподарського підприємства „Рамус” усунути порушення прав позивача на володіння, користування та розпорядження власним нерухомим та орендованим рухомим майном, а саме „негайно забезпечити безперешкодний доступ та прохід через охорону відповідача транспортних засобів позивача з насінням соняшнику до складського приміщення з устаткуванням маслоцеху та до обладнання маслоцеху, і зобов'язати відповідача зруйнувати за рахунок власних коштів незаконно встановлену кам'яну огорожу”.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.10.06 у справі №14/448пн (суддя – Лісовицький Є.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивовано рішення суду першої інстанції недоведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбас”, звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 16.10.06 №152, якою просить рішення господарського суду Луганської області від 05.10.06 у даній справі скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача повністю.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для розгляду справи, висновки викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи.

На думку скаржника, доводи місцевого господарського суду про відсутність підстав для зобов'язання відповідача забезпечити відповідний доступ працівників та транспорту позивача до маслоцеху з території току та руйнування кам'яного паркану навколо току суперечить ч.2 ст.386, ст.ст.391, 396 Цивільного кодексу України та ст.48 Закону України „Про власність”.   

Відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство „Рамус”, відзивом без дати та номеру з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

          Розпорядженням від 18.10.06 голови Луганського апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас”, с. Можняківка Новопсковського району, Луганська область, від 16.10.06 №152 на рішення господарського суду Луганської області від 05.10.06 по справі №14/448пн призначена судова колегія у складі: Медуниця О.Є. - суддя – головуючий, Єжова С.С., Парамонова Т.Ф. – судді.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін присутніх в судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Луганської області від 25.01.05 №14/148 визнано право власності позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас” на об'єкти нерухомості – складське приміщення для обладнання маслоцеху, що знаходяться за адресою: с. Можняківка Новопсковського району вартістю 2669 грн. інвентарний №4730 (а.с.9,10).  

На підставі даного рішення суду, Новопсковським районним бюро технічної інвентаризації було прийнято рішення від 08.08.05 про реєстрацію права власності позивача на нерухоме майно, про що зроблено запис в реєстрову книгу (а.с.17).

На думку позивача, відповідач порушує його право власності створюючи перепони в користуванні належним йому маслоцехом, а саме в проїзді до маслоцеху через територію току, якою користується відповідач.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. Що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судова колегія вважає, що доводи позивача наведені в апеляційній скарзі не є обґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст.386 Цивільного кодексу України власник, який   має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися  до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник може вимагати усунення будь - яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків (ч.2 ст.48 Закону України “Про власність”).

Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника (ч.5 ст.48 Закону України “Про власність”).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що в 1988 року КСП „Білолуцьке” було збудовано огорожу навколо об'єкту зернотік, який знаходиться за адресою: вул. Польова, 5, с. Можняківка Новопсковського району Луганської області.

Цей факт підтверджується довідкою виконавчого комітету Можняківської сільської ради Новопсковського району Луганської області №121 від 15.12.06 (див. додаток до листа від 18.12.06).

Після розпаювання майна КСП „Білолуцьке” вказаний об'єкт, в складі інших, був переданий в спільне володіння співвласникам, колишнім членам КСП „Білолуцьке”(а.с.36-40).

27.03.00 на підставі договору №1 про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, власники майнових паїв передали всі права по розпорядженню майном, яке отримане в результаті паювання майна КСП „Білолуцьке”, уповноваженій особі Лебедєву М.В. (див. додаток до відзиву на апеляційну скаргу).

У додатку №2 до даного договору №1 від 27.03.00 під №20 переданий зерноток (інвентарний №4736) (див. додаток до відзиву на апеляційну скаргу – перелік майна, яке знаходиться у спільній частковій власності).

03.01.01 між  співвласниками майна в особі уповноваженого Лебедєва М.В. та приватним сільськогосподарським підприємством „Рамус” був укладений договір оренди майна (див. додаток до відзиву на апеляційну скаргу).

Згідно до п.п.1.1 та 7.1 договору оренди від 03.01.01 №1 співвласники передають належні їм на праві спільної часткової власності основні засоби господарству (відповідачу) в оренду строком на 9 років.

Пунктом 2.5 договору оренди №1 від 03.01.01 встановлено, що після передачі співвласниками основних засобів в оренду господарство (відповідач) вживає заходів щодо оформлення права користування земельними ділянками, на яких розташовані будівлі і споруди, як складової частини зазначених засобів, відповідно до чинного законодавства.

22.03.06 Можняківською сільською радою Новопсковського району Луганської області було прийнято рішення №22/6 „Про передачу в оренду приватному сільськогосподарському підприємству „Рамус” земельних ділянок господарських дворів з послідуючим правом викупу та складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку” (див. додаток до листа від 18.12.06).

В даному рішенні зазначено:

- передати в оренду відповідачу земельні ділянки господарських дворів загальною площею 125720 кв.м. для обслуговування господарських будівель в споруд терміном на 1 рік;

- зобов'язати відповідача в місячний термін заключити договір оренди з сільською радою;

- зобов'язати відповідача в місячний термін замовити в проектній організації, яка має відповідний дозвіл (ліцензію) технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Актом визначення та уточнення площ земельних ділянок, господарчих будівель і дворів, які знаходяться на території колишнього КСП „Білолуцьке”, яким користується приватне сільськогосподарське підприємство „Рамус” (відповідач) визначена загальна площа – 20,02 га, в тому числі під №3 тік площею 4,3 га, який розташовано в межах населеного пункту (див. додаток до листа від 18.12.06).

Договором оренди землі від 05.04.06, який укладено між Можняківською сільською радою (орендодавець) та приватним сільськогосподарським підприємством „Рамус” (орендар), встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування господарських будівель і споруд, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Можняківка.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 12,572 га для обслуговування господарських будівель і споруд (п.2 договору оренди землі від 05.04.06).  

В пункті 3 договору оренди землі від 05.04.06 зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: адмін.будинок,  машдвір, строй двір і рем.майстерня, цех переробки сільгосппродукції, їдальня, склад ГСМ, магазин від.№3, СТФ, а також тік.

Договір укладено на 1 рік. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п.8 договору оренди землі від 05.04.06).

Таким чином, земельна ділянка, на якій розміщено вищевказане майно, у тому числі зернотік, належить відповідачу на праві оренди за договором оренди землі від 05.0406 (див. додаток до листа від 18.12.06).

18.12.06 в судовому засідання відповідач надав пояснення, що з моменту виникнення права власності у позивача на будівлю маслоцеху, через територію зернотоку, який орендує відповідач, під'їзд до маслоцеху не здійснювався, оскільки під'їзд до цієї будівлі здійснювався зі сторони ґрунтової дороги, тобто за межами території току, огородженої парканом.     

Аналізуючи матеріали справи судова колегія враховує наступне.

Приймаючи до уваги, що матеріали надані відповідачем при розгляді справи апеляційною інстанцією підтверджують висновки суду першої інстанції і правильність його рішення в цілому, судова колегія приймає до уваги матеріали надані ТОВ „Рамус” до відзиву на апеляційну скаргу та до листа від 18.12.06.

Станом на час вирішення даної справи в суді першої інстанції, позивач документально не підтвердив свої права щодо користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: вул. Польова, с. Можняківка Новопсковського району, Луганська область.  

Разом із тим, земельна ділянка току знаходиться в оренді у відповідача. Договір оренди землі на даний час недійсним не визнаний, строк його дії не сплинув.

Згідно ст.27 Закону України „Про оренду землі” орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на землю.

Власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки (ст.100 Земельного кодексу України).

Позивач не ставить питання про наявність в нього права земельного сервітуту (ст.ст.98, 99 Земельного кодексу України), тобто права проїзду проходу через чужу земельну ділянку для обслуговування своєї ділянки (в тому числі користування нерухомістю на ній розташованою), відповідачем не доведено право щодо користування чужою земельною ділянкою.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що користуватися своїм нерухомим майном позивач має можливість зі сторони ґрунтової дороги, де відсутній паркан та маються прохід та в'їзд до будівлі маслоцеху.

Вимоги позивача про руйнування паркану за рахунок відповідача є також необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Рамус” не є власником даної огорожі.

З урахуванням вищевикладеного, доводи скаржника за апеляційною скаргою про те, що неповно з'ясовані обставини справи не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією, оскільки суд першої інстанції врахував ті обставини і докази, що мають значення для справи.

Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду Луганської області від 05.10.06 по справі №14/448пн ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 42 грн. 50 коп. відносяться на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбас”, с. Можняківка Новопсковського району, Луганська область.

У зв'язку із тим, що скаржником за подання апеляційної скарги сплачено державне мито в сумі 45 грн. 00 коп., що не відповідає вимогам п.”г” ч.2 ст.3 Декрету КМУ «Про державне мито», оскільки належний розмір державного мита складає 42 грн. 50 коп., зайве сплачено державне мито в сумі 02 грн. 50 коп. підлягає поверненню скаржнику із державного бюджету України.  

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представників сторін присутніх в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 53, 75, 85, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас”, с. Можняківка Новопсковського району, Луганська область, від 16.10.06 №152 на рішення господарського суду Луганської області від 05.10.06 у справі №14/448пн залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 05.10.06 у справі №14/448пн залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 42 грн. 50 коп. покласти на скаржника.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Донбас”, вул. Красноармійська, 46, с. Можняківка Новопсковського району, Луганська область, ідентифікаційний код 24191111, із державного бюджету на р/р 26001201705001 в АКПБ „Україна”, МФО 304171, зайву суму державного мита у сумі 02 грн. 50 коп. сплаченого за квитанцією №248 від 14.10.06, яка знаходиться в матеріалах справи.

Підставою повернення є дана постанова завірена гербовою печаткою суду.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий                                                                      О.Є.Медуниця

Суддя                                                                                С.С. Єжова

Суддя                                                                                Т.Ф. Парамонова