Постанова

від 30.09.2013 по справі 805/11725/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 р. Справа №805/11725/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючий суддя: Куденков К.О.

при секретарі: Афоніній Г.Р.

за участю:

представника позивача: Феонін М.Ю.

представника відповідача: Цуканов С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» (надалі - позивач, ТОВ «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі - відповідач, ДПІ у м.Краматорську) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2013 року №0000012202/1334.

Позов мотивовано незгодою позивача з висновками акта перевірки від 12.07.2013р. №55/05-15-22-02-30201295, на підставі якого прийняте спірне рішення, щодо не настання реальних юридичних наслідків за фінансово-господарськими взаємовідносинами між ТОВ «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айсіпі» (надалі -ТОВ «Айсіпі»). Зазначає, що здійснення господарських операцій із ТОВ «Айсіпі» та використання отриманих робіт у господарській діяльності позивача підтверджується належними первинним документами. Крім того, позивач вказує на те, що суми сплаченого податку на додану вартість за податковими накладними №139 та №140 від 31.08.2012р. включені до складу податкового кредиту за листопад 2012р., а не за серпень 2012р., як відображено в акті перевірки.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов, якими просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що взаємовідносини між ТОВ «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» та ТОВ «Айсіпі» не спричинили реального настання юридичних наслідків, що позбавляє ТОВ «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» права на формування податкового кредиту з підстав зазначених в акті перевірки від 12.07.2013р. №55/05-15-22-02-30201295.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав та просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 30201295, місцезнаходження: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Леніна, буд.14, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №606281 та довідкою АБ №565732 від 03.12.2012р. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 16.11.2010р. №1709/10/29-014-8 ТОВ «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» перебуває на обліку в ДПІ у м. Краматорську.

Позивач зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №06292157 від 06.02.2003р. про реєстрацію платника податку на додану вартість.

ДПІ у м. Краматорську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за серпень 2012р. по господарських відносинах з платником податків ТОВ «Айсіпі» (код за ЄДРПОУ 38123927) та подальшої реалізації товарно-матеріальних цінностей, за наслідками якої складено відповідний акт перевірки від 12.07.2013р. №55/05-15-22-02-30201295.

Згідно висновку вказаного акта перевіркою встановлені порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: встановлено заниження податку на додану вартість на суму 11 200,00 грн. за серпень 2012р.

За наслідками розгляду заперечень позивача №31 від 19.07.2013р., висновки вказаного акта перевірки залишені без змін, відповідно до листа відповідача від 26.07.2013р. №1269/10/05-15-22-02.

На підставі акта перевірки від 12.07.2013р. №55/05-15-22-02-30201295 відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 29.07.2013р. №0000012202/1334, яким за порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 14 000,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 11 200,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 800,00 грн. Штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

У матеріалах справи наявний розрахунок фінансових санкцій за актом перевірки від 12.07.2013р. №55/05-15-22-02-30201295, в якому зазначено, що податковий період, в якому відбулось заниження податкового зобов'язання - серпень 2012р.

Із акта перевірки від 12.07.2013р. №55/05-15-22-02-30201295 вбачається, що підставою для прийняття спірного рішення стали наступні обставини та висновки перевіряючих.

Перевіркою встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся займався виробництвом ювелірних та подібних виробів.

Відповідно до акта перевірки від 12.07.2013р. №55/05-15-22-02-30201295, за період, що перевірявся, згідно наданих до перевірки копій документів, а саме: податкових накладних, платіжного доручення, акта здачі-прийняття виконаних робіт, договору та відповідно до автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «Краматорський ювелірний завод «Ювеліреліт» мало взаємовідносини з ТОВ «Айсіпі» у серпні 2012 року на суму податку на додану вартість 11 200,00 грн. на підставі договору №21 від 27.08.2012р.

Вказано, що ТОВ «Краматорський ювелірний завод «Ювеліреліт» отримано від ТОВ «Айсіпі» акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) б/н від 31.08.2012р., податкові накладні від 31.08.2012р. №139, №140.

В акті зазначено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту серпня 2012р., відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним деклараціям з податку на додану вартість за серпень 2012р.

Вказано, що при опрацюванні відхилення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість суб'єкта господарювання та його контрагентів, встановлених програмним продуктом «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту і розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що ТОВ «Краматорський ювелірний завод «Ювеліреліт» до складу податкового кредиту було віднесено суму податку на додану вартість за серпень 2012р. у розмірі 11 200,00 грн.

Згідно акта, розрахунки за виготовлення виставкової експозиції проводились між «Краматорський ювелірний завод «Ювеліреліт» та ТОВ «Айсіпі» у безготівковій формі, відповідно платіжного доручення №605 від 05.09.2012р. на суму 67 200,00 грн., у тому числі сума податку на додану вартість - 11 200,00 грн.

Відповідачем отримано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.12.2012р. №2083/22-40/38123927 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Айсіпі» (ЄДРПОУ 38123927) за червень, серпень 2012р.

В акті від 07.12.2012р. №2083/22-40/38123927 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зазначено, що на момент проведення перевірки, товариство за податковою адресою не знаходиться, первинні та інші документи по ТОВ «Айсіпі» не надано.

Згідно вказаного акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва дійшло до висновків про: - неможливість фактичного здійснення ТОВ «Айсіпі» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; - вчинення правочинів. які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлені ними, здійснених ТОВ «Айсіпі» з постачальниками та покупцями; - завищення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2012р. на суму 3 257 773,00 грн., серпень 2012р. на суму 870 446,00 грн., та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2012р. на суму 3 174 700,00 грн., серпень 2012р. на суму 848 249,00 грн., які за висновком податкового органу підлягають зменшенню до 0,00 грн. Також, в акті від 07.12.2012р. №2083/22-40/38123927 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зазначено, що ТОВ «Айсіпі» здійснювало діяльність, пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам.

В акті від 12.07.2013р. №55/05-15-22-02-30201295 перевіряючими зазначено, що враховуючи те, що ТОВ «Айсіпі» встановлена нереальність здійснення господарських операцій, то операції ТОВ «Краматорський ювелірний завод «Ювеліреліт» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Вказано, що відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Перевіряючи дійшли до висновків, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Краматорський ювелірний завод «Ювеліреліт» здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» та ТОВ «Айсіпі» не спричинили реального настання юридичних наслідків, що позбавляє ТОВ «Краматорський ювелірний завод «Ювеліреліт» права на формування податкового кредиту, роботи по виготовленню виставкової експозиції, які придбані у ТОВ «Айсіпі», до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, не відносилось.

Таким чином, підставою для твердження про відсутність реального настання обумовленого правочином наслідків став акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.12.2012р. №2083/22-40/38123927 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Айсіпі», висновки якого ґрунтуються на ненаданні до перевірки первинних та інших документів і відсутності ТОВ «Айсіпі» за місцезнаходженням.

На підтвердження реальності здійснення позивачем господарської операції з ТОВ «Айсіпі» до суду надані письмові докази.

Так, між ТОВ «Айсіпі», у якості виконавця та ТОВ «Краматорський ювелірний завод «Ювеліреліт», у якості замовника, укладено договір №21 від 27.08.2012р., згідно якого, виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати у відповідності до умов цього договору роботи, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх вартість (розділ перший договору).

Згідно п.2.1 вказаного договору виконавець здійснює розробку дизайн-макету виставкової експозиції площею 35 м-2, виготовлення елементів оформлення виставкової експозиції площею 35м-2 відповідно до узгодженого із замовником дизайну (додаток 1), у разі здійснення замовником оплати. При цьому, відповідно до пп.2.1.3, при необхідності, виконавець може залучати до виконання робіт третіх осіб.

Відповідно до п.3.1 вказаного договору вартість робіт складає 56 000,00 грн., а також ПДВ - 11 200,00 грн., загальна вартість - 67 200,00 грн.

Додатком 1 до вказаного договору узгоджено проект виставочного стенду (макет). Додатком 2 визначено перелік обладнання, що переходить у власність замовника.

На підтвердження оплати робіт за вказаним договором позивачем надано платіжне доручення №605 від 05.09.2012р. на загальну суму 67 200,00 грн., у тому числі 11 200,00 грн. ПДВ, а також відповідний рахунок-фактура №135 від 27.08.2012р.

ТОВ «Айсіпі» та ТОВ «Краматорський ювелірний завод «Ювеліреліт» складено та підписано акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 31.08.2012р.

Позивачем до суду надано отримані від ТОВ «Айсіпі» податкові накладні №139 від 31.08.2012р. на суму ПДВ 4 533,33 грн. та №140 від 31.08.2012р. на суму ПДВ 6 666,67 грн.

Таким чином, незважаючи на отримання від позивача документів, які підтверджують здійснення обумовлених договором №21 від 27.08.2012р. господарських операцій, відповідач в обґрунтування власних висновків використав висновки акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.12.2012р. №2083/22-40/38123927, які в свою чергу ґрунтуються на ненаданні контрагентом позивача документів до перевірки та відсутністю за місцезнаходженням.

На підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності отриманої від ТОВ «Айсіпі» виставкової експозиції позивачем надані:

- договір №77 від 14.03.2013р. укладений між позивачем, у якості експонента, та ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», у якості організатора, щодо участі позивача у виставці «Ювелір Експо Україна 2013» (весна), рахунок на оплату №52-Ю1В від 02.04.2013р., акт про надання послуг №1932 від 19.05.2013р., податкові накладні від 18.04.2013р. №2726, від 23.04.2013р. №2750, від 08.05.2013р. №2802, від 13.05.2013р. №2820, платіжні доручення №252 від 18.04.2013р., №265 від 23.04.2013р., №291 від 08.05.2013р., №294 від 13.05.2013р.;

- договір №100/12 від 01.12.2012р. укладений між позивачем, у якості учасника, та ТОВ «Українська виставкова компанія», у якості організатора, щодо участі позивача у виставці «Ювелірна весна на лівобережній», заявки на забудову та облаштування власної виставкової експозиції на виставці, акт надання послуг №7 від 04.03.2013р., податкові накладні від 14.01.2013р. №2, від 30.01.2013р. №8, від 04.03.2013р. №3, платіжні доручення №15 від 14.01.2013р., №66 від 30.01.2013р., №223 від 04.04.2013р.;

- договір №77 від 29.08.2012р. укладений між позивачем, у якості експонента, та ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», у якості організатора, щодо участі позивача у виставці «Ювелір Експо Україна 2012» (осінь), рахунок на оплату №Ю-49 від 30.08.2012р., акт про надання послуг №3738 від 17.11.2012р., податкові накладні від 08.10.2012р. №5233, від 17.10.2012р. №5328, від 22.10.2012р. №5385, від 02.11.2012р. №5674, платіжні доручення №685 від 08.10.2012р., №706 від 17.10.2012р., №720 від 22.10.2012р., №753 від 02.11.2012р.

Відповідачем не надано жодних належних доказів, які б спростовували твердження позивача щодо подальшого використання отриманої від ТОВ «Айсіпі» виставкової експозиції в зазначених виставках.

Позивачем надані до суду реєстри виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2012р. та листопад 2012р., а відповідачем надані вказані реєстри отримані від позивача в електронному вигляді, із яких вбачається, що податкові накладні №139 від 31.08.2012р. та №140 від 31.08.2012р. від ТОВ «Айсіпі» отримані ТОВ «Краматорський ювелірний завод «Ювеліреліт» 30.11.2012р. (п.40 та п.41 розділу ІІ реєстру за листопад 2012р.).

Із наданої позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012р. та за листопад 2012р. вбачається, що суми податку на додану вартість за податковими накладними №139 від 31.08.2012р. та №140 від 31.08.2012р. включені до складу податкового кредиту позивача у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012р., що підтверджується додатком 5 до цієї декларації (п.34 розділу ІІ).

Також, до суду надані квитанції, які підтверджують надіслання податкової звітності засобами електронного зв'язку.

Таким чином, відповідач дійшов помилкового висновку щодо включення 11 200,00 грн. податку на додану вартість за податковими накладними №139 від 31.08.2012р. та №140 від 31.08.2012р. до складу податкового кредиту за звітний період серпень 2012р., оскільки, відповідно до податкової звітності позивача, вказана сума була включена до складу податкового кредиту за листопад 2012р.

За змістом ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави

Також, згідно частиною першою ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До суду не надані докази та в акті перевірки в від 12.07.2013р. №55/05-15-22-02-30201295 відсутні посилання на визнання недійсним договору №21 від 27.08.2012р., що укладений між позивачем та ТОВ «Айсіпі».

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків контрагентом за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні договору №21 від 27.08.2012р. мети на ухилення від сплати податків.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч. 1, 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість відповідачем не надано до суду жодних належних доказів, які б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, частиною другою зазначеної статті встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пп. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як встановлено судом, факт придбання позивачем робіт у ТОВ «Айсіпі» за договором №21 від 27.08.2012р. з метою їх використання у власній господарській діяльності підтверджено належними первинними документами.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до податкової накладної встановлені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що в акті перевірки від 12.07.2013р. №55/05-15-22-02-30201295 відповідачем не встановлено недоліків податкових накладних, або їх відсутність.

Висновок вказаного акта щодо заниження податку на додану вартість за звітний період серпень 2012р. є безпідставним, оскільки спірна сума у розмірі 11 200,00 грн. включена до податкового кредиту за звітний період - листопад 2012р., а твердження відповідача про відсутність реального настання наслідків обумовлених договором №21 від 27.08.2012р. є необґрунтованим.

Частиною другою ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірності висновків акта перевірки від 12.07.2013р. №55/05-15-22-02-30201295, а позивачем надані достатні та належні докази, які спростовують висновки вказаного акта.

Згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку із тим, що суд дійшов до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість за звітний період серпень 2012р. за господарськими операціями з ТОВ «Айсіпі», відповідні штрафні (фінансові) санкції застосовані безпідставно.

З урахуванням викладеного, суд вбачає наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування спірного повідомлення-рішення.

Як вбачається із платіжного доручення №472 від 06.08.2013р., позивачем сплачено 140,00 грн. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 29 липня 2013 року №0000012202/1334.

Стягнути з Державного бюджету України на користь «Краматорський ювелірний завод Ювеліреліт» (ідентифікаційний код 30201295, 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Леніна, буд.14) 140 (сто сорок) гривень 00 копійок судових витрат.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 30 вересня 2013 року, складання постанови у повному обсязі - 04 жовтня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Куденков К.О.