Постанова

від 03.10.2013 по справі 826/13515/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/235

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

03 жовтня 2013 року 16:30 № 826/13515/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Інвекс Телеком" до третя особа Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Ткач Ірина Іванівна про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002242220 від 07.03.2013, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Інвекс Телеком" (далі - позивач, ТОВ "ВФ "Інвекс Телеком") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ГУ Міндоходів у м. Києві), третя особа без самостійних вимог на предмет спору стороні відповідача - Ткач Ірина Іванівна про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002242220 від 07.03.2013 (далі - ППР № 0002242220).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13515/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/13515/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 17.09.2013 прибули представник позивача та відповідача. Третя особа в судове засідання 17.09.2013 не прибула, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 17.09.2013 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 12.02.2013 по 18.02.2013 ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток в частині відображення витрат, що враховані при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ "Нагель КВ" (код за ЄДРПОУ 34198936) за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, за результатами якої складено акт від 21.02.2013 № 97/1-22-20-18017573 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0002242220, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 200 107,05 грн. (за основним платежем - 160 086,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 021,50 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на прибуток за І квартал 2012 року на суму 160 086,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, тому звернувся до суду.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

ТОВ "ВФ "Інвекс Телеком" зареєстровано 23.09.1991 за № 1628 Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією (код за ЄДРПОУ 18017573). Місцезнаходження позивача: 03150, м. Київ, вул. Горького, 169.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05.12.2002 за № 37049229 (індивідуальний податковий номер 18017576504). В періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основними видами діяльності позивача є електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; будівництво житлових і нежитлових будівель.

Основними видами діяльності контрагента позивача - ТОВ "Нагель КВ" є будівництво будівель; оптова торгівля будівельними матеріалами; роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом; виробництво інших виробів з деревини; монтаж металевих конструкцій; виробництво будівельних виробів з пластмас.

Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ "Нагель КВ" за січень 2012 року.

Щодо взаємовідносин позивача з вказаним контрагентом за перевіряємий період судом встановлено наступне.

Cудом встановлено, що 20.12.2011 між позивачем від імені генерального директора Бадія В.О. та ТОВ "Нагель КВ" від імені директора Карпова П.О. було укладено договір поставки продукції № 1220/1 та додаток № 1 до нього (Т. 1, арк. 52).

Предметом вказаного договору було зобов'язання ТОВ "Нагель КВ" (Постачальник) поставити комплектуючі до слабострумкових мереж, та телекомунікаційного обладнання (товар) по номенклатурі та договірним цінам, які встановлені у додатку № 1 до цього договору на загальну суму 914 778,60 грн., в т.ч. ПДВ - 152 463,10 грн., та зобов'язання позивача (Покупець) прийняти вказаний товар і сплатити за поставку вказаного товару.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказаний товар від ТОВ "Нагель КВ" було надано суду копії видаткових накладних, податкових накладних, виписок з банку по особовому рахунку (Т. 1, арк. 57 - 65).

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним були включені позивачем до складу податкового кредиту у січні 2012 року та відображені у Додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкової декларації з ПДВ за відповідний місяць.

Суд звертає увагу, зокрема, на те, що позивач не надав суду жодних доказів транспортування відповідного товару, не надав довіреності, видані відповідним особам на отримання відповідного товару, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити факт того, ким конкретно та яким транспортним засобом здійснювалося перевезення відповідного товару з виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт.

Позиція відповідача ґрунтується на вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.04.2013 по справі № 361/986/13-к (провадження № 1-кп/361/51/13) (Т. 1, арк. 159 - 163), яким засуджено засновника та директора ТОВ "Нагель КВ" Карпова П.О. та визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та який набрав законної сили 15.05.2013.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що Карпов П.О. 29.09.2011 погодився перереєструвати на своє ім'я (придбати) юридичну особу - ТОВ «Нагель КВ», яка буде використовуватись іншими особами від його імені для створення видимості, законності здійснюваної ними діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту шляхом документального оформлення проведених безтоварних операцій з метою подальшої мінімізації та несплати податків до бюджету.

В подальшому, переслідуючи мету, направлену на прикриття незаконної діяльності, Карпов П.О. на вимогу невстановленої особи підписав уточнюючий рахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1-й місяць 2012 року, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за 1-й місяць 2012 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2-й місяць 2012 року, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за 2-й місяць 2012 року, які після цього їх передав невстановленій особі. 27.04.2012 невстановленою особою зазначені документи були подані до Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Як директор підприємства, фактично займатися діяльністю ТОВ "Нагель КВ" він не збирався, діючи умисно, за грошову винагороду, вчинив підроблення документів та використання завідомо підроблених документів.

З наведеного вбачається, що підписи, виконані від імені директора ТОВ "Нагель КВ" Карпова П.О. в копіях видаткових та податкових накладних, були виконані ним з метою використання іншими особами від його імені для створення видимості, законності здійснюваної ними діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту шляхом документального оформлення проведених безтоварних операцій з метою подальшої мінімізації та несплати податків до бюджету.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов до висновку про те, що документи по взаємовідносинам ТОВ "Нагель КВ" з ТОВ "ВФ "Інвекс Телеком" складені всупереч вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ "ВФ "Інвекс Телеком" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості поставки відповідного товару, оформленого як придбаний у ТОВ "Нагель КВ".

Суд вважає зазначені посилання відповідача правомірними з огляду на наступне.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, віднесення на валові витрати відповідних сум, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, позивачем не доведено.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, суд дійшов до висновку про підтвердження висновків Акту перевірки про те, що фактично поставка товару ТОВ "Нагель КВ" позивачу не здійснювалася та вказаний товар не був використаний у господарській діяльності позивача.

Відсутність доказів поставки товару та використання позивачем у власній господарській діяльності вказаного товару, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договору у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2-а-11805/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 у справі № 2а-16248/10/2670 (колегія суддів у складі головуючого Бабенка К.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.).

Судом не отримано належних доказів поставки ТОВ "Нагель КВ" відповідного товару позивачу та використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності.

Також встановлено, що податкові накладні підписані з метою використання іншими особами від імені директора ТОВ "Нагель КВ" Карпова П.О. для створення видимості, законності здійснюваної ними діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту шляхом документального оформлення проведених безтоварних операцій з метою подальшої мінімізації та несплати податків до бюджету.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України є обґрунтованими, а оскаржуване ППР № 0002242220 прийнятим в межах повноважень і в спосіб, передбачений діючим законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ВФ "Інвекс Телеком" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Інвекс Телеком" повністю.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова