Постанова

від 01.10.2013 по справі 816/5396/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5396/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

при секретарі - Іванюк Є.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Батюти З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавхім Пласт» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

05 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавхім Пласт» (далі - позивач, ТОВ «Полтавхім Пласт») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2013 №0000472205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6926,25 грн, з яких: 5541,000 грн за основним платежем, 1385,25 грн - штрафні (фінансові) санкції.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.С.Д.» (далі - ТОВ «Л.С.Д.») підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Під час господарських операцій з позивачем підприємство було зареєстроване платником ПДВ.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

ТОВ «Полтавхім Пласт» зареєстроване у якості суб'єкта господарювання рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради за №15881070003009148 від 28.05.2010, з 31.01.2010 підприємство перебуває на обліку у ДПІ у м. Полтаві, 27.04.2011 зареєстроване платником ПДВ /арк. с. 14-15, 17/.

Видами економічної діяльності ТОВ «Полтавхім Пласт» є оптова торгівля іншими проміжними продуктами, виробництво пластмасу у первинних формах, неспеціалізована оптова торгівля /арк. с. 16/.

Пунктом 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень пункту 75.1. статті 75 та пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У період з 08.07.2013 по 12.07.2013 згідно наказу від №1570 від 05.07.2013 ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Полтавхім Пласт» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Л.С.Д.» за жовтень 2011 року.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на суму ПДВ 5541,00 грн за жовтень 2011 року, заниження ПДВ на цю суму, чим порушено вимоги пункту 44.1. статті 44, пункту 187.1. статті 187, пунктів 198.1., 198.6. статті 198 та пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві складено акт перевірки №210/16-01-15-03/37115496 від 19.07.2013 /арк. с. 6-13/.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 №0000472205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6926,25 грн, з яких: 5541,000 грн за основним платежем, 1385,25 грн - штрафні (фінансові) санкції /арк. с. 5/.

Позивач не погодився із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2013 №0000472205, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно акту перевірки підставою для нарахування позивачу грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 5541,00 грн стали господарські правовідносини позивача з ТОВ «Л.С.Д.».

Між позивачем та ТОВ «Л.С.Д.» укладено договір поставки від 03.10.2011 №03103 на підставі якого позивачем придбано капролактам кристалічний, продукт SLM-20, змащувач силіконовий, герметик силіконовий, форми ливарні, знаки /арк. с. 36/.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Л.С.Д.» позивачем надано договір поставки, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, довіреність, виписки по особовому рахунку / арк. с. 36-46/.

Також позивач надав суду договори оренди складу, де зберігався придбаний у ТОВ «Л.С.Д.» товар /арк. с. 47-63/.

Придбаний у контрагента товар позивач використовував для виготовлення продукції у межах власної господарської діяльності, а саме: капролону блочного, мерканит МК-9, ГК-6 заготовки під втулку, капролоновий стержень, кільця поліамідні, поліамідний модифікатор (далі - продукція), на підтвердження чого позивачем надано попередню калькуляцію вартості виробництва продукції, картки рахунків 201, 631, 25, оборотно-сальдові відомості по рахункам /арк. с. 64-89/.

Виготовлену продукцію позивач реалізовував ПАТ «СМКЗ», ТОВ «Техпром Плюс Комплектація», ТОВ «Луганський завод «Полімер», ПАТ «Новакаховський завод «Укргідромех», ПРАТ «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод», ТОВ «Біологічні очисні споруди», ПАТ «Полтавська птахофабрика», ТОВ «Резинопласт», ТОВ «Еко-Інвест», ПРАТ «Полтавський олійноекстракційний завод Кернел-Груп», ПП «Управління механізації будівельних робіт», на підтвердження чого надав видаткові та податкові накладні, виписки по особовому рахунку /арк. с. 90-142/.

Доказів анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Л.С.Д.» на час здійснення спірних господарських операцій з відповідач не надав.

Оскільки придбаний товар мав невеликі габарити, транспортування здійснювалось директором підприємства на власному транспорті.

Враховуючи те, що позивачем належним чином підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій, суд вважає висновок ДПІ у м. Полтаві про завищення податкового кредиту на суму ПДВ 5541,00 грн з жовтень 2011 року та заниження ПДВ на цю ж суму неправомірним, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2013 року №0000472205 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «Полтавхім Пласт» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на оплату правової допомоги суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно частини третьої статті 90 цього кодексу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

01.01.2012 набрав чинності Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» №4191-VI, стаття 2 якого визначає, що у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як встановлено судом, 06.08.2013 між ТОВ «Полтавхім Пласт» та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичної допомоги (далі - Договір) /арк. с. 143/.

Згідно квитанції від 08.08.2013 позивач сплатив вартість юридичних послуг адвоката ОСОБА_1 у розмірі 2000,00 грн /арк. с. 146/.

Відповідно до пункту 3.4. Договору виконання робіт за договором оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт.

Разом з тим позивачем не надано розрахунку погодинної вартості послуг та акту здачі-приймання виконаних робіт, внаслідок чого неможливо встановити дотримання розміру правової допомоги, встановленої Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Таким чином, витрати на оплату правової допомоги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2013 року.

Суддя К.І. Клочко