Постанова

від 19.09.2013 по справі 808/6060/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року (15 год. 00 хв.)Справа № 808/6060/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді О.В. Конишевої,

розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовною заявою: Комунального підприємства «Водоканал»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000152800 та № 0000162800 від 19.06.2013

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства «Водоканал» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000152800 та № 0000162800 від 19.06.2013.

Представник позивача до судового засідання надав клопотання, в якому просить розглянути справу у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000152800 та № 0000162800 від 19.06.2013. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що виконання договорів тягне за собою створення юридичних наслідків та передачу матеріальних цінностей.

Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, вважає прийняті податкові повідомлення - рішення правомірними. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити в повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Керуючись приписами ст. 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ППФ «Літа» (ЄДРПОУ 31139919), ТОВ «Укрінспецмаш 2004» (ЄДРПОУ 33123084), ТОВ «Торговий Дім Юг Тара» (ЄДРПОУ 36358946) за період з 01.01.12 по 30.06.12.

За результатами проведення перевірки було складено Акт від 30.05.2013 року № 262/28-0/03327121 яким встановлено порушення:

- п. п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.2., п. п. 138.8.1. п.138.8., п. п. 138.10.2., п. п. 138.10.3. п. 138.10. ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 71 133,00 грн.;

- п.198.2, п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-У1 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 71 401,00 грн.

На підставі Акта перевірки СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013:

- № 0000152800 відповідно до якого позивачу нараховано податку на прибуток на загальну суму 106 699,50 грн. з яких 71 133,00 грн. основного платежу та 35 566,50 грн. штрафних санкцій;

- № 0000162800 відповідно до якого позивачу нараховано податку на додану вартість на загальну суму 107 101,50 грн. з яких 71 401,00 грн. основного платежу та 35 700,50 грн. штрафних санкцій.

Щодо завищення валових витрат та заниження податку на прибуток, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ППФ «Літа», ТОВ «Укрінспецмаш 2004» та ТОВ «Торговий Дім Юг Тара».

В акті перевірки вказане порушення п.п.138.1.1 п.138.1, 138.2, п.п.138.8.1 п. 138.8, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями про безпідставне завищення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на вартість товарів, придбаних у періоді з 01.01.2012 по 30.06.2012 у контрагентів ППФ «Лита», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ТОВ «Торговий Дім Юг Тара» на загальну суму 338 728,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та його контрагентами були укладені наступні договори:

- між позивачем та ППФ «Лита» був укладений договір на закупку товару № 0261 від 09.02.10. товар - спец взуття, засоби індивідуального, захисту, спецодяг;

- між позивачем та ТОВ «Укрінспецмаш 2004» був укладений договір на закупку товару №0389/10 від 15.02.10, товар - інструмент, обладнання, та прилаштування, господарчий інвентар

- між позивачем та ТОВ «Торговий Дім Юг Тара» був укладений договір на закупку товару №1212/10, товар - кришка люку з/б.

Умовами приймання товарів відповідно до цих договорів визначено:

- приймання товарів по фактичній кількості здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П- 6, (зі змінами та доповненнями);

- приймання товарів по фактичній якості здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 (зі змінами).

Статтею 138 Податкового кодексу України встановлений склад витрат та порядок їх визначення, а саме «Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6- 138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, п.138.11 цієї статті та інших витрат, які згідно з п.138.5, п.п138.10.5, 138.10.6 п. 138.10...»

«Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати...»

Згідно п. 138.8 ст. 138 собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат.... загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно п.138.10 ст.138 до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством та витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Товарно-матеріальні цінності, які були придбані у підприємств ППФ «Лита», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ТОВ «Торговий Дім Юг Тара» прямо пов'язані з виробництвом, обслуговуванням та управлінням підприємством, реалізацією товарів, наданням послуг, що підтверджується первинними документами з обліку матеріальних цінностей та виробництва, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.

В акті перевірки та запереченнях відповідач посилається на п. 138.2 с. 138 Податкового кодексу України в якому зазначено, що витрати підприємства повинні бути підтверджені первинними документам, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Позивачем надавалися письмові пояснення та документальні підтвердження взаємовідносин з ППФ «Лита», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ТОВ «Торговий Дім Юг Тара», а саме: копії договорів, видаткових накладних, прибуткових ордерів, журналу реєстрації довіреностей, що підтверджується матеріалами справи (акт перевірки с.5).

В акті перевірки та запереченнях відповідача зазначено, що позивачем не надавалися, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, сертифікати якості, акти приймання продукції по кількості, акти приймання продукції по якості.

Сертифікати ж якості не є документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

В позовній заяві зазначено, що надати подорожні листи підприємство не має можливості у зв'язку із значною кількістю автотранспорту і неможливістю визначити, на даний момент, яким транспортом здійснювалися перевезення рік потому.

Однак до матеріалів справи були надані подорожні листи, але суд критично ставиться до цих документів так як під час перевірки вони не надавалися. Однак на підтвердження можливості перевезення товару позивач надав копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на праві власності за позивачем.

В акті вказано, що до перевірки не надані «акти про фактичну наявність продукції. Складання яких передбачено Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 та акти про фактичну якість та комплектність отриманої продукції, складання яких передбачено інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді МіністрівСРСР від 25.04.1966 р. №П-7»

На підставі зазначеного перевіряючими зроблено висновок, що позивач не здійснював приймання товару від ППФ «Лита», ТОВ «Укрінспецмаш 2004» та ТОВ «Торговий Дім Юг Тара».

В Інструкції П-6 визначені дії з приймання продукції за кількістю. Обов'язкове складання акту передбачене п.12 інструкції у випадках відсутності супровідних документів, а саме: «Приймання продукції за кількістю виконується за транспортними і супровідними документами (рахунком-фактурою, специфікацією, пакувальним ярликам і т. і.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів чи деяких з них не призупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказується, які документи відсутні».

Приймання продукції від ППФ «Лита», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ТОВ «Торговий Дім Юг Тара» оформлене підписаними з обох сторін видатковими накладними, також на складі позивача, що здійснив приймання виписано прибуткові ордери із зазначенням кількості та ціни поставки. Тому складання зазначеного вище акту не передбачається.

В Інструкції П-7 визначені дії обох сторін при прийманні продукції за якістю. Відповідно до п. 29, на який посилаються в акті, зазначено: «За результатами приймання продукції за якістю і комплектністю за участю представників, зазначених в пп. 19 и 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність одержаної продукції».

Згідно п. п. 19 та 20 передбачений виклик представника виробника або відправника продукції та дії покупці в разі неявки такого представника

Виклик такого представника продукції передбачено п.16 Інструкції «У разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари чи пакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам чи даним, зазначеним в маркуванні та супровідних документах, засвідчуючи якість продукції, отримувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених дефектів».

При прийманні продукції від ППФ «Лита», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ТОВ «Торговий Дім Юг Тара» ніяких невідповідностей якості, комплектності, маркування продукції та іншого у продукції яка надійшла до позивача виявлено не було, тому складання зазначеного акту не передбачається.

Тобто при здійсненні приймання цінностей від постачальників у позивача не виникало претензій до кількості та якості продукції, а тому підстав для складання актів про які йдеться в акті перевірки не було.

В акті зазначено, що взаємовідносини позивача з ППФ «Лита», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ТОВ «Торговий Дім Юг Тара» у січні - червні 2012 року по ланцюгу постачання не підтверджені обов'язковою зустрічною перевіркою ДПІ Жовтневого району м. Запоріжжя ДПС. Тоді як при наведенні даних, зазначених у актах перевірок вказаних постачальників, ДПІ Жовтневого району м. Запоріжжя вказується перелік тих видаткових накладних за якими було здійснено поставку продукції до КП «Водоканал» і розбіжностей в цих документах не виявлено.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту у сумі 73680 грн. Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно акту перевірки вбачається, що позивачем порушені п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, та безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами ППФ «Лита», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ТОВ «Торговий Дім Юг Тара» у розмірі 71 401,00 грн.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Згідно з пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зміст вище зазначеної норми Закону дає підстави стверджувати, що вказана норма містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту. В даному випадку податкові накладні позивачем надавалися і під час перевірки і у судовому засіданні. Порушень в порядку заповнення податкових накладних виявлено не було.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані законні підстави формування податкового кредиту по податку на додану вартість визначені Податковим кодексом України.

Крім того, в акті зазначено, що акти перевірок постачальників ППФ «Лита», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ТОВ «Торговий Дім Юг Тара», а також перевірки ПП «ТЦ Продсервіс», що є постачальником зазначених вище компаній, стали підставою для висновків про відсутність факту поставок в акті перевірки позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, доказів на підтвердження своїх висновків відповідач не надає, крім акту перевірки контрагентів позивача.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду обґрунтованість та законність висновків викладених в акті перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідності до п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням викладеного, на користь позивача з державного бюджету підлягають до стягнення судові витрати сплачені ним при подачі позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000152800 та № 0000162800 від 19.06.2013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Водоканал» судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Конишева