Постанова

від 26.11.2013 по справі 909/907/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа № 909/907/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Гриців В.М.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства " Лідер VTM", м. Снятин б/н, б/д (вх.. № ЛАГС 05-05/2402/13)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2013р.

у справі № 909/907/13

за позовом: приватного підприємства " Джура -Експрес", м. Львів

до відповідача: приватного підприємства " Лідер VTM", м. Снятин

про: стягнення 163149,56 грн.

За участю представників сторін :

від позивача - Антонюк О.О..-представник,

від відповідача - не з»явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2013р. у справі №909/907/13 (суддя Максимів Т.В.) позов задоволено частково. Стягнено з ПП "Лідер VTM" на користь ПП " Джура - Експрес" 154 307,70грн. основного боргу, 175,82грн. інфляційних втрат, 7 023,90грн. 3% річних та 3 230,15грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

ПП " Лідер VTM" подано апеляційну скаргу б/н, б/д (вх.. № ЛАГС 05-05/2402/13) , в якій просить скасувати рішення суду в повному обсязі і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконне та необгрунтоване, прийняте з порушенням норм процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом незаконно здійснено вихід за межі позовних вимог та як наслідок ухвалено неправильне рішення.

ПП " Джура -Експрес " у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, між ПП " Джура -Експрес", м. Львів та ПП " Лідер VTM" укладено договір купівлі-продажу №03/01-03 від 03.01.2011р., за умовами якого продавець (позивач) зобов"язався передати належний йому товар у власність покупцеві (відповідачу), а покупець, в свою чергу, - прийняти товар та оплатити його вартість.

Термін дії договору - до 31.12.11, але до повного виконання покупцем зобов"язань (п.п.6.1, 6.2 договору).

Згідно із п.2.1 договору, передача товару здійснюється продавцем покупцю на підставі відповідних довіреностей, які посвідчують право покупця на отримання товару або мокрого відбитку круглої печатки покупця на накладній продавця.

Пунктом 2.2 даного договору сторони погодили, що передача товару продавцем і його прийняття покупцем посвідчується відповідними бухгалтерськими документами (видаткові накладні, акти приймання-передачі та ін.).

Загальна сума договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого відповідно до умов договору (п.3.1 договору).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивачем передано у власність відповідачу товару на загальну суму 133 650,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних №260904 від 26.09.2011р. та №201006 від 20.10.2011р. та довіреностей №15163 від 26.09.2011р. та №15174 від 20.10.2011р. (а.с.22-23).

Відповідачем оплачено вартість поставленого позивачем товару частково, на суму 44352,30 грн., чим порушено договірні зобов»язання.

Надалі, 03.05.2013р. між сторонами укладено договір поставки №030501 (а.с.29). Термін дії договору - до 31.12.12, але до повного виконання покупцем зобов"язань (п.п.6.1, 6.2 договору).

За умовами даного договору продавець (позивач) зобов"язався передати належний йому товар у власність покупцеві (відповідачу), а покупець, в свою чергу, - прийняти товар та оплатити його вартість.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №030501 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 65 010,00 грн., що підтверджується накладними №180503 від 18.05.2012р, № 230503 від 23.05.2012р. та № 280503 від 28.05.2012р. та довіреностями (а.с.30-32).

Відповідачем доказів оплати вартості поставленого товару в суд не надано, отже, заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору купівлі-продажу №03/01-03 та договору поставки № 030501 становить 154 307,70грн., що підтверджується копією акта звірки розрахунків станом на 27.05.2013р. (а.с.24), підписаного відповідачем без зауважень та заперечень.

Направлена позивачем відповідачу претензія №1 від 14.02.2013р. залишена останнім без відповіді та задоволення (а.с.25).

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Приписами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що граничний строк оплати відповідачем поставленого позивачем товару, згідно накладних - відповідно 21.10.2011р. (згідно договору купівлі-продажу №03/01-03) та 29.05.2012р. (згідно договору поставки №030501).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на викладене та враховуючи порушення відповідачем договірних зобов»язань щодо оплати отриманого товару, вимога позивача про стягнення з відповідача 154 307,70 грн. основного боргу є обґрунтованою.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем за порушення зобов»язань нараховано відповідачу 1 664,47грн . інфляційних втрат (325,05грн. за період жовтень 2011 року - липень 2013 року по договору поставки №030501 та 1 339,42грн. за період травень 2012 року-липень 2013 року по договору купівлі-продажу №03/01-03) та 7 023,9грн. 3% річних (2 274,84грн. за період жовтень 2011 року - липень 2013 року по договору поставки №030501 та 4 749,06грн. за період травень 2012 року - липень 2013 року по договору купівлі-продажу №03/01-03 ).

Однак, в ході розгляду справи судом першої інстанції правомірно здійснено перерахунок інфляційних втрат, оскільки позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 362-97р. та відмовлено в задоволенні інфляційних втрат за період травень 2012 року - липень 2013 року, а за період жовтень 2011 року - липень 2013 року - задоволено частково в сумі 175,82грн.

Нараховані позивачем 3% річних у розмірі 7023,90грн. судом першої інстанції обгрунтовано задоволено згідно поданого позивачем розрахунку.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (абз.2 ст. 34 ГПК України).

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зокрема, не беруться до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що судом незаконно здійснено вихід за межі позовних вимог та як наслідок ухвалено неправильне рішення, оскільки предметом позову у даній справі є виконання відповідачем зобов»язання щодо оплати поставленого товару, а підставою позову - невиконання відповідачем договірних зобов»язань щодо оплати цього товару і саме ці вимоги розглянено судом першої інстанції і щодо яких ухвалено судове рішення..

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2013р. у справі №909/907/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.12.2013р.

Головуючий-суддя Галушко Н.А

Суддя Гриців В.М.

Суддя Орищин Г.В.