Постанова

від 10.12.2013 по справі 914/2994/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа № 914/2994/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест", б/н від 16.10.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2013 року

у справі № 914/2994/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Розкомтрейд", м. Одеса

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест"", м. Київ

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга", м. Львів

про солідарне стягнення 295 797,30 грн .

За участю представників:

від позивача: Дмитришин Н.Я.- представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача -1: не з'явився (належно повідомлений);

від відповідача-2: не з'явився (належно повідомлений).

Апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: судді доповідача - Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Якімець Г.Г.

У зв'язку перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного суду від 09.12.13р. у склад колегії суддів для розгляду справи замість судді Зварич О.В. введено суддю Гриців В.М.

У зв'язку зі зміною у складі колегії суддів, розгляд справи розпочато спочатку.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення солідарно з відповідача - 1 та відповідача-2 295 797,30 грн ., з яких: 260 250,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 20 445,67 грн. -пені за період з 10.07.2011 р - 10.01.2012р. та 15 101,63 грн. - 3% річних за період з 10.07.2011р по 14.06.2013р. Позов заявлено на підставі договору поставки від 30.05. 2011 року №30/05, укладеного позивачем з відповідачем -1, та договору поруки №11/06 від 21.06.2011р, укладеного позивачем з відповідачем-2.

В подальшому позивач подав заяву від 01.10.2013р. про відмову від вимог, заявлених до відповідача -2, та просив стягнути заборгованість з відповідача-1.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.10.2013 року у справі № 914/2994/13 (суддя Кітаєва С.Б.) позовні вимоги, із врахуванням заяви позивача від 01.10.2013 р. (вх.№40219/13 від 01.10.13р ), задоволено.

Прийнято відмову позивача від позовних вимог до відповідача - 2, у зв'язку з чим провадження у справі в частині заявлених вимог до відповідача - 2 припинено.

Присуджено до стягнення з звідповідача-1 - ТзОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" на користь ТзОВ "Розкомтрейд" 295 793,30 грн. заборгованості, з якої: 260 250,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 20 445,67 грн. -пені, 15 101,63 грн. - 3% річних, а також 5 915,95 грн. судового збору.

Рішення місцевого суду мотивоване положеннями ст. ст. 11, 509, 525, 526, 543, 546, 553, 554, 599, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.15, 17, 22, 23, 63,64, 78, п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При вирішенні спору місцевий суд виходив з того, що позивачем та відповідачем -1 був укладений договір поставки продукції для харчової промисловості від 30.05. 2011 року №30/05, строк дії якого встановлений по 31.12.2011р. По видатковій накладній від 09.06.2011р. №0000110 позивач поставив відповідачу-1 товар (арахіс) на суму 280 250,00грн., який відповідач-1 оплатив частково в сумі 20 000,00грн., решту не оплатив. Суду не подано доказів того, що між сторонами існували інші договірні відносини щодо поставки продукції для харчової промисловості, окрім договору від 30.05. 2011 року №30/05, поставлена продукція відповідає виду продукції, передбаченої договором, та поставлена в межах строку дії цього договору. Відтак, місцевий суд дійшов висновку, що по видатковій накладній від 09.06.2011р. №0000110 позивач поставив відповідачу-1 продукцію на виконання умов договору від 30.05. 2011 року №30/05 та про задоволення позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції в судовому засіданні 01.10.2013р.мав відкласти розгляд справи, оскільки скаржником була надіслана телеграма про неможливість забезпечити явку свого представника, який був зайнятий в іншому судовому засіданні, проте не відклав розгляд справи, а прийняв рішення, чим порушив права відповідача-1 на участь в розгляді справи та позбавив можливості довести в судовому засіданні обґрунтованість своїх заперечень проти позову.

Скаржник також стверджує, що поставка товару здійснена не на умовах договору поставки №30/05 від 30.05.2011 р., оскільки видаткова накладна №РН-0000110 від 09.06.2011 року не містить посилань на договір поставки №30/05 від 30.05.2011р. Зазначає, що позивач не пред'являв йому вимоги про оплату товару, тому вважає, що він не порушив строку оплати товару та умов договору №30/05 і не може нести відповідальність у вигляді сплати пені та 3% річних.

Крім того, звертає увагу суду, що видаткова накладна №РН-0000110 від 09.06.2011 року підписана невстановленою особою, що свідчить про її оформлення з грубим порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і не може являтися підтвердженням факту поставки товару відповідачу-1.

В запереченнях на апеляційну скаргу (вх.05-04/7051/13 від 20.11.13р.) позивач спростовує доводи скаржника та зазначає, що правові підставі для відкладення розгляду справи у суду першої інстанції були відсутні, оскільки відповідач-1 подав відзив на позов і в судовому засіданні 26.09.2013р. суд заслухав пояснення його представника, в яких він заперечив проти позову. Крім того,.01.10.2013р.закічувався 2-х місячний строк розгляду спору, встановлений процесуальним законом. Позивач також вказує , що окрім договору поставки №30/05 від 30.05.2011р. не було жодних інших договірних відносин з відповідачем - 1, в тому числі пов'язаних з поставкою продукції для харчової промисловості. Зазначає, що крім видаткової накладної №РН-0000110 від 09.06.2011 року позивачем на цю поставку була оформлена податкова накладна №100 від 09.062013р., в якій вказана підстава поставки товару договір №30/05 від 30.05.2011р. Крім того, звертає увагу суду на те, що позивачем на адресу скаржника було направлено письмову претензію з вимогою оплатити товар, що оформлений видатковою накладною (оригінал претензії, опис вкладення та чек РРО знаходяться у матеріалах справи).

В судовому засіданні 10.12.13р. представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідачі явки повноважних представників у судове засідання не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд встановив наступне.

30 травня 2011 року ТзОВ "Розкомтрейд" (постачальник) та ТзОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" (покупець) укладено договір поставки №30/05( а.с.44-49), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, сировину для харчової промисловості (надалі іменується "продукція"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п.2.1 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура), визначаються сторонами згідно з видатковими накладними в межах строку дії даного договору.

Загальна кількість продукції, що поставляється за цим договором, визначається як підсумок всіх фактично переданих постачальником покупцеві партії продукції(п.2.3 договору).

Продукція вважається переданою покупцеві з моменту її фактичної передачі з необхідними супровідними документами та підписання покупцем відповідного документу про прийняття продукції. З цього моменту покупець набуває права власності на продукцію ( п.3.2).

Загальна вартість продукції за цим договором складається із вартості всіх партій продукції, поставлених за цим договором ( п.4.1).

Відповідно до п.4.3 договору розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі у гривнях протягом 30-ти календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію (п.3.2 договору).

Відповідно до п.9.7 договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Строк дії договору встановлений з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та закінчується 31 грудня 2011 року. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір не подовжувати його, то строк дії цього договору буде автоматично продовжено на 1 календарний рік. Кількість подовжень строку дії договору не обмежена( пункти10.1, 10.2 договору).

Згідно з рахунком - фактурою №СФ-0000108 від 09.06.2011р., видатковою накладною №РН-0000110 від 09.06.2011р.та товарно-транспортною накладною № 0000110 від 09.06.2011р. позивач поставив відповідачу-1 арахіс лущений в кількості 19000,00 кг. на загальну суму 280 250,00 грн. Вказані видаткова та товарно-транспортна накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками.( а.с.13, 14, 50)

04.05.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача-1 претензію №4/5 від 04.05.2012р. , в якій вимагав у 5-денний термін з дня отримання претензії погасити заборгованість, пеню та заподіяні збитки на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією №9444 від 04.05.2012р.(а.с.31, 51-52).

Відповідач - 1 оплатив продукцію частково на загальну суму 20 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №16517 від 23.05.2012р. на суму 10 000 грн.; №16548 від 24.05.2012р. на суму 5 000 грн.,№17237 від 14.06.2012р. на суму 5 000 грн. та виписками банку по особовому рахунку позивача за 23.05.12р., 24.05.12р. та 14.06.12р.( а.с.26, 27, 28, 56).

Доказів оплати решти товару на суму 260 250,00 грн. (280 250,00 грн.-20 000,00 грн. = 260 250,00 грн.) матеріали справи не містять, а відповідачем -1 не подано.

05.06.2013р. позивач звернувся до відповідача -2 з вимогою (вих..№67/11 від 05.06.13р.) негайної оплати боргу ТзОВ "Ренесанс Кепітал Інвест"" в межах відповідальності, визначеної договором поруки №11/06 від 21.06.2011р.

У відповіді (№28/06/01 від 28.06.13р.) відповідач -2 повідомив позивача, що у зв'язку із відсутністю письмової відмови ТзОВ "Ренесанс Кепітал Інвест"" виконати свої зобов'язання, у позивача немає жодних договірних підстав вимагати від ТзОВ «Райдуга» виконання своїх зобов'язань, передбачених пп.1.1 Договору поруки.

Дослідивши всі обставини справи, доводи апеляційної скарги та оцінивши подані докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 2 ст.11 ЦК встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення щодо договору поставки містить частина 1 ст. 712 ЦК України.

Водночас, частиною 2 ст.712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 ст.692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем та відповідачем-1 був укладений договір №30/05 від 30.05.2011 р. на поставку продукції - сировини для харчової промисловості. За умовами договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура), визначаються сторонами згідно з видатковими накладними в межах строку дії даного договору. В межах дії договору №30/05 позивач поставив відповідачу-1 по видатковій накладній №РН-0000110 від 09.06.2011р. арахіс на загальну суму 280 250,00 грн. За умовами договору продукція мала бути оплачена уподовж 30-ти календарних днів після підписання покупцем видаткової накладної про прийняття продукції. У встановлений договором строк відповідач-1 не оплатив продукції, лише 23.05.12р., 24.05.12р. та 14.06.12р. відповідач -1 оплатив продукцію частково в сумі 20 000,00грн, його заборгованість становить 260 250,00грн.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи скаржника про те, що видаткова накладна №РН-0000110 від 09.06.2011р. не може являтися підтвердженням факту поставки товару відповідачу-1, оскільки накладна №РН-0000110 від 09.06.2011р. та товарно - транспортна накладна підписані відповідачем-1 та скріплені його печаткою, відповідач-1 при здійснені часткової оплати в платіжних дорученнях посилався на цю накладну. Слід зазначити, що відповідач-1 не спростував та не заперечив факту отримання ним продукції, поставленої йому по накладній №РН-0000110 від 09.06.2011р., та часткової її оплати.

Доводи скаржника про оформлення видаткової накладної №РН-0000110 від 09.06.2011р.з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставно та обґрунтовано відхилені місцевим судом.

Враховуючи те, що поставлена по видатковій накладній №РН-0000110 від 09.06.2011р.продукція відповідає виду продукції, поставка якої передбачена договором №30/05 від 30.05. 2011 р., що продукція поставлена в межах строку дії цього договору, що в товарно-транспортній накладній від 09.06.11р., по якій продукція була відвантажена відповідачу-1, вказано, що з вантажем слідують: накладна, рахунок-фактура, договір та податкова накладна, що в податковій накладній №100 від 09.06.2011 р. є послання на договір№30/05 від 30.05.2011р., апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду та вважає, що по видатковій накладній від 09.06.2011р. №0000110 позивач поставив відповідачу-1 продукцію на виконання умов договору від 30.05. 2011 року №30/05 .

З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що він не порушив строку оплати товару та умов договору №30/05.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ст.546 ЦК).

За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч.1 ст. 216 ГК).

Пунктом 9.7 договору передбачена сплата пені за прострочення оплати товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно задоволив позов про стягнення з відповідача -1 суми основного боргу, пені та 3% річних. Щодо відповідача-2 провадження у справі підставно припинено, враховуючи заяву позивача від 01.10.2013 р. (вх.№40219/13) про відмову від позовних вимог, пред'явлених до відповідача-2.

Щодо доводів скаржника про те, що місцевий суд неправомірно не відклав розгляд справи, прийняв рішення без участі його представника, чим порушив права відповідача-1 на участь в розгляді справи та позбавив можливості довести в судовому засіданні обґрунтованість своїх заперечень проти позову, то такі доводи суперечать закону та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач-1 подав 26.09.2013р. відзив на позов, його представник брав участь в судовому засіданні 26.09.2013р.та надав суду свої пояснення та заперечення проти позову. 26.09.2013р. розгляд справи відкладено на 01.10.2010р., про що було оголошено учасникам в судовому засіданні, що підтверджено протоколом судового засідання. Однак, відповідач-1 явку свого представника в судове засідання 01.2013р. не забезпечив, 30.09.2013р. надіслав телеграму про відкладення розгляду справи.

Питання відкладення розгляду справи в кожному конкретному випадку вирішує суд в залежності від обставин справи. Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК, є обов'язковим лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Місцевий суд обґрунтовано відхилив клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, з підстав, зокрема, відсутності обставин, які унеможливлювали розгляд справи без участі представника відповідача-1, та закінчення строку вирішення спору, встановленого ст..69 ГПК, про що вказано в оскаржуваному рішенні.

Слід зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторони в кількості представників, які можуть представляти в суді їх інтереси.

Інші доводи відповідача-1 відхиляються колегією суддів як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків місцевого суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного вище апеляційний суд вважає, що скаржником не доведено наявність підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2013 року у справі № 914/2994/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3 . Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Гриців В.М.

суддя Якімець Г.Г.