Ухвала

від 26.09.2013 по справі 827/1003/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 827/1003/13-а

26.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши порядку письмового провадження матеріали справи № 827/1003/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В ) від 20.06.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Дуо-Україна" (вул. Рєпіна, 15, корп. 2, кв. 3,Севастополь,99045)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дуо - Україна", після адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення, звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000190220 від 06 грудня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Дуо - Україна" з податку на додану вартість у розмірі 15 000 гривень, з яких за основним платежем - 12 000 грн., за штрафними санкціями - 3 000 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 20.06.13 у справі № 827/1003/13-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю " Дуо-Україна" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000190220 від 06.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуо - Україна" з податку на додану вартість на 15 000 грн.: 12 000 грн. - за основним платежем, 3 000 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 20.06.13 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання 26.09.13 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби у період з 12.11.2012 року по 16.11.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуо - Україна" по податку на прибуток та додану вартість з питань взаємовідносин з постачальником - Будівельно - виробничим підприємством "Строитель - Плюс" за період з 01.03.2003 по 30.09.2012.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 1432/10/22-212 від 23.11.2012 року, в якому зафіксовані порушення: ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ "Дуо - Україна" до реальних вигодонабувачів, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168-97/ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-6 від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, у результаті чого занижено ПДВ за березень 2010 року на 12 000 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000190220 від 06.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Дуо - Україна" з податку на додану вартість на 15 000 грн., з яких за основним платежем - 12 000 грн., за штрафними санкціями - 3 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що при проведені перевірки, на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач дійшов необґрунтованих висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства та, як наслідок, безпідставно донарахував грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з акту перевірки, висновків про порушення позивачем податкового законодавства, відповідач дійшов внаслідок того, що під час проведення перевірки, податківцями, на підставі акту №37/22/31263808 від 11.04.2012 р., отриманого від податкового органу м. Сімферополя «Про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-Плюс» з питань проведених господарських відносин з контрагентами -покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, встановив, що БВП «Строитель-Плюс» за рахунок своїх постачальників, звірку яких також провести неможливо, формувало податковий кредит у відсутність реальних господарських операцій зі своїми постачальниками, та як наслідок формувало податкову вигоду, зокрема, позивачу. На підставі цього, податковий орган встановив порушення низки статей Цивільного кодексу України та визнав нікчемними правочини по ланцюгу постачання, оскільки вони не призвели до реальних наслідків за господарськими операціями. А оскільки фактичних змін в активах господарюючих суб'єктів не відбулося, то навіть належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи за господарськими операціями між позивачем та БВП «Строитель-Плюс» не дають права на формування податкового кредиту.

Проте, такі твердження податкового органу не ґрунтуються на приписах податкового законодавства, та з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегією суддів безперечно встановлено, що 01 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дуо - Україна" та Будівельно - виробничим підприємством "Строитель - Плюс" було укладено договір б/н на виконання будівельних робіт в приміщенні складу загальною площею 1152 м2 за адресою м. Севастополь, Камишове шосе, 59. Замовник зобов'язаний сплачувати ці послуги у порядку та на умовах, передбачених за даним договором. Загальна вартість робіт складає 72 000 грн.

На виконання зазначеного договору Будівельно - виробниче підприємство "Строитель - Плюс" виконало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Дуо - Україна" у березні 2010 року прийняло підрядні роботи, вартість зазначених робіт складає 72 000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 12 000 грн.

Реальність господарських операцій підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, кошторисом, актом прийому виконаних підрядних робіт, касовими чеками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Вказані документи складені відповідно до вимог податкового законодавства, є документами первинного бухгалтерського обліку, відображають здійснені господарські операції та є підставою для податкового обліку.

За наслідками господарських операцій Будівельно - виробничим підприємством "Строитель - Плюс" було виписано, а позивачем пред'явлено під час проведення перевірки, податкову накладну № 866 від 31.03.2010 року на суму 72 000 грн. у тому числі податок на додану вартість - 12 000 грн.

Колегія суддів наголошує, що податківцями не перевірялися наслідки за підрядними роботами, висновки про «безтоварність» господарських операцій зроблені на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок по ланцюгу постачання.

Таким чином, фактичне виконання господарських операцій між позивачем та БВП «Строитель-Плюс» знайшло своє підтвердження під час судового розгляду.

Передумовою формування податкового кредиту є податкова накладна виписана платником податків та оформлена належним чином.

Колегією суддів безперечно встановлено, що на момент господарських операцій між позивачем та Будівельно - виробничим підприємством "Строитель - Плюс" останнє було платником податку та мало право на виписку податкових накладних.

Також колегією суддів встановлено, що підрядні роботи, які виконувалися Будівельно - виробничим підприємством "Строитель - Плюс", були використані позивачем у своїй господарській діяльності, оскільки ці роботи були направлені на ремонт приміщень, які орендує позивач для здійснення своєї господарської діяльності.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Доводи апелянта щодо нікчемності правочинів ґрунтуються на відсутності бази та об'єкта оподаткування податком на додану вартість, що свідчить про відсутність у БВП "Строітель - Плюс" фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер.

Проте, такі доводи колегія суддів вважає неспроможними та вказує на таке.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 Цивільного Кодексу України ); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 Цивільного Кодексу України ).

Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного Кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного Кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

У Акті та апеляційній скарзі міститься посилання на матеріали досудового слідства, яким встановлено, що протягом 2009-2012р.р. на території АР Крим діяла група осіб, які згідно єдиному плану з розподілом ролей, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких злочинів економічної спрямованості, організували злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що матеріали досудового слідства не є належними та допустимими доказами в силу ст. 70 КАС України.

Обґрунтування встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства, що призвело до нарахування позивачу грошових зобов'язань з ПДВ не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах порушених відносно посадових осіб контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків, оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені операцій та не містять доказів наявності причинного зв'язку між взаємовідносинами контрагентів позивача з такими юридичними особами та відносинами позивача з контрагентами по вказаних вище угодах.

Також не може бути належним доказом і вирок суду, який постановлено стосовно іншої особи, відмінної від посадових осіб позивача, відповідно до приписів ч.4 ст.72 КАС України. Обставин стосовно позивача, які були б встановлені вироком суду та на який посилається апелянт, в апеляційній скарзі не зазначено, а сам вирок суду не наданий.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 20.06.13 у справі № 827/1003/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна