Постанова

від 09.02.2009 по справі 22-а-8672/08

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-ій інст

Головуючий у 1-ій

інст. Болотіна С.М.                                                                                  

22-а-8672/08                                         Справа

22а-8672/08

Шепетівський

міськрайонний суд Хмельницької області № 2-а-106/08/2220               Реєстр 09.02.09                                            Рядок стат.звіту 2.31.3

Доповідач: Багрій

В.М.                                                                                                                                     

Постанова

      Іменем України

09 лютого 2009 року                                                                       

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Багрія В.М., 

                   суддів:

Обрізка І.М., Улицького В.З.,

                              при

секретарі: Ткач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні у місті Львові справу за апеляційною скаргою управління праці та

соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради

Хмельницької області на постанову Шепетівського міськрайонного суду

Хмельницької області від 05.03.2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до

управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету

Шепетівської міської ради Хмельницької області, Міністерства фінансів України,

Державного казначейства України, Міністерства праці та соціального захисту

населення України про стягнення недоплаченої разової щорічної допомоги до Дня Перемоги,-

                                                в с т а н о в и л а :

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до

суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого

комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області, Міністерства фінансів

України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціального

захисту населення України про стягнення недоплаченої разової щорічної допомоги

до Дня Перемоги.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги,

позивач посилався на те, що відповідно до ст.. 12 Закону України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому, як інваліду війни ІІ

групи щорічно до 5 травня повинна виплачуватись разова грошова допомога у

розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком. Однак, всупереч цим вимогам грошова

допомога за 2004-2007 роки виплачувалась не в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, позивач

просив визнати відмову управління праці та соціального захисту населення

Шепетівської міської ради сплатити йому заборгованість по виплаті щорічної

разової допомоги за 2004-2007 року незаконною та стягнути з відповідачів 7

943,60 грн. недоплаченої одноразової щорічної допомоги ветеранам війни.

Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від

05.03.2008 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету в особі Державного казначейства України  на користь ОСОБА_1 недоплачену разову грошову

допомогу за 2007 рік, як інваліду війни ІІ групи, у розмірі 2920,48 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції

оскаржило управління праці та соціального захисту населення виконавчого

комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області, подавши на неї

апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає,

що виплата грошової допомоги для інвалідів війни ІІ групи, потребує

фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не

можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет

України.

Крім того, управління праці та

соціального захисту населення як розпорядник коштів керувався виключно нормами

чинного законодавства, відповідно до статей Бюджетного кодексу України та

Законів України про Державний бюджет на відповідні роки, відповідно до яких

надходили кошти до управління праці та соціального захисту населення для

проведення виплати одноразової щорічної допомоги.

Апелянт просить скасувати постанову

Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.03.2008 року та

прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у повному обсязі.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши

обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до

висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких

підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції

виходив з того, що він є інвалідом війни ІІ групи, якому відповідно до вимог

ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту” щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі восьми

мінімальних пенсій за віком.

Розмір отриманої позивачем у 2007 році разової грошової

допомоги до 5 травня не відповідає вимогам зазначеного Закону і сума

заборгованості перед ОСОБА_1, виходячи із законодавчо встановлених розмірів

мінімальної пенсії за віком та прожиткового мінімуму за 2007 рік, становить

2920,48 грн. та підлягає стягненню з Державного бюджету України в особі

Державного казначейства України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії

суддів, тільки частково відповідають нормам матеріального права і фактичним

обставинам справи.

Безспірно встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ

групи, якому відповідно до вимог ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня виплачується

грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року

визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст.  29 Закону України “Про Державний бюджет на

2007 рік”, якими було обмежено розмір щорічної допомоги до 5 травня,

встановленої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту”, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду

України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді

ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень

статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання

про підставність позовних вимог Чорноуса В.Я. у частині стягнення на його

користь заборгованості з виплати щорічної допомоги за 2007 рік.

При визначенні розміру такої заборгованості колегія суддів

виходить із того, що станом на 01.04.2007 року розмір прожиткового мінімуму, а

відтак і мінімальної пенсії за віком, становив 410,06 грн.

З врахуванням виплаченої відповідачем у 2007 році ОСОБА_1

щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі 360 грн., сума заборгованості

перед позивачем  становить 2920,48 грн.

(410,06 х 8  - 360) та підлягає виплаті у

повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої

інстанції про необхідність стягнення спірної виплати з Державного казначейства

України, оскільки така виплата повинна проводитися УПСЗН Шепетівської міської

ради Хмельницької області в силу вимог ст. 17-1 Закону України “Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування

передбаченого Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту” розмірів щорічної грошової допомоги як на причину

невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки

реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке

базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин

нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена

у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини

у справі “ОСОБА_2 проти України”).

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо аналогічних спірних

виплат за 2004-2006 рр., та відмовивши в їх задоволенні в звязку зі спливом

строку звернення до суду з адміністративним позовом, на думку колегії суддів,

судом першої інстанції безпідставно не враховано тієї обставини, що положення

ст. 34 Закону України “Про Державний бюджет на 2005 рік” та ст. 30 Закону

України “Про Державний бюджет на 2006 рік”, якими розмір одноразової грошової

допомоги до Дня Перемоги інвалідам війни ІІ групи, на предмет конституційності

не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнанні не були та

своєї чинності не втратили.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про

Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на

загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, підстав

для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості із одноразової

грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 спірні роки, на думку колегії

суддів, немає.

Тому у суду першої інстанції були всі підстави для відмови

в задоволенні позовних вимог в цій частині по суті, а не за пропуском строку

звернення до суду.

 Разом з тим,

колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції про те, що

строк на звернення до суду з вимогами ОСОБА_1 в частині виплат за 2004р.

пропущено з неповажних причин, оскільки позивачем не наведено достатніх

об'єктивних причин, які б позбавляли його можливості звернутися за захистом

своїх порушених прав до суду з часу прийняття 01 грудня 2004 року

Конституційним Судом України рішення за №20-рп, яким визнавалися

неконституційними положення ст. 44 Закону України “Про Державний бюджет України

на 2004 рік”.

Крім того, згідно із ч.4 ст. 17-1 Закону України “Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” особи, які не отримали

разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та

отримати її до 30 вересня відповідного року.

Оскільки на час прийняття Конституційним Судом України

вищевказаного рішення №20-рп закінчився встановлений законом строк виплати

разової грошової допомоги, колегія суддів приходить до переконання про

неможливість задоволення позовних вимог Чорноуса В.Я. в частині проведення

таких виплат за 2004 рік.

В звязку з наведеним, висновок суду першї інстанції в

частині відмови в позові про стягнення виплат за 2005 - 2006рр. в звязку з

пропуском строку звернення до суду не відповідає вимогам закону, оскільки в цій

частині позовних вимог необхідно відмовити по суті з наведених вище підстав.

Оскільки постанова суду першої інстанції є незаконною,

вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення

позову шляхом зобовязання УПСЗН Шепетівської міської ради провести нарахування

та виплату позивачу разової допомоги за 2007р. в сумі 2920,48 грн.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205,

207 КАС України, колегія суддів,   

                                     п о с т а

н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту

населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області

задоволити частково.

Постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької

області від 05.03.2008 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов

задоволити частково.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту

населення Шепетівської міської ради Хмельницької області провести нарахування

та виплату ОСОБА_1 як інваліду війни ІІ групи одноразову щорічну допомогу за

2007 рік в розмірі 2920,48 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з

моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом

подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом

одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий:                                                                

В.М. Багрій

            Судді

:                                                                         

І.М. Обрізко

                           В.З.Улицький