Рішення

від 04.10.2013 по справі 201/7908/13-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/7908/13 ц

провадження 2/201/2342/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2013 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Дніпропетровська міська рада про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 05 липня 2013 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, позовні вимоги уточнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах посилався на те, що 24 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір підряду, за умовами якого, а саме відповідно до п. 1.1. відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання за плату виконати ремонтні роботи у/зовні прибудови до нежитлової будівлі, торгівельно-виставкового центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 1/3 частина якого належить відповідачу на праві приватної власності згідно витягу № 15448390 від 02 серпня 2007 року, в період з 24 грудня 2010 року по 30 березня 21012 року; згідно п. 1.2. зазначеного договору позивач виконував роботи на свій ризик, за власні грошові кошти та самостійно організовував виконання. Також п. 1.4. договору передбачено, що до моменту оплати замовником виконаних підрядником робіт та компенсації понесених останнім витрат, підрядник є власником об'єкту з урахуванням здійснених ремонтних та оздоблювальних робіт, вартість якого дорівнює за згодою сторін розміру винагороди підрядника за виконану роботу та витрат останнього, понесених у зв'язку з виконанням цього договору. Пунктами 2.1., 2.2. договору встановлено, що ціна робіт за даним договором включає відшкодування витрат позивача, пов'язаних з виконанням даного договору та оплату за виконану позивачем роботу, за виконану роботу відповідач сплачує позивачу винагороду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок. Також умовами п. 2.4. договору визначено, що оплата за виконану позивачем роботу та компенсація понесених останнім витрат здійснюється не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня прийняття Замовником виконаних робіт та підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, а згідно п. 3.3.2. позивач зобов'язаний за результатами виконаних ремонтних та оздоблювальних робіт за договором, надати на підписання замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня завершення робіт, передбачених даним договором. 26 березня 2012 року між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт, згідно якого позивачем було виконано свої зобов'язання за договором на загальну суму 671 928 (шістсот сімдесят одна тисяча дев'ятсот двадцять вісім) гривень 14 копійок, а відповідачем було прийнято виконані роботи без заперечень. Згідно вказаного акту приймання-передачі виконаних робіт від 26 березня 2012 року відповідач зобов'язалася на виконання умов п. 2.4. договору оплатити виконані роботи та компенсувати понесені позивачем витрати не пізніше 30 календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Так, загальна сума, яку має сплатити відповідач на виконання умов договору становить 771 928 (сімсот сімдесят одна тисяча дев'ятсот двадцять вісім) гривень 14 копійок. В порушення договірних зобов'язань, що виникли між позивачем та відповідачем, остання в строк до 26 квітня 2012 року виконані роботи не оплатила та понесені витрати не компенсувала, умови договору не виконала. 14 травня 2012 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист з нагадуванням щодо необхідності виконання відповідачем зобов'язань за умовами договору та проханням якнайшвидше виконати умови договору щодо сплати позивачу грошових коштів. У відповідь на свій лист позивач отримав лист-відповідь від відповідача від 21 травня 2012 року з проханням надати останній строк для виконання зобов'язань згідно п. 2.4. договору до 30 липня 2012 року. Однак, у цей строк відповідачем так і не були виконані грошові зобов'язання за договором. Неодноразові нагадування позивача про необхідність сплати грошових коштів результату не дали. На момент подання позивачем до суду позовної заяви та на сьогоднішній день відповідач гроші так і не сплатила. При цьому, факт наявності зобов'язання сплатити позивачу грошові кошти за договором не заперечує. Також умовами п. 3.4.5. договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання (виконання з порушенням умов) відповідачем своїх зобов'язань за умовами п. 2.4. цього договору, позивач має право звернутися до суду за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору із відповідним позовом про визнання за позивачем права власності на Об'єкт. Отже, враховуючи невиконання відповідачем умов договору, умови вказаного пункту договору, а також той факт, що ремонтні та оздоблювальні роботи були виконані позивачем на вказаному об'єкті власними силами та за власні грошові кошти, позивач вважає, що набув права звернутися до суду з відповідним позовом про визнання права власності на цей об'єкт, технічні характеристики якого на сьогоднішній день згідно виконаних робіт є: нежитлове приміщення № 4 (загальною площею 610.4 кв. м., з яких корисна - 596.4 кв. м., основна - 491.0 кв. м., допоміжна - 105.4 кв. м., площа літніх приміщень - 14.0 кв. м.) в будівлі торгівельно-виставкового центру літ. А-4, прибуд. Літ. А 1 -4, надбуд. А 5 -1, розташованої за адресою - АДРЕСА_1 - прибудова до будівлі торговельно-виставочного центру загальною площею 283.7 кв. м., А 5 -1 (поз. 14-19) - надбудова до будівлі торговельно-виставочного центру загальною площею 326.7 кв. м., ганки. Вважає позивач, що все ним зроблено правильно і згідно закону. Просив визнати за ним право власності на вказаний об'єкт нерухомості, задовольнивши позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. В зверненні до суду просив справу розглянути за наявними матеріалами справи по закону на розсуд суду і справу слухати без її участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача відповідно до ст. 169 ЦПК України.

Представник третьої особи Дніпропетровської міської ради в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаної третьої особи згідно ст. 169 ЦПК України.

З'ясувавши думку сторін і третьої особи, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно 24 грудня 2010 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір підряду, за умовами якого (п. 1.1.) відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання за плату виконати ремонтні роботи у/зовні прибудови до нежитлової будівлі, торгівельно-виставкового центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 1/3 частина якого належить відповідачу на праві приватної власності згідно витягу № 15448390 від 02 серпня 2007 року, в період з 24 грудня 2010 року по 30 березня 21012 року; згідно п. 1.2. зазначеного договору позивач виконував роботи на свій ризик, за власні грошові кошти та самостійно організовував виконання. П. 1.4. договору передбачено, що до моменту оплати замовником виконаних підрядником робіт та компенсації понесених останнім витрат, підрядник є власником об'єкту з урахуванням здійснених ремонтних та оздоблювальних робіт, вартість якого дорівнює за згодою сторін розміру винагороди підрядника за виконану роботу та витрат останнього, понесених у зв'язку з виконанням цього договору. Пунктами 2.1., 2.2. договору встановлено, що ціна робіт за даним договором включає відшкодування витрат позивача, пов'язаних з виконанням даного договору та оплату за виконану позивачем роботу, за виконану роботу відповідач сплачує позивачу винагороду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок. Також умовами п. 2.4. договору визначено, що оплата за виконану позивачем роботу та компенсація понесених останнім витрат здійснюється не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня прийняття Замовником виконаних робіт та підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, а згідно п. 3.3.2. позивач зобов'язаний за результатами виконаних ремонтних та оздоблювальних робіт за договором, надати на підписання замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня завершення робіт, передбачених даним договором. 26 березня 2012 року між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт, згідно якого позивачем було виконано свої зобов'язання за договором на загальну суму 671 928 (шістсот сімдесят одна тисяча дев'ятсот двадцять вісім) гривень 14 копійок, а відповідачем було прийнято виконані роботи без заперечень. Згідно вказаного акту приймання-передачі виконаних робіт від 26 березня 2012 року відповідач зобов'язалася на виконання умов п. 2.4. договору оплатити виконані роботи та компенсувати понесені позивачем витрати не пізніше 30 календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Загальна сума, яку має сплатити відповідач на виконання умов договору становить 771 928 (сімсот сімдесят одна тисяча дев'ятсот двадцять вісім) гривень 14 копійок. В порушення договірних зобов'язань, що виникли між позивачем та відповідачем, остання в строк до 26 квітня 2012 року виконані роботи не оплатила та понесені витрати не компенсувала, умови договору не виконала. 14 травня 2012 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист з нагадуванням щодо необхідності виконання відповідачем зобов'язань за умовами договору та проханням якнайшвидше виконати умови договору щодо сплати позивачу грошових коштів. У відповідь на свій лист позивач отримав лист-відповідь від відповідача від 21 травня 2012 року з проханням надати останній строк для виконання зобов'язань згідно п. 2.4. договору до 30 липня 2012 року. Однак, у цей строк відповідачем так і не були виконані грошові зобов'язання за договором. Неодноразові нагадування позивача про необхідність сплати грошових коштів результату не дали. На момент подання позивачем до суду позовної заяви та на сьогоднішній день відповідач гроші так і не сплатила. При цьому факт наявності зобов'язання сплатити позивачу грошові кошти за договором не заперечує. Також умовами п. 3.4.5. договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання (виконання з порушенням умов) відповідачем своїх зобов'язань за умовами п. 2.4. цього договору, позивач має право звернутися до суду за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору із відповідним позовом про визнання за позивачем права власності на Об'єкт. Отже, враховуючи невиконання відповідачем умов договору, умови вказаного пункту договору, а також той факт, що ремонтні та оздоблювальні роботи були виконані позивачем на вказаному об'єкті власними силами та за власні грошові кошти, позивач вважає, що набув права звернутися до суду з відповідним позовом про визнання права власності на цей об'єкт, технічні характеристики якого на сьогоднішній день згідно виконаних робіт є: нежитлове приміщення № 4 (загальною площею 610.4 кв. м., з яких корисна - 596.4 кв. м., основна - 491.0 кв. м., допоміжна - 105.4 кв. м., площа літніх приміщень - 14.0 кв. м.) в будівлі торгівельно-виставкового центру літ. А-4, прибуд. Літ. А 1 -4, надбуд. А 5 -1, розташованої за адресою - АДРЕСА_1 - прибудова до будівлі торговельно-виставочного центру загальною площею 283.7 кв. м., А 5 -1 (поз. 14-19) - надбудова до будівлі торговельно-виставочного центру загальною площею 326.7 кв. м., ганки. Вважає позивач, що все ним зроблено правильно і згідно закону. Вважає позивач, що все ним зроблено правильно і згідно закону. Звернення до міськради ні до чого не призвели. В добровільному порядку питання не вирішене, виник спір і позивач вимушений був звернутися до суду з позовом про визнання права власності на вказаний об'єкт нерухомості.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: « 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В судовому засіданні з'ясовано, що дійсно 24 грудня 2010 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір підряду, за умовами якого (п. 1.1.) відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання за плату виконати ремонтні роботи у/зовні прибудови до нежитлової будівлі, торгівельно-виставкового центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 1/3 частина якого належить відповідачу на праві приватної власності згідно витягу № 15448390 від 02 серпня 2007 року, в період з 24 грудня 2010 року по 30 березня 21012 року; згідно п. 1.2. зазначеного договору позивач виконував роботи на свій ризик, за власні грошові кошти та самостійно організовував виконання

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок , а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов'язується повернути (погасити) борг, сплатити проценти згідно умов договору.

В порушення зазначених норм закону та умов укладеного договору відповідачка свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, утворилася заборгованість.

За результатами виконаних позивачем робіт, на сьогоднішній день технічні характеристики вказаного нежитлового приміщення № 4 (загальною площею 610.4 кв. м., з яких корисна - 596.4 кв. м., основна - 491.0 кв. м., допоміжна - 105.4 кв. м., площа літніх приміщень - 14.0 кв. м.) в будівлі торговельно-виставочного центру літ. А-4, прибуд. Літ. А 1 -4, надбуд. А 5 -1, розташованої за адресою - АДРЕСА_1 є наступними: літ. А 1 -4 (поз. 1-13, І) - прибудова до будівлі торгівельно-виставкового центру загальною площею 283.7 кв. м., А 5 -1 (поз. 14-19) - надбудова до будівлі торгівельно-виставкового центру загальною площею 326.7 кв. м., що складаються з: на І поверсі літ. А 1 -4 приміщення: 4-1 - торг, зала, загальною площею 54.7 кв. м., з яких основна - 54.7 кв. м., 4-2 - підсобне загальною площею 14.5 кв. м., з яких допоміжна - 14.5 кв. м., 4-3 - коридор загальною площею 10.7 кв. м., з яких допоміжна - 10.7 кв. м., 4-4 - підсобне загальною площею 4.2 кв. м., з яких допоміжна - 4.2 кв. м., 4-5 - підсобне загальною площею 1.8 кв. м., з яких допоміжна - 1.8 кв. м., 4-6 - підсобне загальною площею 1.8 кв. м., з яких допоміжна - 1.8 кв. м. Усього по І поверху загальна площа 87.7 кв. м., з яких основна - 54.7 кв. м., допоміжна - 33.0 кв. м.; на II поверсі літ. А1 А приміщення: 4-7 - санвузол загальною площею 3.5 кв. м., з яких допоміжна - 3.5 кв. м., 4-8 - санвузол загальною площею 3.5 кв. м., з яких допоміжна - 3.5 кв. м., 4-9 - торг, зала загальною площею 82.3 кв. м., з яких основна - 82.3 кв. м., 4-10 - підсобне загальною площею 9.1 кв. м., з яких допоміжна - 9.1 кв. м., 4-11 - санвузол загальною площею 12.7 кв. м., з яких допоміжна - 12.7 кв. м., 4-12 - санвузол загальною площею 2.9 кв. м., з яких допоміжна - 2.9 кв. м. Усього по II поверху загальна площа 114.0 кв. м., з яких основна - 82.3 кв. м., допоміжна - 31.7 кв. м.; на III поверсі А 1 -4 приміщення: 4-13 - торг, зала загальною площею 68.0 кв. м., з яких основна - 68.0 кв. м., 4-І - тераса загальною площею 14.0 кв. м., з яких площа літніх приміщень - 14.0 кв. м. Усього по III поверху загальна площа 82.0 кв. м., з яких основна - 68.0 кв. м., площа літніх приміщень - 14.0 кв. м.; на IV поверсі літ. А 5 -1 приміщення: 4-14 - офіс загальною площею 286.0 кв. м., з яких основна - 286.0 кв. м., 4-15 - ліфт загальною площею 1.8 кв. м., з яких допоміжна - 1.8 кв. м., 4-16 - сходи загальною площею 22.9 кв. м., з яких допоміжна - 22.9 кв. м., 4-17 - коридор загальною площею 3.9 кв. м., з яких допоміжна - 3.9 кв. м., 4-18 - котельня загальною площею 3.8 кв. м., з яких допоміжна - 3.8 кв. м., 4-19 - котельня загальною площею 8.3 кв. м., з яких допоміжна - 8.3 кв. м. Усього по IV поверху загальна площа 326.7 кв. м., з яких основна - 286.0 кв. м., допоміжна - 40.7 кв. м.; а 3 , а 4 - ґанки.

Зазначені технічні характеристики нежитлового приміщення підтверджуються технічним паспортом, виготовленим ФОП ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат серії АЕ № 002487 від 17 липня 2013 року) станом на 01 жовтня 2013 року, що підтверджується копією зазначеного технічного паспорту.

Крім того, рішенням сесії VI скликання Дніпропетровської міської ради № 59/36 від 26 червня 2013 року затверджено умови передачі земельної ділянки, визначені під час погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та передано земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0.1309 га (кадастровий номер 1210100000:03:325:0136), у спільну оренду строком на десять років ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, по фактичному розміщенню нежитлової будівлі (торговельно-виставочний центр), код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги).

21 серпня 2013 року на підставі рішення міської ради від 26 червня 2013 року № 59/36 між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 1730. За умовами п.п. 1, 2 та пп. 2.5. зазначеного договору Дніпропетровська міська рада надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер: 1210100000:03:325:0136) площею 0.1309 га по фактичному розміщенню нежитлової будівлі (торговельно-виставочний центр), яка знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 (Жовтневий район).

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Таким чином, не виконуючи належним чином свої зобов'язання за договором, в частині сплати відповідачем грошових коштів за виконані позивачем роботи та компенсації понесених позивачем витрат, відповідач порушує взяті на себе зобов'язання за договором, позивач вимушений звернутися до суду із даним позовом про визнання права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Цивільна відповідальність майнова відповідальність громадян чи організацій, що виникає в разі неправомірних дій, невиконання договірних зобов'язань, заподіяння особистої чи майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення можливе встановленням фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю їх між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідач або інші особи повинні довести, що їх дiями не було порушено їх права або права позивача. Однак, жодних доказiв зазначеними особами до суду не надано.

Не може суд прийняти до уваги можливу позицію відповідача стосовно не згоди з деякими положеннями позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення № 4 (загальною площею 610.4 кв. м., з яких: корисна площа - 596.4 кв. м., основна площа - 491.0 кв. м., допоміжна площа - 105.4 кв. м., площа літніх приміщень - 14.0 кв. м.) в будівлі торгівельно-виставкового центру літ. А-4, в тому числі літ. А 1 - 4 (поз. 1-13, 1) - прибудова до будівлі торгівельно-виставкового центру загальною площею 283.7 кв. м., літ. А 5 - 1 (поз. 14-19) - надбудова до будівлі торгівельно-виставкового центру загальною площею 326.7 кв. м., а також літ. а 3 , а 4 - ганки, розташовані за адресою - АДРЕСА_1 в рахунок заборгованості ОСОБА_2 за договором підряду від 24 грудня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_1.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про визнання права власності в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 58, 124 Конституції України, ст. ст. 3, 5, 15, 16, 202, 321, 328, 331, 376, 509, 510, 526, 530, 625, 627 ЦК України, ст. 10 Закону України № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення № 4 (загальною площею 610.4 кв. м., з яких: корисна площа - 596.4 кв. м., основна площа - 491.0 кв. м., допоміжна площа - 105.4 кв. м., площа літніх приміщень - 14.0 кв. м.) в будівлі торгівельно-виставкового центру літ. А-4, в тому числі літ. А 1 - 4 (поз. 1-13, 1) - прибудова до будівлі торгівельно-виставкового центру загальною площею 283.7 кв. м., літ. А 5 - 1 (поз. 14-19) - надбудова до будівлі торгівельно-виставкового центру загальною площею 326.7 кв. м., а також літ. а 3 , а 4 - ганки, розташовані за адресою - АДРЕСА_1 в рахунок заборгованості ОСОБА_2 за договором підряду від 24 грудня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -