Ухвала

від 03.10.2013 по справі 437/946/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Золотарьов О.Ю.

Доповідач - Околот Г.М.

Справа № 437/946/13-ц

Провадження № 22ц/782/3130/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді - Околота Г.М.,

суддів - Гаврилюка В.К., Коротенка Є.В. ,

при секретарі - Вербицькому І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 18 червня 2013 року за заявою про виправлення помилок в ухвалі суду від 18.02.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Фонду державного майна України, ВАТ НВФ «Луганські акумулятори» , треті особи- Громадська організація «Луганська обласна громадська спілка захисту прав мешканців багатоквартирних будинків та гуртожитків», Луганська міська рада, ОСОБА_4, ПрАТ « F&C REALTY» , ЗАТ «ТКФ «АРТ» , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про визнання незаконним наказу та акту передачі-прийому майна,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 18.02.2013 року за заявою позивачів було забезпечено позов шляхом заборони відчуження об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: місто Луганськ, вулиця Оборонна, 7а. ( а.с. 1)

12.06.2013 року представник позивачів ОСОБА_20 звернулася до суду з заявою про виправлення помилок в ухвалі суду від 18.02.2013 року з тих підстав, що вказана ухвала не відповідає вимогам статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме в ухвалі суду не зазначені ідентифікаційні коди стягувачів. Крім того, заявник просить викласти резолютивну частини ухвали суду в наступній редакції:а саме,

- накласти арешт на 14/100 часток приміщення №92, за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 7а, право власності на які зареєстровано за ЗАТ «F&C REALTY», код СДРПОУ 23496142, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18 «а», із забороною відчуження до розгляду справи по суті.

- накласти арешт на 69/100 часток приміщення АДРЕСА_2 право власності на які зареєстровано за ЗАТ «ТКФ «APT», код СДРПОУ 13393521, м. Луганськ, вул. А. Ліньова, 85-а, із забороною відчуження до розгляду справи по суті.

- накласти арешт на 31/100 часток приміщення АДРЕСА_2, право власності на які зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_4, ід. код. НОМЕР_1, АДРЕСА_3, із забороною відчуження до розгляду справи по суті, оскільки подальше виконання ухвали в попередній редакції ускладнюється. ( а.с. 18-19)

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 18 червня 2013 року заяву представника позивачів ОСОБА_20 було задоволено частково.

Виправлено помилку в ухвалі Ленінського районного суду м. Луганська від 18.02.2013 року та абзац перший резолютивної частини ухвали було викладено наступним чином- «заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_2) та заяву ОСОБА_3 (АДРЕСА_5 , код НОМЕР_3) про забезпечення позову - задовольнити частково». В іншій частині у задоволені заяви про виправлення помилки було відмовлено. ( а.с. 23-24)

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою,позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права , просять ухвалу суду скасувати в частині відмови у викладенні резолютивної частини у новій редакції з зазначення часток приміщення на яке накладений арешт та ухвалити в цій частині нову ухвалу, якою задовольнити їх заяву у повному обсязі .

Заслухавши пояснення апелянтів та їх представника , які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає , виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Задовольняючи частково заяву представника позивачів про виправлення помилки в ухвалі суду від 18.02.2013 року , суд першої інстанції виходив з необхідності її часткового задоволення , оскільки у зв'язку з невідповідністю ухвали вимогам ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» , а саме не зазначенням в ухвалі ідентифікаційного коду та місця проживання стягувачів , було відмовлено ВДВС у прийнятті ухвали до виконання та відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали. Відмовляючи у задоволенні заяви про викладення абзацу другого ухвали в редакції як просить позивачі, суд першої інстанції виходив, з того, позивачі фактично просять змінити зміст ухвали, що не допускається при виправленні помилки .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно» внесено зміни до п. 3 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження». Однією з обов'язкових вимог, які містяться в ст. 18 Закону є вимога про зазначення в виконавчому документі повного найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків).

З матеріалів справи вбачається, що при винесенні ухвали про забезпечення позову суд не врахував вищезазначених положень закону та не вказав ідентифікаційний номер та місце проживання заявників , тобто ухвала суду з не відповідає вимогам передбаченим діючим законодавством щодо оформлення судового рішення , тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив у цій частині заяву позивачів та виправив помилку.

Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови України №14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені заяви представника позивачів про виправлення помилки, а саме в частині викладення резолютивної частини ухвали з зазначення часток приміщення та накладення на них арешту , виходив з тих підстав що заявники фактично просять змінити зміст ухвали суду, а не виправити помилку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду , оскільки в цій частині ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права, з заяви вбачається, що фактично заявники просять змінити зміст ухвали суду щодо накладення арешту на приміщення , а не усунути неточності, які впливають на можливість виконання судового рішення , що є неприпустимим при виправленні помилки.

Доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, ухвала суду відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 18 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: