Ухвала

від 19.09.2013 по справі 820/4625/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 р.Справа № 820/4625/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2013р. по справі № 820/4625/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Принт ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд: скасувати податкове повідомлення-рішення №0001862210 від 28.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт ЛТД" на загальну суму 13751,50 грн. (за основним платежем -11079,00 грн., за штрафними санкціями -2672,50 грн.); скасувати податкове повідомлення-рішення №0001872210 від 28.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт ЛТД" на загальну суму 6923,00 грн. (за основним платежем - 6175,00 грн., за штрафними санкціями - 748,00 грн.); стягнути з Державного бюджету України на користь товариства понесені ним витрати щодо сплати судового збору в розмірі 206,83 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт ЛТД" - задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0001862210 від 28.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт ЛТД" на загальну суму 13751,50 грн. (за основним платежем - 11079,00 грн., за штрафними санкціями - 2672,50 грн.).

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0001872210 від 28.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт ЛТД" на загальну суму 6923,00 грн. (за основним платежем - 6175,00 грн., за штрафними санкціями - 748, 00 грн.).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт ЛТД" понесені ним витрати щодо сплати судового збору у розмірі 206,83 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: п.5.1., ст.5, п.5.2.1, п.5.2, ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами і доповненнями, п.п.7.4.4, п.7.4, ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п.п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ із змінами та доповненнями, п.14.1.27., 14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 138.10.3, п.138.10, ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Принт ЛТД" (код ЄДРПОУ 14081663) перебуває на обліку в Державній податковій інспекції Дзержинського району м. Харкова Харківської області Державної податкової служби як платник податків.

З 22.04.2013 року по 08.05.2013 року (з урахуванням продовження строку перевірки з 26.04.2013 року терміном на 5 робочих днів) відповідачем проводилася планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 17.05.2013 року №1903/2210/14081663, яким встановлені порушення ТОВ "Принт ЛТД":

- п. 5.1 ст. 5, п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами і доповненнями, що призвело до завищення скоригованих валових витрат за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 рік на загальну суму 6603 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 2749 грн., в т.ч. по періодам: 3 квартал 2010 року у сумі 545 грн.; 4 квартал 2010 року у сумі 1098 грн.; 1 квартал 2011 року у сумі 1651 грн.;

- п.п. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.10.3, п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 рік на загальну суму 15679 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 3426 грн., в т.ч. по періодам: 2 квартал 2011 року у сумі 511 грн.; 3 квартал 2011 року у сумі 513 грн.; 4 квартал 2011 року у сумі 512 грн.; 1 квартал 2012 року у сумі 473 грн.; 2 квартал 2012 року у сумі 472 грн.; 3 квартал 2012 року у сумі 473 грн.; 4 квартал 2012 року у сумі 472 грн.;

- п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 11079 грн., та призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 11079 грн., в т.ч. по періодам: у липні 2010 року у сумі 46 грн., у серпні 2010 року у сумі 46 грн., у вересні 2010 року у сумі 46 грн., у жовтні 2010 року у сумі 46 грн., у листопаді 2010 року у сумі 47 грн., у грудні 2010 року у сумі 47 грн., у січні 2011 року у сумі 47 грн., у лютому 2011 року у сумі 174 грн., у березні 2011 року у сумі 48 грн., у квітні 2011 року у сумі 48 грн., у травні 2011 року у сумі 48 грн., у червні 2011 року у сумі 43 грн., у липні 2011 року у сумі 49 грн., у серпні 2011 року у сумі 49 грн., у вересні 2011 року у сумі 49 грн., у жовтні 2011 року у сумі 49 грн., у листопаді 2011 року у сумі 4І9 грн., у грудні 2011 року у сумі 49 грн., у січні 2012 року у сумі 50 грн., у лютому 2012 року у сумі 1139 грн., у березні 2012 року у сумі 757 грн., у квітні 2012 року у сумі 232 грн., у травні 2012 року у сумі 178 грн., у червні 2012 року у сумі 50 грн., у липні 2012 року у сумі 50 грн., у серпні 2012 року у сумі 149 грн., у вересні 2012 року у сумі 66 грн., у жовтні 2012 року у сумі 7323 грн., у листопаді 2012 року у сумі 50 грн., у грудні 2012 року у сумі 50 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001862210 від 28.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість товариства на загальну суму 13751,50 грн. (за основним платежем - 11079,00 грн., за штрафними санкціями - 2672,50 грн.); податкове повідомлення-рішення №0001872210 від 28.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток товариства на загальну суму 6923,00 грн. (за основним платежем - 6175,00 грн., за штрафними санкціями -748,00 грн.).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що мотивація та докази, на які посилається відповідач, заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача, покладеної в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Таким чином, виходячи з вищезазначених норм Закону, передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Вказані вище норми Закону України "Про податок на додану вартість" кореспондуються з нормами чинного Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування таких підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, змінення показника валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Разом з тим, відповідно до п. 138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 14 п. 14.1 п.п. 14.1.36 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що у перевіряємому періоді ТОВ "Принт ЛТД" фактично здійснювало діяльність у сфері оптової торгівлі автонавантажувачами та запчастинами до них, надавало послуги з технічного обслуговування автонавантажувачів.

У період, що перевірявся, позивач мав філії, зокрема, Сімферопольську філію (код ЄДРПОУ 26225140), яка з 23.07.2002 року перебуває на обліку у ДПІ у м. Сімферополь.

Сімферопольська філія ТОВ "Принт ЛТД" відповідно до закону не має статусу юридичної особи. Керівником (директором) її є ОСОБА_1, який одночасно є директором ТОВ "Принт ЛТД". Форма сплати податку на прибуток та податку на додану вартість консолідована. Бухгалтерський та податковий облік ведеться централізовано головним підприємством. Філія не має власного розрахункового рахунку.

З метою здійснення фінасово - господарської діяльності ТОВ "Принт ЛТД" у перевіряємий період орендував нежитлові приміщення за адресою: вул. Трансформаторна, буд. 6 у м. Сімферополь. За вказаною адресою була розташована Сімферопольська філія ТОВ "Принт ЛТД".

Вказані обставини підтверджуються: договором суборенди №12 від 01.04.2008 року, укладеним між ЗАТ "Кримоптторг" та ТОВ "Принт ЛТД".

Відповідно до п. 1 вказаного Договору об'єктом суборенди є нежитлове приміщення площею 60 кв.м. за адресою: вул. Трансформаторна, буд. 6 у м. Сімферополь, для використання з метою розміщення складів. Орендна плата в місяць складала 280,00 грн., у т.ч. ПДВ - 46,67 грн.

В подальшому ТОВ "Принт ЛТД" орендував нежитлові приміщення загальною площею 10 кв.м. за адресою: Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Трансформаторна, буд.6, що підтверджується Договором оренди нежитлових приміщень №45 від 01.01.2012 року та Договором оренди нежитлових приміщень №24 від 01.03.2012 року, укладеним з ТОВ "Кримоптторг".

Відповідно до п. 1.2. цих Договорів мета оренди - комерційна діяльність. Відповідно до вказаних договорів орендна плата складала 300,00 грн., у т.ч. ПДВ - 50, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Принт ЛТД" у перевіряємий період здійснювало господарську діяльність, у т.ч. у АРК Крим за місцем розташування Сімферопольської філії, що підтверджується відповідними бухгалтерськими документами, зокрема, рахунками, накладними, довіреностями на отримання ТМЦ тощо.

Тобто, позивач орендував нежитлові приміщення, складські приміщення для здійснення оптової торгівлі автонавантажувачами та запчастинами до них, надання послуг з технічного обслуговування автонавантажувачів, а тому така оренда пов'язана із здійсненням позивачем його господарської діяльності.

Крім того, для отримання бухгалтерських послуг між ТОВ "Принт ЛТД" та ФОП ОСОБА_2 були укладені наступні договори: Договір №1 від 01.09.2009 року, Договір №1 від 01.09.2010 року, Договір №1 від 04.01.2011 року, Договір №1 від 04.01.2012 року. Метою укладення вказаних договорів було надання послуг по веденню бухгалтерського обліку Сімферопольської філії ТОВ "Принт ЛТД".

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Статтею 4 вказаного Закону встановлені основні принципи бухгалтерського обліку, зокрема, це повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі.

Частинами 1, 2, 4 ст. 8 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, зокрема, користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Отже, ведення бухгалтерського обліку Сімферопольської філії ТОВ "Принт ЛТД" є обов'язковою складовою фінансово-господарської діяльності позивача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач на підставі п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України мав право на віднесення до складу валових витрат суми орендної плати, яка сплачена позивачем на користь ЗАТ "Кримоптторг" та ТОВ "Кримоптторг" за оренду приміщень по вул. Трансформаторній, 6 у м. Сімферополь та витрат на бухгалтерські послуги від ФОП ОСОБА_2

Твердження відповідача про неправомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого у складі орендної плати, через те, що ТОВ "Принт ЛТД" не довів того, що оренда цих приміщень пов'язана із його господарською діяльністю, спростовуються наведеними вище положеннями п. 5.1 ст. 5, п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, зі змінами і доповненнями, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а також тим, що здійснення позивачем господарської діяльності було б неможливим без оренди нежитлових приміщень.

Крім того, суми податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджуються наступними документами:

- податковою накладною від 24.02.2011 року №254 на загальну суму 547,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 91,17 грн., виписана ТОВ "Зевс" (ІПН 254831908278);

- рахунком №169 від 02.02.2011 року, виписаним ТОВ "Бісан-Інвест" на ім'я ОСОБА_3 на суму 200,00 грн. та 15, 00 грн. за проживання з 02.02.11 року по 03.02.11 року, касовим чеком №8631 від 02.02.2011 року на загальну суму 100,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 16,67 грн., касовим чеком №8632 від 02.02.2011 року на загальну суму 100,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 16,67 грн., касовим чеком №8633 від 02.02.2011 року на загальну суму 15,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 2,50 грн. (сума ПДВ разом складає 35,84 грн.);

- податковою накладною №5603/630 від 31.03. 2012 року на загальну суму 3099,98 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 516,66 грн.;

- податковою накладною №115 від 20.01.2012 року на загальну суму 1898,64 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 316,44 грн., виписаною ТОВ "А.М.В. (ІПН 321039926500);

- рахунком №06378 від 31.01.2012 року на суму 151,00 грн., виданим філією ЧАО "Донецьктурист" на ім'я ОСОБА_4, за проживання з 31.01.11 року по 01.02.11 року, касовим чеком №9437 від 31.01.2012 року на загальну суму 151,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 25,00 грн.;

- касовим чеком №5528 від 09.02.2012 року на загальну суму 101,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 16,83 грн. за 2-х міс. 1-кімн. номер та туристичний збір, касовим чеком №5527 від 09.02.2012 року на загальну суму 101,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 16,83 грн. за 2-х міс.1-кімн. номер та тур.збір (сума ПДВ складає 33,66 грн.);

- податковою накладною №53 від 02.02.2012 року на загальну суму 753,31 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 125,55 грн.;

- податковою накладною №59 від 09.02.2012 року на загальну суму 773,64 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 128,94 грн. Всього сума ПДВ складає 254,49 грн.;

- залізничним квитком серії УЛ №351804 від 08.02.2012 року на загальну суму 111,51 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 16,38 грн., залізничним квитком серії УЛ №351803 від 08.02.2012 року на загальну суму 111,51 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 16,38 грн. (сума ПДВ складає 32,76 грн.);

- залізничним квитком серії ТФ №836061 від 10.02.2012 року на загальну суму 71,76 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 9,87 грн.,

- податковою накладною №163 від 10.02.2012 року на загальну суму 2500,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 416,67 грн.;

- залізничним квитком серії УИ №289710 від 27.03.2012 року на загальну суму 69,84 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 9,55 грн.;

- залізничним квитком серії УИ №289711 від 28.03.2012 року на загальну суму 66,28 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 8,97 грн. Всього суму ПДВ складає 18,52 грн.;

- податковою накладною №2 від 06.03.2012 року на загальну суму 257,88 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 42,98 грн., податковою накладною №34 від 15.03.2012 року на загальну суму 773,64 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 128,94 грн. Всього на суму ПДВ 171,92 грн.;

- податковою накладною №51 від 27.03.2012 року на загальну суму 618,91 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 103,15 грн.;

- податковою накладною №17 від 10.04.2012 року на загальну суму 471,24 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 78,54 грн.;

- податковою накладною №32 від 22.05.2012 року на загальну суму 1458,24 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 243,04 грн., розрахунком №12 від 08.06.2012 року про зменшення суми ПДВ на 114,67 грн. Всього сума ПДВ склала 128,37 грн.;

- податковою накладною №41 від 31.08.2012 року на загальну суму 94, 92 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 15,82 грн.;

- податковою накладною №341 від 29.08.2012 року на загальну суму 593, 16 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 98,86 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Оригінали зазначених накладних надавалися працівникам відповідача під час проведення перевірки. Жодних питань щодо вірності їх складання та заповнення не було.

Таким чином, сума податкового кредиту підтверджена у встановлений законом спосіб.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень про те, що до перевірки були надані факсові копії податкових накладних, отриманих від ПТВФ "С.Т.С. Сервіс" (ІПН 2455484267), не підтверджені належними доказами, оскільки оригінали всіх податкових накладних за перевіряємий період, у т.ч. податкова накладна №2 від 11.10.2012 року на загальну суму 35640,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5940,00 грн. та податкова накладна №3 від 16.10.2012 року на загальну суму 8000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1333,3 грн., зберігаються у товаристві, та були надані працівникам ДПІ під час проведення перевірки.

Наявність податкових накладних у позивача також підтверджується даними реєстрів податкових накладних та самими копіями податкових накладних, наданих до матеріалів справи.

Доводи відповідача в акті перевірки та в апеляційній скарзі про наявність розбіжностей у даних бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Принт ЛТД" та його контрагентів, встановлених також на підставі аналізу податкового кредиту з ПДВ відповідно до Додатку 5 "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", також не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на таке.

Виходячи зі змісту п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Податкова накладна відповідно до п. 201.4 Податкового кодексу України виписується в двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається к продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що протягом лютого 2011 року-серпня 2012 року відповідач не надсилав жодних повідомлень на адресу ТОВ "Принт ЛТД" про наявність розбіжностей у обліку з вказаними контрагентами, тобто наявність розбіжностей не підтверджено належними доказами.

Крім того, колегія суддів зауважує, що чинним законодавством ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ , якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 5.1 ст. 5, п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами і доповненнями, п.п. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.10.3, п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2013р. по справі № 820/4625/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П’янова Я.В. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П’янова Я.В.