Постанова

від 26.09.2013 по справі 826/13510/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/234

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2013 року 14:05 № 826/13510/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Завод "Стандарт" відкритого акціонерного товариства "Більшовик" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002222208, № 0002232208, № 0002242208, № 0002252208 від 19.03.2013, за участі представників сторін:

представник позивача Белінський П.Є.;

представник відповідача Братікова О.П.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Завод "Стандарт" відкритого акціонерного товариства "Більшовик" (далі - позивач, ДП "Завод "Стандарт" ВАТ "Більшовик") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002222208, № 0002232208, № 0002242208 та № 0002252208 від 19.03.2013 (далі - ППР 0002222208, ППР № 0002232208, ППР № 0002242208, ППР № 0002252208).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13510/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/13510/13-а та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2013 у позивача витребувано низку додаткових доказів по даній справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 18.02.2013 по 25.02.2013 ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Агентство "Віасат" (код за ЄДРПОУ 36862548) за липень 2011 року, ТОВ "Остін Трейд" (код за ЄДРПОУ 37582931) за серпень-вересень 2011 року та ТОВ "Дормашавто" (код за ЄДРПОУ 36791493) за серпень-вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 28.02.2013 № 708/22.8/24727959 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0002222208, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 33 834,00 грн. та ППР № 0002252208, відповідно до якого позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 66 373,00 грн.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на прибуток на суму 33 834,00 грн. за ІІІ квартал 2011 року та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 66 373,00 грн. за ІІІ квартал 2011 року.

Крім цього, відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0002232208, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 52 186,00 грн. (за основним платежем - 41 749,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 437,00 грн.) та ППР № 0002242208, відповідно до якого позивачу було зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 964,00 грн.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 41 749,00 грн., в т.ч. за липень 2011 року на суму 11 106,00 грн., за серпень 2011 року на суму 16 589,00 грн., за вересень 2011 року на суму 14 054,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який включається до податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 946,00 грн. за вересень 2011 року.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, тому звернувся до суду.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

ДП "Завод "Стандарт" ВАТ "Більшовик" зареєстровано 05.02.1997 за № 05953 Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією (код за ЄДРПОУ 24727959). Місцезнаходження позивача: 03057, м. Київ, просп. Перемоги, 49/2.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.02.1997 за № 257-01. В періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основними видами діяльності позивача є оптова торгівля металами та металевими рудами; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; неспеціалізована оптова торгівля; ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування промислового призначення; виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування; оптова торгівля деревиною, будматеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Основними видами діяльності контрагента позивача - ТОВ "Агентство "Віасат" є рекламна діяльність (основний); інша поліграфічна діяльність; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки; консультування з питань комерційної діяльності та управління; надання секретарських послуг та послуг з перекладу; надання інших комерційних послуг.

Основними видами діяльності контрагента позивача - ТОВ "Остін Трейд" є інші види оптової торгівлі (основний); оптова торгівля електропобутовими приладами; оптова торгівля верстатами; оптова торгівля комп'ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням; оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням; оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; надання інших комерційних послуг.

Основними видами діяльності контрагента позивача - ТОВ "Дормашавто" є діяльність автомобільного вантажного транспорту (основний); оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям; оптова торгівля паливом; організація перевезення вантажів; надання інших комерційних послуг.

Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ "Агентство "Віасат" за липень 2011 року, ТОВ "Остін Трейд" за серпень-вересень 2011 року і ТОВ "Дормашавто" за серпень-вересень 2011 року.

Щодо взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами за перевіряємий період судом встановлено наступне.

Cудом встановлено, що 01.07.2011 між позивачем від імені директора Вискребцова Д.І. та ТОВ "Агентство "Віасат" від імені заступника директора Карпенка І.В. було укладено договір підряду про надання юридичних послуг № 2.3-11 з додатками до нього (Т. 1, арк. 27 - 33).

Предметом вказаного договору було вчинення ТОВ "Агентство "Віасат" (Виконавець) відповідно до змісту даного йому завдання (доручення) на свій ризик дій з методичного супроводження статутної діяльності позивача (Замовника), надання практичної допомоги у Договірно-правовій та Претензійно-позовній роботі, інформаційно-довідкових та консультаційних послуг, складання документів правового характеру, представництва у справах Замовника, інших видів правової допомоги, та прийняття Замовником таких робіт та послуг і сплата за них у встановлену цим договором винагороду (плату).

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказані юридичні послуги від ТОВ "Агентство "Віасат" було надано суду копію податкової накладної (Т. 1, арк. 34).

Сума податку на додану вартість по вказаній податковій накладній була включена позивачем до складу податкового кредиту у липні 2011 року та відображені у Додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкової декларації з ПДВ за відповідний місяць.

Разом з тим, в наявній в матеріалах справи копії податкової накладної (Т. 1, арк. 34) не вказано прізвище особи, яка її склала.

Форма податкової накладної на момент її отримання позивачем регламентувалася вимогами наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" № 969 від 21.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, яким передбачено обов'язкову наявність такого реквізиту як прізвище особи, яка склала податкову накладну.

Відтак, в податковій накладній обов'язковий реквізит - прізвище уповноваженої особи - відсутній.

Між позивачем від імені директора Вискребцова Д.І. та ТОВ "Остін Трейд" від імені директора ОСОБА_5 було укладено договір № 29/08 від 29.08.2011 з додатком до нього (Т. 1, арк. 35 - 39).

Предметом вказаного договору було зобов'язання ТОВ "Остін Трейд" (Постачальник) згідно умов вказаного договору виготовити та передати у встановлений строк продукцію у власність позивача (Покупця), а покупець зобов'язувався прийняти її та оплатити за цінами та в кількості згідно специфікацій, доданих до вказаного договору, які є його невід'ємною частиною.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказану продукцію від ТОВ "Остін Трейд" було надано суду копію видаткової накладної та податкових накладних (Т. 1, арк. 40 - 42).

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним були включені позивачем до складу податкового кредиту у серпні - вересні 2011 року та відображені у Додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з ПДВ за відповідні місяці.

Разом з тим, суд звертає увагу, що жодних доказів транспортування вказаної продукції та наявності складу, на якому зберігалася вказана продукція, довіреності, видані відповідним особам на отримання відповідної продукції, позивач суду не надав, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити факт того, куди саме, звідки, ким конкретно та яким транспортним засобом здійснювалося вказане постачання та перевезення відповідної продукції з виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт.

Крім цього, на підставі відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації (Т. 1, арк. 63 - 67) судом встановлено, що засновник, керівник та головний бухгалтер ТОВ "Остін Трейд" ОСОБА_5 (громадянин Російської Федерації) перетинав державний кордон України 2 рази протягом 2011 року (термін перебування 2 дні): 22.03.2011 та 30.05.2011, з чого вбачається, що на момент укладення договору № 29/08 від 29.08.2011 та нібито поставки відповідної продукції у серпні - вересні 2011 року позивачеві ОСОБА_5 вищевказану первинну документацію та вказаний договір не підписував.

З наведеного вбачається, що підписи, виконані від імені директора ТОВ "Остін Трейд" ОСОБА_5 в копіях видаткової та податкових накладних за серпень - вересень 2011 року виконані іншою особою.

Між позивачем від імені директора Вискребцова Д.І. та ТОВ "Дормашавто" від імені директора Ордашева Н.Г. було укладено договір на надання транспортних послуг № 08/08 від 08.08.2011 (Т. 1, арк. 43 - 44).

Предметом вказаного договору було зобов'язання ТОВ "Дормашавто" (Перевізник) виконати за заявкою (письмовою або усною) позивача (Замовника) транспортування вантажу за узгодженим маршрутом, та зобов'язання Замовника сплатити Перевізнику транспортування за узгодженою сумою. Перевізник зобов'язувався своєчасно надати під навантаження в узгоджені Сторонами строки відповідний транспортний засіб. Перевізник виконував для Замовника пов'язані з перевезенням вантажу транспортно-експедиційні послуги.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказані послуги від ТОВ "Дормашавто" було надано суду копії податкових накладних, акти виконаних робіт (Т. 1, арк. 45 - 48).

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним були включені позивачем до складу податкового кредиту у серпні-вересні 2011 року та відображені у Додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з ПДВ за відповідні місяці.

Разом з тим, в наявних в матеріалах справи копіях податкових накладних (Т. 1, арк. 45 - 46) не вказано прізвище особи, яка її склала.

Форма податкової накладної на момент її отримання позивачем регламентувалася вимогами наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" № 969 від 21.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, яким передбачено обов'язкову наявність такого реквізиту як прізвище особи, яка склала податкову накладну.

Відтак, в податкових накладних обов'язковий реквізит - прізвище уповноваженої особи - відсутній.

Крім цього, суд звертає увагу, що жодних доказів того, яким саме транспортним засобом здійснювалося транспортування вантажу, позивач суду не надав.

Зі змісту Акту перевірки позивача вбачається, що підприємства ТОВ "Агентство "Віасат", ТОВ "Остін Трейд" і ТОВ "Дормашавто" фактично є "транзитними" підприємствами, які надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ для інших підприємств України.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов до висновку про те, що документи по взаємовідносинам ТОВ "Агентство "Віасат", ТОВ "Остін Трейд" і ТОВ "Дормашавто" з ДП "Завод "Стандарт" ВАТ "Більшовик" складені всупереч вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ДП "Завод "Стандарт" ВАТ "Більшовик" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості поставленої продукції та наданих послуг, оформлених як придбані у ТОВ "Агентство "Віасат", ТОВ "Остін Трейд" і ТОВ "Дормашавто".

Суд вважає зазначені посилання відповідача правомірними з огляду на наступне.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 144.1 ст. 144 ПК України встановлено, що амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;

сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу;

вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, віднесення на валові витрати відповідних сум, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, позивачем не доведено.

Крім цього, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Проте, судом не отримано доказів надання ТОВ "Агентство "Віасат" відповідних юридичних послуг позивачу, не отримано доказів поставки позивачу відповідної продукції від ТОВ "Остін Трейд" та не отримано доказів послуг транспортування вантажу від ТОВ "Дормашавто" позивачу, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити, яка саме продукція та які послуги надавалися позивачу, та використання позивачем отриманої продукції та послуг у власній господарській діяльності.

Отже, суд дійшов до висновку про підтвердження висновків Акту перевірки про те, що фактично послуги позивачу не надавались, продукція позивачу не поставлялася та, як наслідок, вони не були використані у господарській діяльності позивача.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до приписів пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відсутність доказів надання послуг та поставки продукції і використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих послуг та продукції, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 р. у справі № 2-а-11805/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р. у справі № 2а-16248/10/2670 (колегія суддів у складі головуючого Бабенка К.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.).

З огляду на викладене, суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, є обґрунтованими, а оскаржувані ППР 0002222208, ППР № 0002232208, ППР № 0002242208 та ППР № 0002252208 прийнятими в межах повноважень і в спосіб, передбачений діючим законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ДП "Завод "Стандарт" ВАТ "Більшовик" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову дочірнього підприємства "Завод "Стандарт" відкритого акціонерного товариства "Більшовик" повністю.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова