Постанова

від 29.07.2014 по справі 910/15179/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р. Справа№ 910/15179/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Ткач В.Д.

від відповідача - ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОСЕДІА",

на рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2013 року

у справі №910/15179/13 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОСЕДІА"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м Києва від 01.10.2013 року у справі №910/15179/13 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОСЕДІА" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВРОСЕДІА", звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

Заявою від 19.12.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВРОСЕДІА" просило рішення Господарського суду м Києва від 01.10.2013 року скасувати частково на суму 64883,00 грн., а в іншій частині залишити рішення без змін.

Ухвалою від 23.06.2014 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Дикунська С.Я., суддів: Алданової С.О., Калатай Н. Ф., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОСЕДІА" прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням Керівника апарату від 07.07.2014 № 02-15/154 в зв'язку з перебуванням головуючого судді Дикунської С.Я., у відпустці та відповідно до підпунктів 3.1.11, 3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/15179/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року колегією суддів у складі головуючий суддя Баранець О.М., судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу. Розгляд справи призначено на 29.07.2014 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, в період з липня 2010 року по серпень 2011 року позивач (надалі - Покупець або Отримувач) на підставі виставлених відповідачем (далі по тексту - Продавець або Постачальник) рахунків-фактур перерахував на користь останнього грошові кошти за товар в сумі 85132,00 грн.

Позивач зазначав, що всупереч домовленостям щодо передачі товару, поставку товару Постачальник на користь Продавця не здійснив, у зв'язку із чим Покупець в травні 2013 року звернувся до Продавця з претензією № 8 від 24.05.2013р. в якій зауважив на обставинах сплати заборгованості в сумі 80882,00 грн. Як вказував позивач, відповідач товару не поставив, грошових коштів за товар не повернув, а відтак, за твердженнями позивача, у відповідача існує борг в розмірі 80882,00 грн., що становить різницю між сплаченою сумою коштів за товар 85132,00 грн. та заборгованістю позивача перед відповідачем 4 250,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

В період з липня 2010 року по серпень 2011 року Покупець на підставі виставлених Продавцем рахунків-фактур перерахував на користь останнього грошові кошти в сумі 85132,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та сторонами не заперечується.

Позивач стверджував, що Продавець поставки товару Покупцю не здійснив, а тому станом на 10.07.2013р. у відповідача існує заборгованість з поставки товару на суму 80 882,00 грн., розмір якої визначений з урахуванням заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 4250,00 грн.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В період з грудня 2010 року по листопад 2011 року Продавець поставив, а Покупець прийняв товар на суму 89 652,00 грн., що підтверджується складеними між сторонами та підписаним між позивачем і відповідачем видатковими накладними: за 2010 рік № 33 і за 2011 рік: №№ 23, 24, 21, 8, 3, 2, 27/1, 36, 34, 33 та 37.

Згідно ст. 181 ч. 1 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Докази укладання між сторонами письмового договору з поставки товарів матеріали справи не містять.

Таким чином зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки. Так, оскільки позивач за домовленістю здійснив перерахування суми попередньої оплати, а відповідач в свою чергу прийняв перераховану позивачем суму передоплати, то можна дійти висновку, що своїми фактичними діями сторони прийняли на себе всі права та обов'язки, що випливають з укладеного між ними правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно зі ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно приписів ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що між позивачем та відповідачем був укладений договір у спрощеній формі, не вбачається можливим визначити строк поставки товару.

Таким чином, суд вважає за необхідне в даному випадку застосувати положення ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо поставки продукції виникає у Відповідача з моменту пред`явлення Позивачем вимоги.

Матеріали справи містять претензії позивача, у яких він просив відповідача розірвати договірні відносини ТОВ «Евроседіа» та ПП «Гнєдов», а також перерахувати суму заборгованості на його розрахунковий рахунок.

Проте, доказів звернення до Відповідача з вимогою в порядку ст.530 ЦК України щодо поставки товару на суму 80882 грн. 00 коп. Позивачем суду не представлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивачем у розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України не доведено з допомогою належних та допустимих доказів виникнення у Відповідача обов'язку повернення попередньої оплати, тобто не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи, що Позивачем не доведено факту прострочення виконання Відповідачем обов'язку з поставки товару на суму 80882 грн. 00 коп., а отже факту порушення зобов'язань, в позовних вимогах про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 80882 грн. 00 коп., слід відмовити.

За загальними правилами господарського процесу, відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Сукупний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що спірний договір може бути розірвано:

- за будь-яких обставин - у разі наявності істотного порушення його умов;

- незалежно від істотності порушення - якщо це передбаченого договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволення позовних вимог позивача в частині розірвання договірних відносин між ТОВ «Євроседіа» та ФОП ОСОБА_4, оскільки позивачем не було конкретизовано, а судом не виявляється можливим ідентифікувати, які саме договірні правовідносини з відповідачем він бажає розірвати, з огляду на укладання сторонами ряду договорів у спрощений спосіб, згідно ст. 181 ч. 1 Господарського кодексу України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою від 23.12.2013 року у справі призначено судову експертизу проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 04.04.2014 року №61/14-05 документально підтверджується поставка ФОП ОСОБА_4 товару ТОВ «Євроседіа» за період з 2010 року по 2011 рік на суму 354882,00 грн.

Документально підтверджується проведення оплати ТОВ «Євроседіа» за поставлений ФОП ОСОБА_4 товар за період з 2010 року по 2011 рік на суму 346962,00 грн.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позову повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 01.10.2013 року у справі №910/15179/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/15179/13 повернути до господарського суду м. Києва .

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 30.07.2014 року.