Постанова

від 01.08.2013 по справі 814/1792/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд 0вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

01 серпня 2013 року Справа № 814/1792/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В. , за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Філевський Р.М., довіренсть б/н від 01.12.11р.;

представника позивача: Черних О.В., довіренсть б/н від 29.04.13р.;

представника відповідача: Матвєєв Є.В., довіреність № 2641/8/10-024 від 22.03.13р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехкомплекс» (пров. Космонавтів, 5 с. Калинівка, Жовтневий район, Миколаївська область, 57212)

до відповідача: Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Торгова, 63-А, м. Миколаїв, 54050)

про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013р. № 0000082200, № 0000092200,

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 07.03.2013р. № 0000082200, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Агротехкомплекс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 573 478,75 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 07.03.2013р. № 0000092200, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Агротехкомплекс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 722 583,00 грн.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехкомплекс» (код ЄДРПОУ 32884505) шляхом безспірного списання Державною казначейською службою із рахунку Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби судовий збір у розмірі 2 294,00 грн., сплачений за платіжним дорученням № 15 від 20.03.2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

01 серпня 2013 року Справа № 814/1792/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В. , за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Філевський Р.М., довіренсть б/н від 01.12.11р.;

представника позивача: Черних О.В., довіренсть б/н від 29.04.13р.;

представника відповідача: Матвєєв Є.В., довіреність № 2641/8/10-024 від 22.03.13р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехкомплекс» (пров. Космонавтів, 5 с. Калинівка, Жовтневий район, Миколаївська область, 57212)

до відповідача: Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Торгова, 63-А, м. Миколаїв, 54050)

про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013 року № 0000082200, № 0000092200,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехкомплекс» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013 року № 0000082200, № 0000092200.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на підставі Акту перевірки від 15.02.2013 року № 75/22-32884505 відповідачем було прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.03.2013 року № 0000082200, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 458 783,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 114695,75 грн., від 07.03.2013 року № 0000092200, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 481 722,00 грн. та штрафним (фінансовим) санкціям в сумі 240 861,00 грн.

Позивач вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні та вважає, що у нього були підстави для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

З 07.02.2013 року по 11.02.2013 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехкомплекс», за результатами якої складено акт від 15.02.2013 року № 75/22-32884505 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехкомплекс», з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ПП «Будінвест - Купол» за ІІ квартал 2012 року» (далі - акт перевірки), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Агротехкомплекс»:

- п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Агротехкомплекс» з контрагентом-постачальником ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ»;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 198.4 ст. 198, п.15 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 458 782,00 грн., в тому числі: за квітень 2012 року на суму 246 354,00 грн., за липень 2012 року на суму 212 429,00 грн.;

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2012 по 31.05.2012 року на загальну суму 481722 грн., в тому числі: за І півріччя 2012 року на суму 481722 грн.». (тут і надалі - цитати курсивом).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.03.2013 року № 0000082200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 573 478,75 грн., в тому числі за основним платежем - 458783 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 114695,75 грн.; від 07.03.2013 р. № 0000092200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 722 583,00 грн., в тому числі за основним платежем - 481 722,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 240 861,00 грн.

Позивач вважає, що позапланова невиїзна перевірка призначена та проведена незаконно, тому складений за результатами незаконної перевірки акт перевірки, як носій доказової інформації, є доказом, що одержано відповідачем з порушенням закону, що унеможливлює взяття судом при вирішенні справи до уваги такого доказу в силу приписів ч. 3 ст. 70 КАС України, згідно з якою докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Позивач зазначає, що 24.01.2013 року йому надійшов запит відповідача про надання пояснень та їх документального підтвердження. На думку позивача запит від 18.01.2013 року за № 329/10/22-122 був оформлений з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 ПК України, та вимог, викладених у пунктах 9, 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, що затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1245, оскільки не містив підставу для його надіслання та посилань на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання відповідної інформації. У запиті відповідач просив надати письмові пояснення та завірені належним чином копії всіх первинних документів позивача при проведенні взаєморозрахунків з контрагентом-постачальником ТОВ «Будінвест-Купол» (хоча з ТОВ «Будінвест-Купол» позивач жодних взаємовідносин не мав, господарські операції мали місце з ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ») та на подальшу реалізацію товару, придбаного за період 01.04.2012 року - 31.05.2012 року. У запиті було вказано як підставу для надіслання запиту абзац 4 п. 73.3 ст. 73 ПК України, тобто «за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби», проте жодних фактів, що свідчили би про порушення позивачем законодавства, у запиті наведено не було.

Відповідно до другого речення абз. 11 пункту 73.3 статті 73 ПК України у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит, але протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, а саме: листом від 31.01.2013 року позивач повідомив відповідача, що не заперечує проти надання документів, але перед наданням документів Жовтнева МДПІ має уточнити правові підстави вимог запиту від 18.01.2013, оскільки згідно з п. 85.1 ст. 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби у випадках, не передбачених цим Кодексом. У листі від 31.01.2013 року позивач повідомив відповідачу, що ТОВ «Агротехкомплекс» не мало жодних взаємовідносин з ТОВ «Будінвест-Купол» (позивач мав господарські відносини з ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ»), детально описав обставини невідповідності запиту від 18.01.2013 року № 329/10/22-122 вимогам, що висуваються до запитів у абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 ПК України, поставив ряд питань, на які просив надати письмові відповіді (зокрема, стосовно того, які ж факти порушення законодавства виявлені, і за наслідками аналізу якої саме інформації), але жодної відповіді відповідач позивачу так і не надав.

09.02.2013 року на адресу позивача від відповідача надійшов лист, в якому відповідач повідомив позивача про проведення з 07.02.2013 року документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України у зв'язку з ненаданням документів на запит від 18.01.2013 року № 329/10/22-122, надіславши відповідне повідомлення від 07.02.2013 року № 19 та наказ від 07.02.2013 року № 78.

Згідно з абз. 6 п.п. 5.2 п. 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі за текстом - Порядок оформлення результатів перевірок), що затверджено наказом ДПА України 22.12.2010 № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, у разі надання посадовими особами платника податків органу державної податкової служби письмових пояснень щодо причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Відповідач, порушивши вимоги законодавства, взагалі не відобразив в акті факт надання позивачем письмових пояснень щодо причини ненадання первинних та інших документів стосовно ТОВ «Будінвест-Купол».

Призначення документальної позапланової перевірки на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України є ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, а запит відповідача від 18.01.13 № 329/10/22-122 не може бути належним доказом направлення відповідного запиту, оскільки даний запит стосувався ТОВ «Будінвест-Купол» з яким у позивача господарський відношень не було. Доказів направлення відповідачем запиту на надання позивачем первиних та інших документів стосовно ПП «Будінвест-Купол» відповідачем не надано.

Тому, на думку суду, перевірка позивача призначена та проведена відповідачем протиправно.

В оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях зазначено про встановлення на підставі акта перевірки порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 198.4 ст.198, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.15 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, хоча жодну з перелічених норм позивач не порушив.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Зміст акта перевірки зводиться до того, що відповідач вважає правочини позивача з ПП ««БУДІНВЕСТ-КУПОЛ»» такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами (стор. 18 акта), а документи, виписані ПП ««БУДІНВЕСТ-КУПОЛ»», - недійсними (стор. 13 акта), і, посилаючись на такі доводи, робить висновок про заниження позивачем сум податку на додану вартість, та заниження сум податку на прибуток підприємств. Відповідач вважає документи, виписані ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ», недійсними, а правочини позивача з ПП ««БУДІНВЕСТ-КУПОЛ»» такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, виключно на тій підставі, що відповідач отримав службову записку від податкової міліції, у якій наводиться висновок спеціаліста, який з порушенням законодавства провівши почеркознавче дослідження за невідомого походження ксерокопіями договору та податкових накладних, виписаних приватним підприємством ««БУДІНВЕСТ-КУПОЛ»», дійшов висновку про те, що підписи від імені ОСОБА_4 (директора ПП ««БУДІНВЕСТ-КУПОЛ»» у квітні-травні 2012 року), що зображені в ксерокопії договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №10-04-12 від 10.04.2012 року та в ксерокопіях податкових накладних, виконані ймовірно не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням його підписів (без врахування можливої наявності ознак технічної підробки підписів чи монтажу). (стор. 8 акта перевірки).

Висновок спеціаліста, витяг з якого наводиться у акті перевірки, не може братись при вирішенні справи до уваги, оскільки не відповідає встановленим статтею 70 КАС України вимогам належності та допустимості доказів у адміністративному судочинстві, з огляду на наступне:

- щодо почеркознавчого дослідження за ксерокопіями документів висновок спеціаліста (головного експерта ВКД НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області) № 917 датований 02.11.2012, тобто спеціаліст (експерт) при проведенні такого дослідження (експертизи) зобов'язаний був керуватися чинними станом на 02.11.2012, року затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 р. № 144/5), науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. Відповідно до пункту 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, головним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Згідно з абз. 14 п. 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями документа лише у виняткових випадках, коли оригінали досліджуваних документів не можуть бути представленими експертові. Дослідження можуть бути проведені лише після вирішення експертами в галузі технічного дослідження документів питання про відсутність монтажу. Експертами в галузі технічного дослідження документів питання про відсутність монтажу у документах, наданих для дослідження, не було вирішено, що підтверджено і у висновку спеціаліста. Дослідження взагалі не могло бути проведено без наявності висновку про відсутність монтажу, тобто висновок спеціаліста не відповідає вимогам допустимості доказів. Крім цього, згідно з п. 2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, для проведення досліджень слідчий (суддя) повинен надати експертові вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Як зазначено у висновку спеціаліста, йому на дослідження були надані лише умовно-вільні та експериментальні зразки підписів (відповідно до стор. 6 акта перевірки), тобто вільних зразків підписів для проведення дослідження не було надано, тобто знову ж таки порушено вимоги допустимості доказів. І це лише окремі зауваження щодо недотримання порядку проведення подібних досліджень;

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» було зареєстровано платником ПДВ, а тому мало право на складення та надання позивачеві податкових накладних, відповідачем даний факт не заперечений.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Агротехкомплекс» у період, що перевірявся, фактично займався наступним видом діяльності: «46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин» (стор. 2-3).

Основний вид діяльності позивача - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (роздруківка відповідної інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців додається).

10 квітня 2012 року позивачем з ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» (ідентифікаційний код 35099593), основний вид діяльності якого - «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин », було укладено договір купівлі-продажу № 10-04-12, згідно з п. 1.1 якого ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» зобов'язалося поставити та передати у власність позивача, а позивач зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість в порядку та в строки, передбачені договором. Пунктом 1.2 договору передбачалося, що товаром, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція, визначена у видаткових накладних.

На виконання вказаного договору № 10-04-12 від 10.04.2012 року, ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» поставило позивачу:

- сою загальною кількістю 383,58 тонн за наступними видатковими накладними: № 2 від 12.04.2012 (15 т), № 3 від 12.04.2012 (13 т), № 4 від 12.04.2012 (14 т), № 5 від 12.04.2012 (12 т), № 6 від 12.04.2012 (10 т), № 7 від 12.04.2012 (14,56 т), № 8 від 16.04.2012 (10 т), № 9 від 16.04.2012 (9 т), № 10 від 16.04.2012 (11,76 т), № 13 від 30.04.2012 (14 т), № 14 від 30.04.2012 (13 т), № 15 від 30.04.2012 (14,5 т), № 16 від 30.04.2012 (11 т), № 17 від 30.04.2012 (14 т), № 18 від 30.04.2012 (13,5 т), № 19 від 30.04.2012 (12 т), № 20 від 30.04.2012 (13 т), № 21 від 30.04.2012 (14 т), № 22 від 30.04.2012 (13 т), № 23 від 30.04.2012 (14,5 т), № 24 від 30.04.2012 (12 т), № 25 від 30.04.2012 (13 т), № 26 від 30.04.2012 (14 т), № 27 від 30.04.2012 (12 т), № 28 від 30.04.2012 (10 т), № 29 від 30.04.2012 (10,86 т), № 1 від 01.05.2012 (13,5 т), № 2 від 01.05.2012 (13,5 т), № 3 від 01.05.2012 (14,5 т), № 4 від 01.05.2012 (14,4 т);

- макуху соєву загальною кількістю 13,68 тонн за наступними видатковими накладними: № 1 від 10.04.2012 (10,68 т), № 10 від 07.05.2012 (3 т);

- макуху соняшникову загальною кількістю 520,73 тонн за наступними видатковими накладними: № 11 від 23.04.2012 (37,64 т), № 12 від 27.04.2012 (35,92 т), № 8 від 05.05.2012 (35,52 т), № 9 від 07.05.2012 (35,1 т), № 13 від 11.05.2012 (31,15 т), № 26 від 19.05.2012 (30 т), № 27 від 19.05.2012 (11,76 т), № 28 від 21.05.2012 (30,5 т), № 29 від 21.05.2012 (28 т), № 30 від 21.05.2012 (31 т), № 31 від 21.05.2012 (20 т), № 32 від 21.05.2012 (20,12 т), № 40 від 26.05.2012 (29,36 т), № 41 від 28.05.2012 (25 т), № 42 від 28.05.2012 (24,62 т), № 52 від 29.05.2012 (35 т), № 53 від 29.05.2012 (28,1 т), № 54 від 31.05.2012 (31,94 т);

- олію соєву загальною кількістю 12,44 тонн за наступними видатковими накладними: № 11 від 10.05.2012 (6,36 т), № 12 від 10.05.2012 (6,08 т);

- шрот соєвий загальною кількістю 34,84 тонн за наступними видатковими накладними: № 14 від 11.05.2012 (11,5 т), № 15 від 11.05.2012 (12 т), № 16 від 11.05.2012 (11,34 т).

На кожне постачання товарів приватним підприємством «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» були складені та надані позивачеві відповідні податкові накладні, на підставі яких позивач відніс до податкового кредиту суми податків, сплачені позивачем у вартості товару у зв'язку з придбанням таких товарів.

Суд вважає, що за результатами господарських взаємовідносин з ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» у квітні 2012 року, позивач мав право віднести до податкового кредиту 246353,81 грн. (сума ПДВ у вартості придбаних позивачем у квітні 2012 року у ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» товарів).

За результатами господарських взаємовідносин з ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» у квітні 2012 року позивач відніс до податкового кредиту квітня місяця 2012 року 246 353,81 грн., що відображено у податковій декларації з ПДВ за квітень 2012 року (з урахуванням поданого у травні 2012 р. уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2012 р. у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, та з урахуванням поданого у липні 2012 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2012 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок).

За результатами господарських взаємовідносин з ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» у травні 2012 року, позивач мав право віднести до податкового кредиту 212 555,69 грн. (сума ПДВ у вартості придбаних позивачем у травні 2012 року у ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» товарів).

За результатами господарських взаємовідносин з ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» у травні місяці 2012 року позивач відніс до податкового кредиту травня місяця 2012 року не всю суму (212555,69 грн.), а 204 464,20 грн., що відображено у податковій декларації з ПДВ за травень 2012 р. (з урахуванням поданого у червні 2012 р. уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2012 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, та з урахуванням поданого у липні 2012 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2012 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок).

Таким чином, з 212 555,69 грн., які позивач мав право включити до складу податкового кредиту, позивач включив 204 464,20 грн., залишивши, станом на травень 2012 року, нереалізованим своє право на включення 8 091,49 грн. (на підставі податкової накладної № 54 від 31.05.2012 року) до складу податкового кредиту. Відповідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, позивач до складу податкового кредиту червня 2012 року включив суму податку на додану вартість у розмірі 7 964,80 грн. на підставі отриманої від ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» у травні 2012 року податкової накладної № 54 від 31.05.2012 року, що відображено у податковій декларації з ПДВ за червень 2012 року.

Отже, на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ», позивач включив відповідні суми ПДВ до податкового кредиту квітня (246 353,81 грн.), травня (204 464,20 грн.), і червня (7 964,80 грн.) 2012 року.

Позивачем, як доказ , надана копія податкової декларації з ПДВ за липень 2012 року, у додатку 5 якої у розділі ІІ «Податковий кредит» ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» не значиться. Даний факт спростовує наведений у акті перевірки висновок відповідача щодо нібито заниження позивачем суми ПДВ у липні 2012 року у розмірі 212 429,00 грн. внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних приватним підприємством «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ».

Податковий кредит квітня 2012 року (у частині його формування за результатами господарських взаємовідносин з ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ») підтверджується наступними податковими накладними, загальна сума ПДВ за якими складає 246 353,81 грн.: № 1 від 10.04.2012 на суму ПДВ 7271,31 грн., № 2 від 12.04.2012 на суму ПДВ 9975 грн., № 3 від 12.04.2012 на суму ПДВ 8645 грн., № 4 від 12.04.2012 на суму ПДВ 9310 грн., № 5 від 12.04.2012 на суму ПДВ 7980 грн., № 6 від 12.04.2012 на суму ПДВ 6650 грн., № 7 від 12.04.2012 на суму ПДВ 9682,40 грн., № 8 від 16.04.2012 на суму ПДВ 6650 грн., № 9 від 16.04.2012 на суму ПДВ 5985 грн., № 10 від 16.04.2012 на суму ПДВ 7820,40 грн., № 11 від 23.04.2012 на суму ПДВ 9504,10 грн., № 12 від 27.04.2012 на суму ПДВ 8213,68 грн., № 13 від 30.04.2012 на суму ПДВ 9531,68 грн., № 14 від 30.04.2012 на суму ПДВ 8850,84 грн., № 15 від 30.04.2012 на суму ПДВ 9872,09 грн., № 16 від 30.04.2012 на суму ПДВ 7489,17 грн., № 17 від 30.04.2012 на суму ПДВ 9531,68, № 18 від 30.04.2012 на суму ПДВ 9191,26 грн., № 19 від 30.04.2012 на суму ПДВ 8170,01 грн., № 20 від 30.04.2012 на суму ПДВ 8850,84 грн., № 21 від 30.04.2012 на суму ПДВ 9531,68 грн., № 22 від 30.04.2012 на суму ПДВ 8850,84 грн., № 23 від 30.04.2012 на суму ПДВ 9872,09 грн., № 24 від 30.04.2012 на суму ПДВ 8170,01 грн., № 25 від 30.04.2012 на суму ПДВ 8850,84 грн., № 26 від 30.04.2012 на суму ПДВ 9531,68 грн., № 27 від 30.04.2012 на суму ПДВ 8170,01, № 28 від 30.04.2012 на суму ПДВ 6808,34 грн., № 29 від 30.04.2012 на суму ПДВ 7393,86 грн.

Податковий кредит травня 2012 року (у частині його формування за результатами господарських взаємовідносин з ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ») підтверджується наступними податковими накладними, загальна сума ПДВ за якими складає 212555,69 грн.: № 1 від 01.05.2012 на суму ПДВ 9225,01 грн., № 2 від 01.05.2012 на суму ПДВ 9225,01 грн., № 3 від 01.05.2012 на суму ПДВ 9908,34 грн., № 4 від 01.05.2012 на суму ПДВ 9840,01 грн., № 8 від 05.05.2012 на суму ПДВ 7873,58 грн., № 9 від 07.05.2012 на суму ПДВ 8892,02, № 10 від 07.05.2012 на суму ПДВ 2000 грн., № 11 від 10.05.2012 на суму ПДВ 9985,20 грн., № 12 від 10.05.2012 на суму ПДВ 9545,60 грн., № 13 від 11.05.2012 на суму ПДВ 9293,10 грн., № 14 від 11.05.2012 на суму 9276,66 грн., № 15 від 11.05.2012 на суму ПДВ 9679,99 грн., № 16 від 11.05.2012 на суму ПДВ 9147,59 грн., № 26 від 19.05.2012 на суму ПДВ 8599,98 грн., № 27 від 19.05.2012 на суму ПДВ 3371,19 грн., № 28 від 21.05.2012 на суму ПДВ 9658,31 грн., № 29 від 21.05.2012 на суму ПДВ 8866,65 грн., № 30 від 21.05.2012 на суму ПДВ 9816,65 грн., № 31 від 21.05.2012 на суму ПДВ 6333,32 грн., № 32 від 21.05.2012 на суму ПДВ 6371,32 грн., № 40 від 26.05.2012 на суму ПДВ 8171,89 грн., № 41 від 28.05.2012 на суму ПДВ 6750,00 грн., № 42 від 28.05.2012 на суму ПДВ 6647,40 грн., № 52 від 29.05.2012 на суму ПДВ 8866,69 грн., № 53 від 29.05.2012 на суму ПДВ 7118,69 грн., № 54 від 31.05.2012 на суму ПДВ 8091,49 грн.

Товар, придбаний у ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ», позивач реалізував наступним контрагентам-покупцям за наступними документами та в наступних кількостях:

- сою загальною кількістю 383,58 тонн придбало Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» (ідентифікаційний код 25394566) за договором поставки № 4500618644 від 13.04.2012 року (47,96 т), договором поставки № 4500618946 від 13.04.2012 року (30,6 т), договором поставки № 4500619133 від 17.04.2012 року (30,76 т), договором поставки № 4500621083 від 30.04.2012 року (257,2 т), договором поставки №4500621204 від 04.05.2012 року (17,06 т), видатковою накладною № РН-0000012 від 13.04.2012 року (47,96 т), видатковою накладною № РН-0000013 від 13.04.2012 року (30,6 т), видатковою накладною № РН-0000015 від 17.04.2012 року (30,76 т), видатковою накладною № РН-0000018 від 30.04.2012 року (218,36 т), видатковою накладною № РН-0000020 від 01.05.2012 року (38,84 т), видатковою накладною № РН-0000021 від 04.05.2012 року (17,06 т);

- макуху соєву загальною кількістю 13,68 тонн придбали у сукупності приватне підприємство «ІНТЕР ГРЕЙН ГРУП» (ідентифікаційний код 36202053) та приватне підприємство «ЛЮКС- ТРЕЙД ГРУП» (ідентифікаційний код 34786413), а саме - ПП «ІНТЕР ГРЕЙН ГРУП» придбало 10,68 т. макухи соєвої за договором купівлі-продажу № 090412 від 09.04.2012 року, видатковою накладною № РН-0000011 від 11.04.2012 року, і ПП «ЛЮКС- ТРЕЙД ГРУП» придбало 3 т макухи соєвої за договором № 0705/2 від 07.05.2012 року, видатковою накладною № РН-0000022 від 07.05.2012 року;

- макуху соняшникову загальною кількістю 520,73 тонн придбали у сукупності фізична особа-підприємець ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7), товариство з обмеженою відповідальністю «АМБАСАДОР АГРО» (ідентифікаційний код 37800058), товариство з обмеженою відповідальністю «КОРМА УКРАЇНИ» (ідентифікаційний код 36378889), товариство з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ ТОРГ» (ідентифікаційний код 37269136). А саме - ФОП ОСОБА_8 придбав 108,66 т макухи соняшникової за договором купівлі-продажу № 23/04/12 від 23.04.2012 року, видатковою накладною № РН-0000016 від 23.04.2012 року (37,64 т), видатковою накладною № РН-0000017 від 28.04.2012 року (35,92 т), видатковою накладною № РН-0000023 від 07.05.2012 року (35,1 т); ТОВ «АМБАСАДОР АГРО» придбало 206,9 т макухи соняшникової за договором купівлі-продажу № 07/05/12 від 07.05.2012 року, видатковою накладною № РН-0000024 від 07.05.2012 року (35,52 т), видатковою накладною № РН-0000028 від 21.05.2012 року (41,76 т), видатковою накладною № РН-0000029 від 21.05.2012 року (30,42 т), видатковою накладною № РН-0000030 від 22.05.2012 року (61,19 т), видатковою накладною № РН-0000031 від 25.05.2012 року (38,01 т); ТОВ «КОРМА УКРАЇНИ» придбало 31,15 т макухи соняшникової за договором купівлі-продажу № 37/3/08 від 08.05.2012 року, видатковою накладною № РН-0000027 від 14.05.2012 року; ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» придбало 174,02 т макухи соняшникової за договором поставки № Ж-34 від 28.05.2012 року, специфікацією № 1 від 28.05.2012 року, специфікацією № 2 від 29.05.2012 року, специфікацією № 3 від 30.05.2012 року, специфікацією № 5 від 31.05.2012 року, видатковою накладною № РН-0000032 від 28.05.2012 року (29,36 т), видатковою накладною № РН-0000033 від 29.05.2012 року (49,62 т), видатковою накладною № РН-0000034 від 30.05.2012 року (63,1 т), видатковою накладною № РН-0000037 від 01.06.2012 року (31,94 т);

- олію соєву загальною кількістю 12,44 тонн придбало товариство з обмеженою відповідальністю «КОРМА УКРАЇНИ» (ідентифікаційний код 36378889) за договором купівлі-продажу № 37/3/08 від 08.05.2012 року, видатковою накладною № РН-0000026 від 14.05.2012 року;

- шрот соєвий загальною кількістю 34,84 тонн придбала фізична особа-підприємець ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7) за договором купівлі-продажу № 10/05/12 від 10.05.2012 року, видатковою накладною № РН-0000025 від 11.05.2012 року.

Відповідно до положень підпунктів 3.11 та 3.12 пункту 3 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі за текстом - Порядок оформлення результатів перевірок), що затверджено наказом ДПА України 22.12.2010 року № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, загальні положення акта документальної планової перевірки повинні містити такі дані: « 3.11. Інформація про документи, які використані при перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий). 3.12. Перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, інформація яких використана під час перевірки (за необхідності)».

Акт перевірки позивача містить лише перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, інформація яких використана під час перевірки, а ось інформацію про документи, які використані при перевірці, акт перевірки, в порушення пп. 3.11 п. 3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів перевірок, не містить, оскільки жодних документів позивача під час проведення перевірки відповідач не використовував. На підставі чого суд дійшов висновку , що акт від 15.02.2013 року № 75/22-32884505 не підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Агротехкомплекс».

Відповідачем ніяких первинних документів у акті перевірки не зазначено, лише на сторінці 10 фрагментарно наведено реквізити податкових накладних за квітень 2012 року (при чому постачальником зазначено невірно - ТОВ «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» замість ПП«БУДІНВЕСТ-КУПОЛ»), за травень 2012 року навіть реквізити податкових накладних не зазначені, у висновках та по тексту акта вказано про заниження ПДВ у липні 2012 року внаслідок формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ», в той час коли до складу податкового кредиту липня 2012 року не включено жодної суми з податкових накладних ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ». Все свідчить про те, що жодні документи відповідача і не цікавили, оскільки службової записки податкової міліції для відповідача є достатньо, на його думку, для вчинення донарахувань податків позивачу.

На момент вчинення господарських операцій з постачання товарів ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» ТОВ «Агротехкомплекс» (квітень-травень 2012 року), ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» було зареєстровано як платник податку на додану вартість (номер свідоцтва платника ПДВ - 100310556). Як свідчать офіційно оприлюднені на сайті ДПС України дані, свідоцтво платника ПДВ приватного підприємства «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» анульовано 05.07.2012 року, тобто вже після вчинення відповідних господарських операцій позивача з ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ».

Отже, ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ», що виступало постачальником товарів, придбання яких позивачем стало підставою для формування податкового кредиту позивача, мало спеціальну податкову правосуб'єктність на момент вчинення відповідних господарських операцій. Ані Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ані бази даних, доступ до яких забезпечено на офіційному сайті ДПС України, не містять зразків підписів посадових осіб платників податків, а тому навіть якщо дійсно замість директора ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» податкові накладні підписала якась особа, якій директор певно довіряє підписувати відповідні документи від свого імені, то позивач в будь-якому випадку об'єктивно не мав можливості якимось чином встановити автентичність підписів, та й законодавством такого не передбачено. Головне, що господарські операції дійсно мали місце, їх здійснення підтверджено і первинними документами, і зміною в активах, і фактом реалізації придбаних у ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» товарів в подальшому позивачем.

Слід зазначити, що доводи відповідача про недійсність угод позивача з ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» є протиправними, оскільки відсутні судові рішення про визнання недійсними правочинів позивача з ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ».

Також у відповідача відсутні правові підстави вважати нікчемними правочини позивача з ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ», оскільки не існує передбачених Цивільним кодексом України підстав вважати їх нікчемними, і органам державної податкової служби законодавством не надано право робити висновки про нікчемність правочинів, а тим більше не надано права на підставі таких висновків вчиняти донарахування податків.

Зміст договорів позивача з ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ» відповідає вимогам чинного законодавства України, при його укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх суттєвих умов, предметом правочинів є товари, що не обмежені в цивільному обороті України; правочини сторонами було виконано - товар поставлено, грошові кошти сплачено, що стало підставою для формування податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

За приписами ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно з ч. 2 ст. 9 цього ж Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Отже, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати бухгалтерському обліку.

Контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво платника ПДВ на час здійснення господарських операцій з позивачем не було анульовано, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо змісту та форми первинних документів, підтверджують фактичне отримання позивачем товарів, оскільки містять повну інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, а також щодо дати та місця її здійснення та свідчать про реальні зміни в структурі активів та зобов'язань позивача.

Отже, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, позивач цілком правомірно включив суми податку на додану вартість по отриманим ним товарам до складу податкового кредиту, оскільки право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ст. 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведений певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість (що і відбувається наразі) посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті перевірки, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, судове рішення про визнання договору позивача з контрагентом недійсним, відсутнє.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, відповідно до презумпції правомірності правочину укладені позивачем правочини з контрагентом-продавцем (постачальником товарів) та контрагентами-покупцями (що придбавали у позивача товари), є правомірними. А питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду фактичних обставин справи щодо взаємовідносин, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення.

Відповідач жодним чином не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальників, на момент придбання у них товарів, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту. Відповідачем такі обставини не зазначені і у акті перевірки.

У акті перевірки не зазначено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, або рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом встановлено, що в акті перевірки не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем і його контрагентом господарських операцій за договорами, про відсутність витрат позивача за цими договорами, про наявність взаємопов'язаності позивача з ПП «БУДІНВЕСТ-КУПОЛ», про несумісність предметів договорів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку про нікчемність договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

За податковим повідомленням-рішенням від 07.03.2013 року № 0000092200 позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 722 583,00 грн., в тому числі за основним платежем - 481 722,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 240 861,00 грн., що складає 50% від суми основного платежу.

Разом з тим застосування штрафу взагалі і в розмірі 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання зокрема, є неправомірним з огляду на викладені нижче обставини.

Згідно з вимогами п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, якщо за результатами перевірки виявлено певні порушення, то ці порушення виявляються в межах перевірки єдиноразово та одночасно, відповідно таким же чином визначаються і суми податкових зобов'язань, і оформлюється все це єдиним документом - актом перевірки. Повторне протягом 1095 календарних днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання можливе лише в межах проведення наступної перевірки в межах встановленого законом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про, зокрема, скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, завдання адміністративного судочинства ґрунтуються на положеннях статті 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС).

Враховуючи викладені норми матеріального і процесуального законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехкомплекс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013 року № 0000082200, від 07.03.2013 року № 0000092200 Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби є обґрунтованими і слід задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 07.03.2013 року № 0000082200, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Агротехкомплекс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 573 478,75 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 07.03.2013 року № 0000092200, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Агротехкомплекс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 722 583,00 грн.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехкомплекс» (код ЄДРПОУ 32884505) шляхом безспірного списання Державною казначейською службою із рахунку Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби судовий збір у розмірі 2 294,00 грн., сплачений за платіжним дорученням № 15 від 20.03.2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих

Постанова складено в повному обсязі відповідно до ст. 163 КАС України

та підписана суддею 05.08.2013 року.