Ухвала

від 29.11.2013 по справі 750/5059/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 750/5059/13-ц Провадження № 22-ц/795/2475/2013 Головуючий у I інстанції -Сапон А.В. Доповідач - Бечко Є. М. Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2013 року м. Чернігів АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М., суддів:Хромець Н.С., Горобець Т.В., при секретарі:Рудик І.І., за участю:ОСОБА_5, її пр-ка ОСОБА_6, пр-ка відповідача Плотникова Я.І.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая-Хліб» на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 08 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая-Хліб» про зміну підстави звільнення з роботи, стягнення належних при звільненні сум заробітної плати та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 08 жовтня 2013 року задоволено частково позов ОСОБА_5, зобов'язано відповідача змінити підставу звільнення позивачки з посади пекаря ТОВ «Астрая-Хліб» на ч.3 ст.38 КЗпП України, стягнуто з ТОВ «Астрая-Хліб» на користь ОСОБА_5 10466 грн. 16 коп. заборгованості належних до виплати при звільненні сум, 500 грн. моральної шкоди та 1000 грн. витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом неправомірно було прийнято до уваги заяву позивачки про уточнення позовних вимог в той час, як розгляд справи вже почався по суті позовних вимог.

Також, апелянт вказує на порушення судом норм ст.44 КЗпП України, оскільки несплата відповідачем внесків до Пенсійного фонду України не є порушенням норм законодавства про працю.

На думку апелянта, ОСОБА_5 не довела факт існування на ТОВ «Астрая-Хліб» подвійної бухгалтерії та, як наслідок, наявності заборгованості по сплаті заробітної плати, не довела також факту завдання їй моральної шкоди діями ТОВ «Астрая-Хліб».

Крім того, апелянт зазначає, що при відкритті провадження судом першої інстанції були порушені вимоги п.4 ч.2 ст.119 ЦПК України, оскільки суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_5 без вказаної ціни позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що позивачка звернулась до роботодавця з заявою про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України, проте в трудовій книжці третя частина цієї статті відповідачем неправомірно зазначена не була. Судом було встановлено, що в ТОВ «Астрая-Хліб» мали місце порушення законодавства про працю по відношенню до ОСОБА_5 - з початку 2013 року відповідачем не відраховувались внестки до Пенсійного фонду України, що позбавило позивачку нарахування страхового стажу. В порушення ст.116 КЗпП України відповідач не сплатив при звільненні ОСОБА_5 всіх сум, що їй належать в день звільнення, зокрема компенсації за невикористану відпустку, а тому позивачка правомірно вимагала сплати компенсації за невикористану відпустку, вихідну допомогу та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу №22 від 11 листопада 2008 року ОСОБА_5 була прийнята на роботу у Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрая-Хліб» на посаду пекаря пекарні міста Чернігова.

За правилами ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Позивачка подала відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням через невиконання власником законодавства про працю згідно ч.3 ст.38 КЗпП України.

26 квітня 2013 року ТОВ «Астрая-Хліб» виготовлений наказ №9, яким звільнено ОСОБА_5 з посади згідно статті 38 КЗпП.

Відповідач на запит суду копію заяви ОСОБА_5 про звільнення не надав, не надав копії заяви й представник відповідача в судових засіданнях, однак в запереченнях на позов (а.с.18) відповідач та у судовому засіданні представник відповідача не заперечували щодо наявності заяви позивачки про звільнення за власним бажанням через невиконання власником законодавства про працю згідно ч.3 ст.38 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з висновками Деснянського районного суду м.Чернігова щодо того, що позивачкою було подано заяву про звільнення за власним бажанням за ч.3 ст.38 КЗпП України, і на законних підставах визнав вимоги позивача щодо зміни формулювання причини звільнення з ст.38 КЗпП України на ч.3 ст. 38 КЗпП України та зобов'язав відповідача внести відповідний запис в його трудову книжку.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом роботи позивачкою на підприємстві їй в 2013 році не в повному обсязі була виплачена заробітна плата, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу,оскільки відповідач не відраховував внески до Пенсійного фонду України.

Крім того, вбачається, що заробітна плата за січень була виплачена лише у березні, а за лютий, березень 2013 року була виплачена лише у березні та квітні 2013 року (а.с. 19-24)

Звертаючись до роботодавця з заявою про звільнення за власним бажанням через невиконання власником законодавства про працю згідно ч.3 ст.38 КЗпП України, позивачка значною мірою сподівалася на виплату їй вихідної допомоги, згідно ст. 44 КЗпП України.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору, ст. ст. 38, 39 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Оскільки суд першої інстанції змінив формулювання причин звільнення позивача, то на законних підставах стягнув на користь позивача вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Таким чином, судом першої інстанції постановлено рішення в межах уточнених позовних вимог ОСОБА_5

Доводи апелянта щодо прийняття судом уточненої позовної заяви ОСОБА_5 після початку розгляду справи по суті колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ч.2 ст.31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Судом першої інстанції, відповідно до норм процесуального законодавства було прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_5, якою не було змінено ні підстави, ні предмету позову.

Крім того, оскільки, позивачка ОСОБА_5 відповідно до положень закону є застрахованою особою, із ТОВ «Астрая-Хліб», який був страхувальником, у них були трудові відносини у період з 12.11.2008 року по 26.04.2013 року, виплата заробітної плати мала бути відображена у фонді оплати праці того місяця, у якому здійснено зазначену виплату та здійснити нарахування та сплату страхових внесків у Пенсійний фонд. Вбачається, що з початку 2013 року ТОВ «Астрая-Хліб» не сплачувало такі внески, тому колегія суддів вважає, що дійсно були порушення в нарахуванні страхового стажу, виплаті заробітної плати, тобто порушення законодавства про працю.

З вказаних підстав доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно визначення моральної шкоди та погоджується з висновком суду першої інстанції, що несвоєчасною виплатою розрахунку при звільненні позивачу завдана також і моральна шкода у вигляді фізичних та моральних страждань, що призвело до додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи, те що Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.2371 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то висновок суду першої інстанції, є законним і обґрунтованим. Визначений судом розмір відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та не спростований відповідачем.

Інші доводи скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, суперечать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, зводяться до переоцінки доказів по справі та не впливають на правильність ухваленого рішення суду.

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая-Хліб» відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 08 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: