Рішення

від 01.10.2013 по справі 914/2994/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2013 р. Справа № 914/2994/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б.

при секретарі судового засідання Гривняк Г.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Розкомтрейд», м.Одеса

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»», м.Київ

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга", м.Львів

про: солідарне стягнення 295 797,30 грн.

За участю представників :

від позивача: Дмитришин Н.Я. - представник (довіреність від 03 червня 2013 р вих.№03/06/05);

від відповідача 1 : не з"явився

від відповідача 2 : не з"явився

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів судді в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Розкомтрейд», м.Одеса, до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест», м.Київ, до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга», м.Львів про солідарне стягнення 295 797,30 грн., з яких : 260 250,00 грн. сума заборгованості за поставлену продукцію; 20 445,67 грн. - пеня; 15 101,63 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 02.08.2013 року порушено провадження у справі , справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.09.2013 р. на 14 год.00 хв. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду у судовому засіданні висвітлені судом в ухвалі про порушення провадження у справі.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана відповідачем 1 (ТзОВ «Ренесанс Кепітал Інвест») 09.08.2013 року,що підтверджується наявним у справі повідомленням за №01014 0752306 8 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції, а відповідачем 2 (ТзОВ «Райдуга») - 08.08.2013 р. про що свідчить повідомлення про вручення кореспонденції за №79035 1215101 4.

З підстав, зазначених в ухвалах суду від 19.09.2013 р. та від 26.09.2013 року розгляд справи відкладався. При цьому, в судовому засіданні 26.09.2013 р. суд в письмовій формі (під розписку) довів до відома представників позивача та відповідача 1 про відкладення розгляду справи на 01.10.2013 року на 12 год.00 хв.

У телеграмі, яка поступила до суду 01.10.2013 року і зареєстрована за вх.№40104/13, відповідач 1 просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв»язку із неможливістю забезпечити в судове засідання явку представника через його участь у судовому засіданні в господарському суді Рівненської області, а забезпечення участі у судовому засіданні іншого представника чи директора є неможливим.

У Заяві від 01.10.2013 р. (заява поступила до господарського суду 01.10.2013 року та зареєстрована за вх.№40219/13) позивач, керуючись ст.ст.22,78 Господарського процесуального кодексу України, відмовився від позовних вимог, висунутих до відповідача 2, ТзОВ «Райдуга». Водночас позивач підтримує позовні вимоги щодо відповідача 1 та просить стягнути з нього суму заборгованості у повному обсязі, а саме 295 797,30 грн. та відшкодувати судовий збір.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про його відхилення. При цьому суд виходив із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Позовна заява ТзОВ «Розкомтрейд» поступила до господарського суду Львівської області 01.08.2013 року і зареєстрована за вх.№3541. Відтак, 01.10.2013 року закінчується строк вирішення спору.

В порядку ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України заяви від сторін до суду не надходили.

Таким чином, правові підстави для відкладення розгляду справи на іншу дату за клопотанням відповідача 1, висловленим у телеграмі , у суду відсутні.

Попри зазначене, суд враховує, що позиція відповідача 1 щодо заявлених позивачем вимог висвітлена у відзиві від 26.09.2013 року на позовну заяву про стягнення заборгованості (відзив поступив до господарського суду Львівської області 26.09.2013 року і зареєстрований за вх.№39639/13). Пояснення представника відповідача 1 Лабатюк Я.М. були заслухані в попередньому судовому засіданні (26.09.2013р), у якому він з наведених у відзиві підстав, позовні вимоги заперечив повністю.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із наступними змінами та доповненнями), у випадку нез»явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України, в межах строку для вирішення спору, господарським судом створено сторонам у даній справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведенного вище, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,69,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами із врахуванням заяви позивача від 01.10.2013 р. ( вх.№40219/13).

Вивчивши матеріали справи в сукупності, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення відповідача 1 у попередньому судовому засіданні, враховуючи позицію відповідача 2 щодо заявлених вимог, висловлену у відзиві №45 від 29.08.2013 р на позовну заяву ( вх.№38100/13 від 17.09.2013 р.) судом встановлено наступне.

30 травня 2011 року між Товариством з обмежую відповідальністю «Розкомтрейд» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» ( покупець) укладено договір поставки №30/05, згідно п.1.1 якого на умовах даного договору постачальник зобов»язується передати у власність покупцеві продукцію, сировину для харчової промисловості ( надалі іменується «продукція»), а покупець зобов»язується прийняти та оплатити продукцію.

Поставка продукції за цим договором може здійснюватися партіями (п.1.4).

Відповідно до п.2.1 договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура), визначаються сторонами згідно до видаткових накладних в межах строку дії даного договору.

Загальна кількість продукції, що поставляється за цим договором, визначається як підсумок всіх фактично переданих постачальником покупцеві партії продукції.( п.2.3 договору).

Загальна вартість продукції за цим договором складається із вартості всіх партій продукції поставлених за цим договором ( п.4.1).

Сторони погодили в договорі ( п.4.4), що строки розрахунків та суми платежів, можуть бути змінені за взаємною згодою сторін.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін ( п.10.1 договору).

Відповідно до п.10.2 договору, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2011 року. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір не подовжувати його, то строк дії цього договору буде автоматично продовжено на 1 (один) календарний рік. Кількість подовжень строку дії договору не обмежена.

З видаткової накладної, якою позивач обґрунтовує свої вимоги №РН-0000110 від 9.06.2011р., вбачається, що ним поставлено відповідачу 1 продукцію (арахіс лущений в кількості 19000,00 кг.) на загальну суму 280 250,00 грн. Дана видаткова накладна підписана представниками сторін та завірена їх гербовими печатками. (Оригінал видаткової накладної оглянуто в судовому засіданні).

Товарно-транспортною накладною від 09 червня 2011 року , яка містить підпис вантажоодержувача та його гербову печатку підтверджується отримання продукції (арахісу) в кількості 19 000,00 кг., вартістю 280250,00 грн. відповідачем-1 ( ТзОВ «Ренесанс Кепітал Інвест»). З відомостей про вантаж у товарно-транспортній накладній вбачається, що з вантажем слідували наступні документи: накладна, рахунок, договір, податкова накладна.

Відповідно до п.4.3 договору, розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 30-ти календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію (п.3.2 договору). Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку покупця.

З наявних матеріалів справи вбачається, що станом на 14.06.2013 року відповідач 1 повністю не оплатив отриману продукцію. На вказану дату ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» перерахувало ТОВ «Розкомтрейд» лише 20 000,00 грн. за отриману продукцію. Відповідно, борг складає 260 250,00 грн. (280 250,00 грн.-20 000,00 грн.= 260 250,00 грн.).

Відповідно до п.9.7 договору, за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення.

За період : 10.07.2011 р - 10.01.2012р. від суми боргу 260250,00 грн, із врахуванням розміру облікової ставки НБУ 7,75% , позивач нарахував 20 445,67 грн. пені, а відповідно до ст.625 ЦК України - 3 % річних в сумі 15 101,63 грн. за період: 10.07.2011р - 14.06.2013р.

Загальна сума позовних вимог становить 295 797,30 грн.

У позовній заяві, посилаючись на те, що своєчасне виконання зобов»язань відповідачем 1 перед позивачем щодо оплати вартості отриманої продукції було забезпечено порукою, яка була надана товариством з обмеженою відповідальністю «Райдуга» ( відповідачем 2) , про що 21 червня 2011 року між позивачем та відповідачем 2 було укладено відповідний договір поруки №11/06 за умовами якого відповідач 2 прийняв на себе обов»язок у випадку невиконання відповідачем 1 своїх обов»язків перед позивачем по своєчасній оплаті вартості продукції, отриманої за договором №30/05 по видатковій накладній №0000110 від 09.06.2011 року, нести разом з відповідачем 1 відповідальність перед позивачем, як солідарні боржники у сумі , визначеній договором поруки, позивач просив стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 суму заборгованості 295 797,30 грн.

У Заяві від 01.10.2013 р. (вх.№40219/13 від 01.10.13р.) позивач, відмовився від позовних вимог, висунутих до відповідача 2 (ТзОВ «Райдуга»), водночас підтримав позовні вимоги щодо відповідача 1 та просить стягнути з нього суму заборгованості у повному обсязі, а саме 295 797,30 грн. та відшкодувати судовий збір.

Враховуючи положення ч.4 ст.22 ГПК, Заява позивача підлягає прийняттю судом до розгляду. Справа розглядається із врахуванням заяви позивача від 01.10.2013 р. ( вх.№40219/13).

З підстав, наведених у відзиві від 26.09.2013 року, відповідач 1 позовні вимоги заперечує та просить відмовити ТОВ «Розкомтрейд» в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач 1 не заперечує факту укладення між ним та позивачем договору поставки №30/05 від 30.05.2011 року. Однак, посилаючись на те, що видаткова накладна не містить жодних посилань на договір поставки №30/05 від 30.05.2011 р., стверджує, що поставка товару за видатковою накладною №РН-0000110 від 09.06.2011 року здійснена не на умовах Договору поставки №30/05 від 30.05.2011 року. Відповідно, строк виконання зобов»язання щодо оплати товару не настав, оскільки позивачем не пред»явлено вимоги до відповідача 1 щодо оплати товару, а тому вважає, що у відповідача 1 взагалі відсутній обов»язок щодо оплати товару, поставленого за видатковою накладною №РН-0000110 від 09.06.2011 року; стверджує, що відповідач 1 не може нести відповідальності за порушення зобов»язання за відсутності вини, за відсутності самого факту порушення зобов»язання та за відсутності самого зобов»язання щодо оплати товару. Відповідач 1 стверджує, що Товариство не порушило ні строків для оплати поставленого товару, ні умов договору поставки №30/05 від 30.05.2011 р.

Окрім того, ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» вважає, що видаткова накладна №РН-0000110 від 09.06.2011 р., на яку посилається позивач, оформлена з грубим порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не може являтися підтвердженням факту поставки товару відповідачу 1; стверджує, що видаткова накладна підписана невстановленою особою, а довіреність на товарно-матеріальних цінностей від позивача не видавалась відповідачем 1.

Із запереченнями відповідача 1 на позов не погодився позивач. Ствердив зокрема, що окрім договору поставки №30/05 від 30.05.2011р. не було жодних інших договірних відносин з відповідачем 1, в тому числі пов»язаних з поставкою продукції для харчової промисловості. Відтак поставка, що оформлена видатковою накладною №РН-0000110 від 09.06.2011р., не могла бути поставлена на виконання інших договірних зобов»язань, ніж тих, які випливають з укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору поставки №30/05 від 30.05.2011 р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України визначає дії судді у випадку прийняття позовної заяви.

Підставою порушення провадження у справі є позовна заява , що надійшла до господарського суду, якщо її оформлено і подано до господарського суду за правилами ГПК. Господарський суд не вправі відмовляти у прийнятті позовної заяви та зобов"язаний прийняти позовну заяву до розгляду й порушити провадження у справі, якщо її оформлено і подано до господарського суду з дотриманням норм ГПК.

Відповідно до ст.23 ГПК, позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Відповідно до ч.2 ст.15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.15 ГПК, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

В даному випадку, у позовній заяві від 25 липня 2013 року №25/07 вимоги заявлені солідарно до двох відповідачів і місцезнаходженням відповідача 2 є м.Львів, вул.Наукова 13/42, а отже, в силу ч.3 ст.15 ГПК України, позов подано з дотриманням вимог закону, за місцезнаходженням одного із відповідачів, за вибором позивача.

Провадження у справі №914/2994/13 за позовною заявою ТзОВ "Розкомтрейд»порушено ухвалою суду від 02.08.2013 року.

Стаття 63 ГПК України зобов"язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів до моменту порушення провадження у справі.

Слід зазначити і те, що на стадії порушення провадження у справі та підготовки матеріалів до розгляду в першій інстанції суд не вправі з"ясовувати , чи насправді порушено права та охоронювані законом інтереси позивача зі спору відповідачами ( чи одним із відповідачів), давати оцінку обставинам справи, оскільки це можливо зробити лише з дотриманням основних засад судочинства (ст.129 Конституції України) у судовому процесі за результатами розгляду порушеної справи.

Відповідно до ст.43 ГПК господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою. Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порука є способом забезпечення виконання зобов"язання ( як правило, грошового), а не правочином щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов"язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за цим договором.

З урахуванням статей 553-554 ЦК договір поруки укладається кредитором за зобов"язаннями, які забезпечуються порукою, і поручителем. Оскільки покупець ( у даному випадку-відповідач 1) не є стороною договору поруки, а стороною у зобов"язанні, забезпеченому порукою, чинне законодавство України не передбачає обов"язку кредитора (продавця) отримувати згоду позичальника (покупця) на укладення договору поруки.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову .

Приписи частини четвертої статті 22 ГПК , передбачаючи право позивача, зокрема на відмову від позову, не виключають можливості часткової відмови. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку.

Відповідно до ч.3 ст.17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бутим ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Таким чином, відмова позивача від позовних вимог до відповідача 2 в процесі розгляду справи не впливає на підсудність даної конкретної справи і справа підлягає розгляду по суті господарським судом Львівської області.

Стаття 78 ГПК містить норми, які регулюють дії суду та сторін, зокрема у випадку відмови позивача від позову ( відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову ( ч.2 ст.78 ГПК) або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз»яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Перелічені вимоги вказаної норми ГПК судом перевірено. Особа , яка підписана заяву про відмову від позовних вимог щодо відповідача 2 має повноваження на вчинення цих дій , відповідно до довіреності, виданої їй юридичною особою (ТОВ «Розкомтрейд»). Заява позивача про відмову від позову в частині вимог до відповідача 2 є безумовною, тобто, сторона не ставить свою процесуальну дію в залежність від будь-яких обставин чи процесуальних дій.

Згідно зі ст.543 ЦК у разі солідарного обов»язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов»язку частково або в повному обсязі як від усух божників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов»язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Виконання солідарного обов»язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов»язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов»язку кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов»язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разхом або від кожного окремо.

Відмова позивача від позову в частині вимог до відповідача 2 приймається судом , оскільки такі дії не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані інтереси; провадження у справі в цій частині заявлених вимог підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов»язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач посилається на те, що відповідно до умов договору поставки №30/05 від 30 травня 2011 року він передав відповідачу 1 продукцію на загальну суму 280 250,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000110 від 09.06.2011 року.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься , зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

За змістом ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов»язкові реквізити : назву підприємства, установи, від імені яких склалдено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт отримання відповідачем 1 від позивача продукції по видатковій накладній №РН-0000110 від 9 червня 2011 року на суму 280250,00 грн. судом встановлено. Видаткова накладна завірена підписом та гербовою печаткою відповідача 1, що виключає необхідність в оформленні відповідачем 1 довіреності на отримання від позивача матеріальних цінностей. Продукція отримана без зауважень, застережень, по ціні , вказаній унакладній та у погодженій кількості. Доказів повернення позивачу продукції матеріали справи не містять. Окрім того, відповідач 1 частково ( в сумі 20 000,00 грн.) сплатив позивачу кошти за отриману продукцію.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами ( позивачем і відповідачем 1) існує інший договір, ніж той, на який посилається позивач, і який міститься в матеріалах справи.

Крім того, відповідач 1 визнає як існування між ним і позивачем договірних відносин по поставці за договором №30/05 від 30 травня 2011 року, так і не заперечує, що продукція по видатковій накладній № РН-00000110 від 09.06.2011 року ним отримана від позивача і частково ( а саме, в сумі 20 000,00 грн.) оплачена.

Доказів того, що між позивачем і відповідачм 1 окрім договору №30/05 від 30.05.20-11 р. були інші договірні відносини, у тому числі пов»язані з поставкою продукції для харчової промисловості, відповідач 1 суду не надав. Відтак, не доведено відповідачем 1 , що поставка, яка оформлена видатковою накладною № РН-0000110 від 09.06.2011 року, була вчинена на виконання інших договірних зобов»язань, ніж по укладеному з позивачем 09.06.2011 року договору поставки №30/05. Окрім того, продукція, поставка якої підтверджується зазначеною видатковою накладною, відповідає виду продукції, що повинен поставлятися за договором поставки №30/05 від 30.05.2011 року. Вказана поставка відбулась в червні місяці 2011 року, тобто, в межах дії договору поставки від 09.06.2011 року №30/05.

Товарно-транспортною накладною підтверджується отримання відповідачем 1 від позивача продукції, відомості про яку визначені у видатковій накладній №РН-0000110 від 09.06.2011 року і, як вбачається зі змісту зазначеного документу, товар супроводжувала не лише видаткова накладна, рахунок на оплату ( в даному випадку - рахунок № СФ-0000108 від 9 червня 2011 року), а й договір і податкова накладна. Товарно-транспортна накладна від 9 червня 2011 року завірена не лише підписом відповідача 1 , ак й гербовою печаткою товариства.

Окрім того, формуючи податкові зобов»язання з податку на додану вартість , які виникли внаслідок поставки товарів , позивачем була оформлена податкова наклавдна №100 від 09.06.2011 року. У вказаній податковій накладній у графі « Вид цивільно-правового договору» зазначається «договір поставки від 30.05.2011 року №30/05». Всі реквізити такої податкової накладної, а саме «продавець», «покупець», «сума поставки» , а також «дата виписки» повністю співпадають з відповідними реквізитами видаткової накладної.

Наведені вище обставини свідчать про те, що поставка продукції, що оформлена видатковою накладною від 09.06.2011 ролку №0000110, відбудась на виконання умов Договору поставки від 30 травня 2011 року №30/05.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.173 ГК України , господарським визнається зобов"язання, що виникає між суб"єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом , в силу якого один суб"єкт (зобов"язана сторона, у тому числі боржник) зобов"язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу , передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій , а інший суб"єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Відповідно до п.9.7 договору та поданого позивачем розрахунку, позивачем нараховано 20 445,67 грн. пені за період: 10.07.2011р -10.01.2012 р. від суми боргу 260 250,00 грн, застосувавши розмір облікової ставки НБУ 7,75%. Відповідач 1 заперечень щодо проведеного розрахунку пені не висловив. Із заявами, у тому числі стосовно застосування наслідків спливу строку позовної давності в частині вимоги про стягнення пені, відповідач 1 до суду не звертався.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 1 20 445,67 грн. пені підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період 10.07.2011р -14.06.2013 р. позивач нарахував відповідачу 1 три проценти річних в сумі 15 101,63 грн.

Вимога про стягнення 15 101,63 грн. 3 % річних підлягає до задоволення.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача 1.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,12,15,17,21, 32,33,34,36,43,44,49,75,78, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

Вирішив :

1.Позовні вимоги, із врахуванням заяви позивача від 01.10.2013 р. (вх.№40219/13 від 01.10.13р ) задоволити.

2.Прийняти відмову позивача від позовних вимог до відповідача 2, у зв»язку з чим провадження у справі в частині заявлених вимог до відповідача 2 припинити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест» (01014, м.Київ, пров.Мічуріна 3/2 літ А; код ЄДРПОУ 34047146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розкомтрейд» (65005, м.Одеса, проспект Адміральський 22/2; код ЄДРПОУ 35405853) 295 793,30 грн. заборгованості, з якої: 260 250,00 грн. сума заборгованості за поставлену продукцію, 20 445,67 грн. -пеня, 15 101,63 грн. - 3% річних), а також 5 915,95 грн. судового збору.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В засіданні 01.10.13 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено, із врахуванням вихідних днів 05.10.13р . та 06.10.13 р., 07.10.13 р.

Суддя Кітаєва С.Б.