Ухвала

від 04.09.2014 по справі 823/2419/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2419/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Борисюк Л.П.

Твердохліб В.А.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області, просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати незаконними повідомлення-розрахунок та про сплату боргу від 27 січня 2012 року №Ф-81 в частині сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня 2011 року по грудень 2011 року на суму 1698 грн. 23 коп., визнати незаконною вимогу про сплату недоїмки від 22 квітня 2013 року №Ф-9 на суму 1723 грн. 87 коп., зобов'язати відповідача повернути кошти в сумі 7439 грн. 85 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення заяви, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Лисянською районною державною адміністрацією Черкаської області 19 грудня 1996 року та перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 01 січня 2012 року.

Згідно пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1, виданого 18 лютого 2011 року, позивач отримує пенсію за віком.

Пенсія призначена на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 від 20 листопада 1992 року Серія НОМЕР_2.

27 січня 2012 року відповідачем прийнято вимогу №Ф-81 про сплату суми недоїмки з єдиного внеску за 2011 рік у розмірі 3357 грн. 24 коп.

Крім того, 22 квітня 2013 року відповідачем прийнято вимогу №Ф-9 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів і пені за 2013 рік в сумі 1723 грн. 87 коп.

Не погоджуючись із вищевказаними вимогами та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-І V передбачено такий вид пенсій , як пенсія за віком .

У пункті 13 Прикінцевих положень вищевказаного Закону визначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Разом з тим, відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачено такі види пенсій: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; соціальні пенсії.

Частиною 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 вищевказаного Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року № 3609-VI, які набрали чинності 06 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком (зокрема для чоловіків він становить 60 років).

Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.

Згідно ч. 13 ст. 9 Закону № 2464, суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Так, механізм повернення помилково сплачених коштів з єдиного внеску регулюється Порядком зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-1.

Відповідно до п. 4 Порядку №21-1, повернення коштів здійснюється у випадках: помилкової або надмірної сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду, відкритий в органах Державного казначейства України для їх зарахування, відповідно до встановленого розміру єдиного внеску; помилкової сплати суми єдиного внеску та/або фінансових санкцій на неналежний рахунок органу Пенсійного фонду.

В силу п. 5 цього Порядку №21-1, повернення коштів у випадках, передбачених пунктом 4 цього Порядку, здійснюється на підставі заяви платника, яка подається в довільній формі до органу Пенсійного фонду, в якому він перебуває на обліку як платник єдиного внеску.

Як вбачається з копії пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1, виданого 18 лютого 2011 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є пенсіонером за віком.

Крім того, позивач постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, згідно посвідчення категорії 4 від 20 листопада 1992 року Серія НОМЕР_2.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 отримує пенсію за віком, яка призначена із зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів вважає, що особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Аналогічна позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15 квітня 2014 року № 21-25а14.

З огляду на вищенаведене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач, як фізична особа-підприємець, який є пенсіонером за віком та зареєстрована платником єдиного податку, не повинна сплачувати єдиний внесок, у зв'язку з чим вимоги №Ф-81 та № Ф-9 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску є протиправними.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 16 серпня 2013 року позивач подав відповідачу заяву про повернення коштів разом із розрахунковими документами, в якій просив повернути сплачені кошти з єдиного внеску за 2011-2013 роки в сумі 8260,70 грн.

Разом з тим, листом Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області від 20 серпня 2013 року №3053/03 заяву залишено без задоволення, оскільки сплачений єдиний внесок не є помилково або надміру сплаченим платежем.

Судом встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій, сума сплачених позивачем коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 - 2013 роки складає 7439 грн. 85 коп.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кошти в сумі 7439 грн. 85 коп. є помилково сплаченою сумою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та підлягають поверненню позивачу на підставі поданої ним заяви.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Борисюк Л.П.

Твердохліб В.А.

Повний текст ухвали виготовлено 08.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Борисюк Л.П.

Твердохліб В.А.