Ухвала

від 24.09.2013 по справі 2а-9690/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9690/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київопорядкомплект" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київопорядкомплект" до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2012 року № 0001992270 та № 0001982270, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Київпорядкомплект» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2012 року № 0001992270 та № 0001982270, в якому, з урахуванням змінених позивних вимог просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 01.06.2012 року № 0001992270 та № 0001982270; визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.12.2011 року № 001402310.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2012 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

22.07.2013 року Публічним акціонерним товариством «Київпорядкомплект» через канцелярію Київського апеляційного адміністративного суду подано пояснення до апеляційної справи та належним чином завірену копію ухвали попереднього засідання Господарського суду м. Києва від 22.04.2013 року, з якої вбачається, що Господарським судом м. Києва порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Київпорядкомплект» та затверджено реєстр вимог кредиторів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київпорядкомплект» - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2012 року - визнати нечинною та закрити провадження у справі, з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Київпорядкомплект» не доведено товарності своєї господарської операції (договір про надання ремонтних робіт), оскільки позивачем не наданого жодного первинного документу, натомість матеріали справи містять постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 25.11.2011 року по справі № 1-1457/11, яким гр.. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 27 ч.2 ст. 205 КК України, в тому числі і в частині співучасті вчинення з невстановленими особами фіктивного підприємництва, тобто перереєстрації ТОВ «БК Мастерклас» на гр. ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності, також судом встановлено, що на час складення Акту перевірки ТОВ «БК «Мастерклас» має стан - «припинено, але не знято з обліку», судом також встановлено відсутність у контрагента позивача матеріально - технічного ресурсу, кадрів для виконання укладеного договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, проте провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Київопорядкомплект» з 24.05.1995 року зареєстроване Харківською районною державною адміністрацією м. Києва, перереєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, про що зроблено запис 21.01.2002 року № 10681200000000442, у зв'язку з перерозподілом районів.

На підставі направлення від 10.05.2012 року № 543/22-70 та наказу від 08.05.2012 року № 597 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, згідно з п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, та на виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Романюка М.О. від 13.02.2012 р., була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Київопорядкомплект» (код за ЄДРПОУ 05503326) (далі також - ПАТ «Київопорядкомплект») з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «БК «Мастерклас» (код ЄДРПОУ 35759679) за період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 133/1-22-70-05503326 від 23.05.2012 р., в якому встановлено порушення позивачем вимог абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, абз.4 п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), абз. «в»п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на прибуток у сумі 18 990,00 грн. та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) щодо завищення суми ПДВ, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 22.2 Декларації з ПДВ) за вересень 2009 року у розмірі 36184.00 грн. та заниження суми ПДВ яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточною звітного періоду (р. 27 Декларації з ПДВ) на загальну суму 200 000,00 грн., а саме: за вересень 2009 року в розмірі 163 816,00 грн. та за жовтень 2009 року в розмірі 36 184,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 01.06.2012 р. № 0001992270, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 250 000,00 грн., втому числі основного платежу 200 000,00 грн. та штрафних санкцій 50 000,00 грн. ;

- від 01.06.2012 р. № 0001982270, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22 800,75 грн., втому числі основного платежу 18 990,00 грн. та штрафних санкцій 3 810,75 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 01.06.2012 р. № 0001992270 та № 0001982270, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналогічні норми містяться і в Законі України «Про податок на додану вартість», так, відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів , які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Натомість як вбачається з матеріалів справи та встановлено в суді першої інстанції, для проведення перевірки своєчасності відображення позивачем в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках з ТОВ "БК "Мастерклас" (код ЄДРПОУ 35759679) були використані документи, надані посадовими особами підприємства ПАТ "Київопорядкомплект", а також документи, що були надані співробітниками СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС:

- постанова слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Романюка М.О. від 13.02.2012 р.;

- протокол допиту свідка гр. ОСОБА_2 від 11.01.2012 року;

- протокол додаткового допиту свідка гр. ОСОБА_3 від 01.12.2011 року;

- постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 25.11.2011 року по справі № 1-1457/11;

- акт здачі-прийняття робіт від 30.09.2009 року;

- податкова накладна від 30.09.2009 року № 145;

- договір поручення від 07.11.2011 року;

- акт прийому-передачі документів від 07.11.2011 року;

- постанова про порушення кримінальної справи від 16.12.2011 року;

- довідка СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві;

- довідка ПАТ ".Київопорядкомплект"від 16.05.2012 року № 2-13-183.

Так, в ході проведення зазначеної перевірки, контролюючим органом було встановлено наступне.

Підприємством ПАТ "Київопорядкомплект" до перевірки не було надано первинні документи по взаємовідносинах із ТОВ "БК "Мастерклас" (код ЄДРПОУ 35759679), у зв'язку з тим, що оригінали первинних бухгалтерських документів ПАТ "Київопорядкомплект", в тому числі по взаємовідносинах з вищевказаним контрагентом було викрадено, та по даному факту (вчинення злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України) 16.12.2011 року порушено кримінальну справу № 07-12830 (постанова старшого слідчого СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві від 16.12.2011 року).

Зважаючи на це, жодних первинних документів по взаємовідносинах із ТОВ "БК "Мастерклас" не було надано позивачем і до матеріалів справи.

Перевірку було проведено на підставі завірених копій первинних документів ПАТ "Київопорядкомплект" по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "БК "Мастерклас", наданими співробітниками СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

У ході перевірки було встановлено, що між підприємствами ПАТ "Київопорядкомплект" та ТОВ "БК "Мастерклас" було укладено угоду на надання ремонтних робіт.

Подальшою перевіркою встановлено також наступне.

ТОВ "БК "Мастерклас" (код за ЄДРПОУ 35759679) зареєстроване Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією за № 10701020000032112 від 18.02.2008 року.

Директор та головний бухгалтер - ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_3).

Засновники: ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_3), ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_4).

Юридична адреса підприємства: 01024, м. Київ. вул. Богомольця, 6.

На дату складання Акта перевірки ТОВ "БК "Мастерклас"має стан - "Припинено, але не знято з обліку".

Відповідно бази облікових даних ТОВ "БК "Мастерклас", остання декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ "БК "Мастерклас" подана до Печерської ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС за 9 місяців 2009 року (декларація має статус "до відома", тобто не визнана як податкова), остання декларація з ПДВ подавалась за жовтень 2009 року (яка має статус "до відома", тобто не визнана як податкова).

Згідно бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, по ТОВ "БК "Мастерклас" встановлено наступне.

В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Кількість працюючих згідно податкового розрахунку комунального податку за 3 квартал 2009 р. - 1 чол.

В зв'язку з тим, що підприємством ТОВ "БК "Мастерклас" до ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС не було подано жодного додатку К1 до декларацій з податку на прибуток та в деклараціях в рядку 7 "Амортизаційні відрахування" відсутні будь-які нарахування, тому не є можливим встановити наявність основних засобів на підприємстві та залишків товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, не можливо встановити амортизаційні відрахування підприємства.

Фактично, згідно податкової звітності, у ТОВ "БК "Мастерклас" відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Відсутні необхідні основні фонди та обладнання для виконання господарської діяльності, які виконуватись протягом перевіряємого періоду, що підтверджується податковою звітністю по ТОВ "БК "Мастерклас".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені операції між позивачем та ТОВ "БК "Мастерклас" не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Отже, наслідком діяльності ТОВ "БК "Мастерклас" є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Окрім того, згідно постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Романюка М.О. від 13.02.2012 р., було встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва знаходиться кримінальна справа № 71-00226, порушена щодо невстановлених слідством осіб за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 КК України.

Проведеним слідством в справі встановлено, що гр. ОСОБА_2, спільно з невстановленою особою на ім'я "ОСОБА_7" протягом 2008-2011 р.р., з метою прикриття незаконної діяльності організували створення та перереєстрацію на підставних осіб ряду суб'єктів господарської діяльності, що мають ознаки "фіктивності", а саме: ТОВ "БК "Мастерклас" (код 35759679), ТОВ "Трімком"(код 36884556), ТОВ "Сітіінвестбуд"(код 35745210), ТОВ "ТПП"(код 36266062), ТОВ "Уютторг"(код 37210992), ТОВ "Демос-КМ"(код 32596892), ТОВ "Тантал-1"(код 34530882) та ряд інших СГД.

Крім того, в період 2008-2011 р.р., вказаними особами були використані перелічені фіктивні підприємства під час здійснення злочинної діяльності, а саме мінімізації податкових зобов'язань суб'єктів господарювання - контрагентів, шляхом безпідставного завищення податкового кредиту по начеб - то проведених операціях купівлі-продажу ТМЦ, виконання робіт, надання послуг, а також для заволодіння чужим майном - грошовими коштами державних (комунальних) підприємств, шляхом документального оформлення безтоварних операцій, а таким чином, шляхом використання завідомо підроблених документів.

Проведеним аналізом виписок про рух коштів по рахунках зазначених фіктивних підприємств, встановлені суб'єкти господарювання - контрагенти, які скористались послугами угрупування та за рахунок документального оформлення безтоварних операцій з вищевказаними фіктивними підприємствами, безпідставно сформували податковий кредит та валові витрати.

Серед таких суб'єктів господарювання - контрагентів встановлено ПАТ "Київопорядкомплект"(код 05503326).

Так, згідно протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_2 від 11.01.2012 року, було встановлено, що приблизно в 2005 році давній товариш гр. ОСОБА_2 - ОСОБА_7, з яким він познайомився на ринку у 1998 році, запропонував йому заробити грошей, на що гр. ОСОБА_2 погодився, у зв'язку зі складним матеріальним становищем. Суть його роботи полягала у пошуку людей для гр-на ОСОБА_7, на яких в подальшому реєструвались підприємства і за вказані дії ОСОБА_7 платив гр. ОСОБА_2 гроші. В період 2008-2011 років на прохання гр-на ОСОБА_7 та у зв'язку з тяжким матеріальним становищем, за грошову допомогу, без мети здійснення господарської діяльності, на гр. ОСОБА_2, його дружину гр-ку ОСОБА_9, його прийомну доньку гр-ку ОСОБА_3 та її чоловіка гр. ОСОБА_6, громадянина Республіки Молдова, юристами компанії гр-на ОСОБА_7 було зареєстровано ТОВ "Трімком"(код 36884556), ТОВ "Уютторг"(код 37210992), ТОВ "БК "Мастерклас"(код 35759679) , ТОВ "Тантал 1"(код 34530828) та ТОВ "ТПП". Реєстрація вказаних підприємств гр. ОСОБА_2 та членами його сім'ї здійснювалась без мети здійснення господарської діяльності, а лише за грошову винагороду за його проханням до дружини, дочки та зятя на прохання гр-на ОСОБА_7. Жодного разу ні гр. ОСОБА_2, ні члени його сім'ї печаток ТОВ "Трімком"(код 36884556), ТОВ "Уютторг"(код 37210992), ТОВ "БК "Мастерклас"(код 35759679), ТОВ "Тантал 1"(код 34530828) та ТОВ "ТПП"не бачили та не отримували, фінансово-господарських операцій, як директора підприємств не проводили, вказані підприємства зареєстрували лише заради отримання матеріальної винагороди без мети здійснення господарської діяльності.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.11.2011 року по справі №1-1457/11, було визнано винним гр-на ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.205 КК України, в тому числі і в частині співучасті вчинення з невстановленими особами фіктивного підприємництва, тобто перереєстрації ТОВ "БК Мастерклас" на гр. ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності.

Стаття 72 КАС України містить підстави для звільнення від доказування та передбачає, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст.72 КАС України).

Отже, протиправні діяння фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене вказаною особою встановлені судом та не потребують доказування.

За таких обставин, покликання позивача на копію акта приймання-здачі робіт (виконаних послуг) від 30.09.2009 року, які з боку ТОВ «БК «Мастерклас» підписано особою, яка не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність - не заслуговують на увагу. У будь-якому разі, копії таких актів не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні КАС України, оскільки обставини справи дозволяють зробити висновок про те, що такі акти складені лише в паперовому вигляді, без наміру та фактичного здійснення господарської діяльності.

Крім того, за відсутності управлінського і технічного персоналу та нездійснення підприємницької діяльності вказаним Товариством, акти приймання-передачі робіт, підписані особою, що не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність, не можуть підтверджувати виконання таких робіт.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів погоджується з висновком відповідача та суду першої інстанції, що фінансово-господарські взаємовідносини ПАТ "Київопорядкомплект" із ТОВ "БК "Мастерклас" носять характер недійсного правочину та безтоварної операції, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦКУ), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦКУ) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦКУ).

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ "БК "Мастерклас" об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 "Бюджетного кодексу України" від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Разом з тим, як зазначалось раніше, позивачем під час апеляційного розгляду справи було подано до канцелярії суду належним чином завірену ухвалу Господарського суду м. Києві від 22.04.2013 року, з якої вбачається, що судом порушено провадження у справі щодо банкрутства позивача та затверджено реєстр вимог кредиторів.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності або визнання його банкрутом, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 цього Закону , кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно ст. 14 Закону № 2343-ХІІ, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів після опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі , не розглядаються і вважаться погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога відповідача про сплату позивачем збільшених сум податкових зобов'язань (на підставі оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 01.06.2012 року № 00001992270 та № 0001982270) виникла до порушення провадження у справі про банкрутство позивача, таким чином відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби набув статус конкурсного кредитора з вимогами до боржника в розмірі податкових зобов'язань, визначених в оскаржуваних повідомленнях - рішеннях.

За приписами ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника , а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 (тридцяти) днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону про банкрутство, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр кредиторів.

З наданої позивачем ухвали вбачається, що оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство позивача було опубліковано 07.02.2013 року в газеті «Голос України» № 25 (5525).

Однак, відповідач у встановлений законом про банкрутство строк не подав до господарського суду м. Києва заяви з вимогами до позивача. Не подав він такої заяви і після закінчення цього строку.

Відповідно до п. 7 резолютивної частини ухвали попереднього засідання Господарського суду м. Києва від 22.04.2013 року у справі № 5011-46/7-2013, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

З урахуванням вищезазначеного, уся заборгованість позивача перед відповідачем вважається погашеною.

Аналогічна правова позиція закріплена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.04.2012 року №К-21452/10.

Окрім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.07.2013 року № К - 25301/10 встановлено, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містить положення щодо того, що вимоги конкурсних кредиторів мають бути безспірними чи узгодженими.

За таких обставин та з огляду на те, що обставини, які стали підставами для закриття провадження у справі, виникли після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київопорядкомплект" - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2012 року - визнати нечинною та закрити провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київопорядкомплект"- задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2012 року - визнати нечинною.

Провадження у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київопорядкомплект" до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2012 року № 0001992270 та № 0001982270 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Є. Пилипенко

Судді: Я.Б. Глущенко

О.М.Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 24.09.2013 року.

Гооловуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М