Рішення

від 08.10.2013 по справі 750/5059/13-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/5059/13-ц

Провадження № 2/750/1794/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2013 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого - судді Сапона А.В.,

при секретарі - Шиловій Ж.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Боричевського С.М.,

Піонтковської С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая - Хліб» про зміну підстави звільнення з роботи, стягнення належних при звільненні сум заробітної плати та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

29.05.2013 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом до відповідача, уточнивши в судовому засіданні позовні вимоги, просила змінити підставу її звільнення з посади пекаря ТОВ «Астрая - Хліб» за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, зобов'язати відповідача внести відповідні виправлення до трудової книжки, стягнути 3600 грн. вихідної допомоги, 446,16 грн. компенсації за невикористану відпустку, 6420 грн. компенсації за час затримки розрахунку при звільненні та 5000 грн. моральної шкоди. Позивач мотивувала свої вимоги тим, що вона подала заяву про звільнення її із займаної посади за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з тим, що роботодавцем не виконувалось законодавство про працю (несвоєчасна виплата заробітної плати), проте, 26.04.2013 року її було звільнено за ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням), при цьому своєчасно не виплачено належні при звільненні суми заробітної плати.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали уточнені позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні з підстав, вказаних в позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечили, мотивуючи його безпідставністю та необгрунтованістю.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.11.2008 року по 26.04.2013 року працювала в ТОВ «Астрая - Хліб» на посаді пекаря.

Позивач звернулась до роботодавця з заявою про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, відповідно до якої працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Наказом № 9 від 26.04.2013 року ОСОБА_1 було звільнено з посади за ст. 38 КЗпП України без зазначення частини третьої цієї статті, про що зроблено відповідний запис до трудової книжки.

Суд, вважає, що такі дії відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки якщо навіть порушення працедавцем законодавства про працю не підтверджуються або ним не визнаються, він не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Крім того, судом встановлено, що з боку ТОВ «Астрая - Хліб» дійсно мали місце порушення законодавства про працю по відношенню до ОСОБА_1, зокрема, з індивідуальних відомостей про застраховану особу вбачається, що відповідачем з початку 2013 року зовсім не відраховувались внески до Пенсійного фонду України, що позбавило позивача нарахуванню страхового стажу.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про зміну підстави звільнення її з роботи є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожна людина має право на заробітну плату, не нижчу ніж встановлену законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Проте, судом встановлено, що відповідачем такі розрахунки своєчасно не були здійснені.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до розрахунків позивача, борг відповідача перед нею на день розгляду справи становить: 446,16 грн. - компенсація за невикористану відпустку, 3600 грн. - вихідна допомога, 6420 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а всього - 10466,16 грн.

Представниками відповідача такі розрахунки позивача жодним чином не спростовані, що є підставою для стягнення зазначених вище сум. Однак, суд не повністю погоджується з розрахунком боргу по компенсації за невикористану відпустку, оскільки в матеріалах справи є видатковий касовий ордер від 30.04.2013 року про одержання позивачем 180 грн. в якості компенсації при звільненні. Таким чином, розрахована позивачем сума боргу підлягає зменшенню на 180 грн і з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути 10286,16 грн. боргу.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно ч. 1 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплатою йому належних грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Так, несвоєчасною виплатою розрахунку при звільненні позивачу завдана і моральна шкода у вигляді фізичних та моральних страждань. Враховуючи характер і ступінь завданої моральної шкоди, тривалість страждань та істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, що в свою чергу призвело до додаткових зусиль для організації свого життя, суд вважає можливим і необхідним цю вимогу про відшкодування моральної шкоди задовольнити в повному обсязі і стягнути на користь позивача 5000 грн. моральної шкоди.

Позивач просила стягнути з відповідача суму витрат, понесених на правову допомогу в розмірі 1000 грн., сплата яких підтверджується квитанціями № 876848 від 22.08.2013 року та № 655367 від 30.08.2013 року. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України ці суми є судовими витратами і відповідно до ст. 88 ЦПК підлягають стягненню з відповідача.

Оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне у відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави 344 грн. 10 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208- 209, 292, 294-296 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая - Хліб» про зміну підстави звільнення з роботи, стягнення належних при звільненні сум заробітної плати та моральної шкоди задовольнити частково.

Змінити підставу звільнення ОСОБА_1 з посади пекаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая - Хліб» на ч. 3 ст. 38 КЗпП Україн, про що зобов'язати відповідача зробити відповідні виправлення у її трудовій книжці.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая - Хліб» на користь ОСОБА_1 10466 (десять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 16 коп. заборгованості належних до виплати при звільненні сум, 5000 (п'ять тисяч) грн. моральної шкоди та 1000 грн. витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая - Хліб» 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп. судового збору на користь держави.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області протягом десяти днів, у порядку, передбаченому ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя А.В. Сапон