Постанова

від 04.12.2008 по справі 2-а-13052/08

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

№ 2-а-13052/08

П  О 

С  Т  А 

Н  О  В  А

Іменем України

   м. Харків                                                                                                        04

грудня 2008 року                                                                                      

Харківський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді                                     -    Тацій Л. В.

при секретарі судового засідання   -  

Андрієць М.О.

за участю:

позивач - не прибув

представник відповідача  

- не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні

суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду

України в Валківському районі Харківської області про зобов'язання вчинити

певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного

адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд відновити

пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та

інтересів за період з 01.01.06 по 31.12.07, зобов'язати управління Пенсійного

фонду в Валківському районі Харківської області нарахувати на користь позивача недоплачену

позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007

роки в сумі 2733,30 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним. Позивач є

пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни». Всупереч діючого законодавства

відповідачем протягом 2006-2007 років не виплачувалася доплата до пенсії в

розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

            В судове

засідання  позивач не прибув, до суду

подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідача до суду свого представника не направив, про

час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що

свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причин неприбуття

суду не повідомив. Відповідно до ч.

4 ст. 128 КАС України  у разі неприбуття

відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про

дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення

ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути

вирішено на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи викладене, суд дійшов до

висновку про розгляд справи за відсутності представника управління Пенсійного

фонду в Валківському районі Харківської області, на підставі наявних у справі

доказів.

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши  докази у їх сукупності, вважає, що  позов підлягає задоволенню частково  з наступних підстав.

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується копією

посвідчення НОМЕР_1 (а.с. 6), має статус «Дитина війни» (а.с. 6).

Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що

його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей

війни».

В позовній заяві позивач просить суд зобов'язати

відповідача провести нарахування невиплаченої позивачу державної соціальної

допомоги як дитині війни.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний

розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної

підтримки дітям війни.

Другий розділ Закону України «Про соціальний захист дітей

війни» містить в собі дві статті: стаття 5. Пільги дітям

війни; стаття 6. Державна

соціальна підтримка дітей війни.

Таким чином, із аналізу вказаних норми вбачається, що

державна соціальна підтримка осіб, яким надано статус «Дитина війни», включає

надання державної  соціальної допомоги та

пільг.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи

державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30

відсотків мінімальної пенсії за віком.

Аналізуючи норми Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» (надалі Закон), суд зазначає, що поняття «державна соціальна

допомога», зазначене в ст. 1 Закону, є узагальнюючим поняттям, яке включає у

себе «підвищення державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії»

та «підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання».

Таким чином, враховуючи статус позивача - пенсіонер за

віком, заперечення відповідача,  суд

приходить до висновку, що в позові «державна соціальне допомога» слід розуміти

як синонім «підвищення пенсії».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи

державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30

відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим

Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Законом України

„Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного

Закону на 2006 рік  зупинено.

 Законом України

„Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від

19.01.2006 року, який набрав чинності  

15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на

2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни,

передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році

запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі,

у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом

Верховної Ради України з питань бюджету.

 Проте, у 2006 році

пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей

війни”  запроваджені не були.

 Закони України

„Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до

Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року

неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у

відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до

пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,

оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім

передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та

„ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від

19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є

актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція

України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому

числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України,

який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову

юридичну силу.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини

рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією)

зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас

врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які

за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі

акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування

попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не

передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який

діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного аналізу наведених норм

законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог

позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по

справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не

мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до

15.03.2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб,

тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону

України «Про Державний бюджет на 2006 рік». 

Стосовно позовних вимог

щодо здійснення позивачу підвищення до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх

частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний

бюджет України на 2007 рік» статтю 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни»

зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного суду України у справі за

конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності

Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої

статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9,

12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103,

111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про

соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07   пункт 12 статті 71  Закону України «Про Державний бюджет на 2007

рік»  було визнано такими, що не

відповідає Конституції України (є не конституційними). 

Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду

України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної

юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли

внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони,

інші правові акти або їх окремі положення, що визнані  не конституційними, втрачають чинність з дня

ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

            Таким

чином, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на

2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V втратило чинність 09 липня 2007 року.

            Виходячи

з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення

Конституційним Судом України УПФУ в Валківському районі

Харківської області   повинно було

нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону

України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом

України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про

Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала

застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з

приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей

війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Суд зазначає, що  з моменту прийняття Конституційним судом

України рішення щодо неконституційності положень п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  ці норми втратили

чинність, а тому з цього часу виплаті підлягало підвищення  до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6  «Про соціальний захист дітей війни».

В судовому засіданні судом встановлено, що в 2007 році

позивачу підвищення до пенсії не виплачувалося.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи

державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30

відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених

цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб,

які втратили працездатність, визначеного законом.

Посилання представника відповідача на

неможливість застосування до вказаних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,

суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 46 Конституції України

пенсії та інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом

існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового

мінімуму, встановленого законом.

Правові засади формування та застосування державних

соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених

Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю,

визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні

соціальні гарантії».

За змістом абзацу третього ст. 1 вказаного

Закону державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри

оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги,

розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими

нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від

прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України «Про

прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для

забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його

здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору

непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для

задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.  Прожитковий мінімум встановлюється для

встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком,

визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по

безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог

Конституції України та законів України.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом

Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про

Державний бюджет України на відповідний рік.

Суд приходить до висновку,  що визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується

прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом,

в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.

Тобто, суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за

віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили

працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок доплати

до пенсії, призначеної по Закону України  «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет

України на 2007 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць

для осіб, які втратили працездатність

становлено в розмірі: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня -

411 гривень. Для визначення

мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини

першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий

мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини

першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Пенсійний фонд України діє у відповідності

Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі

п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його

територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій

приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем

проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за

місцем проживання ОСОБА_1. є Управління Пенсійного фонду України в

Валківському  районі  Харківської області.

За таких обставин, суд приходить до висновку,

що до повноважень Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі

Харківської області відноситься нарахування у розмірі, встановленому

законодавством,  та виплата підвищення до

пенсії позивачу, а суд не повноважений визначати конкретний розмір підвищення

до пенсії позивача у грошовому вимірі, суд не може перебирати на себе функцію здійснення

перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі

повноваження.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до

висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача,

передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» покладено

на Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі  Харківської області, за місцем проживання

позивача. 

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту

прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним,

на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати

протиправною бездіяльність УПФУ в Валківському районі

Харківської області, по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону

України  «Про соціальний захист дітей

війни»,  яка призвела до  порушення прав позивача на  своєчасне нарахування доплати до пенсії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про

невідповідність дій відповідача щодо не виплати позивачу доплати до пенсії як

«Дитині війни» в розмірах, відповідно до Закону

України  «Про соціальний захист

дітей війни».

Судові витрати по справі підлягають розподілу у

відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 46

Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від

19.12.2006 р. № 489-V,  Рішенням

Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних

депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності)

положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62,

частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44,

45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет

України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від

09.07.07, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування», Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005

року

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про

Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року,  Закону України «Про

прожитковий мінімум», ст.ст. 1, 3, 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162,  ст.ст. 163, 167, 186, 254  Кодексу адміністративного судочинства

України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

         1. Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в

Валківському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії

задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління

Пенсійного фонду України в Валківському районі

Харківської області по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону

України  «Про соціальний захист дітей

війни»,  яка призвела до  порушення прав ОСОБА_1  на  своєчасне нарахування підвищення

до пенсії за період з 09.07.07 по 31.12.07.

            3.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Валківському

районі Харківської області нарахувати 

ОСОБА_1  (місце проживання:

АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) підвищенням до пенсії на 30%

мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України

„Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” за 2007 рік з 09 липня 2007 року

по 31 грудня 2007 року.

            4. В

іншій частині позовних вимог відмовити.

            5.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний

код НОМЕР_2)  витрати зі сплати судового

збору у розмірі 1,70 (одна грн. 70 коп.) грн.

6. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний

адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом

подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з

дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної

скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо

апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про

апеляційне оскарження.

7. Постанова набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення

цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано,

набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 05 грудня 2008 року

Суддя                                                                                                                   Л.В. Тацій