Постанова

від 03.10.2013 по справі 826/5868/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5868/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Векуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнаціональне культурне агентство України» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнаціональне культурне агентство України» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що правомірно сформував податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Вест Інтер'єр» на підставі належно оформлених його контрагентами податкових накладних. Вважає доводи відповідача про безтоварність та фіктивність господарських операцій недоведеними належними документальними доказами, відтак достатніми доказами виконання господарських зобов'язань за угодами з вказаним контрагентом вважає податкові накладні, банківські виписки тощо. Не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення валових витрат, а відтак - заниження податку на прибуток, вказує на те, що валові витрати підприємства за перевіряємий період підтверджені документами бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Проте, Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 21.03.2013 року №851 співробітниками ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МКАУ» (код ЄДРПОУ 16481214) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Вест Інтер'єр» (код ЄДРПОУ 36946659) за період з 01.09.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 27.03.2013 року №166/1-22-70-16481214.

У висновках вказаного акту встановлені порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 11 827,96 грн.; п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 12 419,35 грн.

Такий висновок податкового органу зводиться до фіктивності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Вест Інтер'єр», яке, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м.Києва були прийняті податкові повідомлення - рішення від від 08 квітня 2013 року №0003282270, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 14 784,95 грн., з якої 11 827,96 грн. основного платежу та 2 956,99 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0003272270 за платежем податок на прибуток в сумі 15 524,18 грн., з якої 12 419,35 грн. основного платежу та 3 104,83 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст.234 ЦКУкраїни, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Настання реальних наслідків підтверджують первинні документи, які містяться в матеріалах справи, що оформлені у відповідності до ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV та п.2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», а саме: - копія Договіру підряду (виконання робіт) між TOB «МКАУ» та TOB «Вест Інтер'єр» № 01/02-1 від 1 лютого 2012 р.; - копія Акту прийняття-здачі робіт №1 від 13 лютого 2012 року за договором підряду (виконання робіт) № 01/02-1 від 01.02.2012 р. (вартість виконаних робіт 47 286,18 вт. ч.ПДВ 7 881,03 грн.); - копія Податкової накладної №125 від 13.02.2012 року; - копія Платіжного доручення №44 від 14.02.2012 року; - копія Акту прийняття-здачі робіт №2 від 20 лютого 2012 року за договором підряду (виконання робіт) № 01/02-1 від 01.02.2012 р. (вартість виконаних робіт 23 681,56 в т. ч. ПДВ 3 946,93 грн.); - копія Податкової накладної №132 від 20.02.2012 року; - копія Платіжного доручення №54 від 22.02.2012 року.

Виконані роботи контрагентом були прийняті TOB «МКАУ» (Замовником) та в свою чергу передані у відповідності до актів прийняття-здачі робіт за Договором виконання робіт №11/01-1 від 11 січня 2011 року між TOB «МКАУ» (Виконавець) та ЗАТ «Центр агропромслових технологій» (Замовник), є підтвердженням реальності настання правових наслідків здійснених господарських операцій між TOB «МКАУ» та TOB «Вест Інтер'єр».

Стосовно копії пояснення ОСОБА_2, як засновника підприємства, за яким суд першої інстанції дійшов висновку щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та TOB «Вест Інтер'єр», проте даний факт не було доведено жодними документами, матеріалами, рішеннями суду чи іншими належними доказами.

Судом першої інстанції також не було враховано той факт, що ОСОБА_2 укладав господарські операції, як керівник підприємства, та був уповноваженою особою (керівником), що підтверджується наданими контрагентом копії довідка з Єдиного державного реєстру підприємтв та організацій України де зазначено, що керівником TOB «Вест інтер'єр» є ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 65 ГК України, для керівництва господарською діяльністю підприємства власником або уповноважений ним орган призначається керівник підприємства, який діє без доручення у відносинах з юридичними особами і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Так само через органи товариства юридична особа набуває і здійснює свою цивільну дієздатність, тобто з моменту обрання органів товариства та внесення про це відомостей до ЄДР.

Як свідчать матеріали справи, на момент здійснення господарських операцій між позивачем та TOB «Вест Інтер'єр», останнього було зареєстровано в ЄДР та внесено інформацію про його керівний орган.

Відсутність директора підприємства, саме по собі, не може бути підставою для визнання фіктивними укладених правочинів від такого підприємства і, більше того, виключення зі складу податкового кредиту позивачем сум ПДВ, сплачених такому підприємству, отримані пояснення ОСОБА_2 не можуть слугувати доказом в розумінні вимог ст. 69, 70, 71 КАС України.

Навіть якщо директор контрагента позивача не підписував документи, то позивач цього не знав і не міг знати оскільки у нього немає ніяких юридичних прав ідентифікувати особистість на отриманих документах, ні технічних можливостей зробити це. Відповідно позивач не може нести відповідальність за незаконні дії осіб зі сторони контрангента.

Правова позиція Верховного Суду України, викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, яка полягає в тому, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, податко документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Позивачем перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання, було учинено низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності TOB «Вест Інтер'єр», а саме: позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації: копій свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємтв та організацій України (ЄДРПОУ); копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Лише після отримання всіх документів позивачем був укладений відповідний договір.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та незаперечувалось відповідачем, що на час укладання і виконання правочину контрагент позивача, був зареєстрований як юридична особа та був платником податку на додану вартість. Акт перевірки не містить жодних посилань на те. що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість TOB «Вест Інтер'єр» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на дату укладання чи виконання договору так і на дату сладання податкових накладних.

Позивачем, вчасно і у повному обсязі були надані документи за вих. №04/121-1 від 04.12.2012 року за письмовим запитом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, які підтверджували повноту та правильність складання первинних документів у взаємовідносинах з TOB «Вест Інтер'єр».

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 зазначено, що для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, судом першої інстанції не було враховано те, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності податкових накладних, що належним чином оформлені. Надані суду документи (договір, акти прийняття-здачі робіт, податкові накладні, платіжні доручення) є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та

Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та повністю підтверджують факт здійснення операцій і відповідно, право скаржника на включення до складу податкового кредиту відповідної сум по операціям з вищезазначеною юридичною особою.

Фіктивність підприємства-контрагента а також фіктивність господарських операцій, не було доведено встановленому законом порядку, тому укладений договір між TOB «МКАУ» та TOB «Вест Інтер'єр», повністю відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, за який було реально виконані роботи, що підтверджно належними доказами (первинними документами), тому Договір підряду (виконання робіт) №01/02-1 від 01 лютого 2012 року, суд незаконно відніс до переліку тих правочинів, що мають ознаки фіктивності.

Відсутність матеріальних ресурсів у контрагента не може слугувати підставою для висновків щодо фактичного нездійснення господарської операції та, як наслідок, завищення податкового кредиту. Окрім того, у законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Судом першої інстанції також не було враховано той факт, що доводи відповідача ґрунтувалися лише на підставі податкової звітності, оскільки перевіркою за місцем здійснення діяльності TOB «Вест Інтер'єр» зазначена інформація не встановлювалось.

Крім того у ході судового засідання данні доводи не були підтверджені жодними доказами, а зводяться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Сумніви суду першої інстанції, стосовно проведення фінансово-господарської діяльності TOB «Вест інтер'єр» за основним видом економічної діяльності (відповідно до установчих документів) - будівництво будівель, жодним чинном не стосується укладеного між сторонами Договору підряду (виконання робіт) №01/02-1 від 01 лютого 2012 року. Адже за предметом Договору, виконавець зобов'язувався за дорученням Замовника виконати навішування, підіймання та опускання підвісних конструкцій та обладнання, монтаж та демонтаж протипожежних штор для виставкових і невиставкових заходів в ЗАТ «Центр агропромислових технологій» з 03 по 29 лютого 2012 року. Роботи з Договору виконувалися у присутності представника Замовника згідно з його вимогами в ЗАТ «Центр агропромислових технологій» за адресою: м.Київ, вул.Салютна, 2 Б.

Не було проаналізовано та в достатній мірі не досліджено, які ресурси потрібні були підприємстві-контрагенту для надання послуг позивачу, експертиза з цього питання судом не призначалася.

Для виконання робіт за господарськими операціями між контрагентом використовувалися виключно трудові ресурси для монтажу та демонтажу підвісів конструкцій та обладнання стендів на виставках «Інтер-Агро 2012» та «Kyiv Fashion 2012» а також на невиставковому заході «Amway», що відбудуся в павільйонах ЗАТ «Центр агропромислових технологій» за Договором виконання робіт №11/01-1 від 11 січня 2011 року між TOB «МКАУ» (Виконавець) та ЗАТ «Центр агропромислових технологій» (Замовник).

Оскільки листи-повідомлення від Замовника про початок проведення виставкових та невиставкових заходів надходили буквально за 2-3 дня до початку їх проведення, тому з метою своєчасного та належного виконання взятих на себе зобовязань за договором, позивачу доводилось під власним керівництвом, на території ЗАТ «Центр агропромслових технологій», з власних матеріалів залучати до робіт субпідрядників (Додаток №3 Лист-повідомлення №19 від 30.01.2012 року).

Висновки відповідача, грунтуються на припущеннях про те що звітність контрагента позивача відповідає дійсності, а судом не враховано того факта, що контрагент міг по угодам виступати посередником та залучати до виконання робіт третіх осіб.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

Порядок формування та нарахування податкового кредиту визначається пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, ст. 198 ПК України, зокрема п. 198.2, п. 198.3 цієї статті, п. 201.10 ст. 201 ПК України про що докладно визначено судом першої інстанції.

Крім того, судом першої інстанції при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності чи оформлені з порушенням вимог ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», п. 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року.

Отже, наведені вище правові норми є правовими підставами за допомогою яких позивач формував податковий кредит та враховував витрати для визначення об'єкта оподаткування, у зв'язку з реальним придбанням робіт та на підставі Договору підряду (виконання робіт) №01/02-1 від 01 лютого 2012 року, Акту №1, №2 прийняття-здачі робіт, податкових накладних, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не доведено правомірність своїх дій.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 травня 2013 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнаціональне культурне агентство України» - задоволити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 травня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнаціональне культурне агентство України» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби №0003282270 та №0003272270 від 08 квітня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 08 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 07 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.