Ухвала

від 19.11.2013 по справі 816/5396/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 р.Справа № 816/5396/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2013р. по справі № 816/5396/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахім Пласт"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

01 жовтня 2013 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавхім Пласт" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 31 липня 2013 року №0000472205.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує на факт відсутності реального вчинення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Л.С.Д." у зв'язку з відсутністю у останнього умов, необхідних для здійснення підприємницької діяльності. Крім того, ТОВ "Полтавахім Пласт" не підтверджено факт транспортування товарів, придбаних в межах договірних відносин з ТОВ "Л.С.Д." на час проведення перевірки, а також не надано перевіряючим обов'язкових для оформлення та зберігання первинних документів на підтвердження формування податкового кредиту.

Представники позивача та відповідача, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, клопотання про розгляд справи за їх участю суду до суду не надали.

Суд апеляційної інстанції на підставі п.2 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок оплати цих товарів з господарською діяльністю позивача доведено наявними у матеріалах справи первинними документами. Договір, укладений між позивачем та ТОВ "Л.С.Д." мав реальний характер.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Полтавахім Пласт" (акт від 19.07.2013р. №210/16-01-15-03/37115496 - а.с. 6-13) встановлено завищення податкового кредиту на суму ПДВ 5541,00 грн. за жовтень 2011 року, заниження ПДВ на цю суму, чим порушено вимоги пункту 44.1. статті 44, пункту 187.1. статті 187, пунктів 198.1., 198.6. статті 198 та пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначене порушення ТОВ "Полтавахім Пласт" допущено за наслідками договірних відносин з ТОВ "Л.С.Д.".

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Л.С.Д." укладено договір поставки від 03.10.2011 №03103 на підставі якого позивачем придбано капролактам кристалічний, продукт SLM-20, змащувач силіконовий, герметик силіконовий, форми ливарні, знаки (а. с. 36).

Позивачем до складу податкового кредиту періоду, що перевірявся, включено суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні товарів, отриманих у власність від контрагента ТОВ "Л.С.Д.".

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Л.С.Д." позивачем надано договір поставки, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, довіреність, виписки по особовому рахунку (а. с. 36-46).

Також позивач надав суду договори оренди складу, де зберігався придбаний у ТОВ "Л.С.Д." товар (а.с. 47-63).

Придбаний у контрагента товар позивач використовував для виготовлення продукції у межах власної господарської діяльності, а саме: капролону блочного, мерканит МК-9, ГК-6 заготовки під втулку, капролоновий стержень, кільця поліамідні, поліамідний модифікатор (далі - продукція), на підтвердження чого позивачем надано попередню калькуляцію вартості виробництва продукції, картки рахунків 201, 631, 25, оборотно-сальдові відомості по рахункам (а. с. 64-89).

Виготовлену продукцію позивач реалізовував ПАТ "СМКЗ", ТОВ "Техпром Плюс Комплектація", ТОВ "Луганський завод "Полімер", ПАТ "Новакаховський завод "Укргідромех", ПРАТ "Виробниче об'єднання "Одеський консервний завод", ТОВ "Біологічні очисні споруди", ПАТ "Полтавська птахофабрика", ТОВ "Резинопласт", ТОВ "Еко-Інвест", ПРАТ "Полтавський олійноекстракційний завод Кернел-Груп", ПП "Управління механізації будівельних робіт", на підтвердження чого надав видаткові та податкові накладні, виписки по особовому рахунку (а.с. 90-142).

Надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, що не заперечувалось відповідачем.

Частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ "Полтавахім Пласт" при оформленні податкових накладних на виконання договору з позивачем дотримано всіх встановлених Законом умов, податкові накладні складені належним чином, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач мав всі передбачені чинним податковим законодавством підстави для включення до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, суму ПДВ, сплачену в ціні товарів за договором з ТОВ "Л.С.Д.".

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на той факт, що на час проведення перевірки позивачем не надано документів, які б підтверджквали факт передачі товарів від продавця покупцеві, а також їх транспортування, зокрема товарно-транспортних накладних, колегія суддів вважає неправомірними, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно з п. 8.26 Правил, вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

В даному випадку факт отримання позивачем від ТОВ "Л.С.Д." товарів підтверджується первинною бухгалтерською документацією.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2013р. по справі № 816/5396/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.