Постанова

від 03.10.2013 по справі 916/8/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року Справа № 916/8/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 08.08.13 у справі№ 916/8/13-г Господарського суду Одеської області за позовомПрокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі: 1. Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області 2. Державної інспекції сільського господарства в Одеській області доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаУправління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області проповернення самовільно зайнятої земельної ділянки за участю представників сторін від:

прокурора : Івченко О.А. (посв. № 000643).

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Комінтернівської райдержадміністрації Одеської області та Державної інспекції сільського господарства в Одеській області звернувся з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, в якому, з урахуванням уточнень, просив зобов'язати відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,10 га, розташовану за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Визирської сільської ради, 41 км траси Одеса-Южне, до земель запасу шляхом знесення об'єкту придорожнього сервісу та приведення зазначеної земельної ділянки у придатний для використання стан. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував на те, що під час проведення перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства було виявлено використання останнім спірної земельної ділянки для експлуатації кафе без правовстановлюючих документів на землю, про що складено акти перевірки, приписи та протоколи про адміністративне правопорушення. При цьому прокурор посилався на приписи статей 16, 387 Цивільного кодексу України, статей 17, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.06.13, ухваленим колегією суддів у складі: Рога Н.В. - головуючого, Демешина О.А., Меденцева П.А., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи факту використання відповідачем спірної земельної ділянки без правових підстав. При цьому суд керувався приписами статей 124, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, статей 5, 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Одеський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Бойко Л.І. - головуючого, Величко Т.А., Таран С.В., постановою від 08.08.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник вказує на недоведеність обставин, що мають значення для справи, а саме невідповідність адреси земельної ділянки, за якою проводилась перевірка, та адреси земельної ділянки, визначеної прокурором в уточнених позовних вимогах. Також посилається на недоведеність матеріалами справи наявності у відповідача права власності або іншого права на об'єкт придорожнього сервісу, розташованого на спірній земельній ділянці. Водночас скаржник зазначає про незалучення судами належного позивача у справі в особі Управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області, оскільки спірна земельна ділянка не перебуває у віданні райдержадміністрації. При цьому посилається на порушення судами приписів статей 104, 111 10 Господарського процесуального кодексу України.

Також скаржником до Вищого господарського суду України подано заяву про зупинення виконання оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.13, однак вмотивованих підстав не наведено, тому вказана заява не підлягає задоволенню.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, предметом судового розгляду є вимоги прокурора Комінтернівського району Одеської області, заявлені в інтересах держави в особі Комінтернівської райдержадміністрації Одеської області та Державної інспекції сільського господарства в Одеській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,10 га, розташовану за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Визирської сільської ради, 41 км траси Одеса-Южне, до земель запасу шляхом знесення об'єкту придорожнього сервісу та приведення зазначеної земельної ділянки у придатний для використання стан. Судами установлено, що Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області проведено перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення (пасовища) загальною площею приблизно 0,10 га, яка належить до державної власності, та знаходиться на території Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів), за результатами якої складено акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення № 000071 від 17.09.12, винесено постанову № 000071 від 17.09.12 про накладення адміністративного стягнення та припис № 000098 від 17.09.12 про усунення порушень земельного законодавства. Перевіркою встановлено, що відповідач використовує зазначену земельну ділянку для розміщення кафе без правовстановлюючих документів на землю. За результатами повторно проведеної перевірки від 22.10.12 було встановлено, що відповідачем припис від 17.09.12 не виконано, спірна земельна ділянка використовується ним без правовстановлюючих документів, про що складено відповідний акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення № 000237 від 22.10.12 та винесено постанову № 000237 від 22.10.12 про накладення на відповідача адміністративного стягнення. Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Приписами статті 125 вказаного Кодексу унормовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно з вимогами статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Дослідивши усі обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій установили факт використання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 0,10 га, розташованої в Одеській області, Комінтернівського району, територія Визирської сільської ради, 41 км траси Одеса-Южне без правовстановлюючих документів, тобто самовільно. Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Виходячи з того, що відповідачем у встановленому законодавством порядку право користування спірною земельною ділянкою не оформлено, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову визнається колегією суддів правомірним та таким, що ґрунтується на вимогах закону. Довід скаржника про невідповідність адреси земельної ділянки, за якою проводилась перевірка, та адреси земельної ділянки, визначеної прокурором в уточнених позовних вимогах не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки він був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним як необґрунтований і недоведений. Інші доводи касаційної скарги також визнаються непереконливими, позаяк не спростовують установленого судами та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.13 у справі № 916/8/13-г Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець