Ухвала

від 23.09.2013 по справі 2а-14063/12/0170/6

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-14063/12/0170/6

23.09.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи №2а-14063/12/0170/6 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 13.06.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвилл групп" (вул. Севастопольська, 239, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.06.13р. задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвилл групп" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0009972204 від 16.11.2012 року та № 0009982204 від 16.11.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України 22 268 грн. судових витрат, з яких сплата за судовій збір у розмірі 2 268 грн. та з проведення судової експертизи у розмірі 20 000 грн., шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь ТОВ "Гудвилл Групп" (ЄДРПОУ 35202555).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.06.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу. Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гудвилл Групп» (далі - ТОВ «Гудвилл Групп») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0009972204 від 16.11.2012 року яким позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з ПДВ на загальну суму 430177,50 грн., №0009982204 від 16.11.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на прибуток на загальну суму 537722,50 грн.

11.06.2007р. ТОВ «Гудвілл Груп» є юридичною особою зареєстрована виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби за №6380 від 11.06.2007р. Позивач зареєстрований, як платник податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію № 100047618, серія НБ № 085705 від 19.06.2007р., індивідуальний податковий № 352025504611. Основними видами діяльності позивача є виготовлення виробів із гіпсу для будівництва (КВЕД 23.62), інші види оптової торгівлі (КВЕД 46.71;46.73;46.90), що підтверджено довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер», БВП «Строитель Плюс», ПП «Пан буд», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс» за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р.

За результатами перевірки складений акт №7534/22-1/35202555 від 15.10.2012 р. (далі -Акт) (т.1 а.с.25-36).

Згідно висновків Акту встановлено порушення позивачем: п.5.1 ст.5 ,пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 430 178грн.; п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п .7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижена сума податкового зобов'язання по ПДВ за перевіряємий період у сумі 344 142 грн..

За результатами акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0009982204 від 16.11.2012 р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі основного платежу 430178 грн., штрафних ( фінансових) санкцій - 107544,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0009972204 від 16.11.2012р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 344142 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 86035,50грн.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

В ході проведеної перевірки позивача встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств, податком додану вартість за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі - Закон №334).

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Отже, підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, згідно з п.1.7. Закону №168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Отже, необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Але, наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Щодо порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижений податок на прибуток в сумі 430178 грн. та Закону України «Про податок на додану вартість» в сумі 344142 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року (4 квартал 2009 року, 2010 рік) позивач, в якості покупця мав правовідносини з ПП «Укрторгпартнер», БВП «Строитель Плюс», КП «Альянс» .

В якості постачальника позивач мав стосунки з БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Пан Буд»

Згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб станом на день розгляду справи зазначені контрагенти є юридичними особами та не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Перевіркою правильності визначення скоригованого валового доходу, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер», ТОВ БВП «Строитель Плюс», ПП «Пан буд», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс» за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. не встановлено його заниження або завищення».

Також, за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. позивачем задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 3 846 730 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податок на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер», ТОВ БВП «Строитель Плюс», ПП «Пан буд», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс» за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010 р. не встановлено їх заниження або завищення.

Позивачем до складу валових витрат віднесені витрати в сумі 1242667 грн. та до податкового кредиту з ПДВ віднесено 248534 грн. в результаті придбання позивачем у ПП «Укрторгпартнер» транспортно-експедиційних витрат .

Зазначене підтверджується наступним. 10.02. 2010 р. позивачем укладений договір № 04-10/8 на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом з приватним підприємством «Укрторгпартнер». Відповідно до п.1.1 договору ПП «Укрторгпартнер» , як Експедитор, взяло на себе обов'язок за плату та за рахунок Замовника - ТОВ «Гудвилл Групп» вести переговори та складати від свого ім'я договори на надання транспортних послуг по перевезенню вантажів Замовника автомобільним транспортом.

Відносини в області транспортно-експедиційної діяльності регулюються в Україні главою 65 Цивільного Кодексу України (далі - ЦКУ), ст.316 Господарського Кодексу України (далі -ГКУ) , Законом України «Про транспорто-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-IV № 1955 (далі - Закон № 1955).

Під договором транспортного експедирування вантажів, згідно зі ст.9 Закону № 1955, розуміється договір, за яким одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Придбання транспортно-експедиційних послуг позивачем у ПП «Укрторгпартнер» здійснено з метою доставки сировини та матеріалів для виробництва виробів із гіпсу, яке здійснювалось у виробничому цеху загальною площею 1687,3 м 2 , що розташований за адресою с. Червоне, вулиця Північна, 1б. Об'єкт нерухомості належить позивачу на праві власності згідно зі свідоцтвом про право власності САА №214522 від 09.10.2009р., виданим виконавчим комітетом Оріхівської сільської ради та підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24107313 від 12.10.2009 р. Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії.

Виробничій цех в складі майнового комплексу с.Червоне враховується в бухгалтерському обліку за бухгалтерським рахунком 10 «Основні засоби» за первісною вартістю 305 261грн.

З метою придбання основної сировини для виготовлення виробів із гіпсу (листів із гіпсокартону) позивачем 04.01.2010 року укладений договір №150 з ЗАТ «Лафарж Гіпс» (далі - Договір № 150) (матеріали справи, т.1 арк.97), предметом якого є придбання позивачем (Покупцем) у ЗАТ «Лафарж Гіпс» (Продавця) гіпсу фасованого марки Г5. Відповідно до п.2.1 Договору №150 умовами поставки гіпсу є EXW склад Продавця або DDP склад або станція Покупця.

Також, з метою придбання упаковки для виробів із гіпсу ( листів гіпсокартону) ТОВ «Гудвилл Групп» 17.08.2009 року укладений договір №781 з ВАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (далі - Договір №781), предметом якого є придбання ТОВ «Гудвилл Групп» (Покупцем) у ВАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (Продавця) картону (т.1, арк.102). Згідно з п.1.1 Договору № 781 умовами поставки картону є EXW м.Рубіжне.

Термін EXW (франко-завод), згідно з Правилами ІНКОТЕРМС, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства. Цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Таким чином, згідно з умовами Договорів №150 та №781, обов'язки з доставки товару (гіпсу та картону ) до місця призначення покладені на саме на Покупця - ТОВ «Гудвилл Групп».

Такод, позивачем в 2010 р. придбався крохмаль модифікований та брус, які підлягали перевезенню. Брус використаний позивачем на виготовлення упаковки гіпсокартонних листів в палети, на виготовлення яких використовуються такі матеріали, як брус, скрепи (скоби), пакети-пилотки, стрічка та скоч пакувальний, що підтверджено даними бухгалтерського обліку за рахунком 204 «Тара і тарні матеріали» за 2010 рік.

Склад та обсяг матеріалів, що використовуються на виготовлення палетів, визначені на підставі актів ТОВ «Гудвилл Групп» проведених випробувань в цеху на виробництво гіпсокартонних листів та затверджень норм списання матеріалів на пакування готової продукції (т.1, арк.с. 128-132).

Також, з матеріалів справи вбачається, що крохмаль використаний позивачем на виробництво гіпсокартонних листів згідно з технологією їх виготовлення та актів проведених випробувань в цеху по виробництву гіпсокартонних листів та затверджень норм списання матеріалів та готової продукції, що підтверджено даними бухгалтерського обліку за рахунком 201 «Сировина та матеріали» за 2010 рік. (т.1,арк.с. 125).

За даними бухгалтерського обліку ТОВ «Гудвилл Групп» за бухгалтерським рахунком 10 «Основні засоби» за період з 01.03.2010 р. по 31.10.2010 р. ТОВ «Гудвилл Групп» не мало на балансі транспортних засобів.

Отже, придбання позивачем послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у ПП «Укрторгпартнер» обумовлена необхідністю доставки матеріалів за маршрутами: м. Артемівськ - АР Крим, Сакський район, с.Червоне, вул.Північна; м. Рубіжне - АР Крим, Сакський район, с.Червоне, вул. Північна для виробництва та пакування виробів із гіпсу, яке здійснювалось позивачем в виробничому цеху, що розташований за адресою с.Червоне, вулиця Північна, 1б.

Як свідчать матеріали справи, на виконання розділу 2 Договору № 04-10/8 позивач (Замовник) надавав ПП «Укрторгпартнер» (Експедитор) заявки на перевезення, які містять інформацію про маршрут, адресу вантажовідправника та вантажоотримувача, дату та місце вантаження, дату та місце повного вивантаження, опис, найменування та вагу вантажу, додаткові умови перевезення.

На підставі заявок позивача, Експедитором - ПП «Укрторгпартнер» надані позивачу транспортно-експедиційні послуги за період з 01.03.2010 р. по 31.10.2010 р. на загальну суму без ПДВ 1242666,67 грн., ПДВ 248533,33 грн., на загальну суму з ПДВ 1491200 грн., що підтверджено актами прийому-передачі послуг та товарно-транспортними накладними.

Таким чином, придбання транспортно-експедиційних послуг позивачем у ПП «Укрторгпартнер» підтверджено актами прийому-передачі послуг та товарно-транспортними накладними.

Господарська операція з придбання позивачем транспортно-експедиційних послуг від ПП «Укрторгпартнер» загальною вартістю з ПДВ 1491200 грн., у т.ч ПДВ 248 533,33 грн.(т.1,арк.с.135) сплачена позивачем, що підтверджено платіжними дорученням (т.2, арк.с.9-28).

Перевезені матеріали списані на виготовлення готової продукції за кредитом бухгалтерського рахунку 201 «Сировина і матеріали» та 204 «Тара і тарні матеріали» в кореспонденції з дебетом бухгалтерського рахунку 23 «Виробництво».

За період з 01.03.2010р. по 31.10.2010р. вироби із гіпсокартону оприбутковані в бухгалтерському обліку ТОВ «Гудвилл Групп» за дебетом бухгалтерського рахунку 26 «Готова продукція» в кореспонденції з кредитом бухгалтерського рахунку 23«Виробництво».

Списання реалізованих виробів із гіпсокартону в бухгалтерському обліку ТОВ «Гудвилл Групп» відображена за кредитом бухгалтерського рахунку 26 «Готова продукція» в кореспонденції з дебетом бухгалтерського субрахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» та за дебетом бухгалтерського рахунку 93 «Витрати на збут».

Таким чином, витрати позивача понесені в грошовій формі в якості компенсації вартості транспортно-екпедиційних послуг у ПП «Укрторгпартнер» в сумі 1242667 грн. без ПДВ , в т.ч : за 1 квартал 2010 року в сумі 193417 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 441583 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 489917 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 117750 грн. використані в господарській діяльності позивачем для доставки сировини та матеріалів від постачальників до виробничого цеху ТОВ «Гудвилл Групп», розташованого за адресою: АР Крим, Сакський район, с. Червоне, вул. Північна.

За даними бухгалтерського обліку позивача за період з березня 2010 р. по жовтень 2010 р. ТОВ «Гудвилл Груп» отримано дохід від реалізації виробів із гіпсокартону в загальній сумі 8728626 ,75 грн., у т.ч ПДВ 454771,14 грн..

Витрати, що понесені ТОВ «Гудвилл Групп» на придбання транспортно-експедиційних послуг у ПП «Укрторгпартнер» підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334..

Щодо формування податного кредиту з ПДВ.

ПП «Укрторгпартнер» було платником ПДВ згідно зі свідоцтвом платника ПДВ та відповідно до даних офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України www.sts.gov.ua до 19.12.2011 р.

Порядок надання та складання податкових накладних регламентований Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» № 165 від 30.05.1997 р. (далі - Наказ № 165).

Згідно з п.17 Наказу № 165 у разі здійснення поставки товарів (послуг), поставка яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставленої продукції (1 раз на п'ять днів;1 раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково надається реєстр товарно-транспортних накладних чи інших відповідних супроводжувальних документів, згідно з якими здійснено поставку товарів (послуг).

Надання ПП «Укрторгпартнер» транспортно-експедційних послуг позивачу за договором №04-10/8 мало ритмічний характер, що підтверджується актами прийому-передачі послуг та товарно-транспортними накладними тому, згідно з п.17 Наказу № 165, ПП «Укрторгпартнер» надавало позивачу зведені податкові накладні один раз на місяць останнім днем місяця на загальну суму 1491200 грн., у т.ч ПДВ 248533,33 грн., до яких ПП «Укрторгпартнер» надані реєстри товарно-транспортних накладних .

На підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Укрторгпартнер» № 150 від 31.03.10 р., № 196 від 30.04.10 р., № 224 від 31.05.10 р., № 351 від 30.06.10 р., № 465 від 31.07.10 р., № 962 від 31.08.10 р., № 1397 від 30.09.10 р., № 1859 від 29.10.10 р. за березень-жовтень 2010 року, відповідно п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7. Закону №168, позивач нарахував податковий кредит в загальній сумі 248533,34 грн. (т.1, арк.с.156-197), податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168 .

25.11.2009 року за видатковою накладною № 5485 (т.1,арк.с.113) позивач отримав від БВП «Строитель-Плюс» паливо на суму без ПДВ 47105,20 грн., ПДВ 9421,04 грн., загальна сума з ПДВ 56526,24 грн.

10.12.2009 року позивач платіжним дорученням №532 (т.2,арк.с. 8) здійснив оплату на користь БВП «Строитель Плюс» в загальній сумі 56526,40 грн. (т.2 арк.с.8).

Видаткова накладна № 5485 від 25.11.2009 р. (т.1 , арк.с.113) містить всі обов'язкові реквізити, що передбачені ч.2 ст.9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Господарська операція з придбання позивачем палива вартістю 47105,20 грню без ПДВ, ПДВ 9421,04 грн., загальною вартістю з ПДВ 56526,24 грню від БВП «Строитель-Плюс» відображена в бухгалтерському обліку позивача в листопаді 2010 р. (т.1, арк.с.133). Використання в господарській діяльності позивача підтверджено видатковою накладною № ГГ-0000301 від 25.11.2009 р. (т.1, арк.с.115), за якою позивач здійснив поставку отриманого від БВП «Строитель-Плюс» палива покупцю ТОВ Фірма «Барс» з метою отримання доходу на загальну суму без ПДВ 47 380 грн., ПДВ 9476 грн., на загальну суму з ПДВ 56 856 грн.

Таким чином, витрати, що понесені позивачем на придбання пального у БВП «Строитель Плюс» на загальну суму 47105 грн. без ПДВ за 4 квартал 2009 року відповідають вимогам п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 та підтверджені належними первинними документами бухгалтерського обліку позивача згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334.

Щодо формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями придбання палива у БВП «Строитель Плюс».

Встановлено, що БВП «Строитель Плюс» було платником ПДВ згідно зі свідоцтвом платника ПДВ та відповідно до даних офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України www.sts.gov.ua до 15.05.2012 р.

В листопаді 2009 р. постачальник (БВП «Строитель Плюс») надав покупцю (ТОВ «Гудвилл Групп») податкову накладну № 5485 від 25.11.2009 р. на суму 56526,24 грн, у т.ч ПДВ 9421,04 грн. (т.1, арк.с.114), яка містить обов'язкові реквізити передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

На підставі податкової накладної №5485 від 25.11.2009 р. позивач нарахував податковий кредит у сумі 9421,04грн. та відповідно до п.п.7.2.8. п.7.2. ст.7 Закону №168 відобразило його у декларації з ПДВ за листопад 2009 р.

Таким чином, документами бухгалтерського та податкового обліку та позивача у повному обсязі підтверджується обґрунтованість нарахування листопаді 2009 р. податкового кредиту в сумі 9 421,04 грн..

01.03.2010 року позивачем укладений договір поставки №18/10/2359 з КП «Альянс» (постачальник) ( далі - Договір № 18/10/2359) (т.1, арк.с.117)

За умовами договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність позивачу товар (Суперпластифікатор Flube CA 40, Продукт Силрес БС 94), а позивач зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах , визначених цим договором.

На виконання умов договору КП «Альянс» поставило позивачу матеріали на суму 430937 грн. без ПДВ, ПДВ 86187 грн., на загальну суму з ПДВ 517124 грн. за видатковою накладною №540 від 11.03.2010р. на суму без ПДВ 53103,33 грн., ПДВ 10620,67 грн., на загальну суму з ПДВ 63724 грн. (т.1, арк.с.119) та видатковою накладною №528 від 02.03.2010 р. на суму без ПДВ 377833,33 грн., ПДВ 75566,67 грн., на загальну суму з ПДВ 453400 грн. (т.1,арк.с.120)

Придбані матеріали оприбутковані на склад позивача, що підтверджено накладними на прихід матеріалів на склад №б/н від 02.03.2010р. та №б/н від 11.03.2010р. (т.1, арк.с.123,124)

Видаткова накладна №528 від 02.03.10 р. та видаткова накладна № 540 від 11.03.10 р. (т.1, арк.с.121) містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ч.2 ст.9 Закону № 996.

Вартість матеріалів в загальній сумі 518338грн. підтверджена належними платіжними дорученнями №190 від 22.04.10 р., № 230 від 11.05.10 р., № 231 від 11.05.10 р., № 247 від 14.05.10 р., № 250 від 17.05.10 р.

Згідно з актами проведених випробувань в цеху з виробництва гіпсокартонних листів та затвердження норм списання норм матеріалів та готової продукції такі матеріали, як: крохмаль модифікований, сода каустична, продукт Силрес та суперпластифікатор є сировиною для виробництва гіпсокартонних листів.

Вказані матеріали використані на виробництво виробів із гіпсокартону, що підтверджено актами на списання матеріалів та даними бухгалтерського обліку ТОВ «Гудвилл Груп» за рахунком 201 «Сировина та матеріали» за 2010 рік .

За даними бухгалтерського обліку позивача за березень-квітень 2010 р. ТОВ «Гудвилл Груп» отримано доходу від реалізації виробів із гіпсокартону в загальній сумі 2453045,46 грн., у т.ч. ПДВ 408840,91 грн.

Витрати понесені позивачем на придбання сировини та матеріалів у КП «Альянс» в березні 2010р. в сумі 430937грн. без ПДВ, використані в господарській діяльності позивача для виготовлення виробів із гіпсокартону з метою їх подальшої реалізації та отримання доходу та відповідають вимогам п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334 та підтверджені належними первинними документами бухгалтерського обліку позивача згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334.

Щодо формування податкового кредиту з ПДВ по операціям з поставки КП «Альянс».

Встановлено, що КП «Альянс» було платником ПДВ згідно зі свідоцтвом платника ПДВ та відповідно до даних офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України www.sts.gov.ua до 11.04.2012 р.

В березні 2010р. постачальник (КП «Альянс») видало позивачу податкову накладну №528 від 02.03.10р. на суму 453 400грн., у т.ч. ПДВ 75 566,67грн. та податкову накладну №.540 від 11.03.1.0 р. на суму 63724грн., у т.ч. ПДВ 10620,67грн. (т.1, арк.с.121,122), податкові накладні містять обов'язкові реквізити передбачені пп.7.2.1 п.7.2.ст.7 Закону №168.

На підставі вказаних податкових накладних позивач нарахував податковий кредит у сумі 86187,34 грн.

Висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, заснований на тому, що правочин, укладений між позивачем та вищезазначеними контрагентами має ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальниками не суперечать законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Також, в акті перевірки відповідача посилається на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, що оформлені актами від 06.04.2012р. №19/22/36693415 з ПП «Укрторгпартнер», від 11.04.2012р. №37/22/31263808 з БВП «Строитель Плюс», від 11.04.2012р. №36/22/32468182 з КП «Альянс».

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року №236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Щодо посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної думки дотримується Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Також колегія суддів звертає увагу, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.10.2012 р. по справі №2а-10666/12/0170/28 за позовом ТОВ «Гудвилл Групп» до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС визнано протиправним та скасовано наказ начальника ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС №2073 від 18.09.2012 р. про призначення та проведення документальної позапланової перевірки позивача (за результатами якої складений акт №7534/22-1/35202555 від15.10.2012р.), яке Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2013р., ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС відмовлено в відкритті апеляційного провадження на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2012 р. по справі № 2а-10666/12/0170/28.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.06.13р. по справі №2а-14063/12/0170/6 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко