Ухвала

від 01.10.2013 по справі 825/1672/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1672/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

01 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробничий комплекс Ташута» до Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробничий комплекс Ташута» до Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Козелецької МДПІ Чернігівської області ДПС від 15 квітня 2013 року №0000142200 та №0000152200.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Елтіс» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 08 квітня 2013 року Козелецькою МДПІ Чернігівської області ДПС проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Рекламно-виробничий комплекс Ташута» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «Елтіс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 березня 2012 року по 30 листопада 2012 року, за результатами якої складено акт від 09 квітня 2013 року №234/22-011/36291117, в якому встановлено порушення позивачем п.п.198.2, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 189259,00 грн., у тому числі за березень 2012 року на суму 20849,00 грн., квітень 2012 року - 21959,35 грн., травень 2012 року - 27432,00 грн., червень 2012 року - 26466,66 грн., липень 2012 року - 20129,36 грн., серпень 2012 року - 32643,40 грн., вересень 2012 року - 24402,10 грн., жовтень 2012 року -12416,80 грн., листопада 2012 року - 2960,00 грн., та порушення позивачем п.138.2 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальному розмірі 198722,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року - 21891,00 грн., за ІІ квартал 2012 року - 79651,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 81034,00 грн., за IV квартал 2012 року - 16146,00 грн.

На підставі акту перевірки №234/22-011/36291117 від 09 квітня 2013 року Козелецькою МДПІ Чернігівської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2013 року №0000142200, згідно якого за порушення п.п.198.2, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 236573,00 грн., у тому числі 189258,00 грн. за основним платежем та 47315,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0000152200, згідно якого за порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств приватної власності на суму 248403,00 грн., у тому числі 198722,00 грн. за основним платежем та 49681,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2012 року між ТОВ «Елтіс» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір поставки №831, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає і оплачує товар, ціна товару визначалась в рахунках-фактурах та поставка товару за даним договором здійснюється на протязі 30 діб. Реальність виконання умов за даним договором підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками про перерахування грошових коштів за поставлений товар.

Також, 01 березня 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Елтіс» (виконавець) було укладено договір про надання послуг №838, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за завданням замовника надати послуги по розробці та виготовленню макетів в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пп.3.1 договору вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах про надання послуг. Виконання умов даного договору підтверджується рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, банківськими виписками про перерахування грошових коштів за надані послуги.

Також позивачем на підтвердження реального виконання даних договорів були надані креслення макетів та специфікації продукції щодо окремих об'єктів.

Придбаний товар та послуги були використані позивачем в своїй господарській діяльності, основним видом якої є рекламна діяльність, що підтверджується договорами, укладеними з замовниками, та іншими первинними бухгалтерськими документами на поставку та монтаж рекламної продукції.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС №1005/22-10/30782038 від 15 березня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елтіс» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Транс Логістик», ПП «Росціус», ВКФ «Віта-Авто» у формі ТОВ, ПП «Мерком», ТОВ «Мірідан», ТОВ «ТВК Рамос», ТОВ «Укрпартнер Трейд», ПП «Інтер-Транс Груп» з 01 січня 2012 року по 30 листопада 2012 року, в якому зазначено, що звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Елтіс» за січень-листопад 2012 року, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС №1005/22-10/30782038 від 15 березня 2013 року про неможливість проведенні зустрічної звірки ТОВ «Елтіс», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Елтіс» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Елтіс» та відсутності реального здійснення договору, укладеного ТОВ «Елтіс» та позивачем.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «Елтіс», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару і наданих послуг та проведення оплати за них, використання придбаного товару та результатів наданих послуг у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2013 року №0000142200 та №0000152200, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 07 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді В.П.Мельничук

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.