Постанова

від 25.09.2013 по справі 11/211-09

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р. Справа№ 11/211-09

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Авдеєва П.В.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 25.09.2013 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз» на рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року

у справі № 11/211-09 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі

структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) товариство з обмеженою відповідальністю «Укргаз»

2) Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво-

Святошинського району Київської області

про стягнення 115 058,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 05.06.2013 року по справі № 11/211-09 позов публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз», треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Укргаз» та Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про стягнення 115 058,77 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» - 95 985,87 грн. основного боргу, 6279,70 грн. інфляційних втрат, 1 739,10 грн. 3 % річних, 11 054,10 грн. пені, 1 150,59 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 05.06.2013 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року по справі № 11/211-09 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Лобаня О.І., суддів - Майданевича А.Г., Федорчука Р.В. відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року по справі № 11/211-09, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 25.09.2013 року в зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці склад колегії змінено: головуючий суддя - Лобань О.І., судді - Авдеєв П.В., Федорчук Р.В.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» вважає подану апеляційну скаргу ТОВ «Зараз» безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення господарського суду Київської області.

У письмових поясненнях ТОВ «Укргаз» підтримало подану апеляційну скаргу ТОВ «Зараз» на рішення суду першої інстанції від 05.06.2013 року та просило апеляційний господарський суд її задовольнити рішення суду місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У судових засіданнях 04.09.2013 року та 25.09.2013 року представник ТОВ «Зараз» та ТОВ «Укргаз» надали суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримали у повному на підставі доводів зазначених у ній та просили апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник ПАТ «Київенерго» у судових засіданнях 04.09.2013 року та 25.09.2013 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених і відзиві на скаргу. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області судові засідання 04.09.2013 року та 25.09.2013 року не з'явились про день та час розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином про причини неявки суд не повідомила, пояснення по справі не надали.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника сторін що з'явилися у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки третя особа - Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, участь представника третьої особи у судовому засіданні 25.09.2013 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

01.10.2008 р. між ПАТ «Київенерго» (в минулому АЕК «Київенерго») та ТОВ «Зараз» був укладений тимчасовий договір № 9045021 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.3.1 договору відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.12.2008 року по 01.10.2009 року за ним виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка складає 95985,87 грн. Позивач вказав, що зазначена заборгованість відповідача підтверджується обліковими картками (табуляграмами), а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Так, у листопаді 2009 року ПАТ «Київенерго» звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з ТОВ «Зараз» 115058,77 грн., з яких: 95985,87 грн. заборгованість за спожиту теплову енергію, інфляційні втрати в розмірі 6279,70 грн., 3% річних - 1739,10 грн. та пеня у сумі 11054,10 грн. по договору № 9045021 від 01.10.2008 року.

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач послався на те, що не погоджується з визначеними тарифами на теплову енергію, оскільки тарифи, які затвердженні розпорядженнями КМДА не можуть застосовуватися у даних правовідносинах. Відповідач зазначає, що порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. № 955. Крім того, земельна ділянка, на якій розміщений об'єкт, що виробляє теплову енергію, перебуває у комунальній власності територіальної громади села Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, а з 05.08.2005 року згідно з договором оренди земельної ділянки передана в орендне користування ТОВ «Укргаз», що підтверджується текстом договору та кадастровим планом земельної ділянки № 003002, тому юрисдикція Київради на розташованій на цій ділянці об'єкти не поширюється, Київрада не вправі була передавати котельню в управління АЕК «Київенерго» без узгодження з землеволодільцем.

Відповідач вважає, що для оплати за спожиту теплову енергію, що була вироблена котельнею, яка розташована на території села Чайки, не можуть застосовуватись тарифи за комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення, бюджетних та інших споживачів, затверджені виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією). Тарифи, затверджені виконавчим органом Київської міської ради застосовуються для споживачів послуг на території міста Києва.

Рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.11.2009 року № 484/4 ТОВ «Зараз» затверджено виконавцем житлово-комунальних послуг в селі Чайки Києво-Святошинського району Київської області по вулиці Валерія Лобановського. Котельня, що здійснювала виробництво теплової енергії у спірний період розташована на території села Чайки. Споживачі послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води також знаходяться на території села Чайки Києво-Святошинського району Київської області, отже застосування позивачем тарифів, затверджених органом Київської міської ради відповідач вважає незаконними та безпідставними.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Київської області від 05.06.2013 року по справі № 11/211-09 позов ПАТ «Київенерго» до ТОВ «Зараз» за участю третіх осіб про стягнення 115058,77 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача - 95 985,87 грн. основного боргу, 6279,70 грн. інфляційних втрат, 1 739,10 грн. 3% річних, 11 054,10 грн. пені та судові витрати.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Щодо доводів скаржника про те, що тарифи, затверджені виконавчим органом Київської міської ради повинні застосовуватися до споживачів послуг тільки на території м. Києва, судова колегія погодитися не може, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2011 року у справі № 8/131 адміністративний позов залишено без розгляду. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.05.2012 року апеляційну скаргу про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА залишив без задоволення. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.08.2012 року касаційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2011 року та ухвалу КААС від 15.05.2012 року у справі № 8/131 залишено без змін. Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, як на час розгляду справи у суді першої інстанції так і на час розгляду справи у суді апеляційної справи, відсутнє будь-яке процесуальне рішення про визнання не чинними та протиправними розпоряджень КМДА щодо введення в дію тарифів, які застосовано ПАТ «Київенерго». Таким чином п. 2.1 договору відповідає вимогам законодавства, є чинним.

Крім того, в матеріалах справи є лист відповідача адресований позивачу в якому ТОВ «Зараз» просило продовжити дію договору до 28.05.2010 року (№ 486/05 від 21.05.2009 р.).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивач листом № 048-21-5789 від 27.05.2009 року зазначав що відповідач має заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 95593,61 грн., та надає згоду на продовження терміну дії договору з 28.05.2009 року до 15.07.2009 року. Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно була нарахована заборгованість за період з 01.12.2008 року по 01.10.2009 року в сумі 95985,87 грн. тобто, в межах строку дії договору.

Що стосується рішення виконавчого комітету Петропавлісько-Борщагівської сільської ради то, як вірно зазначив суд першої інстанції, воно було прийнято тільки 27.11.2009 року, після продовження терміну дії договору.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, відповідачем не подано належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, тому нарахована позивачем заборгованість відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач під час розгляду справи не скористався своїм правом, не звернувся з позовом до позивача про розірвання договору або визнання його недійсним (п. 2.1), і не подав зустрічний позов в порядку ст. 60 ГПК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що сума заборгованості відповідача за період з 01.12.2008 року по 01.10.2009 року в сумі 95985,87 грн. виникла по договору № 9045021від 01.10.2008 року. Зазначена заборгованість відповідає фактичним обставинам та підтверджується обліковими картками (табуляграмами), а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що скаржник, ні під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надав суду доказів оплати боргу за використану теплову енергію у розмірі 95985,87 грн., наявність заборгованості відповідачем не спростовано, а отже підлягає стягненню.

Доводи апеляційної скарги про те, що стягнення вказаної суми боргу є незаконними з огляду на те, що спірна котельня, що розташована на 17-му км. Житомирського шосе, у спірний період не перебувала у власності позивача, а належала на праві власності TOB «Укргаз» судова колегія апеляційного господарського суду вважає безпідставними та необґрунтованими виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, право власності на зазначену котельню TOB «Укргаз» отримало лише після набрання чинності Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 року у справі № 18/106-09/20-10 та яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2013.

До цього часу, спірна котельня, розташована на 17-му км Житомирського шосе, належала до комунальної власності міста Києва, що підтверджується актами прийому-передачі 1992 року, зведеною відомістю про передачу будівлі, обладнання котельні ЦВЛ, 17 км Житомирського шосе, та визначено рішенням Київської міської ради № 128/1105 від 21.12.2000 р., і була передана в управління AT «АЕК «Київенерго» відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 611 від 30.03.2001 р., Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р.

Щодо доводів скаржника про те, що позивач взагалі не постачав відповідачу теплову енергію, а відповідач її не споживав, оскільки в цей момент єдиним постачальником теплової енергії було TOB «Укргаз», судова колегія апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими та недоведеними оскільки, як вбачається з матеріалів справи на початку кожного опалювального сезону відповідач був підключений до системи опалення, а наприкінці кожного опалювального сезону - відключений представниками саме позивача у присутності представника відповідача - Світличного М.Г., який відповідно до п. 8 Звертання доручення до договору є головним інженером TOB «Зараз». При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що при кожному підключенні і відключенні всі наряди-завдання були реалізовані. Відповідачем не було надано суду доказів зокрема, оформленого та підписаного акту щодо недопуску представника позивача до теплового господарства.

Більш того, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що ні ТОВ «Зараз» ні TOB «Укргаз» не надали суду доказів того, що до 02.07.2012 року котельня перебувала у власності TOB «Укргаз» та те, що TOB «Укргаз» взагалі надавало чи могло надавати TOB «Зараз» послуги з постачання теплової енергії, таких договорів ні скаржник, ні TOB «Укргаз» суду не надали.

Крім того, TOB «Укргаз», ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надало суду доказів, що за спірний період TOB «Укргаз» само виробляло чи виступало як посередник, а ТОВ «Зараз» отримувало теплову енергію від інших виробників чи постачальників крім, як від ПАТ «Київенерго». Укладених договорів на постачання ТОВ «Зараз» теплової енергії крім, як з ПАТ «Київенерго» суду не недано.

Крім основної суми боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 1739,10 грн. 3% річних, 6279,70 грн. інфляційних втрат та 11054,10 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Обгрунтовуючи стягнення пені позивач посилається на п. 7 додатка № 4 до договору, відповідно до умов якого на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені, судова колегія апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим. Місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача на корить позивача 6279,70 грн. інфляційних втрат, 1739,10 грн. 3 % річних та 11054,10 грн. пені.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ТОВ «Зараз» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційні скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Зараз» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз» на рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року у справі № 11/211-09 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 05.06.2013 року у справі № 11/211-09 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 11/211-09 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Авдеєв П.В.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 30.09.2013 року