Постанова

від 30.09.2013 по справі 823/2419/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року справа № 823/2419/13-а

м. Черкаси

11 год. 20 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Орленко В.І.,

при секретарі - Яремич В.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю від 10.09.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про визнання незаконною вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_2, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить:

- визнати незаконними повідомлення-розрахунок та вимогу управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про сплату боргу від 27.01.2012р. №Ф-81 в частині сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня 2011 року по грудень 2011 року на суму 1698 грн. 23 коп.;

- визнати незаконною вимогу управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про сплату недоїмки від 22.04.2013р. №Ф-9 на суму 1723 грн. 87 коп.;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області повернути кошти в сумі 7439 грн. 85 коп.

Ухвалою суду від 23.09.2013р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним повідомлення-розрахунку управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області від 27.01.2012р. №Ф-81.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що позивач будучи фізичною-особою підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, та пенсіонером за віком, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив письмові заперечення, в яких зазначив, що на позивача не розповсюджуються положення частини 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки позивачу призначена пенсія із зниженням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно ст. 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З огляду на те, що на момент звернення до суду позивач не досяг загальновстановленого пенсійного віку, він зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах. Відповідач також зазначає, що підстав для повернення коштів немає, оскільки єдиний внесок сплачений добровільно, суми єдиного внеску визначені самостійно у звітах за відповідні періоди.

Відповідач просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника управління.

Заслухавши пояснення і доводи представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 р. (далі по тексту - Закон № 2464), що набрав чинності з 01.01.2011р.

Відповідно до статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Лисянською районною державною адміністрацією Черкаської області 19.12.1996р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_2).

З 01.01.2012р. позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серія НОМЕР_3 від 25.05.2012р.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 20.11.1992р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4). Окрім того, позивачем до суду надано копію пенсійного посвідчення Серія НОМЕР_5 від 18.02.2011р., за яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Пенсійному фонді України як пенсіонер за віком, довічно.

Судом встановлено, що 27.01.2012р. управлінням Пенсійного фонду України в Лисянському районі прийнято вимогу про сплату боргу №Ф-81, в якій від позивача вимагається сплатити суми недоїмки з єдиного внеску за 2011 рік у розмірі 3357 грн. 24 коп.

22.04.2013р. відповідачем прийнято вимогу про сплату недоїмки №Ф-9, в якій від позивача вимагається сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів і пені за 2013 рік в сумі 1723 грн. 87 коп.

Не погоджуючись з вказаними вимогами, позивач звернувся до суду.

Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI від 07.07.2011р. (далі по тексту - Закон № 3609-VI) статтю 4 Закону № 2464 доповнено частиною 4, згідно якої особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску . Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи, що дані зміни відповідно до ч. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3609-VI набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 06.08.2011р., тому нарахування сум єдиного внеску особам, визначеним в ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 після серпня 2011 року - є неправомірним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VI від 09.07.2003р. (далі по тексту - Закон № 1058) пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно частиною 1 ст. 9 Закону № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Тобто від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яких призначена відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058.

Згідно із статтею 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991р. (далі - Закон № 796), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залежно від категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.

Згідно пункту 4 ч. 1 ст. 14 Закону № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави зробити висновок, що «пенсіонер за віком» - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший ніж визначений частиною першої статті 26 Закону №1058, оскільки норми діючого пенсійного законодавства при наявності певних, визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058.

Судом встановлено, що позивачу призначена пенсія за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058 із застосуванням ст. 55 Закону № 796, зі зниженням пенсійного віку.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч. 4 ст. 4 Закону, оскільки позивачу була призначена пенсія за віком на пільгових умовах у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком. Також, в зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.

За вказаних обставин, суд вважає, що на позивача як на пенсіонера в розумінні норм Закону № 1058, поширюються положення частини 4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». З огляду на те, що з серпня 2011 року такі пенсіонери за віком можуть бути платниками єдиного соціального внеску лише виключно на добровільних засадах, суд дійшов до висновку, що вимога відповідача про сплату недоїмки є незаконною та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області повернути кошти в сумі 7439 грн. 85 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 13 ст. 9 Закону № 2464 суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Механізм повернення помилково сплачених коштів з єдиного внеску регулюється Порядком зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-1 (далі по тексту - Порядок №21-1).

Згідно пункту 4 Порядку №21-1 повернення коштів здійснюється у випадках: помилкової або надмірної сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду, відкритий в органах Державного казначейства України для їх зарахування (далі - рахунок органу Пенсійного фонду), відповідно до встановленого розміру єдиного внеску; помилкової сплати суми єдиного внеску та/або фінансових санкцій на неналежний рахунок органу Пенсійного фонду.

Пунктом 5 цього Порядку №21-1 визначено, що повернення коштів у випадках, передбачених пунктом 4 цього Порядку, здійснюється на підставі заяви платника, яка подається в довільній формі до органу Пенсійного фонду, в якому він перебуває на обліку як платник єдиного внеску.

Згідно пункту 7 Порядку №21-1 орган Пенсійного фонду у термін не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви на підставі даних карток особових рахунків платників готує висновок за формою, наведеною у додатку 1, про повернення помилково сплачених коштів або про відмову в задоволенні заяви, про що платник повідомляється письмово, за підписом посадової особи органу Пенсійного фонду. У разі відмови в поверненні коштів у повідомленні, що надається (надсилається) платнику, зазначаються її причини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 16.08.2013р. подав відповідачу заяву про повернення коштів, в якій просив повернути сплачені кошти з єдиного внеску за 2011-2013р.р. в сумі 8260,70 грн. До заяви були додані розрахункові документи. Листом управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі від 20.08.2013р. №3053/03 заяву залишено без задоволення, оскільки сплачений єдиний внесок не є помилково або надміру сплаченим платежем.

Відповідно до розрахунку позивача, підтвердженого квитанціми, сума сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 - 2013р.р. станом на 10.09.2013р. складає 7439 грн. 85 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку, що кошти в сумі 7439 грн. 85 коп. є помилково сплаченою сумою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і підлягають поверненню.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 добровільно сплатив єдиний внесок за 2011-2012р.р., січень-вересень 2013 року, а також подав до управління звітність про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тобто самостійно визначив суму єдиного внеску за цей період та взяв на себе зобов'язання щодо його сплати, суд вважає помилковим, оскільки позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконною вимогу управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області від 27.01.2012р. №Ф-81 про сплату боргу в частині сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня 2011 року по грудень 2011 року на суму 1698 грн. 23 коп.

Визнати незаконною вимогу управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області від 22.04.2013р. №Ф-9 про сплату недоїмки на суму 1723 грн. 87 коп.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області повернути кошти в сумі 7439 (сім тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 85 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 95 (дев'яносто п'ять) грн. 92 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Орленко

Повний текст постанови виготовлений 03.10.2013р.