Рішення

від 01.10.2013 по справі 909/907/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 р. Справа № 909/907/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного підприємства " Джура -Експрес", вул. Повітряна , буд. 1, м. Львів, 79025, поштова адреса : пр. Чорновола ,63, офіс 724 , м. Львів , 79020

до відповідача: приватного підприємства " Лідер VTM", вул. Кобринських ,49, м. Снятин,

про: стягнення 163149,56 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Антонюк О.О., (довіреність № б/н від 24.04.13 )

від відповідача: представник не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

приватне підприємство " Джура - Експрес" звернулось в суд із позовом до приватного підприємства " Лідер VTM" про стягнення 163149,56 грн. Позивач мотивував позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати поставленого товару згідно договору купівлі-продажу №03/01-03 від 03.01.11 та обґрунтував їх положеннями статей 193,196 Господарського та 546, 549, 610, 625, 692, 712 Цивільного кодексів України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, причин нез"явлення суду не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалою суду від 10.09.13, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №2834677 від 10.09.13 ( вручено відповідачу 11.09.13).

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено обов"язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

На день розгляду справи в судове засідання 01.10.13 письмових заяв та клопотань від відповідача про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

03.01.11 між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №03/01-03, за умовами якого продавець (позивач) зобов"язався передати належний йому товар у власність покупцеві (відповідачу), а покупець, в свою чергу, - прийняти товар та оплатити його вартість. Термін дії договору - до 31.12.11, але до повного виконання покупцем зобов"язань (п.п.6.1, 6.2 договору).

Згідно п.2.1 даного договору, передача товару здійснюється продавцем покупцю на підставі відповідних довіреностей, які посвідчують право покупця на отримання товару або мокрого відбитку круглої печатки покупця на накладній продавця.

Пунктом 2.2 даного договору сторони погодили, що передача товару продавцем і його прийняття покупцем посвідчується відповідними бухгалтерськими документами (видаткові накладні, акти приймання-передачі та ін.).

Загальна сума договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого відповідно до умов договору (п.3.1 договору).

Розрахунок проводиться у гривнях, повністю або частково через каси, а також шляхом перерахування суми вартості товару на поточний рахунок продавця (п.3.2 договору).

На виконання умов договору позивачем передано у власність відповідачу товару на загальну суму 133650,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних №260904 від 26.09.11 та №201006 від 20.10.11 та довіреностей №15163 від 26.09.11 та №15174 від 20.10.11.

В порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань відповідачем оплачено вартість поставленого позивачем товару частково, на суму 44352,30 грн.

Крім того, 03.05.12 між сторонами даного спору укладено договір поставки №030501. Термін дії договору - до 31.12.12, але до повного виконання покупцем зобов"язань (п.п.6.1, 6.2 договору).

За умовами даного договору продавець (позивач) зобов"язався передати належний йому товар у власність покупцеві (відповідачу), а покупець, в свою чергу, - прийняти товар та оплатити його вартість.

Розділами 2, 3 договору поставки № 030501 від 03.05.12 сторони погодили порядок передачі товару, ціну та умови оплати: передача товару здійснюється продавцем покупцю на підставі відповідних довіреностей, які посвідчують право покупця на отримання товару або мокрого відбитку круглої печатки покупця на накладній продавця; загальна сума визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого відповідно до умов договору; передача товару продавцем і його прийняття покупцем посвідчується відповідними бухгалтерськими документами (видаткові накладні, акти приймання-передачі та ін.); розрахунок проводиться у гривнях, повністю шляхом перерахування суми вартості товару на поточний рахунок продавця.

Згідно п. 4.1 договору кожна сторона зобов"язана виконувати обов"язки, покладені на неї цим договором та сприяти другій стороні у виконанні обов"язків.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, на виконання умов договору поставки №030501 від 03.05.12 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 65010,00 грн. Факт поставки товару позивачем підтверджується накладними №180503 від 18.05.12, № 230503 від 23.05.12 та № 280503 від 28.05.12 та довіреностями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідачем вартість поставленого позивачем товару на вказану суму не оплачено. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору купівлі-продажу №03/01-03 та договору поставки № 030501 на час розгляду справи судом становить 154307,70грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта звірки розрахунків, підписаного відповідачем без жодних зауважень та заперечень.

Направлена відповідачу претензія №1 від 14.02.13 залишена останнім без відповіді та задоволення.

Керуючись нормами чинного законодавства та умовами договорів, за порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань позивачем нараховано відповідачу 1664,47грн. інфляційних втрат та 7023,9грн. 3% річних.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Наведена правова норма кореспондується зі ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи приписи ст.692 Цивільного кодексу України, граничний строк оплати відповідачем поставленого позивачем товару, згідно накладних, наявних у матеріалах справи - відповідно 21.10.11 (згідно договору купівлі-продажу №03/01-03) та 29.05.12 (згідно договору поставки №030501).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, вимога позивача про стягнення з відповідача 154307,70грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

За порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань позивачем нараховано відповідачу 1664,47грн. інфляційних втрат ( 325,05грн. за період жовтень 2011 року - липень 2013 року по договору поставки №030501 та 1339,42грн. за період травень 2012 року-липень 2013 року по договору купівлі-продажу №03/01-03) та 7023,9грн. 3% річних (2274,84грн. за період жовтень 2011 року - липень 2013 року по договору поставки №030501 та 4749,06грн. за період травень 2012 року - липень 2013 року по договору купівлі-продажу №03/01-03 ).

З огляду на вимоги частини 1 статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці (Постанова Вищого господарського суду України від 15.02.12 у справі №5021/1596/2011).

Господарським судом встановлено, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 362-97р., а тому в задоволенні інфляційних втрат за період травень 2012 року - липень 2013 року слід відмовити за необґрунтованістю, а за період жовтень 2011 року - липень 2013 року - задоволити частково на суму 175,82грн.

Нараховані позивачем 3% річних у розмірі 7023,90грн. підлягають задоволенню, оскільки наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично вірним.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 610, 612, 614, 625, 629, 692, 655, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 265 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.49, 55, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного підприємства " Джура - Експрес" до приватного підприємства "Лідер VTM" про стягнення 163149,56 грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Лідер VTM"(вул. Кобринських , 49, м. Снятин, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 31979590) на користь приватного підприємства " Джура - Експрес" (вул. Повітряна, буд. 1, м. Львів, поштова адреса : пр. Чорновола ,63, офіс 724 , м. Львів, код ЄДРПОУ 33894949) 154307,70 (сто п"ятдесят чотири тисячі триста сім гривень сімдесят копійок) основного боргу, 175,82 (сто сімдесят п"ять гривень вісімдесят дві копійки) інфляційних втрат, 7023,90 (сім тисяч двадцять три гривні дев"яносто копійок) 3% річних та 3230,15(три тисячі двісті тридцять гривень п"ятнадцять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"