Рішення

від 01.10.2013 по справі 910/15179/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15179/13 01.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОСЕДІА"

до Фізичної особи - підприємця Гнєдова В'ячеслава В'ячеславовича

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Ткач В.Д. (представник за довіреністю);

від позивача: Зельдич В.Р. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 29 листопада 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

06 серпня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОСЕДІА" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 8-п від 10 липня 2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи - підприємця Гнєдова В'ячеслава В'ячеславовича (відповідач) заборгованості за оплачений, але не поставлений товар в сумі 80 882,00 грн. (вісімдесят тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Продавець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, зокрема, не здійснив позивачеві, як Покупцю, поставку товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 05.09.2013 року.

В судових засіданнях 05.09.2013р. та 17.09.2013р., відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошувалась перерва, про що сторін було повідомлено під розписку.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

05 та 17 вересня 2013 року через канцелярію до суду від відповідача надійшли заяви про залучення третіх осіб в задоволенні яких судом, з підстав їх необґрунтованості в аспекті вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, було відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В період з липня 2010 року по серпень 2011 року позивач (надалі - Покупець або Отримувач) на підставі виставлених відповідачем (далі по тексту - Продавець або Постачальник) рахунків-фактур перерахував на користь останнього грошові кошти за товар в сумі 85 132,00 грн.

Позивач зазначає, що всупереч домовленостям щодо передачі товару, поставку товару Постачальник на користь Продавця не здійснив, у зв'язку із чим Покупець в травні 2013 року звернувся до Продавця з претензією № 8 від 24.05.2013р. в якій зауважив на обставинах сплати заборгованості в сумі 80 882,00 грн. Як вказує позивач, відповідач товару не поставив, грошових коштів за товар не повернув, а відтак, за твердженнями позивача, у відповідача існує борг в розмірі 80 882,00 грн., що становить різницю між сплаченою сумою коштів за товар /85 132,00 грн./ та заборгованістю позивача перед відповідачем /4 250,00 грн./.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та звернув увагу суду на те, що Продавець поставив Покупцю товар у повному обсязі, а відтак заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вже було встановлено судом, в період з липня 2010 року по серпень 2011 року Покупець на підставі виставлених Продавцем рахунків-фактур перерахував на користь останнього грошові кошти в сумі 85 132,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та сторонами не заперечується (копії виписок містяться в справі).

Позивач стверджує, що Продавець поставки товару Покупцю не здійснив, а тому станом на 10.07.2013р. у відповідача існує заборгованість з поставки товару на суму 80 882,00 грн., розмір якої визначений з урахуванням заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 4 250,00 грн.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що в період з грудня 2010 року по листопад 2011 року Продавець поставив, а Покупець прийняв товар на суму 89 652,00 грн., що підтверджується складеними між сторонами та підписаним між позивачем і відповідачем видатковими накладними: за 2010 рік № 33 і за 2011 рік: №№ 23, 24, 21, 8, 3, 2, 27/1, 36, 34, 33 та 37 (копії накладних містяться в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Так, з правової конструкції ст. 1 слідує про право, в тому числі юридичних осіб, звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх:

- порушених або оспорюваних прав;

- охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи обставини поставки відповідачем позивачу товару на суму 89 652,00 грн., не доведеним, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, є факт заборгованості Продавця перед Покупцем на вказану в позовній заяві № 8-п від 10 липня 2013р. суму, а тому, необґрунтованими є твердження позивача щодо порушення його прав відповідачем щодо неналежного виконання зобов'язань з поставки товару.

Щодо позовних вимог про розірвання договірних правовідносин між Покупцем та Продавцем.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Такими чином, встановлюючи наявність обставин для розірвання договору суд повинен виходити з існуючих та вказаних стороною (позивачем) підстав для такого розірвання.

Зважаючи на наявні в матеріалах докази, які підтверджують факт поставки Продавцем товару Покупцю, з урахуванням обставин відсутності надсилання позивачем відповідачу претензій щодо поставки товару в строк до 13.05.2013р., необґрунтованими, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, є заявлені позовні вимоги про розірвання договірних правовідносин між сторонами.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.10.2013р.

Суддя О.В. Котков